Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2025 року

 

Проект

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 

від                       2022 р. №        

Київ

 

Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2025 року

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

 

1. Затвердити Державну цільову соціальну програму протидії торгівлі людьми на період до 2025 року (далі – Програма), що додається. 

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям: 

розробити та затвердити у тримісячний строк місцеві програми протидії торгівлі людьми; 

під час складання проектів місцевих бюджетів на відповідний рік передбачити кошти, небхідні для виконання завдань і заходів Програми. 

3. Міністерствам, іншим органам виконавчої влади подавати кожного півріччя до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом, Національній соціальній сервісній службі інформацію про стан виконання Програми для її узагальнення та подання до 1 березня Кабінету Міністрів України, Міністерству економіки та Міністерству соціальної політики.

 4. Міністерству фінансів передбачати під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік кошти  для виконання завдань та заходів Програми.

 

 

Прем’єр-міністр України                                                          Д. ШМИГАЛЬ

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від                    2022 р. №

 

ДЕРЖАВНА ЦІЛЬОВА СОЦІАЛЬНА ПРОГРАМА

протидії торгівлі людьми на період до 2025 року

 

Мета програми

Метою Програми є удосконалення механізму запобігання торгівлі людьми, підвищення ефективності виявлення осіб, які вчиняють злочини, пов’язані з торгівлею людьми, а також забезпечення захисту прав осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та надання їм допомоги.

 

Шляхи і способи розв’язання проблеми 

Сучасні виклики та загрози у сфері протидії торгівлі людьми вимагають мобілізації різноманітних ресурсів, налагодження міжвідомчої взаємодії, розвитку національних та транснаціональних механізмів співпраці представників влади та інститутів громадянського суспільства.

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, зросла кількість злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, на території України.

Масове переміщення громадян з тимчасово окупованих територій, пошук нового місця проживання, роботи, збільшення конкуренції на ринку праці підвищили їх уразливість та ризик потрапляння в ситуацію торгівлі людьми.

Серйозним викликом у сфері протидії торгівлі людьми не лише в Україні, а й в усьому світі, стала пандемія гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2 (далі – пандемія), оскільки з нею пов’язана втрата доходів через вимушене перебування вдома, соціальних контактів, закритість кордонів, страх за власне здоров’я та здоров’я близьких.

За інформацією Управління ООН з наркотиків та злочинності, в період пандемії активізувалася злочинна діяльність, пов’язана з торгівлею людьми, а також збільшилась кількість випадків експлуатації дітей.

Майже кожна країна світу є країною походження, транзиту або призначення для постраждалих від торгівлі людьми осіб. Зокрема, за даними ООН, постраждалі від торгівлі людьми особи з принаймні 127 країн експлуатувались у 137 державах світу.

У країнах Європи понад 140 000 осіб потрапляють у ситуації насильства та сексуальної експлуатації, кожну сьому постраждалу від торгівлі людьми особу використовували для заняття проституцією.

За оціночними даними Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) – Агентства ООН з питань міграції в Україні, за 30 років від торгівлі людьми постраждали 300 тис. осіб.

Досягнення мети Програми може бути забезпечено кількома варіантами, що передбачають:

перший – застосування органами державної влади та органами місцевого самоврядування різних підходів до розвʼязання проблеми торгівлі людьми. Такий варіант є неефективний, оскільки його реалізація не забезпечить  своєчасного попередження та виявлення торгівлі людьми, надання повної та всебічної допомоги (підтримки) особам, які постраждали від торгівлі людьми, зокрема, внаслідок відсутності належного рівня взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

другий, оптимальний – застосування комплексного підходу до розвʼязання проблеми торгівлі людьми, який полягає у впровадженні єдиної політики з протидії торгівлі людьми на центральному та місцевому рівні у співпраці органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських і міжнародних об’єднань тощо, а також у поєднанні таких довгострокових та поточних завдань, як запобігання торгівлі людьми; переслідування осіб, які вчиняють злочини торгівлі людьми; захист та допомогу особам, які постраждали від торгівлі людьми; зміцнення партнерства між відповідними урядовими інституціями, громадським суспільством і бізнесом; підвищення рівня поінформованості населення з питань протидії торгівлі людьми.

Оптимальний варіант розв’язання проблеми ґрунтується на принципах взаємодії, співпраці, дотримання прав і свобод людини, на дієвому та відповідальному підході до проведення заходів Програми.

З метою розв’язання проблеми Програмою передбачено пріоритетне виконання таких завдань:

удосконалення нормативно-правових актів у сфері протидії торгівлі людьми;

покращення міжвідомчої взаємодії та співпраці;

посилення діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, пов’язаною з торгівлею людьми;

покращення доступності та якості надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми;  

підвищення рівня обізнаності населення з питань протидії торгівлі людьми;

здійснення моніторингу діяльності суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.

Виконання пріоритетних завдань, визначених цією Програмою, здійснюється шляхом:

- удосконалення нормативно-правових актів у сфері протидії торгівлі людьми:

внесення змін до законів України „Про протидію торгівлі людьми”, „Про місцеве самоврядування в Україні” з метою визначення повноважень органів місцевого самоврядування у сфері протидії торгівлі людьми”, „Про безоплатну правову допомогу” в частині віднесення осіб, які постраждали від торгівлі людьми, до суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу та                             з питань, що пов’язані із захистом їхніх прав, визначених Законом України „Про протидію торгівлі людьми”, інших нормативно-правових актів;

затвердження методичних рекомендацій та інструкцій для своєчасного виявлення та запобігання експлуатації дорослих та дітей через інтернет;

затвердження методичних рекомендацій для органів місцевого самоврядування щодо виявлення осіб, які постраждали від торгівлі людьми, в тому числі дітей, осіб без громадянства та внутрішньо переміщених осіб, методичних рекомендацій для батьків, вихователів та надавачів соціальних послуг;

- покращення міжвідомчої взаємодії та співпраці:

посилення співпраці соціальних служб і правоохоронних органів з питань протидії торгівлі людьми та надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми;

зміцнення / установлення співпраці суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, для забезпечення надійного і швидкого обміну інформацією з метою своєчасного виявлення злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, або запобігання їм, та проведення аналізу поточної ситуації (кількість виявлених, попереджених злочинів, притягнення осіб до відповідальності, кількість осіб, повідомлених про підозру у вчиненні злочину, тощо);

вивчення питання запровадження посади незалежного доповідача з питань протидії торгівлі людьми;

- посилення діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, пов’язаною з торгівлею людьми:

удосконалення нормативів штатної чисельності (доукомплектація) підрозділів слідчих та підрозділів боротьби із злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, підвищення рівня їх оснащення спеціальними засобами та засобами комунікації;

виявлення та розкриття злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми;

посилення прикордонного контролю для запобігання торгівлі людьми, зокрема контролю за перебуванням та поверненням з-за кордону дітей;

використання ресурсів електронного урядування для інтеграції зусиль центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, міжнародних об’єднань, інститутів громадянського суспільства, а також онлайн-платформ, цифрових інструментів для запобігання збільшенню кількості правопорушень у сфері торгівлі людьми;

- покращення доступності та якості надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми:

надання допомоги та послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми, відповідно до їхніх потреб, у тому числі надання безоплатної допомоги та спеціалізованих послуг, зокрема тимчасового притулку;

посилення інституційної спроможності місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування у сфері протидії торгівлі людьми шляхом проведення відповідних навчань;

запровадження електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами або організаціями для спрощення процесу надання необхідних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми;

- підвищення рівня обізнаності населення з питань протидії торгівлі людьми:

проведення інформаційно-просвітницької роботи (соціологічних досліджень та інформаційних кампаній) із залученням громадських об’єднань, засобів масової інформації, а також суб’єктів взаємодії, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, з використанням сучасних каналів комунікації, для підвищення рівня усвідомлення проблеми торгівлі людьми, рівня поінформованості населення, сприяння самоідентифікації осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

-  здійснення моніторингу діяльності суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми:

здійснення моніторингу ефективності заходів, спрямованих на протидію торгівлі людьми, з урахуванням нових викликів, що виникають у цій сфері;

запровадження системи збору даних про осіб, які постраждали від торгівлі людьми, шляхом розроблення та затвердження  форм звітності з розподілом за віком, видами експлуатації, іншими показниками.

Виконання Програми передбачає здійснення комплексу експертно-аналітичних, організаційних і підсумкових оцінювальних заходів із застосуванням принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Організаційне забезпечення міжвідомчої співпраці щодо реалізації заходів Програми здійснює Національна соціальна сервісна служба України.

Прогнозні обсяги та джерела фінансування Програми наведено в додатку 1.

 

Завдання і заходи

Завдання і заходи з виконання Програми, спрямовані на розв’язання проблем та досягнення мети Програми, наведено в додатку 2.

 

Очікувані результати, ефективність Програми

Виконання Програми дасть змогу:

удосконалити нормативно-правову базу у сфері протидії торгівлі людьми;

посилити взаємодію і співпрацю суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, зокрема соціальних служб і правоохоронних органів, з питань протидії торгівлі людьми;

забезпечити надійний і швидкий обмін інформацією із суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, з метою запобігання злочинам, пов’язаним із торгівлею людьми;

підвищити рівень професійної компетенції посадових осіб місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування у сфері протидії торгівлі людьми;

знизити рівень вразливості громадян України до потрапляння в ситуацію торгівлі людьми;

збільшити кількість самоідентифікованих осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

збільшити кількість осіб, які скористалися всіма видами безоплатної допомоги та спеціалізованими послугами;

впровадити систему збору даних про осіб, які постраждали від торгівлі людьми, відповідно до Закону України „Про захист персональних даних”;

посилити прикордонний контроль для запобігання торгівлі людьми;

здійснювати належне реагування на факти торгівлі людьми (документування та належне розслідування кримінальних проваджень);

збільшити виявлення та розкриття злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми.

Оцінювання стану виконання Програми проводиться Мінсоцполітики разом з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інститутами громадянського суспільства.

У разі потреби здійснюється перегляд запланованої діяльності, пошук та впровадження більш ефективних способів розв’язання проблеми.

Очікувані результати виконання Програми наведено в додатку 3.

 

Обсяги та джерела фінансування

 Видатки на виконання Програми здійснюватимуться за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів та інших незаборонених законодавством джерел.

Орієнтовний обсяг фінансування Програми становить  13244,0 тис. гривень, у тому числі  3844,0  тис. гривень – за рахунок коштів державного бюджету,  7775,0 тис. гривень – за рахунок коштів місцевих бюджетів, 1625,0  тис. гривень – за рахунок інших джерел.

Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, визначається щороку з урахуванням можливостей державного та місцевих бюджетів під час формування їх показників.

 

 

Пояснювальна записка