Про затвердження Програми соціально-психологічної реабілітації дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах

 

М І Н І С Т Е Р С Т В О

СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Н А К А З

м. Київ

___________________                                                                  № ___________________

 

Про затвердження Програми соціально-психологічної реабілітації дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах 

 

 

Відповідно до пункту 22 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 585, 

 

НАКАЗУЮ:

 

1. Затвердити Програму соціально-психологічної реабілітації дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах,що додається.

2. Директорату    розвитку   соціальних   послуг   та   захисту   прав   дітей (Колбаса Р. С.) забезпечити подання в установленому порядку цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Лебедцова Б. Б.    

 

 

Міністр                                                                                              Марина ЛАЗЕБНА   

                                                                                         

    ЗАТВЕРДЖЕНО

                                                                                                            Наказ Міністерства 

соціальної політики України

___________ № __________

 

ПРОГРАМА

соціально-психологічної реабілітації дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах

 

 І. Загальні положення

Численні дослідження свідчать, що діти, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують соціально-психологічної реабілітації, переважно мають проблеми з навчанням, у взаємовідносинах із батьками та однолітками, зі здоров’ям, щодо вирішення побутових питань і самообслуговування; у них відсутні базові навички спілкування та уміння активно діяти у разі виникнення складних життєвих обставин; нагальною є потреба щодо формування у них здорового способу життя та профілактики серед них ризикованої поведінки. У таких дітей спостерігається низький рівень довіри та поваги до дорослих, відсутність усвідомлення приналежності до соціуму й особистої значущості, незадовільна обізнаність щодо своїх прав та обов’язків.          

Необхідність ефективного впровадження соціальної послуги соціально-психологічної реабілітації дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах, потребує визначення єдиних інструментів та унормування порядку надання цієї послуги.

Метоюпрограми соціально-психологічної реабілітації дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах (далі – Програма), є визначення основних етапів, змісту та механізму впровадження соціальної послуги соціально-психологічної реабілітації у закладах соціального захисту дітей з метою подолання або мінімізації складних життєвих обставин дітей, зокрема, шляхом формування у них необхідних життєвих компетенцій.

Програма враховує концепцію „Людина в соціальному оточенні” („person-in-environment”), ґрунтується на особистісно орієнтованому підході та охоплює чотири життєві сфери розвитку дитини: фізичну, психічну, соціальну та духовну.

Завданнями Програми є:

визначення етапів та змісту надання соціальної послуги соціально-психологічної реабілітації дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (далі – Послуга);

методологічне забезпечення соціально-психологічного діагностування дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, для визначення їхніх індивідуальних особливостей та прогнозування подальшого розвитку, встановлення та налагодження соціальних зв’язків дитини;

надання фахівцям, які взаємодіють із дитиною у процесі надання Послуги, інструментів для подолання або мінімізації складних життєвих обставин дітей;

організація моніторингу досягнень дитини у процесі отримання нею Послуги.

Послуга надається фахівцями закладу соціального захисту дітей у разі влаштування дитини до закладу або отримання звернення про надання Послуги в умовах денного перебування.

Надання Послуги забезпечується в групах денної або стаціонарної форми перебування дітей, які об’єднують дітей за віком, принципом родинності, рівнем соціальної дезадаптації тощо. Рекомендовано забезпечити максимальну автономність груп дітей з різним рівнем соціальної дезадаптації з метою уникнення впливу негативного життєвого досвіду дітей на якість отримання ними Послуги.

Дитині, яка не зарахована на тривале (стаціонарне) перебування в заклад соціального захисту дітей, Послуга може надаватися в умовах денного перебування на підставі рішення структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, прийнятого відповідно до Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 01.06.2020 № 587.

Тривалість надання Послуги визначається індивідуально з урахуванням соціально-психологічних особливостей дитини, рівня задоволення її потреб, ступеня впливу складних життєвих обставин на дитину та її сім’ю. При цьому, строк надання Послуги не може перевищувати строків надання послуг відповідними суб’єктами, встановлених законодавством.

 

Терміни, які використовуються в Програмі, вживаються у таких значеннях:

дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, – дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров’я та розвиток у зв’язку з інвалідністю, тяжкою хворобою, безпритульністю, перебуванням у конфлікті із законом, залученням до найгірших форм дитячої праці, залежністю від психотропних речовин та інших видів залежності, жорстоким поводженням, зокрема домашнім насильством, ухилянням батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків, обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо, що встановлено за результатами оцінки потреб дитини. Соціальний портрет дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах, їх загальні характеристики та особливості впливу умов попереднього життя на розвиток й поведінку дітей, їх потреби та проблеми наведено у науковій розробці Державного інституту сімейної та молодіжної політики „Діти у складних життєвих обставинах”: Програми і методики соціально-психологічної реабілітації та адаптації дітей, які перебувають у центрі соціально-психологічної реабілітації;

життєва компетентність дитини – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначають здатність особи успішно соціалізуватися, долати труднощі повсякденного життя й адаптуватися до життєвих змін;

індикатори життєвих компетентностей дитини – показники, які дають змогу оцінити появу або зміни у сформованості відповідних життєвих компетентностей дитини, прогнозувати темпи та перспективи для подальшого розвитку дитини;

послуга соціально-психологічної реабілітації – надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим, м’яким інвентарем, одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни; організація збереження особистих речей; проведення психологічного консультування та психолого-педагогічної корекції з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини; створення умов для здобуття дітьми освіти з урахуванням рівня їх підготовки; здійснення трудової адаптації дітей з урахуванням їх інтересів та можливостей; надання безоплатної правової допомоги; інформування та / або консультування; представництво інтересів; розвиток, формування та підтримка соціальних навичок; надання допомоги в отриманні медичних послуг, медичного обстеження; робота, спрямована на повернення дитини до біологічної родини;

суб’єкти соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю – уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю (органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; центри соціальних служб та їх спеціалізовані формування; служби у справах дітей); фахівці із соціальної роботи; об’єднання громадян, благодійні, релігійні організації; юридичні та фізичні особи, які надають соціальні послуги сім’ям, дітям та молоді; волонтери у сфері соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю;

заклади соціального захисту дітей, які надають Послугу – притулки для дітей служб у справах дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, центри соціальної підтримки дітей та сімей, стаціонарні служби (відділення) районних, міських, районних у містах, селищних та сільських центрів соціальних служб, що здійснюють соціально-психологічну реабілітацію дітей.

Інші терміни застосовуються у значеннях, наведених у законах України ,,Про охорону дитинства”, ,,Про соціальні послуги”, ,,Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю”, „Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”, ,,Про запобігання та протидію домашньому насильству”, ,,Про протидію торгівлі людьми”.

  

ІІ. Основні етапи впровадження Послуги

Соціально-психологічну реабілітацію дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, рекомендовано проводити за такими етапами:

1. Соціально-психологічна діагностика дитини.

2. Вибір індикаторів життєвих компетентностей дитини.

3. Підготовка Індивідуального плану соціально-психологічної реабілітації дитини.

4. Реалізація  заходів  соціально-психологічної   реабілітації   згідно    з Індивідуальним планом та моніторинг досягнень дитини у процесі отримання Послуги.

5. Завершення надання Послуги.

 

ІІІ. Зміст Послуги

1. Соціально-психологічна діагностика дитини.

Мета: визначення соціально-психологічних особливостей дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, для прогнозування її подальшого розвитку, встановлення та налагодження соціальних зв’язків дитини з найближчим оточенням.

Соціально-психологічну діагностику рекомендовано здійснювати на основі визначення рівня розвитку дитини відповідно до її віку, спостереження за дитиною із урахуванням результатів оцінки потреб дитини та її сім’ї, здійсненої фахівцем із соціальної роботи / надавачем соціальних послуг за формою, затвердженою наказом Мінсоцполітики  від 13.07.2018  № 1005, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 16.08.2018 за  № 943/32395 „Про затвердження форм обліку соціальної роботи з сім’ями/особами, які перебувають у складних життєвих обставинах” (у разі наявності).

Визначення рівня розвитку дитини відповідно до її віку здійснюється з урахуванням вікової періодизації, яка найбільше враховує специфіку роботи з дітьми та молоддю в Україні та законодавство України: немовля (до одного року); ранній вік (від одного до трьох років); молодший дошкільний вік (від трьох до чотирьох років); середній дошкільний вік (від чотирьох до п’яти років); старший дошкільний вік (від п’яти до шести (семи) років), молодший шкільний вік (від шести (семи) до одинадцяти років); підлітковий (від одинадцяти до п’ятнадцяти років), юнацький вік (від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років). Перехід від попереднього до наступного вікового періоду може супроводжуватися віковими кризами, які важливо враховувати при наданні дитині Послуги. Опис особливостей вікового розвитку дитини надається у посібнику „Оцінка потреб дитини та її сім’ї: від теорії до практики”.

Вибір методик для визначення рівня розвитку дитини рекомендовано здійснювати з урахуванням віку, вже відомих особливостей розвитку та стану здоров’я дитини, складних життєвих обставин, які потребують подолання або мінімізації їхнього негативного впливу на дитину.

Рекомендовані методики визначення рівня розвитку дитини наведені у додатку 1 до Програми.

Опис діагностики психологічного стану дитини, поведінки та рівня її розвитку в процесі отримання Послуги також наведено у 2 розділі наукової розробки Державного інституту сімейної та молодіжної політики „Діти у складних життєвих обставинах”: Програми та методики соціально-психологічної реабілітації та адаптації дітей, які перебувають у центрі соціально-психологічної реабілітації.

За результатами діагностики із визначення рівня розвитку дитини визначаються особливості її фізичного розвитку, розвитку пізнавальної, емоційної  сфери дитини, здійснення нею освітнього процесу, соціалізації, ресурси та можливості до подолання складних життєвих обставин. Це сприяє кращому розумінню потреб дитини у формуванні необхідних саме їй життєвих компетентностей під час отримання Послуги.

 Водночас результативність отримання дитиною Послуги, а головне – стійкість її позитивних результатів багато в чому залежить від роботи з батьками дитини, особами, які їх замінюють, найближчим оточенням дитини, їх залучення до процесу надання Послуги. Тому доцільним є проведення за їхньою згодою соціально-психологічної діагностики дитини за методиками, рекомендованими у додатку 1 до Програми.

Спостереження за дитиною здійснюється психологом закладу соціального захисту дітей у взаємодії з іншими працівниками закладу, фахівцями інших органів, установ та організацій, залучених до надання дитині Послуги, у тому числі закладів освіти та охорони здоров’я за місцем розташування закладу соціального захисту дітей.

Рекомендованими методами збору інформації під час спостереження за дитиною є:

бесіда з дитиною, яка отримує Послугу, її сім’єю, найближчим оточенням, працівниками закладу для дітей, в якому вона перебувала до влаштування у відповідний заклад соціального захисту дітей або в сім’ю патронатного вихователя, з педагогами закладів освіти, охорони здоров’я, у яких дитина отримувала (отримує) освітні та медичні послуги, фахівцем із соціальної роботи, який працював (працює) із дитиною та її сім’ю до організації надання їй Послуги або під час цього процесу;

офіційні запити до органів, закладів та організацій, дотичних до життя дитини,

вивчення документів дитини (копій рішень судових органів та / або органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які стосуються дитини, характеристик, довідок, у тому числі медичних, висновків фахівців, експертів).

Спостереження за дитиною має на меті розширення та уточнення інформації щодо визначення рівня розвитку дитини для подальшого використання отриманих даних у процесі вибору індикаторів життєвих компетентностей та підготовки Індивідуального плану.

Оцінка потреб дитини та її сім’ї. При проведенні соціально-психологічної діагностики рекомендовано враховувати результати оцінки потреб сім’ї дитини (у разі наявності), проведеної фахівцем із соціальної роботи за місцем проживання (перебування) цієї сім’ї з використанням форм обліку соціальної роботи з сім’ями / особами, які перебувають у складних життєвих обставинах, затверджених наказом Мінсоцполітики від 13.07.2018 № 1005.

За результатами соціально-психологічної діагностики дитини, яка отримує Послугу,рекомендовано складання психологом закладу соціального захисту дітей у взаємодії із іншим педагогічним та медичним персоналом Картки психолого-педагогічного спостереження та індивідуально-виховної роботи з дитиною (за формою згідно з додатком 2). Таку картку доцільно складати протягом першого місяця з моменту влаштування дитини до закладу соціального захисту дітей або звернення до такого закладу для отримання Послуги в умовах денного перебування (у разі, якщо Послуга почала надаватись дитині шкільного віку у канікулярний період, заповнення розділу 4 вищезазначеної Картки  „Особливості освітнього процесу дитини” рекомендовано заповнювати протягом місяця після початку освітнього процесу). Допускається корегування форми вищезазначеної Картки відповідно до специфіки діяльності суб’єкта надання Послуги та особливостей віку і стану здоров’я дитини.

 

2. Вибір індикаторів життєвих компетентностей дитини.

Вибір індикаторів життєвих компетентностей дитини має на меті визначення життєвих компетентностей, які у дитини відсутні або розвинуті недостатньо попри її можливості відповідно до  віку і рівня розвитку, проте необхідні дитині для соціалізації, подолання або мінімізації наслідків складних життєвих обставин.

При виборі відповідних індикаторів слід враховувати вік дитини, рівень її розвитку та здатність до участі у заходах з формування життєвих компетентностей, а також тривалість отримання дитиною Послуги.

Рекомендується деталізувати уміння / навички та показники сформованості життєвих компетентностей для кожної дитини у процесі надання їй Послуги, зокрема, шляхом заповнення психологом спільно із вихователем, закріпленим за  відповідною дитиною, Індивідуальної таблиці життєвих компетенцій дитини відповідно до додатку 3 до Програми.

Оскільки індикатори життєвих компетентностей, запропоновані у додатку 3 до Програми, є узагальненими, варто їх конкретизувати відповідно до віку дитини, рівня її розвитку. Наприклад, життєва компетенція саморозвитку для дитини 3-х років може полягати у формуванні уміння самостійно грати з іграшками, тоді як для школяра ця компетентність полягатиме в умінні  самостійно ставити перед собою цілі та їх досягати тощо.

Крім того, при виборі індикаторів для формування життєвих компетентностей слід врахувати час перебування дитини у закладі соціального захисту дітей, сім’ї патронатного вихователя (наприклад якщо цей період до 3-х місяців, рекомендовано окреслити тільки найбільш важливі в контексті складних життєвих обставин дитини індикатори).

Під час надання дитині Послуги слід систематично переглядати обрані для неї індикатори, розширюючи їх з урахуванням досягнень дитини та корегуючи у зв’язку із цим Індивідуальний план соціально-психологічної реабілітації дитини.

У випадку, якщо дитина має особливі потреби, необхідні індикатори формуються з урахуванням нозології.

Індикатори  життєвих компетентностей, наведені у додатку 2 до Програми, не є вичерпними та можуть бути розширені суб’єктами надання Послуги.

 

3. Підготовка Індивідуального плану соціально-психологічної реабілітації дитини

Складання Індивідуального плану соціально-психологічної реабілітації дитини (далі – Індивідуальний план) полягає у визначенні змісту Послуги та заходів, що її становлять, актуальних  для конкретної дитини.

Заходи Індивідуального плану рекомендовано розробляти за результатами соціально-психологічної діагностики дитини, відображеними уКартці психолого-педагогічного спостереження та індивідуально-виховної роботи з дитиною (не пізніше ніж протягом трьох робочих днів після її складання), із урахуванням результатів оцінки потреб дитини та її сім’ї.  

Відповідальним за складання Індивідуального плану рекомендовано визначити психолога.

Рекомендована структура Індивідуального плану наведена у додатку 4 до Програми та має визначати:

заходи з подолання або мінімізації складних життєвих обставин дитини та її сім’ї;

фахівців, відповідальних за реалізацію заходів (у тому числі залучених спеціалістів);

форми участі сім’ї дитини та / або її найближчого оточення;

строки реалізації заходів.

 

Рекомендовано наступний зміст Індивідуального плану:

А). Психологічне консультування та психолого-педагогічна корекція, що передбачає: надання психологічної допомоги та емоційної підтримки; зняття емоційної напруги; допомогу у формуванні позитивної мотивації, впевненості в собі, позитивної самооцінки; формування навичок спілкування, запобігання конфліктним ситуаціям та ненасильницького врегулювання конфліктів; корегування психологічного стану та поведінки в повсякденному житті; надання індивідуальних консультацій з питань психічного здоров’я та поліпшення взаємин з оточуючими; проведення психокорекційної роботи; допомогу дитині у зміні ставлення до наявних проблем, складних життєвих обставин; розширення діапазону реагування дитини на різні подразники; підвищення адаптивних можливостей особистості дитини; допомога в засвоєнні дитиною нових моделей поведінки; розвиток особистісного потенціалу та посилення мотивації до особистісного зростання.

При плануванні заходів та тематики занять з дитиною необхідно враховувати чинники та умови, що спричинили потрапляння дитини та її сім’ї в складні життєві обставини.

З дітьми,  які вчинили домашнє насильство або насильство за ознакою статі, доцільно планувати заняття, спрямовані на:

усвідомлення власного емоційного світу та почуттів інших людей;

формування здатності до емпатії та рефлексії, ціннісних орієнтацій і моральних уявлень;

зняття емоційної напруги;

усвідомлення конструктивних поведінкових реакцій, формування навичок самоконтролю та саморегуляції;

мотивування до позитивних змін;

формування соціально прийнятних норм поведінки;

розвиток навичок саморегуляції психоемоційних станів, управління гнівом та агресивною поведінкою, безконфліктного спілкування та ненасильницької комунікації;

сприяння засвоєнню моделі сімейного життя на засадах взаєморозуміння та взаємоповаги;

формування відповідального ставлення до власної поведінки та наслідків своїх дій.

В роботі з дітьми, які вчинили домашнє насильство або насильство за ознакою статі, дітьми, які перебувають у конфлікті / контакті з законом можуть бути використані пробаційні програми „Зміна прокримінального мислення” та „Подолання агресивної поведінки” для неповнолітніх суб’єктів пробації, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 11.06.2018 № 1797/5, пробаційна програма та методичні посібники до цих пробаційних програм  „Формування життєвих навичок” для неповнолітніх суб’єктів пробації, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 23.10.2019 № 3235/5.

При організації роботи з дітьми, які постраждали від домашнього насильства або стали свідком насильства, постраждали від торгівлі людьми, в збройних конфліктах, внаслідок стихійного лиха, зазнали цькування або пережили травму внаслідок інших обставин доцільно передбачити заходи щодо:

відновлення фізичного здоров’я дитини;

сприяння у проведенні медичного обстеження та наданні необхідної медичної допомоги;

відновлення задовільного психологічного стану;

психокорекції посттравматичного стресового розладу та подолання психотравмуючого впливу на дитину складних життєвих обставин;

оволодіння техніками релаксації для психічної рівноваги та зміцнення фізичного й морального стану;

нормалізації реакцій травматичного стресу.

Проведення психодіагностики дітей, які пережили травмуючі події, зокрема, внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, організація надання допомоги таким дітям, може здійснюватися з використанням навчальних посібників „Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи”, „Діти та війна: навчання технік зцілення”.

При плануванні групових занять з дітьми, які зазнали насильства чи експлуатації, постраждали від збройного конфлікту, зазнали цькування можуть бути використані тренінги, вправи та заняття з методичного посібника „Програма розвитку емоційної стійкості дітей, Психосоціальна підтримка в школі і поза нею, частина 2”.  

Відповідальним за здійснення психологічного консультування та психолого-педагогічної корекції рекомендовано визначити психолога, який має відповідну підготовку та володіє методиками роботи з дітьми.

При проведенні психологічного консультування та психокорекції можуть використовуватися такі форми та методи роботи: бесіди, арт-терапія (малювання, ліплення, гра на музичних інструментах), релаксаційні техніки (навчання прийомам релаксації і зняття м’язової напруги тощо), психокорекційні вправи, гештальт-терапія, когнітивна терапія, психогімнастика, соціально-психологічні тренінги, вправи на візуалізацію, робота груп взаємопідтримки та взаємодопомоги.

 

Б). Розвиток, формування та підтримка життєвих компетентностей дитини.

Структура життєвої компетентності дитини включає:

знання (про себе та навколишній світ, практичні знання);

уміння та навички (практичне застосування знань і норм поведінки);

життєтворчі здібності (аналітичні, прогностичні, поведінкові);

життєвий досвід (індивідуальний, використання та наслідування досвіду інших людей);

життєві досягнення (самореалізація).

Прояв показників розвитку життєвої компетентності дитини відбувається у провідній діяльності (ігрова, комунікативна, предметно-практична).

Також життєві компетентності дитини проявляються в різноманітних сферах і формах активності:

фізична (пов’язана зі станом здоров’я, руховою активністю, будовою тіла, зовнішністю, роботою організму, м’язовою та предметно-практичною активністю);

соціально-моральна (пов’язана з входженням дитини у соціум, з оволодінням соціально прийнятними і схвалюваними формами поведінки та діяльності, засвоєнням моральних норм);

емоційно-ціннісна (пов’язана із системою потреб та інтересів дитини, її вмінням приймати рішення, самовизначатися, здійснювати самостійний вибір);

пізнавальна (пов’язана з відкриттям нового, раніше невідомого,  розв’язанням життєвих проблем, встановленням сутності явищ і причинно-наслідкових зв’язків, розширенням та поглибленням інформації);

мовленнєва (пов’язана з умінням встановлювати мовленнєву взаємодію, висловлювати свої думки, підтримувати діалог);

художня (пов’язана зі здатністю передавати свої життєві враження за допомогою різних образів засобами образотворчого, музичного, літературного, театрального мистецтва);

креативна (пов’язана з прагненням до творчої, створювальної діяльності, прояву фантазії, вигадки та уяви).

Компетентність є особистісною, складною характеристикою дитини, що засвідчує достатню її обізнаність, умілість, вправність у певному колі питань.

Показниками життєвої компетентності вважаються:

оптимальна для віку дитини модель провідної діяльності;

форми активності дитини у різних сферах життєдіяльності;

особливості розвитку базових якостей особистості.

Заходи стосовно формування життєвих компетентностей дитини рекомендується планувати з урахуванням відповідних Індикаторів, визначених з використанням  додатку 3 до Програми. При цьому показники сформованості життєвих компетентностей повинні відображати очікувані результати цих заходів.

При плануванні заходів з формування життєвих компетентностей дітей дошкільного віку можуть використовуватися Методичні рекомендації до Базового компонента дошкільної освіти (Державного стандарту дошкільної освіти) 2021 рік (режим доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/uploads/public/605/0be/86b/ 6050be86b4f68482865820.pdf).

Для формування життєвих компетентностей дитини можуть використовуватися такі методи та види діяльності: бесіди, індивідуальні заняття, сюжетно-рольові ігри,  комунікативно-ситуативні завдання, презентації, тренінги, використання художньої літератури, у тому числі народної творчості (ігри, прислів’я, приказки, притчі, казки), самостійна діяльність, екскурсії, театралізація, конкурси та розважальні програми, інтерактивні технології, „мозковий штурм”, колективні творчі справи тощо. Доцільно планувати використання як індивідуальних форм роботи з дитиною, так і групові форми.

Відповідальними за розвиток, формування та підтримку відповідних життєвих компетентностей дитини рекомендовано визначити психолога, вихователя, закріпленого за дитиною, із залученням інших працівників закладу соціального захисту дітей.

 

В). Створення умов для здобуття дитиною освіти з урахуванням рівня її підготовки забезпечується у співпраці із закладами освіти різних типів, розташованих поблизу закладу соціального захисту дітей, сім’ї патронатного вихователя, у тому числі за індивідуальними навчальними програмами шляхом: усної та письмової взаємодії адміністрації, педагогічних працівників закладу соціального захисту дітей / патронатного вихователя із закладами освіти, інклюзивно-ресурсними центрами за місцем свого розташування / місцем проживання (перебування) та / або залежно від потреб дитини, супроводження дитини до закладів освіти, інклюзивно-ресурсних центрів для отримання освітніх,  психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг з урахуванням віку, рівня розвитку та потреб дитини.

Відповідальними за організацію навчання дітей, здійснення виховного процесу безпосередньо у закладах соціального захисту дітей рекомендовано визначити вихователя-методиста або методиста (залежно від типу закладу) та вихователів, психолога.

 

Г). Здійснення трудової адаптації дитини з урахуванням її інтересів та можливостей полягає у розвитку у дитини навичок самообслуговування, залучення до ведення домашнього господарства, формуванні необхідних знань і навичок щодо планування бюджету, прийняття та реалізації рішень, комунікативних навичок; вирішенні питань навчання, профорієнтації; консультуванні з питань професійного самовизначення та здобуття освіти, працевлаштування; зміцненні та відновленні родинних і суспільно корисних зв’язків тощо та може здійснюватись шляхом навчання, просвіти (лекції, відеолекторії, бесіди, дебати, тренінги, презентації, інтерактивні навчання, обговорення, рольові ігри, форум-театри, „жива бібліотекаˮ, масові заходи / акції).

Відповідно до штатних нормативів відповідного закладу соціального захисту дітей вищезазначений процес здійснюють вихователі, інструктор з трудового виховання (у разі наявності). У разі, якщо дитина, яка отримує Послугу, перебуває в сім’ї патронатного вихователя, здійснення її трудової адаптації може проводитися патронатним вихователем.

 

Ґ). Надання дитині правової допомоги полягає у встановленні (в разі потреби) особи  дитини,  іншої інформації про неї та її найближче оточення; інформуванні дитини про її права і свободи, порядок їх реалізації; сприянні відновленню порушених прав та оскарженні рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; наданні батькам, іншим законним представникам  консультацій з правових питань, інформування їх про можливість  отримання  безоплатної правової допомоги відповідно до Закону  України  „Про  безоплатну  правову допомогуˮ; інформуванні щодо гарантій, установлених чинним законодавством для вразливих груп населення та осіб і сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, а також щодо органів, установ і організацій, які надають підтримку таким особам; сприяння реалізації права дитини, у разі потреби, на отримання безоплатної вторинної правової допомоги.

Надання дитині та її батькам або іншим законним представникам правової допомоги може здійснюватися шляхом надання правової інформації та роз’яснень з правових питань; індивідуального консультування; проведення бесід, навчання (у тому числі групові форми роботи з дітьми та їхніми родичами); підготовки клопотань, звернень, заяв з метою відновлення порушених прав та сприяння вирішенню проблемних питань; здійснення представництва інтересів дитини в суді (в разі потреби), інших державних органах; надання допомоги в забезпеченні доступу до вторинної правової допомоги.

Згідно із штатними нормативами відповідного закладу соціального захисту дітей за забезпечення дітей, які отримують Послугу, правовою допомогою відповідають юрисконсульти у взаємодії зі службами у справах дітей із залученням інших фахівців відповідного закладу.

У разі потреби для надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, проведення тематичних лекцій, семінарів, представництва інтересів дитини в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування можуть залучатися  працівники місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги  відповідно до пункту 13 про Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 № 967/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.05.2016 № 1487/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 липня 2012 р. за № 1091/21403).

 

Д). Представництво інтересів дитини полягає у:

допомозі дитині в оформленні або відновленні документів (допомога у зборі документів тощо);

допомозі дитині в розшуку рідних та близьких (встановлення особи дитини, іншої інформації про неї, її батьків або осіб, які їх замінюють, найближче оточення);

сприянні дитині в забезпеченні доступу до ресурсів і послуг за місцем проживання / перебування, встановленні зв’язків з іншими фахівцями, службами, організаціями, підприємствами, органами, закладами, установами тощо (інформування дитини, яка отримує послугу, її сім’ї, родичів, щодо суб’єктів, які надають освітні, медичні, соціальні, реабілітаційні послуги, в першу чергу за місцем постійного проживання);

допомозі дитині в наданні послуг перекладача (для дітей, розлучених із сім’єю, відповідно до Закону України „Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”);

представленні інтересів дітей, які отримують Послугу, в судових органах та інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах.

Представництво інтересів дитини може здійснюватися шляхом:

ведення листування, інших видів комунікації стосовно особи дитини, вивчення фактів із її життя, необхідних для організацій їй якісної допомоги, захисту її прав та найкращих інтересів, зі службами у справах дітей (за місцем проживання (перебування) дитини, за місцем її походження, за місцем її виявлення); структурними підрозділами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування  з питань освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення, органами Національної поліції (у тому числі з органами ювенальної превенції), закладами освіти, охорони здоров’я тощо;

взаємодії із  центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, до повноважень якого належить забезпечення перекладача при розгляді заяв про визнання дитини біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

безпосередньої участі представників закладу соціального захисту дітей, патронатного вихователя у судових засіданнях.

Відповідальним за представництво інтересів дитини є директор закладу соціального захисту дітей спільно з юрисконсультом та вихователем-методистом / методистом.

 

Е). Організація отримання дитиною необхідних медичних послуг забезпечується у співпраці із закладами охорони здоров’я різних типів, розташованими поблизу закладу соціального захисту дітей, сім’ї патронатного вихователя шляхом усної та письмової взаємодії адміністрації, медичних працівників закладу соціального захисту дітей / патронатного вихователя із закладами охорони здоров’я за місцем свого розташування / місцем проживання (перебування) та / або залежно від потреб дитини, супроводження дитини до закладів охорони здоров’я для проходження медичного обстеження, отримання медичних послуг.

Також з урахуванням висновку про стан здоров’я дитини та згідно з медичними показаннями після консультацій з лікарем відповідного профілю доцільно передбачити заходи, спрямовані на покращення та зміцнення здоров’я дитини (фізіотерапевтичні процедури, лікувальна фізкультура / коригуюча гімнастика), забезпечення її оздоровлення, проведення необхідних діагностичних досліджень і обстежень тощо.

 

Є). Робота, спрямована на інтеграцію дитини у суспільство має на меті реалізацію таких завдань:

сприяння поверненню дитини до власної родини або влаштуванню в сімейну форму виховання;

підготовка дитини до самостійного життя.

Сприяння у поверненні дитини до родини може передбачати:

допомогу в аналізі проблем спілкування в сім’ї дитини, яка отримує Послугу, виявленні конфліктогенних зон та пошуку альтернативних шляхів виходу зі складних життєвих обставин, прийнятті рішень;

допомогу у відновленні та зміцненні родинних зв’язків (зустрічі, бесіди, спілкування з позитивно налаштованими родичами, у разі, якщо це не шкодить інтересам дитини та не суперечить рішенням суду);

відновлення або формування вмінь і навичок дитини з орієнтування в домашніх умовах;

сприяння у вирішенні проблемних питань та подоланні складних життєвих обставин сім’ї дитини (поліпшення житлово-побутових умов, допомога у відновленні документів, сприяння у працевлаштуванні батьків, наданні матеріальної допомоги, оформленні соціальних виплат тощо);

направлення батьків, у разі потреби, до відповідного фахівця (психолога, лікаря-нарколога, лікаря-психотерапевта, лікаря-психотерапевта) з метою подолання залежності від алкогольних та психотропних речовин;

сприяння у налагодженні стосунків між дитиною та батьками, створенні позитивного психологічного мікроклімату в сім’ї;

формування навичок відповідального батьківства, підвищення батьківської компетенції щодо догляду та виховання дитини;

навчання батьків методам та прийомам ефективного спілкування з дитиною;

розвиток нових позитивних соціальних зв’язків, формування мережі соціальної підтримки.

Планування заходів щодо повернення дитини в сім’ю проводиться з урахуванням результатів оцінки потреб дитини та її сім’ї, рівня готовності та спроможності батьків забезпечити належний догляд, утримання та виховання дитини та обов’язково передбачає роботу з сім’єю дитини.

В роботі з сім’єю щодо повернення дитини можуть використовуватися такі форми та методи роботи: бесіда з батьками; сімейні групові наради; індивідуальне консультування спеціалістами (юрист, психолог, лікар-педіатр, соціальний педагог тощо); організація спільного дозвілля батьків і дитини (заходи та свята в закладі, де перебуває дитина, відвідування кінотеатру, музею, екскурсії тощо); візити дитини в сім’ю та спостереження за дитиною й батьками / законними представниками під час їхніх зустрічей; виконання дитиною практичних завдань (малюнок сім’ї, тести); заняття та ігри батьків з дитиною.

При плануванні та проведенні заходів з сім’єю дитини може використовуватися посібник „Батьківство в радість. Тренінговий курс з набуття батьківських навичок”.

• Сприяння у влаштуванні у сімейну форму виховання може полягати у:

допомозі дитині в адаптації до нової життєвої ситуації;

сприянні налагодження контакту між дитиною та сім’єю громадян, до якої вона влаштовується;

наданні сім’ї, до якої влаштовується дитина, інформації про дитину (особливості її характеру, звички та уподобання, здібності та інтереси, стан здоров’я  тощо), рекомендацій щодо форм і методів спілкування з дитиною;

розвитку нових позитивних соціальних зв’язків, формуванні мережі соціальної підтримки.

•Підготовка до самостійного життя може передбачати:

розвиток соціальних навичок, у тому числі навичок комунікації, самопрезентації, конструктивної поведінки у конфліктних ситуаціях;

розвиток навичок самообслуговування, ведення домашнього господарства, придбання продуктів харчування, планування власного бюджету тощо;

формування готовності долати життєві труднощі та складні обставини;

стимулювання розвитку позитивних рис характеру, усвідомленого ставлення до власного майбутнього, відповідальності за власні вчинки та своє життя;

підтримку позитивної самооцінки та впевненості у власних силах;

розвиток нових позитивних соціальних зв’язків, формуванні мережі соціальної підтримки;     

формування активного здорового способу життя, навичок планування сім’ї, взаємодії з особами протилежної статі, розширення знань про психологічні аспекти подружнього життя;

консультування з питань трудового, житлового, цивільного, сімейного законодавства України, щодо прав і пільг, передбачених законодавством для вразливих категорій населення, осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, та  осіб з їх числа;

допомогу у вирішенні житлових питань (реєстрація місця проживання, постановка на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, поновлення права на житло тощо);

консультування з питань збереження та підтримки здоров’я, запобігання виникненню та розвитку захворювань (у тому числі щодо профілактики туберкульозу, інфекціям, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІДу); 

підбір і закріплення наставника за дитиною, надання підтримки наставнику в його діяльності;

інформування щодо органів, організацій та закладів, які можуть надавати підтримку дитині та її сім’ї;

сприяння визначенню інтересів, здібностей та особистісного потенціалу дитини, наявних ресурсів (внутрішніх і зовнішніх);

консультування з питань професійного самовизначення, здобуття освіти, працевлаштування.

Плануючи заходи щодо підготовки до самостійного життя доцільно поєднувати індивідуальні форми роботи з дитиною (індивідуальні консультації, бесіди, корекційна та терапевтична робота) з груповими формами роботи (тренінги, практичні заняття, рольові ігри, дискусії,  лекції, групи взаємопідтримки, клуби за інтересами, зустрічі з цікавими людьми, колективні творчі справи, майстер-класи, екскурсії, тематичні вечірки, групова корекційна та терапевтична робота).

При організації роботи щодо інтеграції дитини у суспільство може використовуватися Програма підготовки до самостійного життя випускників закладів інституційного догляду та виховання дітей, осіб з числа вихованців прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу, затверджена наказом Мінсоцполітики від 27.08.2018 № 1428.

Форми участі сім’ї дитини та / або її найближчого оточення в реалізації Індивідуального плану плануються з урахуванням результатів оцінки потреб дитини та її сім’ї із залученням фахівця із соціальної роботи за місцем проживання сім’ї дитини, безпосередньо членів сім’ї дитини, осіб з її найближчого оточення, контакти з якими не порушують її прав та найкращих інтересів (беруться до уваги: наявність рішення органу опіки та піклування про негайне відібрання дитини, рішення суду про позбавлення батьківських прав (за відсутності рішення суду про дозвіл на побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав) або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, випадки вчинення домашнього насильства по відношенню  до дитини або у присутності дитини, інші факти порушень прав дитини).

При наданні Послуги дітям з інвалідністю Індивідуальний план розробляється з урахуванням індивідуальної програми реабілітації такої дитини Відповідно до Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 757, для дитини з інвалідністю така індивідуальна програма розробляється лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичних закладів за зареєстрованим місцем проживання або лікування дитини із залученням в межах компетенції інших спеціалістів. При цьому варто враховувати, що реабілітаційні заходи,  передбачені  індивідуальною програмою, переглядаються під  час  чергового  огляду  дитини  з  інвалідністю  за  зверненням реабілітаційної  установи  або  у  порядку  нагляду  за виконанням індивідуальної  програми,  не рідше ніж один раз на два роки.

При складанні Індивідуального плану реабілітації дитини, що знаходиться  на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, варто врахувати заходи, передбачені Індивідуальним планом соціального захисту дитини, яка перебуває в складних життєвих обставинах, дитини, яка залишилася без батьківського піклування, дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, затвердженого комісією з питань захисту прав дитини відповідно до підпункту 1 пункту 4 Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008           № 866. Форма такого Індивідуального плану затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 26.03.2021 № 151 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2021 р. за № 669/36291.

 

4. Реалізація  заходів  соціально-психологічної   реабілітації   згідно    з Індивідуальним планом та моніторинг досягнень дитини у процесі отримання Послуги

Реалізація  заходів  Індивідуального плану здійснюється у визначені строки фахівцями,  відповідальними за їх виконання, за участю батьків, інших законних представників або близьких родичів дитини, із залученням інших фахівців, у тому числі представників міждисциплінарної команди, створеної з метою організації  соціального захисту дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах (у разі її створення).

В ході виконання заходів Індивідуального плану проводиться моніторинг досягнень дитини у процесі отримання Послуги.

Моніторинг досягнень дитини у процесі отримання Послуги має на меті визначити результати отримання дитиною Послуги відповідно до Індивідуального плану, та стан сформованості життєвих компетентностей, необхідних дитині для її успішної соціалізації, подолання або мінімізації наслідків своїх складних життєвих обставин, а також оцінити ефективність заходів, визначених Індивідуальним планом.

Наслідком якісного моніторингу може стати перегляд завдань Індивідуального плану та індикаторів життєвих компетентностей дитини та коригування її Індивідуального плану або завершення  надання Послуги.

Рекомендується здійснювати такий моніторинг не рідше ніж один раз на місяць у тому числі  за допомогою Шкали досягнень дитини згідно із додатком 5 до Програми, а також оцінки результатів реалізації заходів Індивідуального плану дитини, зокрема, шляхом організації зустрічей фахівців закладу соціального захисту дітей.

Відповідальними за моніторинг досягнень дитинирекомендовано визначити психолога та вихователя, закріпленого за дитиною, із залученням інших фахівців закладу соціального захисту дітей.

 

5. Завершення надання дитині Послуги

Строк завершення надання дитині Послуги рекомендується визначати за результатами моніторингу досягнень дитини (сформованості життєвих компетентностей дитини), подолання або мінімізації складних життєвих обставин дитини та її сім’ї) та з урахуванням оцінки результативності реалізації Індивідуального плану.

При цьому слід виокремити такі особливості:

А) дитина отримувала Послугу в умовах проживання в сім’ї (біологічній сім’ї, сім’ї патронатного вихователя, опікунів, піклувальників, прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу).

Ключовим у такій ситуації є сформованість у дитини життєвих компетентностей, необхідних їй для подолання або мінімізації своїх складних життєвих обставин.

Б) дитина отримувала Послугу в умовах стаціонарного перебування в закладі соціального захисту дітей та може повернутися на виховання до біологічної сім’ї, сім’ї опікунів, піклувальників, прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу).

Зазначена ситуація, окрім оцінки сформованості у дитини відповідних життєвих компетентностей, потребує ретельного аналізу результатів реалізації Індивідуального плану, зокрема, його розділу  „Робота, спрямована на інтеграцію дитини у суспільство”.

При цьому рекомендовано враховувати результати соціальної роботи із сім’ю дитини, наявність / відсутність позитивних змін в умовах проживання дитини, ставленні батьків до неї, до виконання своїх батьківських обов’язків, їх вмотивованості до змін тощо.

Водночас питання доцільності повернення дитини на виховання до біологічної сім’ї, сім’ї опікунів, піклувальників, прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу слід вивчати в межах реалізації Індивідуального плану (насамперед  розділи  „Надання дитині безоплатної правової допомоги”, „Робота, спрямована на інтеграцію дитини у суспільство”) не пізніше, ніж  протягом двох місяців після початку надання дитині Послуги.

Якщо за цей період не відбувається жодних позитивних змін в сім’ї дитини, або є об’єктивні перепони у налагодженні взаємостосунків між дитиною та сім’єю, в якій вона виховувалась, слід ініціювати питання щодо доцільності  позбавлення батьків батьківських прав, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, зняття опіки / піклування, виведення із прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, пошуку для дитини родини.

Вищезазначені процеси є досить тривалими і у разі їх доцільності повинні бути завершеними до закінчення строку надання Послуги.

В) дитина отримувала Послугу в умовах стаціонарного перебування в закладі соціального захисту дітей та влаштовується у сім’ю патронатного вихователя, опікунів, піклувальників, прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, усиновлюється.

У зазначеній ситуації рекомендовано особливу увагу приділити стану налагодження контакту між дитиною та сім’єю громадян, до якої вона влаштовується.

Г) дитина, яка отримувала Послугу, починає самостійне доросле життя.

Якісним завершенням надання Послуги дитині-сироті або дитині, позбавленій батьківського піклування, у зв’язку з досягненням нею повноліття є одночасне вирішення питання щодо її подальшої долі (продовження навчання (здобуття професійної (професійно-технічної), передвищої або вищої освіти, працевлаштування, влаштування до соціального гуртожитку).

 

Надання дитині Послуги дитині може бути перервано у зв’язку із зовнішніми факторами:

А) влаштування у сім’ю громадян (усиновлення, опіка, піклування, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу), що унеможливлює продовження отримання дитиною Послуги у відповідного її надавача.

Ключовим у такій ситуації є надання сім’ї громадян, якій передається дитина, якісну психолого-педагогічну характеристику дитини з відповідними рекомендаціями щодо її виховання та розвитку, а також інформацію про надавачів Послуги за місцем проживання сім’ї для продовження надання дитині відповідної допомоги.

При цьому рекомендовано копію психолого-педагогічної характеристики дитини надсилати також на адресу служби у справах дітей за місцем проживання дитини для врахування при продовженні здійснення, у разі необхідності, заходів соціального захисту дитини.

Б) самовільне залишення дитиною закладу соціального захисту, в якому вона отримувала Послугу в умовах стаціонарного перебування

Зазначена ситуація вимагає, в першу чергу, негайного розшуку дитини та забезпечення її безпеки у взаємодії із уповноваженим підрозділом органу Національної поліції, службою у справах дітей, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров’я.

Також рекомендовано проведення якісного аналізу діяльності закладу соціального захисту та стану дитини для виявлення та подальшого усунення причин виникнення таких ситуацій.

 

В усіх вищеперерахованих випадках, крім останнього, при завершенні отримання дитиною Послуги, вона вибуває із закладу соціального захисту дітей у супроводі батьків, інших законних представників або представника органу опіки та піклування за погодженням зі  службою у справах дітей за місцем проживання
дитини.

Після завершення надання Послуги доцільно впродовж шести місяців з дати завершення її надання проводити моніторинг стабільності досягнутих результатів. Такий моніторинг може проводитися фахівцем із соціальної роботи за місцем проживання дитини та її сім’ї шляхом індивідуальних зустрічей, телефонних розмов,  обміну інформацією з фахівцями відповідних служб, органів і закладів за новим місцем проживання (перебування) дитини.

 

 

ІV. ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА

1. Європейська соціальна хартія (переглянута): міжнародний документ Ради Європи: прийнятий 03 травня 1996 № ETS N 163 // Відом. Верховної Ради України – 2007. – № 51. – ст. 2096. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_062.

2. Конвенція ООН про права дитини: міжнародний документ ООН: прийнятий 20 листопада 1989 // Зібрання чинних міжнародних договорів України – 1990. – № 1 – Ст. 205. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021.

3. Сімейний кодекс / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14. 5.

4. Закон України „Про запобігання та протидію домашньому насильству” / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19.

5. Закон України „Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей” / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80.

6. Закон України „Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей”  / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2623-15.

7. Закон України „Про охорону дитинства” / [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14.

8. Закон України „Про протидію торгівлі людьми” / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3739-17.

9. Указ Президента України „Про Національну стратегію профілактики соціального сирітства на період до 2020 року” / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/609/2012.

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 № 87 „Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей” / [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/87-2004-%D0%BF.

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09. 2008 № 866 „Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини” / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF;

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 № 834 „Про затвердження Примірного положення про центр соціальної підтримки дітей та сімей” / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/834-2016-%D0%BF.

13. Постанова Кабінету Міністрів України від  16.03.2017 № 148 „Деякі питання здійснення патронату над дитиною” / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/148-2017-%D0%BF.

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 800 „Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров’ю” / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2018-%D0%BF.

15. Наказ Міністерства соціальної політики від 03.09.2012 № 537 „Про затвердження Переліку соціальних послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати” / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1614-12.

16. Наказ Мінсоцполітики України від 07.08.2017 № 1268 „Про затвердження Примірних штатних нормативів чисельності працівників центрів соціальної підтримки дітей та сімей” / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.cct.com.ua/2017/07.08.2017_1268.htm.

17. Наказ Міністерства соціальної політики від 07.11.2017 № 1763 „Програма підготовки наставників для дітей, які проживають у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей, з питань соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя”.

18. Наказ Міністерства соціальної політики від 13.07.2018 № 1005 „Про затвердження форм обліку соціальної роботи з сім’ями / особами, які перебувають у складних життєвих обставинах” / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0943-18.

19. Наказ Міністерства соціальної політики від 27.09.2018 № 1428 „Про затвердження Програми підготовки до самостійного життя випускників закладів інституційного догляду та виховання дітей, осіб з числа вихованців прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу” / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1428739-18?lang=en.

20. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. В. Безпалько  К.: Центр учбової літератури, 2009. – 208 с. – ISBN 978-966-364-837-8. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://194.44.152.155/elib/local/sk742813.pdf.

21. Бех І. Д. Виховання особистості: підр. / І. Бех. – К.: Либідь, 2008. – 848 с.

22. Веретенко Т. Г., Звєрєва І. Д., Шевченко Н. Ю. Основи батьківської компетентності: навч. посіб. – К., 2006. – 156 с. (фонд „Благополуччя дітей”) / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://childfund.org.ua/publications/view/94/1.

23. Вольнова Л. М. Профілактика девіантної поведінки підлітків: навч.-метод. посібник до спецкурсу „Психологія девіацій” для студентів спеціальності „Соціальна педагогіка” у двох частинах. – Ч. ІІ. Практична частина. – 2-ге вид., перероб і доповн. – К., 2016. – 193 с.

24. Воронцова Т. В., Оржеховська В. М., Пономаренко В. С. Формування здорового способу життя та профілактика ВІЛ/СНІДу: Програма навчального курсу для учнівської молоді старшого підліткового та юнацького віку. – К.: Освіта, 2013. – 12 с.

25. Впровадження програми надання соціальних послуг сім’ям з дітьми раннього та дошкільного віку, які опинилися у складних життєвих обставинах: меодичні рекомендації, 2-ге видання / Н. І. Бабій та ін. – К.: „Р. К. Майстер-принт”, 2009. – 196 с. Режим доступу: буде розміщено https://www.msp.gov.ua / .

26. Готовність дитини до навчання / Упоряд.: С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. – К.: Мікрос-СВС, 2003, – 112 с.

27. Громада як осередок соціальної роботи з дітьми та сім’ями: метод. матеріали для тренера / О. В. Безпалько та ін.; під ред. І. Д. Звєрєвої. – К.: Наук. світ, 2004. – 69 с.

28. Деінституціалізація та трансформація послуг для дітей. Посібник з найкращих практик. – К.: Видавничий дім „Калита”, 2009. – 193 с.

29. Діти у складних життєвих обставинах [Комарова Н., Романова Н., Сіра О., Соляник М., Тарановська А.]: Програми та методики соціально-психологічної реабілітації та адаптації дітей, які перебувають у центрі соціально-психологічної реабілітації. – ДІСМП.: 2013. – 296 с. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://dismp.gov.ua/downloads/diti-u-skladnikh-zhittyevikh-obstavinakh-programi-i-metodiki-socialno-psikhologichnoyi-reabilitaciyi-ta-adaptaciyi-ditej-yaki-perebuvayut-u-centri-socialno-psikhologichnoyi-reabilitaciyi.

30. Держава та я: навчальний модуль / Н. М. Комарова, О. В. Березюк, О. А. Голоцван та ін. [кер. авт. кол. Андріяш С. П., коорд. проекту від ЮНІСЕФ О. Сакович], БО „Благодійний фонд молодіжної участі”, Дитячий фонд ЮНІСЕФ в Україні. – Київ, 2009. – 165 с.

31. Дорожня карта реформи: міцні сім’ї, захищені діти. Методичні рекомендації щодо реформування системи захисту дітей на рівні району / об’єднаної територіальної громади: метод. посіб. / авт.-упоряд.: Г. Постолюк, Н. Татарчук, О. Мороз, Д.  Дощук, Ф. Герасимчук. – К., 2018. – 104 с.

32. Енциклопедія діагностичних методик щодо з’ясу­вання стану психофізичного розвитку дітей раннього віку / упоряд. К. Л. Крутій, Л. О. Федорович. – Запоріжжя: ТОВ „ЛІПС” ЛТД, 2012. – 204 с.

33. Загадковий світ емоцій. Розвиток емоційної сфери дошкільників / Упоряд. І. В. Молодушкіна. – 2-ге вид. – Х.: Вид. група „Основа”, 2011.

34. Залучення місцевих громад до вирішення проблем дітей, сімей та молоді, які опинилися у складних життєвих обставинах: метод. рек. /О. В. Вакуленко, Н. М. Комарова, Н. Ф. Романова. – К.: Дерсоцслужба, 2010. – 108 с.

35. Звєрєва І. Д., Кияниця З. П., Кузьмінський В. О., Петрочко Ж. В. Оцінка потреб дитини та її сім’ї: від теорії до практики: навч. посіб.: У 2-х част. – К.: „Кожній дитині”, 2010. – Част. І. (ст. 28-36) / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.p4ec.org.ua/upload/education/library/1443102984.pdf.

36. Здоров’я – запорука успішного майбутнього: навчальний модуль /О. А. Голоцван, О. В. Березюк, Н. М. Комарова та ін. [кер. авт. кол. Андріяш С. П., коорд. проекту від ЮНІСЕФ О. Сакович], БО „Благодійний фонд молодіжної участі”, Дитячий фонд ЮНІСЕФ в Україні. – Київ, 2009. – 106 с.

37. Комплект освітніх програм „Вирішення конфліктів мирним шляхом. Базові навички медіації”. – К. – 2018. – 140 с. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/protidia-bulingu/1-komplekt-programmediatsiya.pdf.

38. Коробко С.Л., Коробко О.І. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 416с.

39. Манова-Томова В. Психологічна діагностика раннього віку. – К.: „Вища школаˮ, 1978.–168 с.

40. Методичний посібник до парціальної програми з розвитку соціальних навичок ефективної взаємодії дітей віком від 4-х до 6-7 років „Вчимося жити разом” / Т. О. Піроженко, О. Ю. Хартман, К. В. Палієнко, М. В. Павленко. – К.: Алатон, 2016. – 112 с.

41. Моніка Нідерле (FICE International), Кейт Хендерсон (IFCO), Гельмут Кутин (SOS Kinderdorf International) „Якість на благо дітей” Стандарти позадомашньої опіки дітей в Європі. – 85 с.

42. Павлик Н. П. Виховна діяльність у притулку для неповнолітніх: монографія. – Житомир: ОП „Житомирська облдрукарня”, 2008 – 228 с.

43. Павелків Р.В. Психодіагностичний інструментарій в умовах дошкільного закладу / Р. В. Павелків, О.П. Цигипало – К.: „Центр учбової літератури”, 2017.

44. Пагава О. В. Стратегія подолання стресових станів учасниками навчально-виховного процесу: науково-методичний посібник / О. В. Пагава, С. О. Гарькавець, В. Є. Харченко, О. Л. Рачок. – Сєвєродонецьк:              СПД Рєзніков В. С., 2015. – 124 с.

45. Підготовка дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до самостійного життя: методичні рекомендації / О. Р. Артюх, О. В. Вакуленко, Н. М. Комарова та ін. – К.: Академпрес, 2016.– 140 с. / [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/250190226.

46. Психологу для роботи. Діагностичні методики: збірник [Текст] / [Уклад.: М. В. Лемак, В. Ю. Петрище]. – Вид. 2-ге, виправ. – Ужгород: Вид-во Олександра Гаркуші 2012. – 616 с.

47. Психологічний супровід інклюзивної освіти: [метод. рек] / автор. кол. за заг. ред. А. Г. Обухівська. – Київ: УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2017. – 92 с

48. Райкус, Джудит С. Социально-психологическая помощь семьям и детям групп риска: Практическое пособие: в 4 т. [ пер. с англ.]. Т.1 „Концептуальные  основы социальной работы с детьми” / Междунар. центр развития и лидерства (Украина). - К.: Фенікс, 2011. – 288 с.

49. Райкус, Джудит С. Социально-психологическая помощь семьям и детям групп риска: практ. пособие: в 4 т.: [ пер. с англ.]. Т.2 „Планирование и семейно-ориентированная социальная работа” / Междунар. центр развития и лидерства (Украина). - К.: Фенікс, 2011. – 250 с.

50. Райкус, Джудит С. Социально-психологическая помощь семьям и детям групп риска: практ. пособие: в 4 т.: [ пер. с англ.]. Т.3 „Развитие и благополучие детей” / Междунар. центр развития и лидерства (Украина). - К.: Фенікс, 2011. –283 с.

51. Райкус, Джудит С. Социально-психологическая помощь семьям и детям групп риска: практ. пособие: в 4 т.: [ пер. с англ.]. Т.4 „Размещение и стабильные условия жизни” / Междунар. центр развития и лидерства (Украина). - К.: Фенікс, 2011. – 407 с.

52. Робота з сім’ями, які потребують професійної соціально-педагогічної підтримки. Тренінговий курс для спеціалістів соціальної сфери / за заг. ред. Т. Ф. Алексєєнко. – К.: Основа-Принт, 2007. – 128 с.  

53. Робоча книга працівника психологічної служби: практичний посібник – Т. 1: Адаптація дітей (учнів / студентів) до навчально-виховного процесу / наук. ред.: В.Г. Панок; авт. кол. 1 т.: Н.В. Сосновенко, А. І. Тінякова. – К.: Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2014.

54. Сизанов А. Н. Тесты и психологические игры. Ваш психологический портрет / [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://klex.ru/9r0

55. Соціальна робота з вразливими сім’ями та дітьми: посіб. у 2-х ч.; Ч. 1. Сучасні орієнтири та ключові технології / З. П.  Кияниця, Ж. В. Петрочко. – К.: ОБНОВА КОМПАНІ, 2017. – 256 с.

56. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За заг. ред. проф. І. Д. Звєрєвої. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 336 с.

57. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми у конфліктний та постконфліктний період: метод. рек. / Н. П. Бочкор, Є. В. Дубровська, О. В. Залеська та ін. – Київ: МЖПЦ „Ла Страда-Україна”, 2014. – 84 c.

58. Стреж Л. В. Сходинки адаптації дітей раннього віку / Людмила Стреж. –К.: Шк. світ, 2009. – 128 с.

59. Теоретичні підходи щодо формування життєвих навичок у дітей старшого підліткового віку: навчальний модуль / Л. В. Шелестова, О. В. Березюк, О. А. Голоцван та ін. [кер. авт. кол. Андріяш С.П., коорд. проекту від ЮНІСЕФ О. Сакович], БО „Благодійний фонд молодіжної участі”, Дитячий фонд ЮНІСЕФ в Україні. – Київ, 2009. – 102 с.

60. Формування життєвих навичок у випускників шкіл-інтернатів: метод. посіб. для практичних психологів, соціальних педагогів / Упорядн.: Гордійчук С. Ф., Дьомкіна В. В., Лунченко Н. В., Міненко Т. О.,                        Москаленко О. Л., Собченко О. А. [За заг. ред. В. Г. Панка]. Видання друге, доповнене і перероблене. – Донецьк: Вебер (Донецька філія), 2011. – 127 с.

61. Харченко С.Я. Соціалізація дітей та молоді в процесі соціально-педагогічної діяльності: теорія і практика: монографія:  Луганськ: Альма-матер, 2006.

62. Чуб Н.В. / Комплексні тести готовності дитини до школи. – Х.: вид. група „Основа”, 2007.

63. Я та інші: навчальний модуль / О. В. Березюк, О. А. Голоцван, Н. М. Комарова та ін. [кер. авт. кол. Андріяш С.П., коорд. проекту від ЮНІСЕФ О. Сакович], БО „Благодійний фонд молодіжної участі”, Дитячий фонд ЮНІСЕФ в Україні. – Київ, 2009. – 196 с.

64. Я вдосконалюю себе: навчальний модуль / А. В. Фломбойн, О. В. Березюк, О. А. Голоцван та ін. [кер. авт. кол. Андріяш С.П., коорд. проекту від ЮНІСЕФ О. Сакович], БО „Благодійний фонд молодіжної участі”, Дитячий фонд ЮНІСЕФ в Україні. – Київ, 2009. – 108 с.