Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2030 року

Проект

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 2026 р. №

Київ

Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2030 року

1. Затвердити Державну цільову соціальну програму протидії торгівлі людьми на період до 2030 року (далі – Програма), що додається.

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) у тримісячний строк розробити та подати відповідним радам для затвердження регіональні програми протидії торгівлі людьми.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) подавати щопівроку до 20-го числа місяця, що настає за звітним періодом, Міністерству соціальної політики, сім’ї та єдності інформацію про стан виконання Програми, затвердженої цим розпорядженням, для її узагальнення та подання до 1 березня Кабінету Міністрів України та Міністерству економіки, довкілля та сільського господарства.

Прем’єр-міністр України Ю. СВИРИДЕНКО

ЗАТВЕРДЖЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 2026 р. №

ДЕРЖАВНА ЦІЛЬОВА СОЦІАЛЬНА ПРОГРАМА протидії торгівлі людьми на період до 2030 року

Мета Програми

Метою Програми є удосконалення механізму запобігання та боротьби з торгівлею людьми, зокрема, адаптованого до умов збройної агресії Російської Федерації проти України та в період відновлення, який базується на травмоорієнтованому підході, принципах забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, своєчасного виявлення осіб, які постраждали від торгівлі людьми, забезпечення захисту їх прав, комплексної допомоги та відновлення, а також притягнення осіб, які вчиняють злочини, пов’язані з торгівлею людьми, до відповідальності та гарантування невідворотності їх покарання.

Шляхи і способи розв’язання проблеми

Проблему торгівлі людьми та захисту осіб, які постраждали від торгівлі людьми, передбачається розв’язати шляхом:

забезпечення проведення системної інформаційно-просвітницької роботи (інформаційних кампаній, соціологічних досліджень) із залученням міжнародних, урядових та неурядових організацій, громадських об’єднань, медіа, із зосередженням уваги на найбільш вразливі групи (діти, молодь, внутрішньо переміщені особи, особи, що виїжджають за кордон, біженці та жителі територіальних громад, які проживають на звільнених або прифронтових територіях), зокрема, щодо ризиків та ознак торгівлі людьми, експлуатації, у тому числі сексуальної експлуатації, пов’язаної із збройною агресією Російської Федерації проти України;

інтеграції теми протидії торгівлі людьми в освітні програми на всіх рівнях (заклади загальної середньої, професійної та вищої освіти);

удосконалення механізму ідентифікації осіб, які постраждали від торгівлі людьми, зокрема серед дітей, внутрішньо переміщених осіб шляхом затвердження методичних рекомендацій для органів місцевого самоврядування щодо визначення критеріїв виявлення осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

сприяння життєстійкості та економічній стабільності населення шляхом здійснення заходів щодо сприяння зайнятості населення, у тому числі з проактивним підходом залучення до ринку праці, надання підтримки малому бізнесу, професійного навчання та навчання фінансовій грамотності спільно з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, центрами надання соціальних послуг, громадськими та міжнародними організаціями, а також бізнесом;

забезпечення доступу до якісних комплексних послуг орієнтованих на потреби осіб, які постраждали від торгівлі людьми, зокрема юридичних, психологічних, медичних, медико-консультативних та отримання ними таких послуг незалежно від віку та стану здоров’я;

надання особам, які постраждали від торгівлі людьми, інформації про їх права та можливості реалізації таких прав, у тому числі через перекладача, та забезпечення реалізації таких прав;

посилення інституційної спроможності місцевих державних адміністрацій (військових адміністрацій) та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії торгівлі людьми щодо надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, шляхом продовження проведення відповідних навчань суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, створення місцевих команд реагування, розроблення регіональних програм і планів дій щодо надання допомоги постраждалим особам;

забезпечення функціонування цифрової системи збору і обміну даними між суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, щодо осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

збільшення частки виявлених та розслідуваних злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, посилення міжнародного, зокрема транскордонного, співробітництва, зміцнення спроможності правоохоронних органів та судів;

гармонізації національного законодавства у сфері протидії торгівлі людьми з міжнародними стандартами;

удосконалення механізмів координації та співпраці між суб’єктами, діяльність яких спрямована на здійснення заходів у сфері протидії торгівлі людьми, зокрема, шляхом посилення співпраці соціальних служб і правоохоронних органів з питань протидії торгівлі людьми та надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, в тому числі посилення прикордонного контролю для запобігання торгівлі людьми.

Відомості про державного замовника, керівника і виконавців Програми, строк виконання, прогнозовані обсяги та джерела фінансування наведені у додатку 1.

Завдання і заходи

Завдання і заходи з виконання Програми, спрямовані на розв’язання проблем та досягнення мети Програми, наведені у додатку 2.

Координацію міжвідомчої та міжсекторальної співпраці щодо завдань Програми здійснюватиме Мінсоцполітики.

Програму передбачається виконати протягом 2026-2030 років.

Очікувані результати, ефективність Програми

Виконання Програми забезпечить:

оновлення та гармонізацію з acquis ЄС нормативно-правової бази у сфері протидії торгівлі людьми;

системну узгодженість комплексу заходів у сфері протидії торгівлі людьми відповідно до міжнародних стандартів та викликів, спричинених, зокрема, збройною агресією Російської Федерації проти України;

удосконалення системи запобігання торгівлі людьми та зниження рівня вразливості осіб до потрапляння в ситуацію торгівлі людьми;

належний захист прав осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

збільшення частки осіб, яким встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, у загальній кількості осіб, що зверталися із заявою чи зверненням про встановлення такого статусу;

збільшення частки населення, яке обізнане про дії в разі експлуатації, вербування, перевезення, передачі, переховування чи утримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примусу;

збільшення кількості самоідентифікованих осіб, які постраждали від торгівлі людьми, експлуатації, у тому числі сексуальної експлуатації, пов’язаної із збройною агресією Російської Федерації проти України, та осіб, які отримали допомогу і захист;

підвищення результативності виявлення та розслідування злочинів торгівлі людьми, посилення спроможності правоохоронних органів та судів, зокрема з урахуванням перейняття позитивного досвіду зарубіжних країн, збільшення частки кримінальних проваджень щодо торгівлі людьми, в яких особам повідомлено про підозру, у загальній кількості відкритих кримінальних проваджень;

забезпечення функціонування цифрової системи збору і обміну даними між суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, про осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

підвищення рівня професійної компетенції посадових осіб місцевих державних адміністрацій (військових адміністрацій) та органів місцевого самоврядування у сфері протидії торгівлі людьми;

удосконалення взаємодії органів державної влади з міжнародними організаціями, громадськими об’єднаннями та особами, які постраждали від торгівлі людьми;

посилення прикордонного контролю для запобігання торгівлі людьми;

розвиток міжнародного, у тому числі транскордонного співробітництва у сфері протидії торгівлі людьми;

проведення незалежного моніторингу стану протидії торгівлі людьми.

Обсяги та джерела фінансування

Видатки на виконання Програми здійснюватимуться за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством України, зокрема в межах партнерства з міжнародними організаціями та за рахунок міжнародної технічної допомоги.

Фінансування Програми передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів, у межах бюджетних призначень, передбачених головним розпорядникам бюджетних коштів на відповідний бюджетний період, міжнародної технічної допомоги, інших джерел, не заборонених законодавством.

Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, визначатиметься щороку з урахуванням можливостей державного та місцевих бюджетів під час формування їх показників на відповідний рік.

Обсяг матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми, визначатиметься під час розроблення відповідних завдань і заходів Програми.

Документи

Повідомлення про оприлюднення - 22 05

Пояснювальна записка - 22 05

Результат

Голосування триває від 22 травня 2026 р. до 05 червня 2026 р.

Згодні

4 (100%)

Незгодні

0 (0%)

Пропозиції:

Проголосували:

Щоб взяти участь у голосуванні необхідна авторизація

Увійдіть на платформу зараз та зробіть свій вибір! Ваша думка важлива, долучіться до змін

Увійти

Всього пропозицій: 1

Наталія Кулікова

За результатами аналізу проєкту Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2030 року та матриці заходів до неї ГС «Коаліція НУО з протидії торгівлі людьми» вважає за необхідне звернути увагу на низку концептуальних та системних питань, які потребують додаткового уточнення та доопрацювання. Насамперед проєкт Програми суттєво розширює предмет державної політики у сфері протидії торгівлі людьми шляхом включення до неї питань сексуального насильства, пов’язаного зі збройним конфліктом, депортації, примусового переміщення населення, порушень прав цивільного населення під час окупації та інших порушень, пов’язаних із війною. Водночас зазначені явища не є тотожними торгівлі людьми та мають різну правову природу, різні механізми документування, реагування та захисту постраждалих осіб. Сексуальне насильство, пов’язане зі збройним конфліктом, відповідно до міжнародного гуманітарного права та національного законодавства належить до категорії воєнних злочинів та грубих порушень прав людини. Депортація, примусове переміщення населення, незаконне переміщення дітей та інші порушення прав цивільного населення під час окупації також регулюються нормами міжнародного гуманітарного права та не можуть автоматично ототожнюватися з торгівлею людьми без наявності відповідних ознак складу злочину, передбаченого статтею 149 Кримінального кодексу України. Разом із тим у проєкті Програми та матриці заходів зазначені категорії часто подаються в межах єдиного підходу або спільних заходів без належного правового та функціонального розмежування. Зокрема, питання сексуального насильства, пов’язаного зі збройним конфліктом, інтегровані до інформаційних кампаній, навчальних заходів, методичних рекомендацій, процедур ідентифікації та стандартів надання послуг без визначення окремих механізмів реагування, спеціалізованих послуг, порядку міжвідомчої взаємодії, механізмів документування воєнних злочинів та окремих індикаторів ефективності. Аналогічно питання депортації та примусового переміщення населення згадуються у профілактичних заходах та заходах інформаційного характеру, однак матриця заходів не містить окремих механізмів реагування, алгоритмів взаємодії, порядку документування, процедур повернення чи спеціалізованої системи допомоги постраждалим від таких порушень. На думку Коаліції, це свідчить про те, що зазначені категорії включені до Програми концептуально, однак не забезпечені окремими державними механізмами реалізації та реагування. У зв’язку з цим Коаліція вважає, що питання сексуального насильства, пов’язаного зі збройним конфліктом, депортації, примусового переміщення населення та інших воєнних злочинів мають регулюватися окремими державними політиками, стратегіями, програмами або планами заходів із забезпеченням належної координації між відповідними державними механізмами. Водночас у межах державної політики у сфері протидії торгівлі людьми зазначені явища можуть враховуватися виключно в контексті підвищення ризиків потрапляння осіб у ситуацію торгівлі людьми або експлуатації. Окрему увагу Коаліція звертає на підхід до виявлення осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Матриця заходів містить окремі заходи щодо розвитку електронних сервісів, цифрових механізмів звернення та електронних анкет для самоідентифікації осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Разом із тим у Програмі та матриці заходів недостатньо відображені механізми проактивного виявлення постраждалих осіб, роботи у громадах, мобільного реагування, польової роботи з вразливими групами населення та ранньої ідентифікації випадків торгівлі людьми. На думку Коаліції, існує ризик формування підходу, за якого основний акцент переноситься на самоідентифікацію постраждалих осіб та їх самостійне звернення по допомогу. Водночас відповідно до міжнародних стандартів у сфері протидії торгівлі людьми саме на державу та уповноважених суб’єктів взаємодії покладається обов’язок щодо своєчасного, активного та проактивного виявлення осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Більшість постраждалих осіб через пережиту травму, страх, контроль з боку експлуататорів, стигму, недовіру до державних інституцій або нерозуміння власного статусу можуть не ідентифікувати себе як постраждалих та не звертатися самостійно по допомогу. У зв’язку з цим механізми самоідентифікації повинні розглядатися як додатковий інструмент доступу до допомоги, але не як заміна системи активного виявлення постраждалих осіб. Також Коаліція звертає увагу, що матриця заходів містить значний акцент на питаннях прикордонного контролю, інформування громадян за кордоном, міжнародної взаємодії та ризиків експлуатації під час виїзду за межі України. Разом із тим більшість ідентифікованих в Україні випадків торгівлі людьми стосуються саме внутрішньої торгівлі людьми, яка відбувається без перетину державного кордону та не пов’язана безпосередньо з процедурами прикордонного контролю. У зв’язку з цим Коаліція вважає за необхідне посилити у Програмі та матриці заходів компонент, пов’язаний із: • внутрішньою торгівлею людьми; • виявленням експлуатації всередині країни; • роботою у громадах; • виявленням випадків експлуатації серед внутрішньо переміщених осіб; • ризиками трудової експлуатації в Україні; • доступністю допомоги у сільських та віддалених громадах. Окремого уточнення також потребують положення щодо «сприяння життєстійкості та економічній стабільності населення», підтримки зайнятості, малого бізнесу, професійного навчання та фінансової грамотності. У запропонованій редакції зазначені положення мають надто широкий характер та фактично виходять за межі предмета державної політики у сфері протидії торгівлі людьми. На думку Коаліції, такі заходи можуть бути доцільними у межах Програми виключно як спеціалізовані механізми зниження вразливості груп ризику до потрапляння у ситуацію торгівлі людьми або як складова реінтеграції осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Водночас у матриці заходів відсутні чіткі механізми реалізації зазначених положень, не визначені конкретні цільові групи, відповідальні суб’єкти, критерії оцінки ефективності та прямий зв’язок між такими заходами і зниженням ризиків торгівлі людьми. Загалом результати аналізу свідчать про те, що проєкт Програми значно розширює предмет державної політики у сфері протидії торгівлі людьми, однак матриця заходів не завжди забезпечує належне співвідношення між задекларованими цілями, предметом державної політики та практичними механізмами реалізації. У зв’язку з викладеним ГС «Коаліція НУО з протидії торгівлі людьми» вважає за необхідне запропонувати доопрацювати проєкт Програми та матрицю заходів з метою забезпечення правової визначеності та чіткого розмежування сфер державної політики у питаннях протидії торгівлі людьми, реагування на воєнні злочини та інші порушення прав людини, пов’язані зі збройною агресією. Важливим є недопущення змішування різних категорій порушень і злочинів, які мають різну правову природу, механізми реагування та системи захисту постраждалих осіб. На думку Коаліції, Програма потребує посилення компоненту проактивного виявлення осіб, які постраждали від торгівлі людьми, розвитку механізмів фактичної доступності допомоги та посилення реагування саме на внутрішню торгівлю людьми і нові форми експлуатації, що виникають в умовах війни та зростання вразливості населення. Окрему увагу доцільно приділити забезпеченню реалістичних, практичних та вимірюваних механізмів реалізації заходів, які дозволять оцінити не лише кількість проведених активностей, а й їх фактичний вплив на рівень виявлення постраждалих осіб, доступність допомоги та ефективність системи протидії торгівлі людьми загалом.