Перейти до головного вмісту

Про схвалення Концепції Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2030 року

Проект

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 2025 р. №

Київ


Про схвалення Концепції Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2030 року


1. Схвалити Концепцію Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2030 року, що додається.

Визначити Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності державним замовником Програми.

2. Міністерству соціальної політики, сім’ї та єдності разом із заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади розробити та подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2030 року.



Прем’єр-міністр України Ю. СВИРИДЕНКО



Документи

Результат

Голосування триває від 18 листопада 2025 р. до 18 грудня 2025 р.

Згодні

2 (100%)

Незгодні

0 (0%)

Пропозиції:

2

Проголосували:

2

Щоб взяти участь у голосуванні необхідна авторизація

Увійдіть на платформу зараз та зробіть свій вибір! Ваша думка важлива, долучіться до змін

Увійти

Всього пропозицій: 2

Людмила Сірбіненко

У проєкті Концепції Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2030 року запропоновано створення єдиної електронної системи, яка забезпечуватиме перенаправлення осіб між суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, а також облік осіб, які постраждали, яка покликана сприяти цифровізації процесів кейс-менеджменту, підвищенню прозорості надання послуг та захисту персональних даних. Ця пропозиція містить ряд переваг, таких як забезпечення узгодженого підходу до ведення випадків на всіх рівнях (місцевому, регіональному, національному); прозорість та підзвітність надання послуг; вдосконалення аналізу, масштабів і тенденції торгівлі людьми; підвищення ефективності міжвідомчої взаємодії та ін. Водночас, цифровізація процесів може нести певні ризики та виклики, зокрема: загроза витоку персональних даних; недосконалість правового регулювання; технічні ризики; обмежені технічні ресурси надавачів послуг та обмежені цифрові навички фахівців/чинь. Постраждалі особи можуть побоюватися, що не буде збережена конфіденційність та може зменшитися готовність звертатися за допомогою. Задля мінімізації можливих ризиків варто врахувати: 1. Розробити нормативно-правову базу до впровадження системи, зокрема визначити: статус системи; відповідальних адміністраторів; рівні доступу; процедури шифрування та обробки даних. 2. Залучити представників громадянського суспільства та міжнародних партнерів на етапі розробки та тестування системи для наявних підходів. 3. Провести пілотний запуск системи в окремих регіонах з подальшим аналізом ефективності, виявленням недоліків та масштабуванням. 4. Забезпечити регулярне навчання фахівців/чинь на всіх рівнях: щодо технічних інструкцій, етичних норм роботи з даними, основ цифрової безпеки.

Мар'яна Прокопик

Коментарі та пропозиції Міжнародного благодійного фонду «Карітас України» до Концепції Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2030 року Міжнародний благодійний фонд «Карітас України» вітає розроблення Концепції Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2030 року та підтримує її загальний підхід, зокрема орієнтацію на міжнародні стандарти, модель «4P», травмо-орієнтований підхід, а також врахування викликів, пов’язаних із збройною агресією Російської Федерації проти України. Водночас, з огляду на багаторічний практичний досвід Карітас України у сфері запобігання та протидії торгівлі людьми, а також надання комплексної допомоги постраждалим особам, вважаємо за доцільне подати наступні коментарі та пропозиції. 1. Доцільним є перегляд та актуалізація державних стандартів надання соціальних послуг для осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Наразі чинні стандарти є застарілими та не повною мірою враховують зміни у профілі постраждалих осіб, поширення змішаних форм експлуатації, наслідки повномасштабної війни, а також необхідність застосування травмо-орієнтованого підходу. Оновлення державних стандартів дозволить забезпечити якісну, комплексну та адаптовану до сучасних викликів допомогу постраждалим. У цьому контексті важливо також передбачити можливість впровадження та надання соціальних послуг для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, не лише надавачами державної та комунальної власності, але й приватними надавачами соціальних послуг, зокрема організаціями громадянського суспільства. Благодійні та громадські організації, зокрема Карітас України, мають значний практичний досвід надання таких послуг, у тому числі в умовах воєнного стану, роботи з внутрішньо переміщеними особами, дітьми та іншими вразливими групами населення. 2. Долучення організацій громадянського суспільства як суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, зокрема у механізмах перенаправлення випадків постраждалих осіб від торгівлі людьми. На практиці саме організації громадянського суспільства часто першими контактують з постраждалими, здійснюють первинну ідентифікацію, супровід та надання допомоги. Формалізація їх участі у системі перенаправлення зокрема із залученням цифрових інструментів взаємодії Мінсоцполітики соціального порталу, електронного ведення випадку, сприятиме підвищенню ефективності реагування та доступу постраждалих до необхідних послуг. 3. Можливість бюджетного фінансування організацій громадянського суспільства, які надають послуги особам, які постраждали від торгівлі людьми. Впровадження механізмів фінансування за рахунок коштів державного бюджету сприятиме сталості системи допомоги постраждалим та зменшенню залежності таких послуг виключно від міжнародної донорської підтримки. 4. Крім того, підтримуючи задекларований у Концепції курс на цифровізацію системи реагування та створення єдиної електронної системи обліку і перенаправлення осіб, необхідно окремо звернути увагу на ризики витоку персональних даних постраждалих осіб. Особи, які постраждали від торгівлі людьми, є особливо вразливою категорією, а неналежний захист інформації може призвести до повторної віктимізації, стигматизації або загроз їхній безпеці. У зв’язку з цим доцільно передбачити застосування підвищених стандартів захисту персональних даних, кібербезпеки та обмеженого доступу до інформації в електронних системах, із урахуванням національного законодавства та міжнародних стандартів.