«Знову вчуся жити»: як Фастівський Центр життєстійкості змінив життя ветерана

Віталій Пронін із Фастова пройшов фронт, поранення й операції, а сьогодні вчиться відновлювати себе й підтримувати інших у Центрі життєстійкості.

Три роки він служив у складі Збройних сил України, виконував бойові завдання від Горлівки до Ізюму, пройшов оборону Бахмута. У січні цього року під час ротації підірвався на мінно-вибуховому пристрої «Пелюстка» й отримав важке поранення. Попереду - нові операції та довга реабілітація. Але навіть у цій ситуації Віталій не зупиняється: він вчиться, тренує молодь у рідному місті й підтримує інших військових.

Простір турботи

Для нього важливим етапом відновлення став Центр життєстійкості у Фастові. Спершу він прийшов туди лише оформити матеріальну допомогу після поранення.

«Тоді навіть не уявляв, що це місце стане для мене чимось значно більшим, — пригадує Віталій. — Дізнався, що тут є зала і працює реабілітолог – почав ходити на заняття, і з часом став одним із найактивніших відвідувачів».

З того моменту він почав відкривати для себе різні можливості Центру: індивідуальні консультації, групові сесії, тренінги. «Для мене Центр життєстійкості став справжньою підтримкою. Це місце турботи та дружби. Завжди позитивний і веселий колектив, який направить на вірну стежку, у вірному напрямку. Це розвиток і відновлення, нові знайомства, нові можливості, нові знання», — каже він.

Досвід, що повертає сили

У Центрі Віталій долучається не лише до занять, а й до волонтерськтх ініціатив: разом із командою розмальовував мурал, допомагав із благодійним забігом, їздив у похід із палатками. «Це дало мені відчуття спільності та сили, якої раніше бракувало», — зізнається він.

Для нього ці активності — не лише про відновлення фізичних можливостей. Це спосіб навчитися краще розуміти побратимів, щоб у майбутньому самому проводити групи підтримки «рівний рівному». Уже зараз він тренує підлітків у спортивній залі Центру, а далі планує розширювати свою діяльність.

Нове життя після поранення

Попри травму, Віталій веде активне життя: тренує баскетбольну команду молоді у Фастові, здобуває освіту в Національному транспортному університеті за спеціальністю «Бізнес-логістика». Каже, що готується до нового етапу — хоче поєднувати навчання з волонтерською діяльністю.

«Для мене важливо, що тут не просто формально допомагають, а справді шукають усі варіанти підтримки й приймають таким, яким я є. Тут я відчув, що не залишився сам – і це надихає рухатись уперед», — ділиться військовий.

Справжня сила у спільноті

Зараз захисник називає свій шлях дорогою відновлення. Він переконує інших у тому, що після війни реабілітація може бути не лише фізичною, а й внутрішньою. У Центрі життєстійкості він знайшов місце, де можна відчути, що ти не сам у своєму досвіді.

Його історія доводить: життєстійкість — це не про забуття чи втечу від болю. Це про здатність відновлюватися, знаходити сили рухатися далі й ділитися ними з іншими.

Для довідки

Центри життєстійкості - це безбар’єрні простори у громадах, де кожен може отримати фахову психосоціальну підтримку, взяти участь у тренінгах, групах самодопомоги чи просто знайти місце для відновлення.

Проєкт є ініціативою Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», ініційованої Першою леді Оленою Зеленською.

Центри життєстійкості роблять психосоціальну підтримку доступною, людяною та зрозумілою для кожного.

Теги: