«Якщо ви сильні духом, наполегливі та цілеспрямовані — ласкаво просимо до соціальної роботи» - Тетяна Бережняк, фахівчиня із соціальної роботи Центру надання соціальних послуг Шпанівської громади

 

 

1. Як довго ви працюєте у сфері соціальної роботи і в якому саме напрямі?

До моменту, коли я прийшла в соціальну сферу, більше 10 років пропрацювала практичним психологом у дитсадку. Проте, з початком пандемії заклади освіти практично призупинили свою роботу. Я зіштовхнулася з порожнечею в душі, адже все своє життя намагалася допомагати тим, хто цього потребує. Зрештою, у травні 2021 року вирішила спробувати свої сили в соціальній сфері. Влаштувалася в Центр надання соціальних послуг Шпанівської громади, що на Рівненщині.

 

2. Яка була основна мотивація для вас обрати соціальну роботу як професію?

Скажу відверто, починати було надзвичайно важко. Зіштовхнулася з сім'ями, які опинилися в складних життєвих обставинах. Навіть не уявляла, що у ХХІ столітті люди можуть так жити. Неграмотні, алкозалежні батьки, занедбані діти, захаращені будинки. Суцільний жах. Тоді я зрозуміла, що це буде моя місія, моє покликання — всіляко допомагати цим сім'ям, а особливо дітям.

3. Що входить до ваших основних завдань та відповідальності?

Основним завданням у своїй роботі вважаю соціальний супровід сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування. Такі сім'ї постійно мають бути “на виду”, під наглядом. Необхідно регулярно їх відвідувати, проводити бесіди про ведення здорового способу життя. Я виконую роль психолога в таких сім'ях. 

Ніколи не дозволяю собі не взяти слухавку, коли телефонують мої підопічні, не дивлячись на те, чи це вихідний день, чи робочий. Я постійно маю бути з ними на зв'язку, адже в таких сім'ях часто присутнє домашнє насильство. Доводилось у вихідний день виїжджати до підопічної, яка благала про допомогу, розбороняти подружжя та викликати поліцію.

Найголовніше в роботі з такими сім'ями — це знайти індивідуальний підхід до кожного свого підопічного. Відчути, вислухати, зрозуміти та не осудити. Підібрати ключик у спілкуванні, щоб людина змогла тобі довіритися та йшла на контакт. Дати зрозуміти, що ти не ворог.

 

4. Як ви оцінюєте вплив вашої роботи як соціального працівника на суспільство?

Я вважаю, що у наш надскладний час робота в соціальній сфері є однією з найважливіших. Це дійсно складна робота, але коли ти бачиш результат, коли вдається допомоги сім'ям подолати складні життєві обставини, то розумієш, що всі твої зусилля не даремні. Зараз, коли мені телефонують підопічні, які колись були під супроводом, і цікавляться, як мої справи, коли вітають мене з усіма святами — це безцінно! Це те, для чого ми й працюємо. 

 

5. Без яких якостей соціальний працівник не може бути класним фахівцем у своїй справі?

На мою думку, фахівець із соціальної роботи повинен бути альтруїстом, включатися в усі сфери життя своїх підопічних: від базових потреб існування до стабілізації внутрішніх емоційних станів. Потрібно мати такі якості як доброта, милосердя, співчуття та, звичайно ж, бажання допомагати. І це бажання має бути не тому, що так треба, а має йти зсередини, від душі.

 

6. Поділіться історією, як ваша робота допомогла людині (сім'ї) змінити своє життя на краще 

Одна з таких історій — про 14-річну дівчинку з інвалідністю, яка через повномасштабне вторгнення разом із бабусею та дідусем змушена була залишити свою домівку. Мама дівчинки померла незадовго до початку війни, а тато залишився проживати в зоні бойових дій. 

Дівчинка була настільки травматизована, що не дозволяла навіть бабусі доторкатися до неї, одразу бігла мити руки. Важко уявити, що відчувають діти-ВПО, які приїхали на нове місце проживання, де немає друзів, однокласників, де все чуже. 

День за днем, крок за кроком намагалася встановити з нею контакт. Я залучила всі свої ресурси та знання, щоб емоційно стабілізувати цю дитину, вселити в неї віру в майбутнє та інтегрувати в життя молодіжної громади.

7. З якими професійними викликами стикаєтесь у роботі?

Взагалі, вважаю всю соціальну роботу суцільним викликом. Здебільшого важко спланувати свій день, адже всі плани можуть змінитися у будь-яку мить. Один дзвінок — і ти вже мчиш на виклик, не знаючи, що там буде: чи то агресивний, у стані алкогольного сп’яніння господар будинку, чи то необхідно терміново вилучати дітей, залишених без батьківського піклування.

Основна порада — не боятися. Не боятися йти в сім'ї, не боятися спілкуватися, не боятися висловлювати свою думку. Намагатися не осудити, вміти вислухати та чути людські проблеми й біль. І, звичайно, хотіти допомагати. Бути наставником та прикладом для своїх підопічних.

Якщо ви сильні духом, наполегливі та цілеспрямовані — ласкаво просимо!