«Я вірю, що моя робота з кожною родиною та дитиною приносить у їхнє життя щось хороше — промінчик віри у краще»: історія Ольги Троць у спецпроєкті «Людина для Людини»

 

 

1. Як довго ви працюєте у сфері соціальної роботи і в якому саме напрямі?

Досить недовго, з 2017 року. Працюю в Територіальному центрі соціального обслуговування Турійської селищної ради (Волинська область). Починала свою роботу психологом у відділенні соціально-психологічної допомоги, з 2019 була у відпустці по догляду за дитиною, а з 2022 перевелася у відділ соціальних служб. 

 

2. Яка була основна мотивація для вас обрати соціальну роботу як професію?

Я не уявляю життя без людей. Самотність, закритість — це не про мене. Мене надихають історії людей, їхні почуття. Не можу залишатися осторонь людських проблем, хочеться кожному подати руку допомоги. Якщо я маю можливість допомогти — як пройти повз?

 

3. Що входить до ваших основних завдань та відповідальності?

Мої основні обов’язки — проведення соціальної, психологічної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю, які належать до вразливих груп населення або перебувають у складних життєвих обставинах.

Щоденно працюємо з сім’ями, допомагаємо покращувати умови їхнього проживання, мотивуємо шукати роботу, навчаємо бути відповідальними батьками. 

На жаль, у громаді значно підвищились показники домашнього насильства. При нашому відділі створена консультативна кімната, де можна отримати психологічну підтримку, інформацію про свої права та можливості отримання іншої допомоги. Також у нас працює мобільна бригада, яка екстрено реагує на кожен випадок домашнього насильства. 

У нас часто бувають гості: ми проводимо заняття, тренінги для покращення психоемоційного стану кожного, хто цього потребує.

4. Як ви оцінюєте вплив вашої роботи як соціального працівника на суспільство?

Людина — істота соціальна. На мою думку, кожен потребує підтримки. Хтось шукає її у друзях, хтось у сім’ї, а є люди, які залишились одні. І мова не йде про сиріт, одиноких, хоча таким категоріям ми також допомагаємо. Страшно, коли допомогти нікому. Людина втрачає себе, сенс життя, топить проблеми в алкоголі. Інколи людині просто потрібна інша людина, щоб вийти з цього замкненого кола: добре слово, мотивація, прагнення до змін, інколи навіть жорсткі рамки. 

Для мене соціальний працівник — друг, посередник, медіатор, рятівник, часом суддя. Часто наші клієнти цього не розуміють, але дуже приємно бачити їхні зміни на краще.

 

5. Які зміни ви спостерігаєте в житті дітей та родин, з якими працюєте?

Буває по-різному. На жаль, змінити життя іншої людини часто буває дуже важко, хоч як би нам цього не хотілось. Та щирі усмішки дітей, прибрані, затишні оселі, сміх та радість у родинах — це найкраща подяка за нашу роботу. Заняття у територіальному центрі приносять лише задоволення, а бачити маленькі перемоги, жагу людей жити і творити — це великий успіх. 

 

6. Без яких якостей соціальний працівник не може бути класним фахівцем у своїй справі?

Особисто для мене — без віри в людей, у майбутнє, без емпатії. Часто мене критикують, що надмірне співпереживання — це не про користь, а про шкоду.Але я так і не навчилася ділити роботу і почуття. Сподіваюся, це прийде з досвідом.

 

7. Чи була історія, де ваша робота допомогла людині (сім'ї) змінити своє життя на краще? Розкажіть про неї

Я вірю, що моя робота з кожною родиною та дитиною приносить в їхнє життя щось хороше — промінчик віри у краще. Моє серце радіє за кожного, хто зміг подолати свої проблеми: чи то жінка, яка пішла від чоловіка-тирана, чи сім’я, яка налагодила свій побут, чи дитина, яка почала щиро вірити в майбутнє. Все це великі перемоги!

 

8. З якими професійними викликами стикаєтесь у роботі?

Найперше — це паперова робота. Хочеться більше приділяти уваги людям, їхнім потребам. Друге — небезпека, адже невідомо, з ким тобі доведеться працювати.

Третє — емоційне вигорання. Надмірна емпатійність не завжди йде на користь.

 

9. Чи виникали конфліктні ситуації та як ви їх вирішуєте? Як сприймаєте такі стресові ситуації, чи пропускаєте через себе?

Працювати з людьми — нелегко, адже в кожного є свої погляди, цінності та уявлення. Наприклад, при роботі з сім’ями в складних життєвих обставинах ми намагаємося змінити стиль їхнього життя, який був вибудуваний вже досить давно. Це не всім подобається, ми стикаємось із непорозуміннями, часом навіть із конфліктами. У таких ситуаціях найголовніше — не переходити на емоції. Стриманість, авторитет і субординація. 

 

10. Як справляєтесь із вигоранням? Як підтримуєте власну емоційну стійкість?

Шукаю розраду у сім’ї — для мене це найбільша цінність. Також допомагає природа. Нам дуже поталанило жити серед неймовірно красивих краєвидів: з річкою, лісами, озерами. Чисте повітря, спів пташок — найкращі ліки від душевних ран.

 

11. У чому ви знаходите мотивацію для роботи? 

У вірі в людей, в їхній доброті, силі, розумі. Я люблю читати історії видатних людей, особливо сучасності, яких успіхів вони досягли, до яких висот злетіли. І для мене це мотивація стати кращою, робити свою роботу по максимуму.

 

12. Які поради ви могли б дати людям, які розглядають можливість обрати соціальну роботу як свою майбутню професію?

Якщо у вас велике серце — ця робота для вас. Будьте готовими, що людські історії не лише окриляють, а й можуть завдати болю. Нехай щастить!