«На першому місці — пріоритети дитини»: історія Наталії Рись у спецпроєкті «Людина для Людини»

 

 

1. Як довго Ви працюєте у сфері соціальної роботи і в якому саме напрямі?

Я працюю в цій сфері з 2005 року. Починала як начальник служби у справах дітей за часів існування Зіньківської районної державної адміністрації. Після процесів децентралізації, з 2021 року очолюю відділ Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Зіньківської міської ради. Напрям — соціальний захист, захист дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

 

2. Що входить до ваших основних завдань та зони відповідальності?

Основні повноваження — це соціальний захист дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Ми активно працюємо над вирішенням питань, пов'язаних з їхнім  статусом. Наша робота спрямована на те, щоб надати допомогу сім'ям, які потрапили в складні життєві ситуації, допомогти їм подолати труднощі. Якщо сім'я вже має дитину зі статусом сироти або дитину, позбавлену батьківського піклування, надаємо відповідні соціальні послуги, враховуючи вимоги законодавства нашої держави.
У роботі іноді зустрічаються випадки, коли батьки зловживають спиртними напоями. Пропонуємо їм відповідні програми та методи подолання цієї шкідливої звички. Не завжди вдається переконати їх змінити свій спосіб життя, але – робимо все можливе. У роботі зустрічаються різні ситуації, такі як безробіття чи вплив військового стану. Ми намагаємося допомогти сім'ям вирішити ці питання, надаємо відповідні рекомендації. Однак існують випадки, коли родини не слухають наших порад, і ми змушені приймати більш радикальні заходи, включаючи вилучення дітей. На жаль, це – частина нашої реальності, і ми стикаємося з цими викликами у нашій роботі.

 

3. Як Ви оцінюєте вплив Вашої роботи як соціального працівника на суспільство?
Оцінюю позитивно вплив нашої роботи на життя громади. Наша мета — забезпечити комфорт і підтримку для сімей та уникнути негативних випадків неналежного догляду та виховання дітей. Ми показуємо, що спільні зусилля можуть покращити життя у нелегкий час.

Українські люди завжди відзначалися благодійністю і милосердям, особливо щодо дітей. Ми вивчаємо історію нашої країни, яка підкреслює важливість належного виховання в родині. Наша робота спрямована на те, щоб допомогти тим, хто не розуміє, як правильно виховувати дітей, і показати їм цінності родини. Ми жертвуємо своїм спокоєм, щоб забезпечити кожну дитину, яка цього потребує, сім’єю і показати іншим, як будувати сімейні стосунки та цінності родини.

 

4. Яким чином Ви долучені до змін, які відбуваються в житті дітей та родин, з якими працюєте?

На першому місці — пріоритети дитини, щоб їй було комфортно в родині, в якій є батько й мати.
Тому, в нас дуже велика мережа прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу. У громаді в нас десять прийомних сімей і п'ять дитячих будинків сімейного типу. Ми не даємо можливості жодній статусній дитині потрапити в інтернатні заклади. Всіх наших діток, які осиротіли за певних обставин, ми влаштовуємо у сімейні форми виховання. Вони мають розуміти, що таке родина.

5. Без яких якостей соціальний працівник не може бути класним фахівцем у своїй справі?

Працівник соціальної сфери повинен мати людяність, любов та повагу до ближнього, вміти слухати і надавати допомогу.
Ми розуміємо, що кожна людина приходить зі своїми унікальними проблемами та труднощами, і ми маємо надавати всебічну допомогу. Наш обов’язок полягає в наданні допомоги та вислуховуванні. Навіть якщо це важко, ми відкладаємо свої справи. Головна мета — почути та надати допомогу. Важливо проявляти людяність і любов до ближнього, не виставляючи за двері тих, хто потребує нашої допомоги.

6. Чи була історія, де ваша робота допомогла людині (сім'ї) змінити своє життя на краще? Розкажіть про неї

Щоденно ми стикаємося зі складними історіями людей, особливо тепер, коли багато приходять зі своїми бідами. Маємо великий досвід у цій сфері, який не дозволяє байдуже ставитися до історій, які доводиться чути.
Пам'ятаю історію мами, яка самотужки виховувала трьох дітей, проте почала зловживати алкоголем. Ситуація була критичною, і ми вирішили вилучити дітей,  життя та здоров'я яких були під загрозою. Двоє старших дітей потрапили в один заклад, а молодша — в інший. Мама вирішила змінити свій спосіб життя, відмовилась від алкоголю і зібрала всі документи, що підтверджували зміни на краще. Після втручання та підтримки вона забрала дітей, після чого народила ще двох і тепер виховує вже п'ятеро діток. Жінка вдячна за нашу допомогу в складний час, і ми щасливі, що змогли змінити її життя та допомогти дітям знову знайти радість у сім'ї.

 

7. З якими професійними викликами стикаєтесь у роботі?

Виклик полягає в розумінні, коли необхідно вилучати дитину від батьків, якщо є загроза для її життя чи здоров'я. Закон встановлює певні принципи, але ми ніколи не дозволяємо емоціям впливати на рішення. Ми поважаємо право батьків на другий шанс. Рішення про вилучення приймає орган опіки та піклування, але ми готуємо всі необхідні документи та докази для підтримки цього рішення. Головний виклик — знайти золоту середину в інтересах дитини, враховуючи всі аспекти ситуації, і прийняти рішення, яке буде в найкращих інтересах дитини.

8. У чому Ви знаходите мотивацію для роботи?

В мене є такий девіз:  «Ну а хто зробить краще, ніж я?» Я стільки років у цій сфері, ну хто краще знає, ніж я? Хто цим буде займатися? Ось така мотивація. Нас зараз багато долучають до навчань стосовно ментального здоров’я. Ми проходимо багато курсів і вже навчилися, як підтримувати стабільний емоційний стан.
 

9. Які поради ви могли б дати людям, які розглядають можливість обрати соціальну роботу як свою майбутню професію?

Перш за все, ви повинні мати свій життєвий досвід. Володіти надзвичайною стресостійкістю. Бути комунікабельним, виваженим, вміти керувати власними емоціями і не боятися брати на себе відповідальність.