«Ми самі стаємо сильнішими тільки тоді, коли допомагаємо ставати сильнішими іншим»: історія Антона Бабійчука у спецпроєкті «Людина для Людини»

 

 

1. Як довго ви працюєте у сфері соціальної роботи і в якому саме напрямі?

Вже близько 4-х років я працюю у цій сфері. Розпочинав із волонтерської діяльності ще у студентські роки. Навчався в університеті за фахом “Соціальна робота”. Тоді й зрозумів, що без практики я не стану компетентним фахівцем, тож почав допомагати тим, хто цього потребує. Я працював із різноманітними категоріями населення, серед яких ВПО та постраждалі від різних форм насильства (торгівля людьми, домашнє насильство, трудова експлуатація).

 

2. Яка була основна мотивація для вас обрати соціальну роботу як професію?

У дитинстві я й сам зазнавав домашнього насильства. Це тривало понад 5 років. На жаль, тоді жодна людина не реагувала на це: ані сусіди, ані родичі. Але ж дитячі книжки навчали, що сильніші повинні захищати слабших, а не пригнічувати їх та зловживати їхньою фізичною слабкістю. І я відчув тотальну несправедливість. Мабуть, вже тоді, у дитинстві, я усвідомив, що хотів би підтримувати людей у схожих ситуаціях.

 

3. Що входить до ваших основних завдань та відповідальності?

Я працюю в неурядовому секторі, ми тісно співпрацюємо з міжнародними структурами. До моїх основних обов’язків входить: інтеграція/реінтеграція осіб, постраждалих від різних форм насильства; проведення тренінгів для фахівців, читання лекцій; консультування інших неурядових організацій.

 

4. Як ви оцінюєте вплив вашої роботи як соціального працівника на суспільство?

Безумовно, хотілося би мати більший позитивний вплив на суспільство. Проте, коли

завдяки моїй роботі з людиною вона розпочинає нове життя та навіть 

започатковує свій маленький бізнес — то результат не може не тішити.

 

5. Які зміни ви спостерігаєте в житті дітей та родин, з якими працюєте?

Маємо перемоги та невдачі, проте частіше все ж спостерігаю, що завдяки нашій роботі люди стають більш свідомими, самостійними, починають брати відповідальність за своє життя.

 

6. Без яких якостей соціальний працівник не може бути класним фахівцем у своїй справі?

Безумовно, неможливо бути класним фахівцем без емпатії, людяності, бажання допомагати. І, звичайно, має бути бажання постійно розвиватися, позбуватися власних стереотипів та упередженостей щодо інших людей. Об’єктивність — наше все.

 

7. Чи була історія, де ваша робота допомогла людині (сім'ї) змінити своє життя на краще? Розкажіть про неї

Так, був випадок, коли чоловік, який вчиняв домашнє насильство до дружини та дитини, мав “зв’язки” у правоохоронних органах. Тож, думав, що його вчинки залишаться безкарними. 

Проте, я звернувся до ювенального поліцейського. Жодна заява не загубилася та кожна була прийнята. З цього і почався захист прав жінки та дитини. За кошти одного з проєктів організації, де я працюю, ми сплатили тривалі сеанси психотерапії, яких потребували жінка та дитина після дій агресора. Це змінило їхнє життя та врятувало від подальших знущань.

 

8. Чи виникали конфліктні ситуації та як ви їх вирішуєте? Як сприймаєте такі стресові ситуації, чи пропускаєте через себе?

Були погрози від домашніх кривдників, які бажали дізнатися місцезнаходження постраждалої людини. Але я вже навчився справлятися з такими ситуаціями та роблю все, що від мене залежить, для безпеки постраждалих. 

 

9. Як справляєтесь із вигоранням? Як підтримуєте власну емоційну стійкість?

На роботі постійно проходжу сеанси психотерапії, також мене врівноважує класична музика, люблю її слухати. Ще один зі способів відволіктись — перегляд сентиментальних або гангстерських фільмів.

Також мене мотивує те, як змінюється життя людей завдяки моїй роботі. Коли бачиш, як людина стає сильнішою та вчиться самостійно ухвалювати складні рішення — це заряджає.

 

10. Які поради ви могли б дати людям, які розглядають можливість обрати соціальну роботу як свою майбутню професію?

Треба завжди памʼятати, що ми самі стаємо сильнішими тільки тоді, коли допомагаємо ставати сильнішими іншим. Якщо ви станете на цей шлях — то “романтизм” довкола цієї сфери швидко пройде, але ваш вклад у суспільство лишиться назавжди.