Галина Заєць про професійний шлях в ролі соціальної працівниці, історії успіху та мотивацію рухатись далі

 

 

1. Як довго ви працюєте у сфері соціальної роботи і в якому саме напрямі? Яка була основна мотивація для вас обрати цю професію? 

У 2006 році я проходила практику як психолог у Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, і з того часу обрала роботу в соціальній сфері. Так і продовжую у ній працювати вже понад 16 років.

Мабуть, мотивацією на той час було моє бажання якось покращити життя людям, з якими познайомилася під час практики. Ще свій вплив на мене мали люди, які на той час працювали в центрі соціальних служб і які своєю відданістю роботі надихнули мене ступити на цей шлях.

 

2. Що входить до ваших основних завдань та відповідальності?

Коли я починала працювати в соціальній сфері, моя робота була пов’язана переважно з сім’ями та людьми, які перебували у складних життєвих обставинах. Через деякий час я стала супроводжувати прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу. Наразі я працюю Дніпровському міському центрі соціальних служб. Тут моя робота пов’язана з сім’ями та людьми різних категорій: прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу та інші сім’ї, які виховують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сім’ї та люди у складних життєвих обставинах, зокрема внутрішньо переміщені. Здійснюю методичну підтримку соціальних робітників, які надають послугу супроводу під час інклюзивного навчання.

 

3. Як ви оцінюєте вплив вашої роботи як соціального працівника на суспільство?

Мабуть, оцінювати вплив саме моєї роботи — це якось неправильно, оскільки робота нашого центру соціальних служб — це зусилля не однієї людини, а більше сотні людей. 

Кожна людина цього «механізму» вкладає частину себе у підтримку вразливих груп суспільства, запобігання соціальних проблем. І взагалі робота соціальних служб є невід'ємною частиною будь-якого суспільства, адже спрямована на покращення якості життя та забезпечення соціальної справедливості.

 

4. Які зміни ви спостерігаєте в житті дітей та родин, з якими ви працюєте?

Якби не відбувалися позитивні зміни у житті дітей та сімей, з якими ми працюємо, — мабуть, ми як фахівці із соціальної роботи перестали б існувати, бо не бачили би сенсу щось робити. Зміни є, і кожній такій зміні ми радіємо разом із людьми, яким допомагаємо.

 

5. Без яких якостей соціальний працівник не може бути класним фахівцем у своїй справі?

Фахівець із соціальної роботи – це не просто посада. Це поклик душі допомагати іншим у вирішенні важких питань та життєвих труднощів. Це покращувати світ навколо себе. Тому без любові до людей працювати у цій сфері взагалі неможливо.

 

6. Чи була у вашій роботі ситуація, яка вплинула на вас, змінила ваше світосприйняття? Розкажіть про неї

Кожна нова родина, людина, з якою працюєш, так чи інакше впливає на наше життя. Головне — виносити з цього досвіду лише позитивні моменти, хоч і не завжди це вдається. За роки роботи я ніяк не можу спокійно сприймати негативне ставлення до дітей. Тому найбільшого впливу на мене мають історії, де необхідно захищати дітей від батьків.

 

7. Чи була історія, де ваша робота допомогла людині (сім'ї) змінити своє життя на краще? Розкажіть про неї

Нещодавно я зустріла жінку, сім’я якої була однією з перших, з якими я працювала. Сім’я перебувала в складних життєвих обставинах. Сама ж жінка була вихованкою, тоді ще, дитячого будинку, і на момент, коли ми з нею стали працювати, мала трьох дітей, але ризикувала бути позбавленою батьківських прав щодо них. Вона вже давно не отримує наших послуг, тому що навчилася вирішувати життєві питання самостійно. Зустрілися ми з нею випадково на вулиці у вихідний день, і можливо я б її навіть не впізнала, якби вона мене не зупинила. Вона була з однією зі своїх доньок. Була дуже рада мене побачити (а це приємно, коли вам радіють),почала ділитися досягненнями — своїми та своїх дітей. Тож коли дивишся на щасливі обличчя своїх колишніх підопічних, розумієш, що маєш відношення до позитивних змін в їхньому житті — то це класно. Значить, не марно ми працюємо.

 

8. З якими професійними викликами стикаєтесь у роботі?

У нашій роботі трапляються різні випадки, тому дзвінки серед ночі про необхідність отримати нашу допомогу — не рідкість. А ще є необхідність постійно вивчати щось нове, інакше неможливо якісно надати допомогу.

 

9. Чи виникали конфліктні ситуації та як ви їх вирішуєте? Як сприймаєте такі стресові ситуації, чи пропускаєте через себе?

Працюючи з людьми, уникнути конфліктів неможливо. Люди часто намагаються перекласти свою відповідальність за негативну поведінку на інших, а особливо на фахівців із соціальної роботи. В таких ситуаціях ми з колегами часто підтримуємо один одного, обговорюючи проблемні питання та шляхи їх вирішення.

 

10. Як справляєтесь із вигоранням? У чому ви знаходите мотивацію для роботи?

Щоб не вигорати на роботі, треба мати ресурси. Для мене ресурсом є моя сім’я, підтримка колег, заняття улюбленою справою. А ще дуже класно для профілактики вигорання допомагають відповідні тренінги.

Мотивація продовжувати — позитивні зміни, які відбуваються в сім’ях, з якими проводилась робота.

 

11. Які поради ви могли б дати людям, які розглядають можливість обрати соціальну роботу як свою майбутню професію?

Треба пам’ятати, що кожна людина має свої особливості та заслуговує на шанобливе ставлення. Проявляйте розуміння та співчуття до потреб і проблем людей, любіть людей та свою професію.