Про затвердження Порядку здійснення моніторингу стану виконання законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, практики його застосування, заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству,

Проект

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 2025 р. №

м. Київ

Про затвердження Порядку здійснення моніторингу стану виконання законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, практики його застосування, заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, підготовки та оприлюднення щорічного звіту за результатами моніторингу

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 7 Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству” Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

Затвердити Порядок здійснення моніторингу стану виконання законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, практики його застосування, заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, підготовки та оприлюднення щорічного звіту за результатами моніторингу (далі – Порядок), що додається.

Прем’єр-міністр України Ю. СВИРИДЕНКО

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 2025 р. №

ПОРЯДОК

здійснення моніторингу стану виконання законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, практики його застосування, заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, підготовки та оприлюднення щорічного звіту за результатами моніторингу

1. Цей Порядок визначає механізм здійснення моніторингу стану виконання законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, практики його застосування та оцінювання ефективності здійснених заходів (далі – моніторинг), підготовки та оприлюднення звіту за результатами моніторингу.

2. Моніторинг здійснюється відповідно до вимог Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильствуˮ.

3. У цьому Порядку терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України „Про запобігання та протидію домашньому насильствуˮ та інших нормативно-правових актів у цій сфері.

4. Суб’єктами монітрингу (далі – суб’єкти) є:

Мінсоцполітики;

Нацсоцслужба;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, у тому числі їх структурні підрозділи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення) ради, їх виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

служби у справах дітей;

уповноважені підрозділи органів Національної поліції;

органи управління освітою, заклади освіти, установи та організації системи освіти;

органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я;

центри з надання безоплатної правничої допомоги;

суди;

прокуратура;

уповноважені органи з питань пробації;

загальні служби підтримки постраждалих осіб (центри соціальних служб, центри надання соціальних послуг, притулки для дітей служб у справах дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка), центри соціально-психологічної допомоги, територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг), інші надавачі соціальних послуг);

спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб (притулки для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України; денні центри соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, у тому числі кризові кімнати; центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб; спеціалізовані служби первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, у тому числі пункти первинної медико-психологічної допомоги особам, постраждалим від фізичного або сексуального насильства чи насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України; центри захисту дитини, зокрема, Барнахуз; кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, сексуальному насильству, пов’язаному зі збройною агресією Російської Федерації проти України, протидії торгівлі людьми та з питань захисту прав дитини; мобільні бригади соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України; служби, заклади та установи, призначені виключно для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

5. Моніторинг проводиться з метою визначення фактичного стану дотримання вимог законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству суб’єктами, виявлення прогалин у практиці його застосування, визначення шляхів їх усунення, а також удосконалення законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству та механізму взаємодії суб’єктів для забезпечення захисту та надання якісних, доступних послуг особам, які постраждали від домашнього насильства (далі – постраждалі особи) з урахуванням європейських стандартів, зокрема Директиви ЄС 2024/1385 про протидію насильству над жінками та домашньому насильству.

6. Основними завданнями моніторингу є:

визначення стану, причин і передумов поширення домашнього насильства серед різних груп населення з урахуванням регіональних особливостей за результатами аналізу даних з розподілом за статтю, місцем проживання, віком, соціальними ознаками (особи з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи, представники національних меншин (спільнот);

здійснення аналізу виконання суб’єктами законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, виявлення прогалин у практиці його застосування та підготовка рекомендацій щодо його удосконалення;

оцінка ефективності заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, які вживаються суб’єктами;

оцінка якості послуг, які надають загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб, та визначення шляхів удосконалення взаємодії суб’єктів, у тому числі організації роботи із постраждалими особами з урахуванням їх потреб та кривдниками;

оцінка ефективності взаємодії суб’єктів з громадськими об’єднаннями, міжнародними організаціями, медіа, громадянами в частині здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема виявленні фактів домашнього насильства, а також їх співпраці з міжнародними організаціями, громадськими об’єднаннями та фізичними особами, які надають соціальні послуги (у тому числі послуги патронату над дітьми) щодо надання допомоги, соціальних послуг та захисту постраждалих осіб, проведення тренінгів, семінарів, інших заходів для фахівців, які працюють у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, виконання програм для кривдників та постраждалих осіб, розширення мережі спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб.

7. Моніторинг передбачає проведення:

збирання статистичних та адміністративних даних про випадки усіх форм домашнього насильства (фізичного, сексуального, психологічного та економічного), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій з розподілом за статтю, віковою групою (дитина / дорослий) постраждалих осіб та кривдників, а також характером відносин між особами, визначеними статтею 3 Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильствуˮ і вид правопорушення;

досліджень стосовно форм насильства для вивчення його основних причин і наслідків, а також ефективності заходів, вжитих суб’єктами;

опитувань населення для оцінки поширення усіх форм домашнього насильства;

порівняльного аналізу ситуації домашнього насильства у поточному періоді з попередніми періодами.

8. Моніторинг базується на таких основних принципах:

систематичності – здійснення моніторингу на постійній основі з використанням однакових підходів для забезпечення порівнянності результатів у часі, накопичення даних, що дозволяє відстежувати зміни;

доцільності – заходи моніторингу мають відповідати його меті, зосереджуватись на ключових проблемах та викликах, оптимальне використання ресурсів відповідно до потреб моніторингу;

прозорості моніторингових процедур та відкритості – заходи моніторингу мають бути зрозумілими, чітко описаними та доступними для осіб, які залучені до здійснення моніторингу, а результати – відкритими;

захисту персональних даних та безпеки постраждалих осіб – дотримання законодавства про захист персональних даних, використання лише знеособленої інформації, забезпечення конфіденційності інформації про постраждалих осіб, мінімізацію ризиків повторної травматизації;

об’єктивності одержання інформації та її аналізу під час моніторингу – моніторинг має базуватися на неупереджених, достовірних та перевірених даних.

9. Учасниками моніторингу є особи, які залучені до здійснення моніторингу – представники суб’єктів, громадських об’єднань, які надають послуги постраждалим особам, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, міжнародних організацій, медіа, фізичні особи - підприємці, які відповідають критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги, а також фізичні особи, які надають соціальні послуги, у тому числі послуги патронату над дітьми, постраждалі особи.

10. Об’єктами моніторингу є:

знеособлена інформація про учасників моніторингу;

напрями діяльності суб’єктів (діяльність щодо запобігання насильству, захисту постраждалих осіб, притягнення до відповідальності кривдників, надання допомоги постраждалим особам, взаємодія з іншими суб’єктами);

ресурсне забезпечення суб’єктів (нормативно-правова база, забезпеченість кадрами, фінансування, матеріально-технічні та інформаційні ресурси);

результати впровадження державних і місцевих програм, планів дій з питань запобігання та протидії домашньому насильству;

стан міжвідомчої координації та взаємодії між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями та громадськими об’єднаннями;

ефективність заходів із підтримки та захисту постраждалих осіб (зокрема доступність послуг, рівень їх якості, задоволеність отримувачів допомоги);

ефективність заходів, спрямованих на попередження повторного вчинення домашнього насильства.

11. Суб’єкти при проведенні моніторингу та оцінці впливу заходів підтримки та захисту постраждалих осіб співпрацюють з громадськими об’єднаннями, які надають допомогу постраждалим особам, або до складу яких входять постраждалі особи.

12. Здійснення моніторингу передбачає такі етапи:

організація здійснення моніторингу (визначення мети, завдань, об’єктів, форм, методів збору інформації, показників, заходів, відповідальних за здійснення моніторингу та строків його проведення);

здійснення моніторингу;

аналіз інформації та підготовка пропозицій / рекомендацій щодо удосконалення діяльності суб’єктів та механізму їх взаємодії, організації роботи із постраждалими особами та кривдниками;

оформлення результатів моніторингу та їх оприлюднення.

13. Моніторинг поділяється на внутрішній та зовнішній.

Внутрішній моніторинг проводиться суб’єктом з метою з’ясування проблемних питань у своїй діяльності.

Зовнішній моніторинг проводиться на рівні: територіальної громади, регіональному, загальнодержавному та міжнародному.

Моніторинг на рівні територіальної громади проводиться виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству для:

визначення стану реалізації суб’єктами, які діють у територіальній громаді, заходів із запобігання та протидії домашньому насильству;

дослідження ефективності міжвідомчої взаємодії на рівні територіальної громади, села, селища, міста чи району;

оцінки доступу до допомоги постраждалих осіб, які проживають у територіальній громаді, та якості такої допомоги.

Моніторинг на регіональному рівні проводиться структурними підрозділами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству для оцінки ефективності практики застосування законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству на регіональному рівні, а також оцінки діяльності суб’єктів, які діють в межах областей та м. Києва;

Моніторинг на загальнодержавному рівні проводиться Нацсоцслужбою з метою оцінки ефективності реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі шляхом збору та аналізу інформації, наданої суб’єктами, міжнародними організаціями та громадськими об’єднаннями, а також здійснення моніторингових візитів.

З метою формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству Мінсоцполітики один раз на 5 років разом із суб’єктами, за участю міжнародних організацій та громадських об’єднань розробляє та подає до Кабінету Міністрів України проект Національного плану / державної програми щодо запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі (далі – Національний план / державна програма) із відповідним планом заходів.

Формами здійснення моніторингу на загальнодержавному рівні є: аналіз статистичних, адміністративних даних та даних, отриманих в ході соціальних досліджень та опитувань про стан запобігання та протидії домашньому насильству; здійснення моніторингових візитів; оцінювання ефективності заходів Національного плану / державної програми.

Моніторинг стану виконання Національного плану / державної програми проводиться шляхом збору інформації про досягнення показників:

плану заходів з виконання Національного плану / державної програми, за підсумками року;

цілей / завдань Національного плану / державної програми за результатами кожного року його виконання.

У ході моніторингу суб’єкти, визначені відповідальними за виконання плану заходів Національного плану / державної програми проводять аналіз:

поточного стану виконання плану заходів, включаючи аналіз значень показників, відхилень від цільових орієнтирів і причин таких відхилень,

основних досягнень за звітний період,

основних проблем у виконанні завдань і заходів Національного плану / державної програми.

Суб’єкти, визначені відповідальними за виконання плану заходів Національного плану / державної програми, надсилають інформацію про стан виконання плану заходів з його виконання для узагальнення Нацсоцслужбі щороку до 1 березня.

Нацсоцслужба надсилає узагальнену інформацію Мінсоцполітики щороку до 1 квітня.

Звіт про виконання Національного плану / державної програми щороку оприлюднюється на офіційних вебсайтах Мінсоцполітики та Нацсоцслужби.

Громадські об’єднання можуть здійснювати громадський контроль за здійсненням заходів та реалізацією державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству із дотриманням норм законодавства про захист персональних даних.

Звіти за результатами громадського контролю протягом 15 календарних днів після його здійснення надсилаються Мінсоцполітики та Нацсоцслужбі на їхні офіційні електронні адреси для врахування при формуванні та реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі при розробленні Національного плану / державної програми.

Зовнішній моніторинг на міжнародному рівні здійснюється з метою визначення стану виконання міжнародних зобов’язань України у сфері протидії домашньому насильству, а також міжнародного порівняльного аналізу шляхом участі суб’єктів в міжнародних механізмах оцінки виконання зобов’язань у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема:

підготовки та публічних обговорень національного огляду з виконання Пекінської декларації та платформи дій, національних звітів Комітету з ліквідації дискримінації щодо жінок (CEDAW) про виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, інших міжнародних документів, пов’язаних з домашнім насильством та/або насильством за ознакою статі;

підготовки звітів щодо приведення національного законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі до норм європейського права, зокрема директиви Європейського Парламенту та Ради 2024/1385 Європейського парламенту від 14 травня 2024 р. про протидію насильству над жінками та домашньому насильству;

участі у роботі координаційних органів Ради Європи з питань запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, в оціночних місіях Групи експертів з питань боротьби з насильством щодо жінок та домашнім насильством Ради Європи (GREVIO) та підготовка інформації про стан імплементації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок та домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульської конвенції);

участі в міжнародних дослідженнях у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

співпраці з міжнародними інституціями у сфері захисту прав людини та гендерної рівності.

14. Суб’єкт за результатами моніторингу готує звіт, який не пізніше, ніж через 30 календарних днів після його здійснення, надсилає Нацсоцслужбі та розміщує на своєму вебсайті.

Нацсоцслужба оприлюднює звіт про здійснення монітрингу на своєму вебсайті не пізніше, ніж через 5 календарних днів з дня його надходження.

У разі, якщо моніторинг здійснено Нацсоцслужбою, звіт за його результатами не пізніше, ніж через 30 календарних днів після здійснення моніторингу Нацсоцслужба надсилає Мінсоцполітики та розміщує на своєму вебсайті.

Мінсоцполітики оприлюднює звіт про здійснення моніторингу Нацсоцслужбою, на своєму вебсайті не пізніше, ніж через 5 календарних днів з дня його надходження та враховує його результати при формуванні державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Звіт за результатами здійснення моніторингу має містити:

1) вступну частину, в якій зазначається інформація про об’єкти моніторингу, мету, завдання, методи, використані при проведенні моніторингу, період та місце здійснення монітрингу та його учасників);

2) основну частину, в якій в залежності від об’єкта моніторингу, визначеного пунктом 10 цього Порядку та рівня його здійснення зазначається інформація про:

розроблені нормативно-правові акти та методичні матеріали у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та очікуваний вплив їх реалізації на різні групи населення з урахуванням статті, місця проживання, віку, соціальних ознак (особи з інвалідністю, внутрішно переміщені особи, представники національних меншин (спільнот) тощо, а також результати реалізації державних / обласних / місцевих програм / планів дій з питань запобігання та протидії домашньому насильству;

ресурсне забезпечення суб’єктів (кадрове забезпечення, стан міжвідомчої координації та взаємодії між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, обсяг та джерела фінансування заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, матеріально-технічне забезпечення, інформаційне забезпечення (стан цифровізації процесу збирання та оброблення даних, використання соціальних мереж, Інтернет-ресурсів, ШІ для запобігання домашнього насильства та поширення інформації про його наслідки);

постраждалих осіб (статистичні / адміністративні дані про постраждалих осіб (за формами домашнього насильства, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій) / знеособлені дані, отримані шляхом досліджень та опитувань постраждалих осіб з розподілом за статтю, віковою групою (дитина / дорослий), характером відносин між особами, визначеними статтею 3 Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильствуˮ, іншими соціальними ознаками (особи з інвалідністю, внутрішно переміщені особи, особи з малолітніми дітьми, представники національних меншин (спільнот): кількість зареєстрованих звернень постраждалих осіб, кількість повторних випадків домашнього насильства, кількість смертельних випадків в результаті домашнього насильства; кількість постраждалих осіб, які охоплені програмами для постраждалих та аналіз даних про постраждалих осіб;

розвиток мережі загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб (далі – служба) та аналіз їхньої діяльності (кількість служб, кількість штатних працівників в них, кількість постраждалих осіб, які можуть отримати в них допомогу, кількість постраждалих осіб, які звернулися до служб; кількість звернень на „гарячі лініїˮ; знеособлені дані, отримані шляхом опитувань постраждалих осіб щодо доступності послуг, їх якості, задоволеності отримувачів допомоги тощо);

правничу допомогу, надану постраждалим особам;

кривдників (статистичні / адміністративні дані про кривдників (за формами домашнього насильства) / знеособлені дані, отримані шляхом досліджень та опитувань кривдників з розподілом, статтю, віковою групою (дитина / дорослий), характером відносин між особами, визначеними статтею 3 Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильствуˮ, видом правопорушення: кількість зареєстрованих правопорушень і винесених вироків судами; стан застосування спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству (терміновий заборонний припис стосовно кривдника, обмежувальний припис стосовно кривдника, взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи, направлення кривдника на проходження програми для кривдників); проходження корекційних програм для кривдників; здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів з протидії домашньому насильству протягом строку їх дії; анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, а також вилучення зброї та боєприпасів) та аналіз даних про кривдників;

підготовку фахівців суб’єктів, а також фахівців, які проводять програми для кривдників та програми для постраждалих;

інформаційні заходи, спрямовані на запобігання домашньому насильству, підвищення обізнаності різних груп жінок і чоловіків з питань протидії домашньому насильству;

виконання суб’єктами поставлених завдань у процесі реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, проблемні питання, виявлені у ході її реалізації;

результати проведених соціологічних досліджень щодо домашнього насильства, його причин і наслідків;

3) висновки та рекомендації (пропозиції), у тому числі щодо удосконалення законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, удосконалення механізму взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

додатки (таблиці, діаграми) (за потреби).

Документи