Про затвердження Методики розрахунку тарифів і коригувальних коефіцієнтів плати за соціальні послуги та визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 428 і від 30 квітня 2024 р. № 486

Проект

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 2025 р. №

Київ

Про затвердження Методики розрахунку тарифів і коригувальних коефіцієнтів плати за соціальні послуги та визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 428 і від 30 квітня 2024 р. № 486

Відповідно до частини дев’ятої статті 28 Закону України „Про соціальні послуги” Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити Методику розрахунку тарифів і коригувальних коефіцієнтів плати за соціальні послуги, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 428

„Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги” (Офіційний вісник України 2020 р., № 46, ст. 1470);

постанову Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2024 р. № 486

„Про внесення змін до Порядку регулювання тарифів на соціальні послуги” (Офіційний вісник України 2024 р., № 43, ст. 2623).

Прем’єр-міністр України Ю. СВИРИДЕНКО

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від №

Методика розрахунку тарифів і коригувальних коефіцієнтів плати за соціальні послуги

Загальна частина

1. Ця Методика застосовується для визначення тарифів та коригувальних коефіцієнтів плати за соціальні послуги.

2. Тарифи на надання соціальних послуг, розраховані згідно з цією Методикою, використовуються для здійснення оплати та фінансування наданих соціальних послуг, а також для бюджетного планування, при визначенні умов конкурсів та оцінюванні конкурсних пропозицій надавачів соціальних послуг тощо.

3. Методика є універсальною та може застосовуватись до соціальних послуг різних видів і форматів, незалежно від місця, способу або організаційної моделі їх надання.

4. Методика розроблена відповідно до Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, законів України „Про соціальні послуги”, „Про ціни і ціноутворення”,

„Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та інших нормативно-правових актів.

5. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

тариф на соціальну послугу – це встановлений розмір плати за надання соціальної послуги. Тариф на соціальну послугу може частково або повністю покривати її базову вартість;

базова вартість соціальної послуги – це сукупна величина планових або фактичних витрат на надання однієї одиниці соціальної послуги відповідного типу, визначена у грошовому еквіваленті, що охоплює всі необхідні ресурси для забезпечення її якісного, безперервного та своєчасного надання. Методичні рекомендації щодо розрахунку базової вартості соціальної послуги затверджується Мінсоцполітики;

одиниця соціальної послуги – це вимірювана величина, яка використовується для обліку, планування, розрахунку вартості та тарифікації соціальної послуги. Вибір одиниці залежить від змісту, форми надання та тривалості послуги;

коригувальний коефіцієнт – це числовий показник, який застосовується до тарифу на оплату соціальної послуги з метою відображення змін у вартості послуги, зумовлених нестандартними або ускладненими умовами її надання, такими як час, форма, місце, частота чи рівень складності;

замовник соціальної послуги – фізична особа, яка замовляє соціальну послугу для себе або іншої особи, або юридична особа незалежно від форми власності, яка замовляє соціальну послугу для фізичної особи та бере на себе фінансові зобов’язання щодо її оплати.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України

„Про соціальні послуги”, „Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю”, „Про місцеве самоврядування в Україні” та інших законодавчих актах щодо надання соціальних послуг.

6. Методика ґрунтується на принципах:

повноти витрат – урахування всіх економічно обґрунтованих витрат, необхідних для надання соціальної послуги встановленої якості;

прозорості та верифіковуваності – можливість відстежити первинні дані й методи розрахунку вартості соціальних послуг;

порівнянності – використання уніфікованих визначень і підходів, що забезпечують зіставлення тарифів на соціальні послуги між різними громадами та видами соціальних послуг;

гнучкості – застосування коригуючих коефіцієнтів, які відбивають специфіку місцевих умов і складність випадку.

7. Тарифи та коригувальні коефіцієнти на надання соціальних послуг розраховуються відповідно до економічно обґрунтованих планових витрат, визначених на підставі державних стандартів надання соціальних послуг, а у разі їх відсутності специфікації соціальних послуг, інших державних і галузевих нормативів витрат ресурсів, калькуляції вартості соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, з урахуванням цін на матеріальні ресурси та послуги за попередній період на основі розрахункових фінансових показників.

8. Тарифи та коригувальні коефіцієнти на соціальні послуги визначаються їх надавачами.

Тарифи та коригувальні коефіцієнти на соціальні послуги загальнонаціонального значення, за якими здійснюється закупівля (контрактування) соціальних послуг, розраховуються Фондом соціального захисту осі з інвалідністю та погоджуються Мінсоцполітики.

Тарифи та коригувальні коефіцієнти на соціальні послуги, надання яких забезпечується органами місцевого самоврядування, встановлюються органами місцевого самоврядування.

Одиниці соціальних послуг

9. Основними одиницями виміру соціальних послуг є:

тривалість надання (година, день) – одиниця соціальної послуги,

що відображає фактичну тривалість її надання протягом певного періоду (одного календарного дня або впродовж одної години), залежно

від інтенсивності, режиму і характеру послуги;

випадок надання соціальної послуги – одиниця, що відображає завершений комплекс заходів, спрямованих на вирішення конкретної проблеми

або життєвої ситуації одного отримувача соціальних послуг (особи / сім’ї);

захід – одиниця, що фіксує проведення одного організованого заходу

для одного або кількох отримувачів соціальних послуг, який має визначену мету, тривалість і результат;

послуга – одиниця, що відповідає одноразовому завершеному втручанню, результат якого є одразу досягнутим;

капітаційна ставка – одиниця, що відповідає одному отримувачу соціальних послуг протягом визначеного періоду (місяць, квартал, рік), незалежно від кількості звернень або інтенсивності обслуговування;

готовність до надання послуг – одиниця, яка враховує утримання структури або команди у постійній технічній, організаційній та кадровій готовності до оперативного реагування на потребу у наданні соціальної послуги, навіть без фактичного звернення;

команда - одиниця, що визначає роботу однієї мультидисциплінарної команди або зміни, яка забезпечує надання послуги протягом конкретного періоду (доба, зміна, тиждень);

досягнутий результат (індикатори) – одиниця, що фіксує факт досягнення визначеного результату або цільового індикатора у рамках індивідуального плану надання соціальної послуги або сукупності результатів групи отримувачів соціальних послуг;

глобальні ставки – фіксована сума за визначену кількість послуг чи визначений період.

10. Одиниці виміру соціальних послуг використовуються для визначення видів і розрахунку тарифів. Можуть встановлюватися змішані види тарифів, що включають декілька одиниць соціальних послуг, залежно від цілей надання соціальної послуги та можливості моніторингу її надання.

11. Види тарифів на надання соціальних послуг встановлюються відповідно до змісту, форми, тривалості та структури надання соціальних послуги, можливості ведення обліку, відповідності цілям надання соціальної послуги.

Класифікація витрат

12. Усі витрати, які прямо або опосередковано пов’язані з наданням соціальної послуги, підлягають врахуванню.

Основними видами класифікації витрат на соціальні послуги за способом їх віднесення до соціальної послуги є прямі та непрямі витрати.

13. До прямих витрат належать витрати, які можуть бути безпосередньо пов’язані з конкретною соціальною послугою:

1) оплата праці основного та допоміжного персоналу, який безпосередньо надає соціальну послугу:

для штатних працівників – заробітна плата (включаючи премії, надбавки, доплати), нарахування єдиного соціального внеску, інші нарахування;

для залучених фахівців за цивільно-правовими договорами – винагорода за виконану роботу (надання послуг) відповідно до укладених договорів,

з урахуванням оподаткування (ЄСВ, якщо застосовується);

для фізичних осіб – підприємців – оплата на підставі договорів, рахунків та актів, без утримання податків, за умови, що фізична особа – підприємець

є платником єдиного податку та надає підтвердні документи;

2) матеріальні ресурси, використані під час надання соціальної послуги:

продукти харчування, що закуповуються для організації харчування отримувачів соціальних послуг;

медикаменти та перев’язувальні матеріали, гігієнічні засоби, що використовуються для надання соціальної послуги;

побутові, господарські, освітні, інформаційні матеріали;

паливно-мастильні матеріали (для виїзду до отримувачів соціальних послуг, транспортні послуги для отримувачів соціальних послуг);

засоби догляду, засоби індивідуального захисту;

мийні та дезінфекційні засоби;

витратні матеріали (папір, канцтовари, принтерні картриджі тощо).

3) амортизація основних засобів, які використовуються виключно або переважно для надання соціальної послуги:

транспортні засоби, обладнання, меблі;

інструменти, комп’ютерна техніка, спеціальні засоби;

ремонт та обслуговування спеціального обладнання й інших спеціальних засобів, що використовуються для надання соціальної послуги.

4) витрати на утримання інфраструктури (приміщення, де надається соціальна послуга):

оренда та обслуговування приміщень, будівель і споруд;

витрати на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

5) інші прямі витрати:

навчання персоналу (супервізії, підвищення кваліфікації),

супутні роботи та послуги, що закуповуються для надання соціальної послуги (прання, прасування);

витрати на оплату послуг зв’язку (у тому числі пошта, телефон, інтернет), у разі використання для надання соціальної послуги;

інші витрати на придбання товарів та послуг, що використовуються для надання соціальної послуги.

14. До непрямих витрат належать витрати, які не пов’язані з безпосереднім наданням соціальної послуги:

1) адміністративні витрати:

заробітна плата управлінського, господарського персоналу;

канцелярські товари, офісна техніка, обслуговування офісів;

витрати на відрядження працівників;

витрати на оплату послуг зв’язку (у тому числі пошта, телефон, інтернет).

2) витрати на утримання інфраструктури (офісні, службові приміщення):

оренда та обслуговування приміщень, будівель і споруд;

витрати на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

3) зовнішні послуги та підтримка:

бухгалтерський супровід, юридичні послуги, страхування;

транспортні витрати для забезпечення адміністративних потреб;

ремонт та обслуговування обладнання адміністративного призначення;

організація моніторингу якості послуг, незалежного аудиту, контроль відповідності стандартам;

навчання, супервізія, інструктаж персоналу, пов’язаний із функціонуванням закладу (крім підвищення кваліфікації).

4) Інформаційні, технічні та цифрові ресурси:

ліцензії на програмне забезпечення, підтримка сайтів, технічне обслуговування електронних реєстрів або баз даних;

обслуговування та використання систем електронного документообігу, моніторингу або ведення обліку.

5) Амортизація загального майна:

річна сума амортизації нематеріальних активів основних засобів та амортизація інших необоротних матеріальних активів адміністративного призначення, розрахована відповідно до Національних положень (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі, затверджених Мінфіном.

6) Інші непрямі витрати.

15. Одні й ті самі засоби можуть класифікуватися як прямі або непрямі витрати залежно від характеру їх використання.

Розрахунок базової вартості соціальної послуги

16. При визначенні базової вартості соціальної послуги враховують перелік заходів, що здійснюються в рамках послуги, перелік фахівців, формат її надання, кількість отримувачів соціальних послуг, тривалість та періодичність її надання.

17. Підходи до розрахунку базової вартості соціальної послуги передбачають:

визначення середньої вартості соціальної послуги на основі фактичних даних;

створення моделі витрат з використанням нормативних або ринкових цін;

експертних оцінок;

впровадження експериментальних проектів.

18. При розрахунку базової вартості соціальної послуги використовуються такі ціни:

усереднена фактична вартість товарів, робіт та послуг;

встановлені нормативи у разі їх наявності;

ринкова вартість.

19. При розрахунку базової вартості соціальних послуг можуть використовуватися як фактичні показники, так і прогнозовані.

20. Фактичні показники мають бути скориговані відповідно до індексу споживчих цін (ІСЦ) або іншого погодженого макроекономічного показника:

Взаг(план) = Взаг(база) × (1 + ІСЦ)

де:

Взаг(база) – загальні витрати у базовому періоді;

Взаг(план) – скориговані витрати на плановий період;

ІСЦ – індекс зростання цін у десятковому форматі.

21. До персоналу, витрати на оплату праці якого враховуються при розрахунку вартості надання соціальної послуги, належать такі основні категорії:

основний персонал, який безпосередньо здійснює надання соціальної послуги отримувачам соціальних послуг. Залежно від соціальної послуги, до основного персоналу можуть належати робітники, фахівці та професіонали соціальної сфери та інших галузей;

допоміжний персонал, який забезпечує побутову, технічну або логістичну підтримку процесу надання соціальної послуги (водій, підсобний робітник, кухар, прибиральник, черговий, інші працівники, які не здійснюють безпосередньо заходи соціальної послуги, але забезпечують умови для його здійснення);

адміністративний персонал, який відповідає за організацію, управління, бухгалтерське обслуговування та інші внутрішні функції надавача соціальних послуг. До цієї категорії персоналу входять: директор, бухгалтер, інспектор з кадрів, адміністратор тощо.

Перелік категорій і посад працівників не є вичерпним. Залежно від характеру конкретної соціальної послуги, до її надання можуть бути залучені працівники інших професій та посад. Працівники одної професії можуть бути віднесені до різних категорій залежно від залученості до надання соціальної послуги.

22. До витрат на оплату праці належать:

посадовий оклад;

доплати, надбавки, премії;

оплата періоду щорічної відпустки;

5 днів тимчасової непрацездатності (оплачуваних за рахунок роботодавця);

щомісячні резерви (нарахування) на майбутні виплати відпусток;

єдиний соціальний внесок (ЄСВ) на всі перелічені виплати.

23. Усі витрати враховуються незалежно від способу працевлаштування:

за трудовим договором;

за сумісництвом;

за договором цивільно-правового характеру.

24. Для уніфікації обсягу трудового ресурсу працівників застосовується еквівалент повної зайнятості (ЕПЗ). Один ЕПЗ відповідає повній зайнятості однієї особи протягом року.

Середня чисельність працівників у ЕПЗ за категоріями визначається за формулою:

ЕПЗₖ = (∑ людино-годинₖ) / (норма годин на рік)

де:

ЕПЗₖ – еквівалент повної зайнятості у категорії працівників к;

∑ людино-годинₖ – загальна кількість людино-годин, за які нараховується заробітна плата працівникам цієї категорії;

норма годин на рік – тривалість повного робочого року.

Середньомісячна витрати на оплату праці в еквіваленті повної зайнятості розраховується окремо для кожної категорії персоналу за формулою:

СЗПₖ = (ФОПₖ / ЕПЗₖ) / 12

де:

СЗПₖ – середньомісячна заробітна плата в еквіваленті повної зайнятості для категорії к;

ФОПₖ – фонд оплати праці за рік для відповідної категорії;

ЕПЗₖ – еквівалент повної зайнятості у категорії к.

Х. Обсяг витрат на оплату праці для кожної соціальної послуги визначається за формулою:

ВОпПₚ = (ЕПЗₚ × СЗПₚ × 12) + ЄСВₚ

де:

ВОпПₚ – витрати на оплату праці для соціальної послуги р;

ЕПЗₚ – кількість працівників у ЕПЗ, що виконують надання соціальної послуги р;

СЗПₚ – середньомісячна заробітна плата для відповідної категорії персоналу;

ЄСВₚ – нарахування єдиного соціального внеску за відповідними витратами.

25. Витрати на оплату праці адміністративного персоналу включаються до непрямих витрат відповідної соціальної послуги та враховуються при загальному розрахунку її вартості.

26. До матеріальних витрат належать усі ресурси, що використовуються при наданні соціальної послуги протягом відповідного періоду.

Склад матеріальних витрат визначається залежно від змісту соціальної послуги. Матеріальні витрати визначаються за формулою:

МатВ = ∑ (кількість одиниць ресурсу × ціна за одиницю)

де:

МатВ – загальні матеріальні витрати;

Кількість одиниць ресурсу – обсяг фактично використаних матеріалів;

Ціна за одиницю – вартість одиниці матеріалу згідно з первинними документами або ринковою оцінкою.

27. До амортизаційних витрат належить річна вартість зносу основних засобів, що використовуються у процесі надання соціальних послуг. У стандартних випадках річна сума амортизації визначається за формулою:

Амₐ = Впₐ / Скₐ

де:

Амₐ – річна амортизація активу а;

Впₐ – первісна вартість активу;

Скₐ – строк корисного використання (у роках), визначений у бухгалтерському обліку.

28. Строк корисного використання встановлюється відповідно до бухгалтерських або податкових вимог на підставі внутрішнього розпорядчого документа, з урахуванням типу активу.

29. Витрати, які не можуть бути обґрунтовано розраховані за кількісним принципом або для яких такий підхід є недоцільним з точки зору зусиль на облік, повторюваності або мінімального впливу на загальну вартість послуги, розраховуються як середньорічні.

До критеріїв таких витрат відносяться:

обліковуються у зведеному вигляді (соціальні послуги, що надаються на рівні організації загалом);

є дрібними, численними та неефективними для обліку в одиницях (наприклад, офісні або господарські витратні матеріали – ручки, миючі засоби, папір);

споживаються фоново або колективно без фіксації на рівні конкретної соціальної послуги (наприклад, інтернет, обслуговування серверів, охорона приміщень).

30. Базова вартість соціальної послуги складається з суми прямих та непрямих витрат на соціальну послугу.

Тариф на оплату соціальної послуги

31. Тариф на соціальну послугу встановлюється з урахуванням базової вартості соціальної послуги.

32. Тарифи на соціальні послуги можуть включати повне або часткове покриття базової вартості соціальної послуги.

У разі часткового покриття базової вартості соціальної послуги при встановленні тарифу визначається:

1) частку базової вартості соціальної послуги або перелік витрат, що покривається встановленим тарифом;

2) джерела, за рахунок яких покривається решта витрат на оплату соціальної послуги.

33. Адміністративні витрати, що включаються до тарифу на соціальну послугу не можуть перевищувати 15 відсотків витрат на оплату праці працівників, які безпосередньо надають таку послугу.

Коригувальні коефіцієнти

34. Для врахування впливу факторів, що істотно змінюють обсяг або вартість ресурсів, необхідних для надання соціальної послуги в окремих умовах чи категоріях отримувачів соціальних послуг, встановлюються коригувальні коефіцієнти.

35. Коригувальні коефіцієнти застосовуються у таких випадках:

систематична різниця у наборі заходів одної соціальної послуги для різних отримувачів соціальних послуг або різних ситуаціях, відмінності у тривалості або інтенсивності надання соціальної послуги;

спостерігається системна відмінність у витратах залежно від умов або типу отримувача соціальних послуг;

наявність відмінностей у витратах залежно від територіальних особливостей, форми надання послуги

необхідність забезпечити надання соціальних послуг у несприятливих умовах порівняно з базовими умовами;

існує обґрунтована потреба в диференціації витрат;

є достатні дані для оцінки відмінностей (на основі фактичного аналізу, експертної оцінки);

категорії, до яких застосовуються коефіцієнти, чітко ідентифіковані.

36. Одночасно можуть застосовуватися декілька коригувальних коефіцієнтів.

37. Розрахунок коригувального коефіцієнта базується на співвідношенні вартості соціальної послуги для певної категорії умов або отримувачів соціальних послуг до базової вартості тієї самої соціальної послуги.

Коефіцієнт обчислюється за формулою:

К = Вкат / Вбаз

де:

К – коригуючий коефіцієнт;

Вкат – вартість соціальної послуги для відповідної категорії або ситуації;

Вбаз – базова (типова) вартість соціальної послуги.

Після цього вартість соціальної послуги для визначеної категорії отримувачів соціальних послуг або умов надання соціальних послуг визначається множенням базової вартості соціальної послуги на відповідний коефіцієнт:

Вкор = Вбаз × К

де:

Вкор – скоригована вартість соціальної послуги.

Моніторинг та перегляд тарифів

38. Моніторинг тарифів на соціальні послуги здійснюється з метою забезпечення актуальності, відповідності фактичним витратам, економічній обґрунтованості та соціальній справедливості встановлених тарифів.

Моніторинг включає:

аналіз фактичних витрат на надання соціальних послуг;

порівняння базової вартості соціальних послуг із ринковими та нормативними цінами на ресурси;

оцінку ефективності використання бюджетних коштів;

відстеження впливу зовнішніх чинників (інфляція, зміна рівня мінімальної заробітної плати, індекси споживчих цін, зміна нормативної бази тощо).

39. Перегляд тарифів та коригувальних коефіцієнтів здійснюється у разі:

суттєвої зміни вартості ресурсів, необхідних для надання соціальних послуг;

зміни стандартів або специфікацій соціальних послуг;

виявлення систематичних розбіжностей між фактичними та плановими витратами;

перегляду законодавства, що впливає на структуру витрат.

40. Тарифи на соціальні послуги переглядаються не рідше одного разу на рік, або за потреби — упродовж бюджетного року. Коригувальні коефіцієнти можуть переглядатися за результатами оцінки ефективності, щонайменше раз на два роки.

Документи