Про внесення змін до Закону України „Про протидію торгівлі людьми” щодо запровадження інституту Національного доповідача з питань торгівлі людьми та врегулювання інших положень законодавства у сфері протидії торгівлі людьми

ПРОЕКТ

Вноситься

Кабінетом Міністрів України

С. КОРЕЦЬКИЙ

„ ” 2026 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України „Про протидію торгівлі людьми” щодо запровадження інституту Національного доповідача з питань торгівлі людьми та врегулювання інших положень законодавства у сфері протидії торгівлі людьми

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :

І. Внести зміни до Закону України „Про протидію торгівлі людьми” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012 р., № 19-20, ст. 173 із наступними змінами):

1. Преамбулу викласти в такій редакції:

„Цей Закон визначає організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми, гарантує дотримання гендерної рівності, встановлює основні напрями державної політики та засади міжнародного співробітництва у цій сфері, а також регулює повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та надання їм допомоги з урахуванням положень Закону України „Про адміністративну процедуру”.

2. У частині першій статті 1:

у абзаці п’ятому слова „для сім'ї, дітей та молоді” виключити;

абзац тринадцятий викласти в такій редакції:

„процедура встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, - комплекс заходів з урахуванням адміністративної процедури, спрямованих на збір, перевірку та аналіз інформації уповноваженою особою щодо обставин можливого вчинення стосовно особи діяння, пов’язаного з торгівлею людьми, оцінку наявності ознак такого діяння, а також підготовку та подання матеріалів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері протидії торгівлі людьми, для прийняття ним рішення про встановлення/відмову у встановленні, продовження/відмову у продовженні, позбавлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;”;

доповнити новими абзацами такого змісту:

„Національний доповідач з питань протидії торгівлі людьми (далі – Національний доповідач) – незалежна посадова особа, уповноважена для проведення моніторингу, оцінки ефективності державної політики та практики її застосування, а також узагальнення та аналізу інформації у сфері протидії торгівлі людьми та підготовки відповідних звітів.

Національний координатор з питань протидії торгівлі людьми (далі – Національний координатор) – центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії торгівлі людьми.”.

3. У статті 3:

пункт п’ятий частини першої викласти в такій редакції:

„5) взаємодії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування між собою, а також з відповідними субʼєктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми;”;

доповнити новою частиною такого змісту:

„4. Центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші державні органи, а також за згодою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та органи місцевого самоврядування співпрацюють з Національним доповідачем та сприяють проведенню ним аналізу ситуації у сфері протидії торгівлі людьми, зокрема надають у встановленому законодавством порядку та визначені ним строки інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання завдань Національного доповідача.”;

4. Доповнити новою статтею такого змісту:

„Стаття 52. Повноваження національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми

Національний координатор у сфері протидії торгівлі людьми:

1) забезпечує формування державної політики у сфері протидії торгівлі людьми;

2) здійснює координацію діяльності суб’єктів, визначених у пунктах 3–6 частини першої статті 5 цього Закону, у сфері протидії торгівлі людьми на загальнодержавному рівні;

3) сприяє реалізації Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми;

4) співпрацює з міжнародними організаціями, громадянським суспільством, а також із постраждалими особами, з метою удосконалення державної політики у сфері протидії торгівлі людьми.”.

5. Частину першу статті 6 викласти в такій редакції:

„1. Кабінет Міністрів України

1) спрямовує роботу суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, зазначених у пунктах 3-6 частини першої статті 5 цього Закону;

2) затверджує:

а) порядок встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

б) порядок утворення та функціонування Єдиного державного реєстру злочинів торгівлі людьми;

в) Національний механізм взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та контролює його реалізацію;

г) форму опитувальника щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та довідки про встановлення їй статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

ґ) форму довідки, що підтверджує факт звернення іноземця чи особи без громадянства за встановленням статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території України;

д) положення про заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми;

3) встановлює порядок виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.

4) призначає на посаду та звільняє з посади Національного доповідача.”.

6. У пункті шостому частини першої статті 7 слова „відповідно до визначеної Кабінетом Міністрів України процедури” замінити словами „відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку”.

7. У статті 15:

у частині першій слово „процедура” замінити словом „порядок”;

частину третю викласти в такій редакції:

„3. Рішення щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, приймається центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальних послуг і соціальної підтримки та за дотриманням прав дітей у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та у строк, що не повинен перевищувати 45 робочих днів з дати подання особою заяви.”;

абзац другий частини четвертої викласти в такій редакції:

„У разі відмови у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, особа має право оскаржити таке рішення в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України „Про адміністративну процедуру” або в судовому порядку.”.;

частину п’яту викласти в такій редакції:

„5. Статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, встановлюється на два роки.

Строк дії статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, може бути пролонговано за необхідності продовження надання особі допомоги, передбаченої частиною першою статті 16 цього Закону, але не більше як на два роки.”.

8. Доповнити новим розділом VII¹ такого змісту:

„VII¹ Національний доповідач з питань протидії торгівлі людьми

Стаття 26¹. Правовий статус та гарантії незалежності Національного доповідача

1. Національний доповідач є незалежною посадовою особою, статус якої визначається цим Законом.

2. Національний доповідач призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України в порядку, визначеному цим Законом.

Національний доповідач не є державним службовцем.

3. Стосовно осіб, які претендують на зайняття посади Національного доповідача, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка, передбачена Законами України „Про очищення влади”, „Про запобігання корупції”.

4. Особи, які претендують на зайняття посади Національного доповідача, до призначення на відповідну посаду подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України „Про запобігання корупції”.

На Національного доповідача поширюється дія Закону України „Про запобігання корупції”.

5. Національним доповідачем може бути особа, яка є громадянином України, проживає в Україні останні п’ять років, має вищу освіту за спеціальностями у сфері права, кримінальної юстиції, публічного управління, соціального захисту, гендерної рівності та захисту дітей або іншими релевантними спеціальностями та професійного досвіду у сфері протидії торгівлі людьми та/або захисту прав людини чи суміжних сферах не менше п’яти років, володіє державною мовою та однією з офіційних мов Ради Європи.

Не може бути Національним доповідачем особа:

1) яка має незняту чи непогашену в установленому законом порядку судимість;

2) обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду;

3) яка за рішенням суду була притягнута до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення та/або правопорушення, пов’язаного з корупцією;

4) позбавлена права відповідно до вироку суду, що набрав законної сили, обіймати певні посади;

5) не подала відповідно до Закону України „Про запобігання корупції” декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік;

6) не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоди на її проведення;

7) протягом двох років до подання заяви на участь у конкурсі на зайняття цієї посади входила до складу керівних органів політичної партії або перебувала у трудових чи інших договірних відносинах з політичною партією.

6. Національний доповідач призначається на посаду строком на п'ять років за результатами конкурсного відбору.

Одна і та сама особа може бути призначена на посаду Національного доповідача не більше ніж на два строки підряд.

Національний доповідач звільняється Кабінетом Міністрів України з посади достроково у разі:

1) подання заяви про складення своїх повноважень;

2) наявності медичного висновку про неможливість виконувати обов’язки за станом здоров’я;

3) припинення громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;

4) набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним або обмеження його цивільної дієздатності, визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

6) набрання законної сили рішенням суду, яким накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією;

7) набрання законної сили рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;

8) припинення громадянства України;

9) смерті.

Повноваження Національного доповідача припиняються у зв’язку із закінченням строку його повноважень.

Повноваження Національного доповідача не можуть бути припинені чи обмежені у разі введення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевостях.

Припинення повноважень Національного доповідача з будь-яких інших підстав забороняється.

7. Національний доповідач не має права суміщати свою посаду з будь-якою посадою в органі державної влади або органі місцевого самоврядування, із статусом народного депутата України, депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної у місті, селищної, сільської ради, з підприємницькою діяльністю, обіймати будь-яку іншу оплачувану посаду, виконувати будь-яку іншу оплачувану роботу або отримувати іншу заробітну плату (за винятком провадження викладацької, наукової чи творчої діяльності та отримання винагороди за неї), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради юридичної особи, що має на меті одержання прибутку.

8. Національний доповідач здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів, посадових осіб та політичних партій.

Незалежність Національного доповідача від впливу чи втручання у його діяльність гарантується:

1) спеціальним статусом Національного доповідача;

2) особливим порядком відбору, призначення та припинення повноважень Національного доповідача;

3) визначеним законом порядком фінансування та матеріально-технічного забезпечення;

4) прозорістю його діяльності;

5) в інший спосіб, визначений цим Законом.

9. Національний доповідач та працівники служби Національного доповідача під час виконання покладених на них обов’язків діють від імені держави і перебувають під її захистом.

10. Національний доповідач не може брати участі в будь-якій політичній діяльності. Використання Національного доповідача в партійних, групових чи приватних інтересах не допускається. Діяльність політичних партій в службі Національного доповідача забороняється.

11. Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об’єднань, інших осіб в діяльність Національного доповідача з виконання покладених на нього обов’язків.

Будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення тощо, спрямовані до Національного доповідача чи працівників його служби, що стосуються повноважень Національного доповідача, але не передбачені законодавством України, є неправомірними та не повинні виконуватися. У разі отримання такої вказівки, вимоги, доручення тощо працівник служби Національного доповідача невідкладно інформує про це в письмовій формі Національного доповідача.”.

Стаття 26². Основні засади проведення конкурсного відбору та призначення Національного доповідача

1. Національний доповідач призначається на посаду відповідно до результатів відкритого конкурсного відбору.

Організацію та проведення конкурсного відбору здійснює Конкурсна комісія з відбору на посаду Національного доповідача (далі – Конкурсна комісія).

2. До складу Конкурсної комісії входять:

1) три особи, визначені Кабінетом Міністрів України;

2) три особи, визначені Кабінетом Міністрів України на підставі пропозицій міжнародних організацій, які протягом останніх двох років до дня завершення строку повноважень Національного доповідача або до дня дострокового припинення його повноважень надавали Україні міжнародну технічну допомогу у сфері запобігання і протидії торгівлі людьми.

3. Членами Конкурсної комісії можуть бути особи, які мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також досвід діяльності у сфері запобігання та протидії торгівлі людьми.

Не можуть бути членами Конкурсної комісії особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

4. Порядок проведення конкурсного відбору визначається Кабінетом Міністрів України.

5. Конкурсна комісія формується не пізніше ніж за два місяці до завершення строку повноважень Національного доповідача або протягом 14 днів з дня дострокового припинення його повноважень (звільнення) у порядку, встановленому цим Законом.

6. Конкурсний відбір проводиться на засадах відкритості, прозорості, політичної неупередженості та рівності кандидатів.

Інформація про проведення конкурсу, кандидатів та результати конкурсного відбору підлягає оприлюдненню на офіційному веб сайті Кабінету Міністрів України.”.

Стаття 26³. Права та повноваження Національного доповідача

1. Національний доповідач має право:

1) проводити незалежний моніторинг у сфері протидії торгівлі людьми та самостійно визначати тему/и щорічного звіту за результатами проведення такого моніторингу;

2) звертатися до суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, інших державних органів влади, органів місцевого самоврядування, судів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, громадських об’єднань з метою отримання інформації про стан реалізації державної політики у сфері протидії торгівлі людьми;

3) проводити консультації з особами, які постраждали від торгівлі людьми, з метою виконання своїх повноважень;

4) у співпраці з міжнародними організаціями та громадськими об’єднаннями проводити дослідження у сфері протидії торгівлі людьми, в тому числі щодо рівня обізнаності населення про проблему торгівлі людьми, а також якість допомоги та наданих послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми;

5) вносити в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері протидії торгівлі людьми;

6) відвідувати заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми та інші заклади, які надають допомогу постраждалим особам;

7) вносити в установленому порядку пропозиції та надавати рекомендації щодо поліпшення діяльності у сфері протидії торгівлі людьми суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми;

8) залучати в установленому порядку представників громадських об’єднань, експертів, учених та фахівців, а також працівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування до здійснення заходів, пов’язаних з виконанням функцій Національного доповідача;

9) брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з метою представлення результатів незалежного моніторингу у сфері протидії торгівлі людьми для вжиття заходів з питань, які потребують особливої уваги.

2. Повноваження Національного доповідача:

1) проводить незалежний моніторинг у сфері протидії торгівлі людьми;

2) проводить аналіз основних тенденцій у сфері торгівлі людьми та причин її виникнення;

3) здійснює оцінку результатів проведених заходів із протидії торгівлі людьми, у тому числі щодо попередження торгівлі людьми, боротьби зі злочинністю, пов’язаною з торгівлею людьми, та надання допомоги постраждалим особам;

4) здійснює збір та аналіз статистичної інформації, в тому числі у співпраці з організаціями громадянського суспільства, що діють у цій сфері;

5) співпрацює із суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, а також за їх згодою з постраждалими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об’єднаннями, з метою виявлення проблемних питань у сфері протидії торгівлі людьми та надання рекомендацій щодо шляхів їх вирішення;

6) сприяє обміну досвідом та кращими практиками у сфері протидії торгівлі людьми між суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, зокрема, щодо запобігання торгівлі людьми, виявлення, розслідування та переслідування злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, а також виявлення та надання допомоги постраждалим особам;

7) готує за результатами проведеного моніторингу щорічну доповідь, яку подає Президентові України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України, а також тематичні звіти.

Щорічна доповідь і тематичні звіти оприлюднюються на офіційному веб сайті органу, який їх підготував, а також на суміжних державних веб ресурсах з додержанням законодавства України про інформацію.

Не підлягає оприлюдненню інформація, яка містить дані, що можуть поставити під загрозу національну безпеку та/або безпеку осіб, які постраждали від торгівлі людьми, зашкодити розслідуванню злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми.

Стаття 26⁴. Організація діяльності Національного доповідача

1. Організаційне, експертно-аналітичне, інформаційно-довідкове, правове та матеріально-технічне забезпечення діяльності Національного доповідача здійснює служба Національного доповідача, яка є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка.

Порядок діяльності служби Національного доповідача визначається положенням про службу Національного доповідача, яке затверджується Національним доповідачем.

2. До роботи у службі Національного доповідача з додержанням рівного представництва чоловіків і жінок та представництва національних меншин залучаються фахівці різних спеціальностей, які мають вищу освіту за спеціальностями у сфері права, кримінальної юстиції, публічного управління, соціального захисту, гендерної рівності та захисту дітей або іншими релевантними спеціальностями та професійного досвіду у сфері протидії торгівлі людьми та/або захисту прав людини чи суміжних сферах не менше двох років.

Працівники служби Національного доповідача є державними службовцями, призначаються на посаду та звільняються з посади в порядку, передбаченому Законом України „Про державну службу”.

Працівники служби Національного доповідача регулярно, але не рідше одного разу на два роки, проходять обов’язкове підвищення кваліфікації.

3. Структуру служби Національного доповідача, штатний розпис та кошторис затверджує Національний доповідач за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

4. Фінансування діяльності Національного доповідача, у тому числі служби Національного доповідача, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

5. Служба Національного доповідача є головним розпорядником коштів Державного бюджету України, що виділяються на його фінансування.

6. Служба Національного доповідача забезпечується необхідними матеріальними засобами, технікою, обладнанням, іншим майном для здійснення службової діяльності.”.

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, окрім абзацу п’ятого пункту 3, абзацу дванадцятого пункту 5, пункту 8 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2027 року.

2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону:

1) забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

2) привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

3) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

Документи

Повідомлення про оприлюднення - 28 08

Пояснювальна записка - 28 08-1

Результат

Голосування триває від 28 серпня 2026 р. до 11 вересня 2026 р.

Згодні

1 (100%)

Незгодні

0 (0%)

Пропозиції:

Проголосували:

Щоб взяти участь у голосуванні необхідна авторизація

Увійдіть на платформу зараз та зробіть свій вибір! Ваша думка важлива, долучіться до змін

Увійти

Всього пропозицій: 1

Марія Дмитрієва

1. Період відновлення та роздумів Стосується: статей 15–16. Проблема: Проєкт передбачає до 45 робочих днів для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, але не встановлює окремого періоду відновлення та роздумів. GRETA у звіті щодо України 2025 року прямо зазначила, що строк розгляду заяви про встановлення статусу не може вважатися таким періодом. Пропозиція: Закріпити окремий період відновлення та роздумів тривалістю не менше 30 днів. Протягом цього періоду особі, щодо якої є обґрунтовані підстави вважати її постраждалою від торгівлі людьми, мають надаватися необхідні допомога і захист незалежно від формального встановлення статусу та співпраці у кримінальному провадженні. Підстава та джерела: Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, статті 12–13. 1. Council of Europe Convention on Action against Trafficking in Human Beings, CETS No. 197 (https://www.coe.int/en/web/conventions/full-list?module=treaty-detail&treatynum=197) 2.GRETA(2025)08, «Доступ до правосуддя та ефективних засобів правового захисту для постраждалих від торгівлі людьми. Звіт з оцінювання: Україна. Третій раунд оцінювання», пункти 212–213. GRETA(2025)08 – Evaluation Report: Ukraine (https://rm.coe.int/greta-evaluation-report-on-the-implementation-of-the-council-of-europe/1680b6540e) 2. Допомога до встановлення статусу та її тривалість Стосується: статей 15–16. Проблема: Проєкт недостатньо чітко гарантує допомогу особі до формального встановлення статусу та не встановлює, що тривалість допомоги визначається її індивідуальними потребами. Пропозиція: Передбачити надання необхідної допомоги з моменту виникнення обґрунтованих підстав вважати особу постраждалою від торгівлі людьми. Тривалість допомоги та захисту визначати за результатами індивідуальної оцінки потреб і ризиків та не пов'язувати автоматично зі строком дії статусу. Підстава та джерела: 1. Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, статті 10(2), 12. Council of Europe Convention on Action against Trafficking in Human Beings (https://www.coe.int/en/web/conventions/full-list?module=treaty-detail&treatynum=197) 2. Директива 2011/36/ЄС про запобігання торгівлі людьми, боротьбу з нею та захист постраждалих, у редакції Директиви (ЄС) 2024/1712, стаття 11. Directive 2011/36/EU – consolidated text as of 14 July 2024 (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A02011L0036-20240714) Директива, якою внесено зміни: Directive (EU) 2024/1712 (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ%3AL_202401712) 3. Індивідуальна оцінка ризику Стосується: статей 15–16 та Національного механізму взаємодії, передбаченого статтями 5² і 6. Проблема: Проєкт не встановлює чіткого обов'язку проводити індивідуальну оцінку ризику для визначення необхідних заходів безпеки. Пропозиція: Передбачити обов'язкову індивідуальну оцінку ризику та визначення на її основі необхідних заходів захисту постраждалої особи, а за необхідності – її дітей та членів сім'ї. Підстава та джерела: 1.Директива 2011/36/ЄС у редакції Директиви (ЄС) 2024/1712, стаття 12(3). Directive 2011/36/EU – consolidated text (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A02011L0036-20240714) 3. Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, стаття 28. Council of Europe Convention on Action against Trafficking in Human Beings (https://www.coe.int/en/web/conventions/full-list?module=treaty-detail&treatynum=197) 4. Правнича допомога до встановлення статусу Стосується: статей 15–16. Проблема: Постраждала особа може потребувати правничої допомоги ще до завершення процедури встановлення статусу. Пропозиція: Гарантувати доступ до первинної правничої допомоги з моменту виникнення обґрунтованих підстав вважати особу постраждалою від торгівлі людьми, без очікування формального встановлення статусу. Підстава та джерела: 1.GRETA(2025)08, пункт 62 – рекомендація забезпечити ранній доступ до правничої допомоги, зокрема до встановлення статусу. GRETA(2025)08 – Evaluation Report: Ukraine (https://rm.coe.int/greta-evaluation-report-on-the-implementation-of-the-council-of-europe/1680b6540e) 2.Директива 2011/36/ЄС, стаття 12(2). Directive 2011/36/EU – consolidated text (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A02011L0036-20240714) 5. Нові форми експлуатації: сурогатне материнство, примусовий шлюб та незаконне усиновлення Стосується: статті 1. Проблема: Проєкт змінює статтю 1, але не приводить перелік форм експлуатації у відповідність до оновленого права ЄС. Не охоплено експлуатацію сурогатного материнства, примусового шлюбу та незаконного усиновлення. Пропозиція: Доповнити визначення експлуатації людини експлуатацією сурогатного материнства, примусового шлюбу та незаконного усиновлення. Підстава та джерела: 1.Директива (ЄС) 2024/1712, якою змінено статтю 2(3) Директиви 2011/36/ЄС. У преамбулі окремо уточнено, що щодо сурогатного материнства йдеться про осіб, які примушують або обманюють жінок з метою використання їх як сурогатних матерів. Directive (EU) 2024/1712 (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ%3AL_202401712) 2.Дорожня карта України з питань верховенства права, розділ 4.3, підрозділ «е) Торгівля людьми», пункт 3. Дорожня карта з питань верховенства права (https://eu-ua.kmu.gov.ua/wp-content/uploads/UA_Dorozhnya_karta_z_pytan_verhovenstva_prava_2.pdf) 6. Цифрові технології як засіб торгівлі людьми та експлуатації Стосується: статей 5², 9–10 та 26³. Проблема: Проєкт не враховує належним чином використання цифрових технологій для вербування, рекламування, контролю і примусу постраждалих, організації експлуатації, пошуку покупців, поширення матеріалів експлуатації та здійснення пов'язаних фінансових операцій. Пропозиція: Передбачити врахування цифрового виміру торгівлі людьми у державній політиці, профілактиці, зменшенні попиту, виявленні постраждалих, зборі та аналізі даних, навчанні фахівців і взаємодії з правоохоронними органами та цифровими платформами. Підстава та джерела: 1.Директива (ЄС) 2024/1712, пункти 8–9 преамбули та стаття 18. Директива прямо називає використання інтернету і соціальних мереж для вербування, рекламування та експлуатації постраждалих, контролю над ними, організації перевезення, пошуку потенційних клієнтів та фінансових операцій; стаття 18 вимагає враховувати онлайн-вимір у профілактиці та зменшенні попиту. Directive (EU) 2024/1712 (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ%3AL_202401712) 2.UNODC, навчальний модуль 14 «Зв'язки між кіберзлочинністю, торгівлею людьми та незаконним ввезенням мігрантів», розділ про використання технологій для торгівлі людьми. Він охоплює вербування, примус і контроль, рекламування та продаж результатів експлуатації, цифрові платежі та відмивання прибутків. UNODC Module 14 – Technology Facilitating Trafficking in Persons (https://sherloc.unodc.org/cld/en/education/tertiary/tip-and-som/module-14/key-issues/technology-facilitating-trafficking-in-persons.html) 7. Захист дітей від торгівлі людьми та сексуальної експлуатації онлайн Стосується: статей 5², 9–10, 16 та 26³. Проблема: Проєкт не виділяє цифрові способи вербування та сексуальної експлуатації дітей, зокрема онлайн-грумінг, використання вебкамер і прямих трансляцій, поширення матеріалів сексуального насильства над дітьми та використання цифрових платформ для експлуатації. Пропозиція: Передбачити спеціальні заходи з виявлення, запобігання та протидії вербуванню й експлуатації дітей із використанням цифрових технологій, відповідне навчання фахівців, збір даних та взаємодію з правоохоронними органами і цифровими платформами. Підстава та джерела: 1.Директива (ЄС) 2024/1712, зокрема стаття 18: заходи мають здійснюватися з урахуванням потреб дітей, у тому числі через інтернет, із розвитком цифрової грамотності та особливою увагою до ризику для дітей. Directive (EU) 2024/1712 (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ%3AL_202401712) 2.Регламент (ЄС) 2022/2065 про єдиний ринок цифрових послуг, стаття 28: високий рівень приватності, безпеки та захищеності неповнолітніх на доступних їм онлайн-платформах. Regulation (EU) 2022/2065 – Digital Services Act (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A32022R2065) 3.Керівні принципи Європейської Комісії 2025 року щодо захисту неповнолітніх відповідно до Акта про цифрові послуги – рекомендаційний документ щодо захисту від грумінгу, шкідливого контенту та інших онлайн-ризиків. European Commission – Guidelines on the protection of minors under the DSA (https://digital-strategy.ec.europa.eu/en/library/commission-publishes-guidelines-protection-minors) 4.UNODC, навчальний модуль 12 «Сексуальна експлуатація та сексуальне насильство щодо дітей онлайн». UNODC Cybercrime Module 12 – Online Child Sexual Exploitation and Abuse (https://sherloc.unodc.org/cld/en/education/tertiary/cybercrime/module-12/key-issues/online-child-sexual-exploitation-and-abuse.html) 8. Діпфейки та інші синтетичні сексуалізовані матеріали як засіб експлуатації Стосується: статей 5², 9–10 та 26³. Проблема: Проєкт не враховує використання створених або змінених за допомогою штучного інтелекту сексуалізованих зображень, відео та інших матеріалів для примусу, шантажу, контролю, рекламування експлуатації та повторної віктимізації постраждалих, у тому числі дітей. Пропозиція: Передбачити врахування діпфейків та інших синтетичних сексуалізованих матеріалів у заходах із запобігання торгівлі людьми, виявлення й оцінки нових способів експлуатації, захисту постраждалих, збору даних та підготовки фахівців. Підстава та джерела: 1.Директива (ЄС) 2024/1385 про боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством, стаття 5 та пункт 19 преамбули. Директива прямо охоплює створення та маніпулювання сексуалізованими матеріалами за допомогою штучного інтелекту, включно з діпфейками, якщо вони надалі поширюються без згоди зображеної особи. Directive (EU) 2024/1385 (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ%3AL_202401385) 2.Регламент (ЄС) 2024/1689 про штучний інтелект, стаття 50 – вимоги прозорості щодо створеного або маніпульованого за допомогою ШІ контенту, включно з діпфейками. Це додаткова, а не основна правова опора щодо сексуальної експлуатації. Regulation (EU) 2024/1689 – Artificial Intelligence Act (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A02024R1689-20260727) 3.Пропозиція Європейської Комісії COM(2024)60 щодо нової редакції Директиви про боротьбу із сексуальним насильством та сексуальною експлуатацією дітей – пропонує технологічно нейтральне охоплення синтетичних і створених за допомогою ШІ матеріалів сексуального насильства над дітьми. Це ще не чинна директива. COM(2024)60 final (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A52024PC0060) 4.UNODC, «Діпфейки, несанкціоновані інтимні зображення жінок та матеріали сексуального насильства над дітьми: протидія використанню штучного інтелекту для вчинення кіберзлочинів», 2025. UNODC – Deepfake, Non-Consensual Intimate Image of Women, and Child Sexual Abuse Material (https://www.unodc.org/roseap/uploads/documents/Publications/2025/Deepfake_non-consensual_intimate_material_in_Indonesia_9.2025_EN_WEB.pdf) 5.UNODC, «Нові загрози: перетин злочинних і технологічних інновацій у використанні автоматизації та штучного інтелекту», 2025. UNODC – Emerging threats: automation and artificial intelligence (https://www.unodc.org/documents/Reports/UNODC_Report_Emerging_threats_-_The_intersection_of_criminal_and_technological_innovation_in_the_use_of_automation_and_AI.pdf) 9. Національний механізм взаємодії: ймовірно постраждалі особи Стосується: статей 5² і 6. Проблема: Проєкт передбачає Національний механізм взаємодії, але не закріплює достатньо чітко його функції щодо раннього виявлення, перенаправлення, допомоги та підтримки осіб до формального встановлення статусу. Пропозиція: Визначити, що Національний механізм взаємодії забезпечує раннє виявлення, ідентифікацію, перенаправлення, допомогу та підтримку як встановлених, так і ймовірно постраждалих осіб, включно з транскордонним перенаправленням. Підстава та джерела: 1.Директива 2011/36/ЄС у редакції Директиви (ЄС) 2024/1712, стаття 11. Directive 2011/36/EU – consolidated text (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A02011L0036-20240714) 2.Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, стаття 10. Council of Europe Convention on Action against Trafficking in Human Beings (https://www.coe.int/en/web/conventions/full-list?module=treaty-detail&treatynum=197) 10. Мінімальний набір статистичних даних Стосується: статті 26³. Проблема: Проєкт передбачає збір та аналіз статистичної інформації Національним доповідачем, але не визначає обов'язкового мінімального набору даних, необхідного для оцінки масштабів і форм торгівлі людьми та ефективності державної політики. Пропозиція: Встановити обов'язковий мінімальний набір анонімізованих даних про встановлених та ймовірно постраждалих осіб із розподілом щонайменше за органом, що зареєстрував випадок, статтю, віком, громадянством і формою експлуатації; про підозрюваних, осіб, щодо яких здійснюється кримінальне переслідування, рішення щодо переслідування, засуджених і судові рішення. Передбачити можливість окремого аналізу випадків, пов'язаних із цифровими технологіями. Підстава та джерела: 1.Директива 2011/36/ЄС у редакції Директиви (ЄС) 2024/1712, стаття 19а. Вона прямо встановлює мінімальний перелік статистичних даних. Directive 2011/36/EU – consolidated text (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A02011L0036-20240714) 2.UNODC та IOM, «Міжнародний класифікаційний стандарт адміністративних даних про торгівлю людьми». Стандарт окремо передбачає показник, чи пов'язаний випадок із кіберзлочинністю, та деталізацію сексуальної експлуатації, включаючи порнографію і дистанційні інтерактивні послуги. UNODC/IOM – International Classification Standard for Administrative Data on Trafficking in Persons (https://www.unodc.org/documents/data-and-analysis/tip/2023/ICS-TIP_2023-v4.pdf) 11. Національний план дій з протидії торгівлі людьми Стосується: статей 5² і 6. Проблема: Проєкт визначає повноваження Національного координатора, але не закріплює обов'язку щодо розроблення, реалізації, моніторингу та регулярного оновлення Національного плану дій з протидії торгівлі людьми. Пропозиція: Закріпити підготовку, реалізацію, моніторинг та регулярне оновлення Національного плану дій із залученням Національного координатора, Національного доповідача, організацій громадянського суспільства та інших відповідних сторін; переглядати й оновлювати його не рідше одного разу на п'ять років. Підстава та джерела: 1.Директива 2011/36/ЄС у редакції Директиви (ЄС) 2024/1712, стаття 19b. Directive (EU) 2024/1712 – Article 19b (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ%3AL_202401712) 12. Належне ресурсне забезпечення Національного координатора Стосується: статті 5². Проблема: Проєкт визначає значний обсяг функцій Національного координатора, але не встановлює належної гарантії ресурсного забезпечення їх виконання. Пропозиція: Передбачити належне кадрове, організаційне та фінансове забезпечення виконання функцій Національного координатора. Підстава та джерела: 1.Директива 2011/36/ЄС у редакції Директиви (ЄС) 2024/1712, стаття 19(1), яка прямо вимагає забезпечити національних координаторів або еквівалентні механізми ресурсами, необхідними для ефективного виконання їхніх функцій. Directive (EU) 2024/1712 (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ%3AL_202401712) Додаткові лакуни, які мають бути усунуті змінами до інших законів Нижченаведені вимоги не слід намагатися повністю реалізувати лише через Закон України «Про протидію торгівлі людьми». Вони потребують узгоджених змін передусім до Кримінального кодексу України та, залежно від питання, іншого процесуального і спеціального законодавства. 13. Кримінальна відповідальність за свідоме користування послугами постраждалої особи Лакуна: Право ЄС вимагає криміналізувати умисне користування послугами, які надає постраждала від торгівлі людьми особа внаслідок її експлуатації, якщо користувач знає, що ця особа є постраждалою від торгівлі людьми. Необхідна зміна: Внести відповідні зміни до Кримінального кодексу України. Формальне адміністративне встановлення статусу постраждалої особи не повинно бути необхідною ознакою складу злочину; доведенню підлягає знання користувача про обставини експлуатації. Підстава: 1.Директива 2011/36/ЄС у редакції Директиви (ЄС) 2024/1712, стаття 18а. Directive (EU) 2024/1712 – Article 18a (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ%3AL_202401712) 2. Дорожня карта України з питань верховенства права, розділ 4.3, підрозділ «е) Торгівля людьми», пункт 3. Дорожня карта з питань верховенства права (https://eu-ua.kmu.gov.ua/wp-content/uploads/UA_Dorozhnya_karta_z_pytan_verhovenstva_prava_2.pdf) 14. Принцип некараності постраждалих від торгівлі людьми Лакуна: Необхідно забезпечити можливість не притягувати постраждалу особу до відповідальності за протиправні дії, до вчинення яких її примусили як прямий наслідок торгівлі людьми та експлуатації. Необхідна зміна: Закріпити загальний принцип у Законі «Про протидію торгівлі людьми» та одночасно внести необхідні зміни до кримінального й іншого законодавства про відповідальність і правозастосування. Підстава: 1.Директива 2011/36/ЄС, стаття 8. Directive 2011/36/EU – consolidated text (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A02011L0036-20240714) 2.Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, стаття 26. Council of Europe Convention on Action against Trafficking in Human Beings (https://www.coe.int/en/web/conventions/full-list?module=treaty-detail&treatynum=197) 3.GRETA(2025)08. GRETA(2025)08 – Evaluation Report: Ukraine (https://rm.coe.int/greta-evaluation-report-on-the-implementation-of-the-council-of-europe/1680b6540e) 15. Відповідальність юридичних осіб Лакуна: Право ЄС вимагає забезпечити відповідальність юридичних осіб за визначені правопорушення, пов'язані з торгівлею людьми, якщо вони вчиняються на користь юридичної особи особою, яка займає керівне становище, а також у передбачених Директивою випадках через недостатній нагляд або контроль. Необхідна зміна: Перевірити та привести у повну відповідність із Директивою положення Кримінального кодексу та інших законів щодо заходів кримінально-правового характеру стосовно юридичних осіб, включаючи новий склад правопорушення, передбачений статтею 18а Директиви. Підстава: 1.Директива 2011/36/ЄС у редакції Директиви (ЄС) 2024/1712, статті 5–6. Directive 2011/36/EU – consolidated text (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A02011L0036-20240714) 2. Директива (ЄС) 2024/1712. Directive (EU) 2024/1712 (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ%3AL_202401712) 16. Цифрове поширення сексуальних матеріалів із постраждалою особою як обтяжуюча обставина Лакуна: Оновлена Директива про торгівлю людьми вимагає враховувати як обтяжуючу обставину поширення за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій зображень, відео або подібних матеріалів сексуального характеру із постраждалою особою. Необхідна зміна: Перевірити статтю 149 Кримінального кодексу України та пов'язані норми і передбачити необхідні зміни для повної імплементації цієї обтяжуючої обставини. Підстава: 1.Директива (ЄС) 2024/1712; зміни до статті 4 Директиви 2011/36/ЄС та пункти 8–10 преамбули. Directive (EU) 2024/1712 (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ%3AL_202401712) 17. Кримінально-правовий захист від сексуальних діпфейків та інших маніпульованих інтимних матеріалів Лакуна: Директива (ЄС) 2024/1385 прямо охоплює несанкціоноване створення або маніпулювання сексуалізованими матеріалами, у тому числі за допомогою штучного інтелекту та технології діпфейків, якщо такі матеріали надалі поширюються без згоди зображеної особи. Цю вимогу не можна реалізувати лише Законом «Про протидію торгівлі людьми». Необхідна зміна: Під час приведення кримінального законодавства України у відповідність до Директиви (ЄС) 2024/1385 забезпечити належне охоплення сексуальних діпфейків та інших маніпульованих інтимних матеріалів, включно з випадками їх використання для сексуального насильства, примусу, шантажу та експлуатації. Підстава: 1.Директива (ЄС) 2024/1385, стаття 5 та пункт 19 преамбули. Directive (EU) 2024/1385 (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ%3AL_202401385) 2.UNODC, «Діпфейки, несанкціоновані інтимні зображення жінок та матеріали сексуального насильства над дітьми», 2025. UNODC – Deepfake, Non-Consensual Intimate Image of Women, and Child Sexual Abuse Material (https://www.unodc.org/roseap/uploads/documents/Publications/2025/Deepfake_non-consensual_intimate_material_in_Indonesia_9.2025_EN_WEB.pdf) 18. Матеріали сексуального насильства над дітьми, створені або змінені за допомогою штучного інтелекту Лакуна: Розвиток права ЄС і матеріали UNODC показують необхідність технологічно нейтрального кримінально-правового визначення матеріалів сексуального насильства над дітьми, яке не дозволяє синтетичним або створеним за допомогою ШІ матеріалам випадати із системи захисту лише через спосіб їх створення. Необхідна зміна: Окремо перевірити Кримінальний кодекс та законодавство про захист дітей щодо охоплення повністю або частково штучно створених чи змінених сексуалізованих зображень дітей. Підстава: 1.Пропозиція Європейської Комісії COM(2024)60 щодо нової редакції Директиви про боротьбу із сексуальним насильством та сексуальною експлуатацією дітей. Документ перебуває в законодавчій процедурі і поки не є чинним acquis. COM(2024)60 final (https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A52024PC0060) 2.UNODC, навчальний модуль 12 «Сексуальна експлуатація та сексуальне насильство щодо дітей онлайн», який окремо розглядає повністю або частково штучно чи цифрово створені сексуалізовані зображення дітей. UNODC Cybercrime Module 12 – Online Child Sexual Exploitation and Abuse (https://sherloc.unodc.org/cld/en/education/tertiary/cybercrime/module-12/key-issues/online-child-sexual-exploitation-and-abuse.html)