Вивчення міжнародного досвіду
На виконання пункту 120.2 Плану заходів на 2023-2024 роки з реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 372-р
Міністерством освіти і науки України підготовлено аналітичну інформацію щодо вивчення міжнародного досвіду сприяння отримання фахової освіти і працевлаштування осіб з інвалідністю та представників громадськості з відповідним досвідом у соціальну сферу
Аналіз основних моделей та освітніх систем різних країн Європи щодо аспектів реалізації інклюзивного навчання на основі їхніх практик показує, що обов’язковою базою для інклюзивної освіти є система законодавчих актів, які передбачають як декларацію необхідних прав і свобод дітей з особливими освітніми проблемами, так і певні механізми забезпечення їх професійної освіти і навчання (ПОН) та працевлаштування.
Базовим документом з питання інклюзії є Конвенція про права осіб з інвалідністю.
Сприяння працевлаштуванню осіб з інвалідністю та представників громадськості з відповідним досвідом в різних країнах Європи
Державна політика у сфері зайнятості у багатьох країнах Європи та світу одним із завдань визначає подолання дискримінації за ознакою інвалідності на ринку праці та збільшення можливостей для забезпечення на робочому місці розумного пристосування.
На рівні Європейського Союзу зайнятість осіб з інвалідністю є одним із пріоритетних напрямків. Єврокомісія визнає, що рівень зайнятості у країнах ЄС становить 50%. Їх ціль – збільшення відсотка оплачуваної зайнятості осіб з інвалідністю на відкритому ринку праці. Єврокомісія вживає заходів для зайнятості як жінок, так і чоловіків з інвалідністю, підтримує молодь ЄС на шляху від освіти до зайнятості, сприяє обміну інформацією між підприємствами підтримуваної зайнятості та відритим ринком праці, просуває антидискримінаційні політики та програми, зокрема спрямовані на просування по службі осіб з інвалідністю, а також здійснює допомогу щодо самозайнятості осіб з інвалідністю. Крім того, дискримінацію за ознакою інвалідності на ринку праці заборонено згідно із Директивою рівності в зайнятості ЄС. Директивою з безпеки та гігієни праці 186 вимагається, щоб робочі місця працівників з інвалідністю були відповідним чином пристосовані, зокрема йдеться про елементи доступності. Надається й підтримка підприємствам підтримуваної зайнятості через механізм державних закупівель, у яких ці підприємства матимуть певні преференції.
На інституційному рівні заходи із працевлаштування осіб з інвалідністю виконуються профільними або комплексними реабілітаційними установами, що перебувають у підпорядкуванні служби зайнятості, як, наприклад, у Фінляндії, Канаді, Великобританії, Німеччині, Австралії – частина програм перебуває у віданні Департаменту соціального забезпечення, іншу, спеціалізовану програму професійної підготовки, проводять структури Департаменту із працевлаштування й у справах молоді.
Державну політику зайнятості осіб з інвалідністю окремих країн Європи та світу можна умовно об’єднати у двох моделях:
– модель квот – нормативне закріплення певної кількості робочих місць для зайнятості осіб з інвалідністю;
– антидискримінаційний підхід – введення до національного законодавства положень, що протидіють дискримінації на ринку праці із позитивним заохоченням роботодавців.
Незалежно від моделі державної політики зайнятості діють і фінансові заохочення, в тому числі компенсації витрат на забезпечення розумного пристосування на робочому місці. У деяких країнах за кожну особу з інвалідністю, прийняту понад встановлену законом квоту, роботодавець гарантовано отримує преміальні виплати від держави. Інші системи пропонують державні дотації для роботодавців на створення звичайних робочих місць, де будуть працювати люди з інвалідністю.
Але, наприклад, в таких країнах, як США, Великобританія, країнах Скандинавії, Канаді, немає системи квот для людей з інвалідністю, але в той же час там вимагають від роботодавців позитивного ставлення до прийому на роботу людей, які мають інвалідність, а також особливе значення приділяють оснащенню робочих місць під потреби людей з інвалідністю.
Зайнятість осіб з інвалідністю як сфера державної політики в різних країнах Європи стосується трьох груп зацікавлених сторін:
– державні інституції – органи влади, що формують та реалізують політику в цій сфері та бюджетні організації як роботодавці;
– приватний сектор – роботодавці, на яких лежить основна маса зобов’язань сучасної політики зайнятості осіб з інвалідністю;
– неурядові організації, що працюють в інтересах цільової групи.
Державні інституції (органи влади), що здійснюють координацію роботи із виконання норм Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, є зацікавленим у включенні людей з інвалідністю у відкритий ринок праці. Водночас державні інституції (органи влади) зважають на потреби таких установ та організацій, що працюють в інтересах людей з інвалідністю, зокрема засновниками відповідних підприємств, оскільки зацікавлені і в самих ресурсах для реалізації програм реабілітації осіб з інвалідністю, в тому числі для функціонування наявної системи трудової та професійної реабілітації.
Узагальнений досвід працевлаштування осіб з інвалідністю розглядається у контексті квот та позитивного заохочення роботодавців. Їх реалізація стає можливою в поєднанні з іншими сферами реформування: реабілітацією осіб з інвалідністю; доступом до освіти, зокрема професійної; реформуванням податкової політики та загалом політики зайнятості, що є складовими комбінування квотного та антидискримінаційного підходу.
Незважаючи на різні моделі заохочення роботодавців в різних країнах Європи, яскраво прослідковуються такі найпопулярніші заходи:
– введення до законодавства норм, покликаних протидіяти дискримінації на ринку праці, зосібна щодо окремих категорій осіб з інвалідністю;
– фінансові стимули для роботодавців, зокрема дотації на покриття заробітної плати, забезпечення розумного пристосування на робочому місці;
– підтримка необхідного супроводу особи з інвалідністю на робочому місці;
– програми підтримуваної зайнятості, також і для осіб із комплексною інвалідністю, осіб з психосоціальними та інтелектуальними порушеннями;
– сприяння діяльності підприємств захищеної форми зайнятості, соціальних підприємств, де працюють особи з інвалідністю, в тому числі особи, що втратили зв’язок із відкритим ринком праці;
– програми заохочення зайнятості у державному секторі.
Сприяння працевлаштуванню осіб з інвалідністю та представників громадськості з відповідним досвідом у Великобританії
У Великобританії на підприємствах відсутня система квот для людей з інвалідністю, але в той же час вимагають від роботодавців позитивного ставлення до прийому на роботу людей, які мають інвалідність, а також особливого значення приділяють оснащенню робочих місць під потреби людей з інвалідністю, тобто діє антидискримінаційний підхід при формуванні державної політики зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю.
У людей з інвалідністю є кілька шляхів працевлаштування.
1. Людина може піти в організацію JobCentrePlus, куди звертаються всі особи з інвалідністю для пошуку роботи і отримання допомоги. Далі її спрямують до фахівця – радника з питань зайнятості осіб з інвалідністю. Радник допоможе розробити план подальших дій. Команда радників може запросити додаткових регіональних експертів для проведення ретельного аналізу становища претендента. Це фізіотерапевти, трудотерапевти, системні адміністратори, фахівці з підтримки та адаптації людей з інвалідністю. Радники з питань працевлаштування проведуть оцінку і відповідно до неї розроблять чіткий план дій, для цього в їх розпорядженні є низка схем.
2. Нові можливості забезпечує програма, реалізована брокерами з працевлаштування. Особи з інвалідністю можуть звертатись для отримання допомоги із працевлаштування. Цю програму реалізують різні волонтерські, державні і приватні організації на основі контракту з JobCentrePlus. Послуга передбачає інтенсивну підтримку з планування та вирішення проблем людей з інвалідністю під час пошуку роботи.
3. WORKSTEP – ключова програма зайнятості осіб з інвалідністю, яка фінансується урядом Великобританії. Вона спрямована на надання роботи людям з комплексною інвалідністю. Програма пропонує робочі місця в 145 муніципалітетах або волонтерських організаціях, що надають різні послуги. WORKSTEP пропонує можливість зайнятості через 200 організацій, які спрямовують людей з інвалідністю на роботу в різні компанії. Раніше це досягалося в основному за рахунок надання роботодавцю субсидії на заробітну плату, рівень якої визначався відповідно до продуктивності роботи. Фінансування в рамках програми WORKSTEP нині використовується для отримання інших послуг з пошуку довгострокової зайнятості на відкритому ринку праці, таких як оплата послуг консультантів з працевлаштування, кураторство і навчання на робочих місцях.
4. При соціальних службах Великобританії існують спеціальні служби по найму осіб з інвалідністю на роботу, у яких надають допомогу з пошуком роботи, оплатою спеціального транспорту, робоче місце клієнта забезпечують необхідним обладнанням. Установи, які приймають на роботу осіб з інвалідністю, отримують місячну допомогу для придбання спеціальної техніки (інвалідних колясок, ліфтів). Особи із важкими захворюваннями можуть виконувати роботу вдома. Для цих цілей їм встановлюють спеціальне комп’ютерне обладнання. Людям з повною або частковою втратою зору видають допомогу для оплати послуг читця (асистента). Осіб з інвалідністю приймають на роботу з випробувальним терміном (6 тижнів), при цьому їм виплачують субсидію. Персонал центру зайнятості допомагає обговорити кожну кандидатуру і відповідну для нього роботу з роботодавцями у всіх конкретних випадках.
Для зайнятості людей з інвалідністю створені і функціонують 4 спеціалізовані програми:
– Access to Work;
– Intensive Personalised Employment Support;
– Specialist Employability Support;
– Work and Health Programme.
Програма Access to Work передбачає фінансування підтримки працівника з інвалідністю, зосібна щодо встановлення розумного пристосування.
Роботодавець у Великобританії повинен вносити певні зміни (відомі як «розумне пристосування») для того, щоб ця особа не перебувала у гірших умовах при виконанні робочих функцій. Сюди можна віднести зміни робочого часу або надання обладнання, яке допоможе особі з інвалідністю виконувати свою роботу. Претендент на працевлаштування перед подачею на зазначену програму має провести переговори з роботодавцем про наявність розумного пристосування. Якщо роботодавець потребує допомоги щодо придбання та встановлення розумного пристосування, особа має право подати заявку на участь у цій програмі й отримати практичну підтримку на робочому місці.
Грантом за цією програмою можна оплачувати:
– спеціальне обладнання, пристосування або послуги служби підтримки працівників з інвалідністю;
– допомогу на проїзд до/з місця роботи.
– Intensive Personalised Employment Support – програма індивідуального навчання особи з інвалідністю. Передбачає залучення спеціального працівника служби підтримки, який допомагає людям з інвалідністю:
– визначити, яку роботу вони можуть виконувати;
– знайти відповідну наявним навичкам роботу, яка буде доступна людині з інвалідністю;
– пройти навчання, яке допоможе знайти роботу;
– побудувати персональну мережу підтримки;
– забезпечує підтримку особи з інвалідністю протягом перших 6 місяців роботи.
Зазвичай підтримку за цією програмою можна отримати протягом 15 місяців. За умови працевлаштування особа може отримати додаткову 6-місячну підтримку для адаптації на робочому місці.
Specialist Employability Support – програма інтенсивної підтримки та навчання з метою надання допомоги особі з інвалідністю працевлаштуватись. Переважно ця програма розрахована на тих, хто не включається в програми Access to Work і Intensive Personalised Employment Support. До неї залучені зокрема й зовнішні провайдери. За цією програмою передбачена попередня оцінка кандидата, за результатами якої визначається строк підтримки (переважно строк підтримки по цій програмі становить 12 місяців).
ПрограмаWork and Health Programme передбачає підтримку у визначенні потреб особи з інвалідністю у працевлаштуванні; у знаходженні відповідної наявним навичкам роботи; у комунікації особи з інвалідністю із роботодавцем; у навчанні щодо пошуку і отримання роботи; у навчанні щодо шанобливого ставлення до свого здоров’я, запобігання шкідливим впливам навколишнього середовища на здоров’я. Програма є добровільною. Як правило, призначається за умови, що особа не працювала і не подавалася на отримання допомоги по безробіттю протягом 24 місяців.
Наявність і реалізація подібних програм у розвинених країнах Європи та світу призвела до практичних позитивних змін. За статистикою у Великобританії рівень економічної активності серед чоловіків та жінок з інвалідністю складає 50%.
Суттєво поліпшились показники зайнятості осіб з інвалідністю після стрімкого розвитку інформаційних технологій, що дозволило виконувати роботу дистанційно та отримувати постійний зв’язок із роботодавцем через мережеві технології, під час роботи вдома, у бібліотеці, іншому місці.
Оскільки підхід Великобританії базується на антидискримінаційній моделі, то багато уваги в ній приділено механізмам протидії дискримінації у зайнятості людей з інвалідністю. Діє окрема інституція Equality Advisory Support Service, куди кожна особа з інвалідністю може звернутися у випадку дискримінаційних дій щодо неї. Закон про рівність (2010 рік) юридично захищає людей від дискримінації, зокрема на робочому місці.
Сприяння отриманню фахової освіти осіб з інвалідністю у Великобританії
Професійна освіта Великої Британії для підготовки кадрів з різних галузей економіки передбачає п'ять рівнів професійної компетенції (професійної кваліфікації):
– перший рівень (NVQ level 1) ‒ виконання простої одноманітної роботи;
– другий рівень (NVQ level 2) ‒ виконання роботи автономно і відповідально;
– третій рівень (NVQ level 3) ‒ виконання складних, комплексних і творчих видів діяльності з відповідальністю з широкого спектру діяльності в рамках професії (для деяких професій це найвищий рівень кваліфікації);
– четвертий рівень (NVQ level 4) ‒ виконання комплексних і спеціалізованих робіт, пов'язаних із розв'язанням професійних проблем, плануванням, проектуванням і особистою відповідальністю за виконану роботу;
– п'ятий рівень (NVQ level 5) ‒ виконання робіт, які вимагають навичок менеджменту, особистої відповідальності та лідерських якостей (лише цей рівень є рівнем вищої професійної освіти).
У Великобританії система професійної освіти і навчання (ПОН) діє за ринково-орієнтованою моделлю.
Тип ринково регульованої системи професійної підготовки найяскравіше представлений у Великій Британії, США та Японії.
Значно відрізняючись за своїми соціо-економічними умовами і традиціями, ці країни мають провідну спільність – професійна підготовка молоді тут не пов’язана із системою загальної шкільної освіти.
До того ж, у цих країнах відсутня окремо регульована система професійної освіти і підготовки, яка б гарантувала кваліфікаційний мінімум кожній молодій людині.
На відміну від системи шкільної освіти, професійна підготовка є повністю вільною від державного впливу і контролю. Найважливішу роль у професійній підготовці грають компанії, які фактично є провайдерами у цій справі. Особливо великі компанії, через їх виключну позицію на ринку праці, як це, наприклад, в Японії.
У Великій Британії поширені 2-3-и річні учнівські програми, у яких три тижні навчання на робочому місці чергується з одним тижнем теоретичного курсу в навчальному закладі.
Однак у Великій Британії немає освітніх закладів, аналогічних українським закладам професійної (професійно-технічної) освіти.
Провідними освітніми закладами для молоді, яка вийшла з-під опіки системи обов’язкової освіти (старші шістнадцятирічного віку), є коледжі безперервної освіти (colleges of further education).
Зазначені заклади входять у систему безперервної і вищої освіти та за своїм юридичним статусом функціонують як незалежні самоуправні корпорації з державним контролем якості та ефективності роботи.
Їх організаційні моделі характеризуються багатоманітністю, адже вони відрізняються за профілем, термінами навчання, умовами, якістю навчання, територіальною приналежністю тощо.
Включають:
– загальні коледжі неперервної освіти (General Further Education Colleges);
– коледжі шостого класу (Sixth Form Colleges); земельні коледжі (Land-based Colleges); коледжі мистецтва, дизайну і технологій (Art, Design and Performing Arts Colleges);
– коледжі для підготовки фахівців вузьких профілів (сільське господарство, торгівля, лісоводство та ін.) (Specialist Designated Colleges),
– вищі коледжі (High colleges),
– університетські технічні коледжі (University Technical Colleges) тощо.
У кількісному плані переважають коледжі загального профілю, які упродовж останніх двох десятиліть об’єднались із більшістю спеціалізованих коледжів і нині функціонують як багатопрофільні навчальні заклади. Більшість коледжів реалізують освітні програми за п’яти-шести напрямами професійної підготовки.
На сайті асоціації коледжів британські загальні коледжі безперервної освіти презентуються як такі, що:
‒ надають високоякісну технічну та професійну освіту і підготовку молоді, дорослим та працюючому населенню;
‒ формують у своїх учнів здатності й цінні уміння щодо працевлаштування і кар’єрного розвитку;
‒ зміцнюють місцеву, регіональну та національну економіку.
Як показують дослідження, в основі функціонування систем професійної підготовки на базі ринку лежать такі механізми:
‒ у кількісному плані, зв’язок – замовлення між потребами у кваліфікованій робочій силі і її підготовкою встановлюється шляхом ринкової моделі. Професійні кваліфікації є продуктом широкого запиту. Працедавець, який є замовником, здійснює вирішальний вплив на визначення вимог до професійних кваліфікацій;
‒ кількісні зміни у професійних кваліфікаціях залежать виключно від поточної ситуації в компаніях. Кваліфікаційний трансфер (визнання) між компаніями знаходиться в цілому на низькому рівні;
‒ механізм ринку найкраще працює стосовно професійних кваліфікацій, коли потенційні замовники кваліфікацій самі здійснюють підготовку і контроль за її результатами;
‒ підготовка фінансується замовниками (компаніями), що дає можливість звести затрати до мінімуму. Як правило, підготовка тісно пов’язується з виробництвом і має декілька педагогічних аспектів;
‒ для здійснення підготовки підбираються тренери (trainers), у доборі яких не беруться до уваги такі соціополітичні принципи, як рівні можливості тощо, а правовий статус тренера принципово не відрізняється від звичайного працівника фірми.
ПОН у Великій Британії починається в середній школі та пропонується на більшості рівнів рамки кваліфікацій (Рамки кваліфікацій і кредитів Англії та Північної Ірландії відрізняються від Рамок Шотландії та Уельсу, а саме: на трьох основних рівнях в Англії, Уельсі та Північній Ірландії і на чотирьох – у Шотландії).
У державі функціонує широке коло постачальників освітніх та навчальних послуг:
– загальноосвітні школи (secondary schools);
– шостий або старші класи середньої школи (school sixth forms);
– коледжі шостого класу (sixth form colleges);
– коледжі безперервної освіти (further education colleges);
– вищі коледжі (high colleges);
– університетські технічні коледжі (University Technical Colleges) та вищі навчальні заклади (higher education institutions).
Важливою є територіальна ознака, адже в Англії, Уельсі та Північній Ірландії ПОН надається в коледжах шостого класу, коледжах безперервної освіти, а у Шотландії– у вищих коледжах.
По всій території держави ПОН можна отримати і в середніх школах, і у вищих навчальних закладах. Після закінчення обов'язкової шкільної освіти, учні можуть навчатись у старших класах – коледжі шостого класу (sixth-form college) чи вступити до коледжу безперервної освіти (further education college).
В Англії коледжі безперервної освіти надають високоякісну технічну і професійну освіту та підготовку. Вони співпрацюють з молоддю, дорослим населенням та роботодавцями. Коледжі безперервної освіти здійснюють підготовку понад три мільйони студентів з особливо цінними навичками для виконання професійної діяльності на конкретному робочому місці, допомагають розвивати можливості особи, що навчається, для його/її кар'єрного зростання, зміцнюють економіку місцевого, регіонального та національного рівня.
Коледжі безперервної освіти Уельсувходять до загальної системи безперервної освіти разом з коледжами шостого класу та старшими шостими класами середніх шкіл.
Коледжі безперервної освіти Шотландіїзабезпечують освіту для молоді, яка прагне здобути професію після закінчення обов'язкової середньої освіти у віці 16 років.
У Великій Британіїшироко реалізуються програми виробничої практики увигляді допрофесійної підготовки молоді до учнівства. Під час практики учнізнайомляться з професійним і виробничим життям, що є важливим підґрунтямдля отримання учнем місця на підприємстві.
У Великобританії, країні, яка демонструє протягом багатьох років один з найвищих рівнів якості освітніх послуг для усіх громадян своєї країни, однією з ключових фігур забезпечення якості освіти дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому просторі є special educational needs (SEN) teacher – педагог, який має фахову освіту у сфері навчання, виховання і розвитку дітей з особливими спеціальними потребами і який здійснює свою професійну діяльність у загальноосвітніх закладах, які надають освітні послуги усім дітям громади, зосібна і дітям з порушеннями психофізичного розвитку.
Спеціальний педагог / вчитель спеціальної освіти / спеціальних освітніх потреб (англ. назва професійної кваліфікації: Special educational needs (SEN) teacher) працює з дітьми та молоддю, які потребують додаткової підтримки у навчанні, щоб досягти свого повного освітнього потенціалу, зокрема з дітьми з фізичними, сенсорними, мовленнєвими порушеннями, із загальними труднощами у навчанні, специфічними труднощами у навчанні (дислексією), аутизмом, соціальними, емоційними та психічними потребами або комбінацією цих труднощів. Спеціальний педагог (special educational needs (SEN) teacher) може працювати у змішаному (інклюзивному) класі, у спеціальному класі загальноосвітньої школи, у спеціальній школі для дітей з особливими освітніми потребами, у коледжі; може навчати всіх учнів у класі, окремих учнів або невеликі групи, які часто мають підтримку від асистента вчителя.
Ключовим аспектом роботи спеціального педагога (special educational needs (SEN) teacher) у цій галузі є визначення особистих потреб та відповідальність за створення безпечного, стимулювального та сприятливого освітнього середовища.
До функціональних обов’язків спеціального педагога (special educational needs (SEN) teacher) загальноосвітньої школи належать:
– навчання як окремих осіб, так і невеликих груп учнів усередині або поза класом;
– навчання національним навчальним предметам;
– підготовка уроків та ресурсів, навчальних матеріалів;
– розроблення та адаптування традиційних методів навчання для задоволення індивідуальних потреб школярів;
– використання спеціального обладнання та засобів (аудіовізуальних матеріалів та комп'ютерів для стимулювання інтересу до навчання);
– використання спеціальних навичок, таких як шрифту Брайля (Braille) у процесі навчання учнів з порушеннями зору та жестової мови та читання з губ у процесі навчання дітей, які мають порушення слуху;
– співпраця з учителем класу для визначення відповідних заходів для учнів щодо реалізації навчального плану;
– оцінювання дітей, які мають тривалі або короткострокові труднощі у навчанні, та співпраця з колегами для визначення особливих освітніх потреб окремих учнів;
– робота з керівником та керівним органом з метою забезпечення виконання вимог Закону про рівність (2010 р.) з точки зору розумних коригувань та механізмів доступу (універсального дизайну в освіті);
– підтримування зв'язку з іншими професіоналами, такими як соціальні працівники, мовленнєві та лінгвістичні терапевти, фізіотерапевти та психологи-педагоги; медичний персонал, психотерапевти;
– тісна співпраця з батьками та опікунами; спілкування з батьками та опікунами про прогрес дитини;
– організація позашкільного навчання (відвідування громад, прогулянки за межі школи, спортивні заходи тощо);
– допомога в особистих доглядах / медичних потребах у школярів з обмеженими можливостями життєдіяльності;
– виконання адміністративних завдань, включаючи оновлення та ведення обліку прогресу учнів;
– відвідування офіційних щорічних оглядів та інших заходів, пов'язаних з оцінкою розвитку, визначенням особливих освітніх потреб та перегляду планів освіти, охорони здоров'я та догляду;
– підвищення кваліфікації;
– керування поведінкою.
Спеціальний педагог (special educational needs (SEN) teacher) повинен володіти такими найважливішими навичками для успішної діяльності в інклюзивному освітньому середовищі, як: навички планування та організаційні навички; здатність адаптуватись до змінених ситуацій; здатність ефективно спілкуватися; навички керування поведінкою та вміння справлятися зі складною поведінкою.
Щоб стати спеціальним педагогом (special educational needs (SEN) teacher) у загальноосвітній школі Англії та Уельсу потрібен статус кваліфікованого вчителя (QTS) або кваліфікація викладачів (TQ) у Шотландії.
Усі загальноосвітні школи мають посаду спеціального координатора з освітніх потреб (SENCO). Фахівець, який її обіймає, несе відповідальність за повсякденну реалізацію політики SEN у закладі освіти. Він повинен закінчити курси SENCO тривалістю від 1 до 3 років, які пропонує чимало університетів Великобританії, та мати як мінімум два роки педагогічного досвіду та належне розуміння Кодексу практик спеціальних освітніх потреб та інвалідності (SEND), у якому окреслено статутні вимоги щодо виявлення та підтримки молодих людей з особливими потребами або з інвалідністю.
У Великобританії існують додаткові обов'язкові вимоги щодо фахової підготовки вчителів SEN, які викладають учням із порушеннями зору, слуху та мультисенсорними (складними) порушеннями.
Досвід інклюзивного навчання Естонії
На прикладі «Tallinna Teeninduskool» (Школа обслуговування, далі – Teko).
(16.12.2022, вебінар онлайн освітньої платформи SKLAD, посилання: https://www.youtube.com/watch?v=d5_yzwUi9xc ).
Відповідно до Естонської (а також європейської) рамки кваліфікацій Teko надає освітні послуги за 2-м – 5-м рівнями.
Основна частина здобувачів освіти навчаються на 4-му рівні рамки.
Надання освітніх послуг з професійної освіти особам з особливими освітніми потребами (далі – особи з ООП) здійснюється відповідно до Указу Міністерства освіти Естонії 2018 року № 35 «Умови і порядок навчання у професійному навчальному закладі для учня з особливими освітніми потребами».
На навчання зараховуються випускники основної школи.
Напрями підготовки осіб з інклюзією:
Громадське харчування:
– помічник кухара (3-й рівень рамки кваліфікації);
– офіціант (3-й рівень рамки кваліфікації);
– виробництво продуктів харчування (3-й рівень рамки кваліфікації);
– пекар (3-й рівень кваліфікації).
Торгівля:
‒ викладач товару (3-й рівень рамки кваліфікації).
До осіб з ООП відносять здобувачів освіти з такими відхиленнями:
‒ фізичні;
‒ соціальні;
‒ емоційні;
‒ ментальні;
‒ мовленнєві (не володіння естонською);
‒ інтелектуальні.
Також особами з ООП вважають і талановитих / особливо здібних учнів.
У Teko наявний Центр підтримки осіб з ООП (Опорний центр), до складу якого входять такі працівники школи:
‒ психолог – керівник центру;
‒ соціальний педагог;
‒ консультант з навчання / спеціальний педагог;
‒ консультант з питань кар'єри / керівник групи факультативного року;
‒ шкільна медсестра.
Усі спеціалісти повинні мати вищу освіту.
При зарахуванні на навчання осіб з ООП досліджують та ідентифікують, визначають, якої допомоги вони потребують.
Якщо здобувачу освіти вже встановлений діагноз лікарями, це значно полегшує визначення освітньої траєкторії навчання. Якщо ж у закладі виникають труднощі з визначенням освітніх потреб здобувача, Teko звертається за допомогою до спеціальної школи, де учні проходять тестування. За результатами дослідження закладом, що тестував здобувача, розробляються та надсилають рекомендації викладачам щодо навчання особи з ООП. Надані рекомендації враховуються Teko при зарахуванні учня, складання індивідуального плану навчання.
Ідентифікація здобувачів з ООП здійснюється відповідно до указу Міністерства освіти Естонії № 35 від 2018 року. Ґрунтується на таких даних:
– документів учнів;
– анкет;
– бесід з учнями;
– бесід з викладачами.
Проводиться за згодою батьків.
Критерії ідентифікації:
– постійні труднощі у навчанні;
– інтелектуальна недієздатність;
– незнання / недосконале володіння естонською;
– емоційні та поведінкові труднощі;
– статус здоров'я.
За результатами діагностування та ідентифікації Опорний центр Teko надає директору та Раді закладу пропозиції щодо зарахування та навчання осіб з ООП. На навчання не зараховуються особи, у яких відсутня здатність орієнтуватися в часі, календарі.
Директор видає наказ про зарахування. До 10 листопада заклад вносить документи здобувачів до EHIS (Естонської освітньої інформаційної системи). Внесені дані Міністерство освіти Естонії враховує при визначенні фінансування закладу. Навчання осіб з ООП фінансується додатково.
Радою Teko приймається рішення щодо графіку навчання кожного здобувача освіти з ООП. Рішення затверджується наказом директора школи. Розробляється освітня програма.
Освітні програми (далі – ОП) розробляються відповідно до стандартів професійної кваліфікації та Національної освітньої програми, яка передбачає здобуття середньої професійної освіти (EQF-2-5 рівнів).
Можливий індивідуальний навчальний план з подовженим або скороченим (якщо учень талановитий) терміном навчання.
Для російськомовних здобувачів освіти розроблено освітні програми російською мовою. Ними передбачені додаткові навчальні заняття. Також окрема ОП може бути розроблена і для особливо талановитих здобувачів. Загальна кількість таких програм складає 40% від загального обсягу.
Структура ОП:
– обов'язкові модулі;
– предмети за вибором.
Акцент у навчанні осіб з ООП робиться на практичній підготовці, основна частина якої проводиться безпосередньо в Teko, адже такі учні постійно працюють під наглядом наставника. До самостійного виконання робіт їх не допускають. Виробнича практика передбачена освітньою програмою, але меншої тривалості, ніж у інших здобувачів освіти. Зокрема, тривалість виробничої практики пекаря складає 12 тижнів (2 дні в тиждень). Звичайною освітньою програмою передбачено 18 тижнів. За результатами практичної підготовки оцінюється знання теоретичного курсу.
ОП розроблена за результатами навчання і включає всі РН. Розрахована на 60 кредитних пунктів. Один кредитний пункт передбачає 26 годин самостійної роботи учня.
Навчальні модулі передбачають виконання різноманітних та різнопланових навчальних завдань. Широко використовуються в освітньому процесі ігрові технології, навчальний відеоконтент. Адже здобувачі освіти з ООП краще засвоюють матеріал, що передбачає практичні вправи та операції. Передбачене й проєктне навчання.
Модулі містять результати навчання, що відповідають вимогам до компетентностей, визначених професійним кваліфікаційним стандартом.
У кінці кожного модуля передбачене оцінювання. Як правило, оцінки не виставляються. Здійснюється усне оцінювання «зараховано / не зараховано» з обов'язковим обґрунтуванням рішення про незарахування навчальних результатів чи навпаки їх зарахування.
Освітніми програмами для осіб з ООП передбачений термін навчання довший, ніж для інших здобувачів освіти. Наприклад, звичайний термін навчання пекаря складає – 1 рік, для осіб з особливими потребами – 1,5 роки. Термін навчання кожної групи визначає Рада закладу.
Навчання завершується професійним іспитом. Оцінювання, як правило, здійснюється поетапно, аби не перевантажувати учнів.
Атестаційна комісія складається із числа професіоналів. Педагогічні працівники Teko не мають права входити до складу атестаційної комісії свого закладу. Але можуть стати членами комісії іншого школи.
Зазвичай певні складові іспиту оцінюються під час навчання.
Інклюзивну групу відкривають за наявності не менше 8 осіб з ООП. У групі понад 10 здобувачів працюють два педагоги.
Посилання на освітні програми: https://end.teeninduskool.ee/?page_id=24.
Майже 5 років Teko працює за ОП Групи факультативного року. Це спеціальна освітня програма для осіб, які ще не визначилися з професією, з родом занять, із закладом освіти. Абсолютно варіативна ОП, де 30% від обсягу навчального часу передбачено на кар'єрне консультування. Протягом 70% часу учні (слухачі) знайомляться з професіями, відвідують місця роботи безпосередньо у роботодавців, знайомляться з освітнім процесом в інших школах.
Чисельність такої групи складає до 15 осіб.
Teko демонструє досить високий відсоток працевлаштування випускників з ООП. Роботодавці, які вже мають досвід найму осіб зазначеної категорії, охоче приймають їх на роботу.
Протягом 8-ми–12-ти місяців після завершення навчання Teko відслідковує працевлаштування своїх випускників з ООП шляхом проведення анкетування колишніх учнів. Також інформацію отримують від податкової служби Естонії, але є певні перестороги щодо достовірності цієї інформації. Адже податкова служба не відслідковує рік завершення навчання особи з ООП.
Досвід Південної Кореї
(https://www.youtube.com/watch?v=TJoS-sEpNLg)
Загальний підхід.
Характеристика системи освіти студентів з ООП.
Навчальні плани орієнтовані на виконання простих завдання, виконання рутинної роботи.
Дають базові елементарні знання.
Працевлаштування.
Коледжі орієнтовані на подальше працевлаштування студентів в певних типах компаній:
– великі компанії (зобов’язані брати на роботу 30% осіб з ООП) ‒ студентів з невеликим фізичними вадами з обов’язковою політикою працевлаштування.
– соціально кооперативні компанії – студентів з вадами розвитку. Зазначені компанії отримують допомогу та інвестиції від благодійних фондів.
Інклюзивні професійні курси (ІПО)
Навчання студентів з ООП забезпечується через Інклюзивні професійні курси (на прикладі професії «Флорист»).
Особливості освіти.
Окрім формування професійних компетентностей з професії у студентів з ООП, акцентують на опануванні підприємницькими компетентностями, навичками, які допоможуть відкрити власну справу (продаж, маркетинг, веб-дизайн, відкриття електронних магазинів).
Впроваджуються ряд заходів щодо підтримки осіб з ООП – психологічне консультування, освітні візити, екскурсії, групове консультації, групові практичні заняття – підтримка один одного, скорочення освітніх втрат за рахунок взаємодопомоги, робота з психотерапевтом.
Спеціальна підтримка для тих, хто не може бути присутнім на заняттях з будь-якої причини.
Проводяться паралельно онлайн-лекції, надаються додаткові навчальні відеоматеріали, відеозапис лекцій та практичних занять. Особи з ООП залучаються до роботи над груповими проєктами. В освітньому процесі задіяний асистент – викладач.
На останньому етапі навчання здійснюється підтримка працевлаштування.
Проводяться:
1) тренування за такими напрямами:
‒ підготовка до співбесіди з роботодавцем; складання резюме та заяви про прийом на роботу;
‒ відкриття власного бізнесу;
‒ соціалізація й адаптація у трудовому колективі.
2) Інструктажі та супровід на робочому місці з метою адаптації до нового місця роботи (викладачі, представники компанії), соціалізація.
3) Консультації професіоналів ‒ флористів.
4) Залучення батьків до роботи з дітьми з ООП.
Співпраця / партнерство.
Встановлення, налагодження та розвиток співпраці освітніх закладів із місцевими центрами соціального забезпечення, волонтерськими організаціями, родинами студентів з ООП.
Досвід Німеччини
Інклюзивна професійна освіта в дуальній системі
(https://www.youtube.com/watch?v=BmPS1ICWtvI)
Нормативно-правова база Німеччини, що регулює питання навчання осіб з ООП, представлена Законом про професійну освіту, Кодексом про галузь ремесел та професій, Конвенцією про права людей з інвалідністю.
Поняття інклюзії в Німеччині є ширшим за поняття інвалідності, тому що до зазначеної категорії відносять зокрема осіб, що мають труднощі в засвоєнні знань та розумінні навчального матеріалу.
Існують три аспекти щодо навчання осіб з інвалідністю, а саме:
1. Пріоритетність. Надається тим самим професіям, яким навчаються й особи без інвалідності.
2. Надання грошової компенсації особам з інвалідністю за несприятливі для них умови праці.
3. За організацію навчання осіб з важким ступенем інвалідності відповідають компетентні органи. У випадку неможливості врегулювання здобуття первинної професійної підготовки зазначених осіб через особливості захворювання, компетентні органи є відповідальними за організацію відповідного навчання таких осіб.
У Німеччині велика увага приділяється пошуку додаткових можливостей та інструментів допомоги у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, надання їм підтримки. Одним із напрямків такої підтримки є практика здійснення індивідуального навчання особи вже після її працевлаштування на підприємстві.
Працюють інституції (компетентні органи), що відповідають за реалізацію та сертифікацію професійної освіти. Вони зокрема співпрацюють з особами з інвалідністю та орієнтовані на надання допомоги їм в отриманні професії.
На законодавчому рівні надання освітніх послуг регулюється стандартами, розробленими Правлінням ВІВВ, до складу якого входять представники міністерств, федеральної влади та профспілок.
Базовими складовими рамкового регулювання якості надання освітніх послуг є:
‒ доступність регіональної освіти з можливістю переходу в заклади освіти загального профілю;
‒ індивідуальні плани підтримки (з урахуванням можливостей осіб);
‒ заклад професійної освіти несе відповідальність за надання освітніх послуг та їх якість спільно з підприємством (дуальна освіта);
‒ оцінка придатності закладу освіти або підприємства до навчання осіб з інвалідністю (обладнання, адаптоване до потреб здобувачів освіти, та відповідні фахівці з обов’язковою кваліфікацією з реабілітаційної педагогіки).
Рамкове регулювання є основним документом для розробки типових положень з конкретних професій, інструкцій для певних механізмів навчання у випадках, що потребують індивідуального підходу.
Проведення практикумів для людей з інвалідністю – ще один з напрямків інклюзивної освіти у Німеччині. Має на меті підтримку, розвиток та відновлення працеспроможного потенціалу. Популярність практикумів зумовлена політичними вимогами до їх поширення з метою більш швидкої підготовки кваліфікованих робітників в умовах дефіциту кадрів.
Практикуми розробляються та проводяться у рамках реалізації стратегічного плану Федерального агенства зайнятості. До проведення залучаються традиційні та альтернативні провайдери.
Розроблена загальна освітня програма. Оснащені відповідним обладнанням майстерні для практикумів.
Для спеціалістів, що працюють з особами з інвалідністю в рамках практикумів, є можливість отримати підвищення кваліфікації за напрямком «спеціаліст з працевлаштування та професійної підтримки» (за підтримки Міністерства освіти).
Дуальна освіта у Німеччині включає в себе два модулі: освіта у закладі та освіта на підприємстві. Інструктори (майстри виробничого навчання на підприємстві) виступають партнерами майстрів виробничого навчання у закладах освіти.
Вимоги до інструкторів:
‒ наявність професійних навичок належного рівня (підтверджена сертифікатом успішного складання іспиту на семінарі для інструкторів);
‒ знання педагогіки;
‒ вік ‒ не менше 24-х років;
‒ особистісні якості на належному рівні (відсутність проблем із законом тощо).
Інструкторами можуть бути як співробітники підприємства, так і особи, спеціально прийняті на роботу для навчання студентів.
Завдання інструктора на підприємстві:
‒ планування, здійснення та аналіз процесу навчання;
‒ супровід здобувачів освіти (соціалізація, підтримка, мотивація, адміністрування);
‒ постійне вдосконалення власних професійних навичок.
Крім того передбачена посада заступника інструктора, який проводить основну частину навчання. На відміну від інструктора цей фахівець несе часткову відповідальність за освітній процес. Заступник інструктора повинен мати професійну кваліфікацію належного рівня.
Відзначається, що всі фахівці мають особистісну зацікавленість у процесі навчання людей з інвалідністю.
Досвід Австрії
(https://www.youtube.com/watch?v=66pO0v73Saw)
Інклюзія для Австрії ‒ це ідея майбутнього. Інклюзія безмежна (беззастережне та безумовне включення та належність до суспільства). Бути іншим це нормально! На сьогоднішній день в країні не існує жодної перепони для людей з обмеженими можливостями: вони навчаються в одних і тих же школах, професійних школах, університетах, що і звичайні діти, працюють в різних сферах, відпочивають разом з іншими.
Тож інклюзія потребує зміни парадигми:
– перехід від медичної до соціальної моделі інвалідності;
– перехід від підходу благополуччя до підходу прав людини (це питання їх прав);
– не фокусуватися на питанні, що ці люди не можуть робити, а на питанні, що вони можуть робити.
Звичайна структура підтримки для інклюзії:
– сім'я, друзі;
– професійні працівники (медики, консультанти, психологи та інші);
– суспільство.
Імператив інклюзії:
– людська гідність недоторканна;
– нічого про нас без нас;
– кожна людина прагне бути потрібною;
– ніхто не народжується для установи;
– один ринок праці для всіх;
– ніяких окремих спеціалізованих шкіл, дитячих садочків, окремого ринку праці;
– це нормально бути іншим;
– нам потрібне суспільство, яке турбується.
Реалізація інклюзії в професійній освіті
Для осіб 16/18-20 років (підлітковий рівень) майже всі освітні послуги знаходяться поза шкільною системою. Неповнолітні можуть обрати між трьома варіантами подальших кроків: три роки професійної освіти і навчання (далі – ПОН); п'ять років ПОН на рівні Експерт, Інженер, Диплом бізнесмена; програма учня з подвійним середовищем між компаніями та школою (неповнолітні без інвалідності – три роки, неповнолітні з інвалідністю – до п'яти років).
Існує зовнішня підтримуюча система. У неповнолітніх на цьому етапі є спеціальна система педагогічної підтримки поза аудиторією:
– спеціальні педагоги для підтримки освітнього процесу;
– терапевтична підтримка;
– фінансова підтримка для фінансування необхідних додаткових речей для продовження навчання;
– технічна підтримка вдома;
– послуги мобільності;
– індивідуальні заняття.
Неповнолітні особи з обмеженими можливостями можуть обрати:
– звичайне навчання – близько 3 років (майже 150 різних професій);
– розширене навчання – майже 5 років (теоретичний шкільний матеріал буде проводитися дидактично по іншому, щоб забезпечити успіх);
– часткове навчання – 3 роки ( для неповнолітніх з частковою затримкою розумового розвитку, коли неможливо опанувати всіма результатами навчання, передбаченими професійним стандартом; вивчають певну частину стандарту, в кінці навчання проводиться підсумковий іспит (наприклад, кухар, адміністратор перукарні, офісний помічник).
Реалізація інклюзії в структури ринку праці в Австрії та Європі
Specialisterne, що у перекладі означає «Спеціалісти» – це соціально-інноваційна компанія, у якій більшість працівників мають діагноз аутизм. Співробітники працюють в якості бізнес-консультантів, а саме у сфері тестування програмного забезпечення, програмування та введення даних для державних і часних секторів.
Specialisterne працює в багатьох містах по всьому світу.
Італійська компанія Anffas Cremona-Onlus – волонтерська організація, яка була заснована у 1966 році і направлена на забезпечення благополуччя та захист людей з психічними розладами / реляційними порушеннями, а також їх сімей, втілюючи, в першу чергу, принципи рівноправних можливостей, антидискримінації та соціальної інтеграції.
Pro mente Austria – велика австрійська недержавна організація, заснована більш, як 50 років тому, яка пропонує психосоціальне консультування у сфері житла, залежності, кризових явищ, безробіття, геронтопсихіатричні послуги, мобільні послуги.
Handwerk – це спеціалізований центр підтримки людей з розладами слуху в школі і на шляху до ринку праці. Центр надає всі види допоміжних послуг для людей з розладами слуху. Люди з порушенням слуху можуть бути повноцінними працівниками завдяки сучасним комунікаціям.
Досвід Чехії
За даними Чеського статистичного бюро, люди з інвалідністю складають майже 10% населення Чехії. З них всього 30% отримують допомогу по інвалідності в повному обсязі. При цьому, людям, які не здатні самостійно доглядати за собою, виплачується допомога по опіці. Однак, щоб мати можливість повноцінно забезпечувати себе, більшість людей з функціональними ушкодженнями вимушені працевлаштовуватись. Та отримати кваліфіковану роботу можуть далеко не всі. Адже серед осіб з інвалідністю налічується всього 5% людей з вищою освітою і 20% – з повною загальною середньою освітою. Проте, законом про працевлаштування визначено, що «Брати участь в працевлаштуванні людей з функціональними ушкодженнями повинні всі компанії, в яких працює понад 25 осіб. Мінімальний відсоток осіб з інвалідністю в організації повинен становити 4% від загального числа працівників».
Кожна організація може виконати цей обов’язок трьома способами:
Працевлаштувати осіб з інвалідністю відповідно до встановленої законом квоти в 4 %.
Користуватися послугами або товарами, які вироблені на підприємствах, де працює понад 50 % осіб з інвалідністю.
У випадку недотримання норми в 4 % працевлаштованих осіб з інвалідністю, роботодавець зобов’язаний сплатити щорічний штраф в розмірі
2 500 євро.
Відповідно до закону про зайнятість, заходи з професійної реабілітації осіб з інвалідністю, які впроваджує Державна служба зайнятості (ДСЗ), мають відповідати індивідуальним потребам таких осіб. ДСЗ можуть залучати до надання послуг з професійної реабілітації неурядові організації (НУО). Кошти на фінансування цих послуг надходять з урядового бюджету та Європейського соціального фонду (ЄСФ). Таке фінансування отримують 19 організацій-членів Союзу підтримки зайнятості Чехії, які надають послуги консультування та супроводу на робочому місці.
Фінансування цих організацій розподілене наступним чином:
51 % з державного бюджету;
31 % з Європейського соціального фонду;
9 % з інших джерел;
8,3 % з регіональних бюджетів;
4 % з муніципальних бюджетів;
3,7 % – внески спонсорів;
0,5 % з бюджету Державної служби зайнятості.
Підтримка зайнятості людей з інвалідністю.
Соціальні служби направляють особу з інвалідністю до ДСЗ для проходження професійної реабілітації. Вона передбачає надання консультацій за індивідуальним планом для подальшого працевлаштування такої людини. В більшості випадків консультуванням займається залучена в якості підрядника НУО. В Чехії діє 39 таких організацій – 19 з них являються членами Союзу підтримки зайнятості Чехії. Підтримка зайнятості включає в себе навчання та супровід на робочому місці. Таку допомогу особа з інвалідністю може отримувати впродовж двох років.
Також, щоб простимулювати працевлаштування осіб з інвалідністю, в Чехії надається спеціальна підтримка роботодавцям. Компаніям пропонуються певні заохочення:
Якщо компанія працевлаштовує більш ніж 50% осіб з інвалідністю, від загальної кількості робітників, то держава надає їй щомісячну субсидію у розмірі 235 євро на кожного такого працівника.
Для створення спеціально оснащеного під потреби особи з інвалідністю робочого місця виділяється разова допомога обсягом 12 середніх заробітних плат на особу.
Для виплати заробітної плати працівникам з інвалідністю, які працевлаштовані в суспільно-корисній сфері, такій як допомога або догляд за іншими особами, надається субсидія в розмірі 100% зарплатні на рік.
Роботодавець має право скоротити податки на 60% при працевлаштуванні осіб з важкою формою інвалідності.
Плата у Фонд соціального страхування скорочується на 245 євро в рік за кожного працівника з інвалідністю.
Всі люди з інвалідністю, які зайняті пошуком роботи в Чехії, мають право на отримання субсидій для проїзду, пільги для оплати житла, звільнення від усіх податків та підтримку особистого помічника з пошуку роботи. Особи з інвалідністю мають однакові права з іншими громадянами на ринку праці та при цьому отримують додаткову підтримку.