Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усиновлення дітей

Проект

 

 ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усиновлення дітей

 

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

 

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Сімейному кодексі України (Відомості Верховної Ради України,
2002 р., №№ 21‒22, ст. 135):

1) у статті 19:

частину четверту після слів „При розгляді судом” доповнити словами: „справ про усиновлення та”;

частину п’яту після слів „письмовий висновок” доповнити словами та знаком: „у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті”;

2) статтю 211 викласти в такій редакції:

„Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами

1. Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.

2. Усиновлювачем може бути особа, старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менше як на п’ятнадцять років. Максимальна різниця у віці між усиновлювачем і дитиною не може перевищувати сорока п’яти років, крім випадків, зазначених у пунктах 2 та 4 частини першої статті 213 цього Кодексу.

Якщо усиновлювачами є подружжя, різниця у віці визначається за віком молодшого з подружжя.

У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою ніж 18 років.

3. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також особи, зазначені у частинах четвертій – шостій цієї статті.

Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.

4. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину.

Якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.

5. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі.

Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі.

Якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.

6. Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв’язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.

7. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.”;

 

3) у частині першій статті 212:

пункт 4 викласти в такій редакції:

„4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (опіку, піклування чи функціонування прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено, договір про патронат над дитиною було розірвано) з їхньої вини.”;

пункт 11 викласти в такій редакції:

„11) мають тривалу хворобу, яка перешкоджатиме їм виконувати свої батьківські обов’язки;”;

пункт 13 після слів „перебувають у шлюбі” доповнити словами „та / або проживають однією сім’єю”;

доповнити пунктом 14 такого змісту:

„14) не пройшли курс підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за програмою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері  усиновлення та захисту прав дітей, крім родичів дитини, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, патронатних вихователів, у сім’ї яких виховується дитина.”;

 

4) у статті 217:

у частині третій слова „лише після досягнення дитиною двомісячного віку” замінити словами „не раніше ніж через шість тижнів із дати народження дитини.”;

частини четверту ‒ шосту замінити частинами четвертою ‒ сьомою такого змісту:

„4. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми та не набули повної цивільної дієздатності, крім їхньої згоди на усиновлення, потрібна згода їхніх батьків або опікуна, піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу чи органу опіки та піклування.

5. Якщо мати чи батько дитини є малолітніми, згода на усиновлення надається з урахуванням думки малолітніх батьків їхніми батьками або опікуном, піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями дитячого будинку сімейного типу чи органом опіки та піклування.

6. Якщо між малолітніми або неповнолітніми батьками дитини та їхніми батьками або опікуном, піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями дитячого будинку сімейного типу є конфлікт інтересів щодо надання згоди на усиновлення дитини, а також якщо малолітні або неповнолітні батьки дитини є дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, і в них  немає опікуна, піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу,  згоду на усиновлення надає орган опіки та піклування.

7.  Письмова згода батьків, опікуна, піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу на усиновлення дитини засвідчується нотаріусом.”.

У зв’язку з цим частину шосту вважати частиною восьмою;

 

5) у частині другій статті 220 слова „якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення” замінити словами „у випадках, передбачених статтею 219 цього Кодексу”;

6) статтю 222 виключити;

 

7) статтю 229 викласти в такій редакції:

„Стаття 229. Запис усиновлювача матір’ю, батьком дитини та зміна відомостей про батьків дитини

1. Особа, яка подала заяву про усиновлення, записується матір’ю, батьком дитини або повнолітньої особи у Книзі реєстрації народжень.

Якщо усиновлення проводиться відповідно до частини шостої статті 211 цього Кодексу, за бажанням одинокої особи, яка подала заяву про усиновлення, запис про іншого з батьків дитини проводиться за прізвищем цієї особи, а ім’я та по батькові записуються за її вказівкою.

2. Суд задовольняє подану усиновлювачем заяву про усиновлення рішенням про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.

3. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семирічного віку, для запису усиновлювача матір’ю, батьком, зміни відомостей про другого з батьків потрібна згода дитини, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього Кодексу.”;

 

8) статтю 231 викласти в такій редакції:

„Стаття 231. Зміна прізвища, імені та по батькові особи, яку усиновлено

1. Якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік, які мають одне прізвище, і вони записуються батьками дитини, відповідно, змінюється прізвище дитини.

Якщо усиновлювачем є одна особа і він (вона) записується батьком (матір’ю) дитини, відповідно, змінюється прізвище дитини.

Якщо усиновлювачі мають різні прізвища і записуються батьками дитини, прізвище дитини змінюється за спільною згодою обох усиновлювачів.

Якщо усиновлювачем є один з подружжя, який усиновив дитину другого з подружжя, і він (вона) записується, відповідно, батьком (матір’ю) дитини, прізвище дитини може бути змінено за його (її) згодою та згодою другого з подружжя, який є батьком (матір’ю) дитини.

За заявою усиновлювачів може бути змінено ім’я дитини.

2. Якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно, змінюється по батькові дитини.

Якщо усиновлювачем є одна жінка, за її заявою може бути змінено по батькові дитини, якщо батько дитини помер, невідомий, визнаний безвісно відсутнім або позбавлений батьківських прав щодо дитини, яку усиновлюють, а також якщо батьки протягом двох місяців після народження дитини не забрали її на виховання до себе в сім’ю і запис про них у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 цього Кодексу.

За заявою усиновлювача по батькові дитини може бути виключене, якщо це випливає зі звичаю національної меншини, до якої належить усиновлювач та / або усиновлювана особа, або якщо усиновлювач є іноземцем.

3. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семирічного віку, для зміни прізвища, імені дитини потрібна її згода, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього Кодексу.

4. Якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім’я та по батькові можуть бути змінені у зв’язку з усиновленням за заявами усиновлювача та усиновленої особи.

За заявами усиновлювача та усиновленої особи по батькові усиновленої особи може бути виключене, якщо це випливає зі звичаю національної меншини, до якої належить усиновлювач та / або усиновлена особа, або якщо усиновлювач є іноземцем

5. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення.”;

9) статтю 235 доповнити частинами третьою та четвертою такого змісту:

„3. У разі зміни місця постійного проживання усиновленої дитини усиновлювачі зобов’язані повідомити про це орган опіки та піклування.

4.  У разі виїзду усиновлювачів разом з усиновленою дитиною на тимчасове (більше ніж на 90 днів) або постійне проживання за межі України усиновлювачі зобов’язані звернутись до посольства чи консульської установи України для взяття дитини на консульський облік за місцем її фактичного перебування.”;

10) в абзацах другому та третьому частини першої статті 282 слова „дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей” у всіх відмінках замінити словами „згода центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику  у сфері соціального захисту населення, захисту прав дітей, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та за дотриманням  прав дітей” у відповідних відмінках.

 

2. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436):

 

1) статтю 311 викласти в такій редакції:

„Стаття 311. Зміст заяви 

1. Заява про усиновлення дитини має містити найменування суду, до якого подається заява, прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, вік, місце проживання заявника, прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, вік усиновлюваної дитини, місце її проживання, відомості про стан її здоров’я. Заява про усиновлення дитини має також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір’ю або батьком дитини, зміну відомостей про другого з батьків дитини, зміну або виключення по батькові дитини.

2. До заяви про усиновлення дитини мають бути додані такі документи:

1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя;

2) медичний висновок про стан здоров’я заявника;

3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати, або копія декларації про доходи, або довідка з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, засвідчена органами Державної фіскальної служби;

4) документ, що підтверджує право власності на жиле приміщення або користування ним;

5) інші документи, визначені законом.

3. До заяви про усиновлення дитини громадянами України, які проживають за межами України, або іноземцями, крім документів, зазначених у частині другій цієї статті, додаються такі документи: згода центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, захисту прав дітей, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та за дотриманням  прав дітей, на усиновлення дитини; висновок компетентного органу відповідної держави  про умови їхнього життя і  можливість  бути  усиновлювачами;  дозвіл компетентного органу відповідної держави на в’їзд усиновленої дитини та її постійне проживання на території цієї держави; оформлене в нотаріальному порядку зобов’язання усиновлювача щодо надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною.

4. До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є громадянином іншої держави, крім документів, зазначених у частині другій цієї статті, додаються згода законного представника дитини та згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.

5. Документи громадян України, які проживають за межами України, та іноземців мають бути в установленому законодавством порядку легалізовані, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Такі документи мають бути перекладені українською мовою, а переклад має бути засвідчений нотаріально.

6. Заява про усиновлення повнолітньої особи має містити відомості, зазначені в частині першій цієї статті, а також дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування. До заяви мають бути додані документи, зазначені в пункті 1 частини другої цієї статті, а також згода особи на усиновлення.”;

 

2) у статті 312:

частину першу викласти в такій редакції:

„1. Суддя при підготовці справи про усиновлення дитини до розгляду вирішує питання про участь у ній як заінтересованих осіб відповідного органу опіки та піклування, а у справах, провадження в яких відкрито за заявами громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, – центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, захисту прав дітей, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та за дотриманням  прав дітей.”;

у частині третій:

пункт 4 викласти  в такій редакції:

„4) у випадках, установлених законом, згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, а також згода самої дитини на усиновлення.

Якщо мати чи батько дитини є малолітніми або неповнолітніми ‒ згода, передбачена статтею 217 Сімейного кодексу України.ˮ;

доповнити пунктом 5 такого змісту:

„5) документи, які підтверджують підстави для усиновлення дитини.ˮ;

 

3) частину першу статті 313 викласти в такій редакції:

„1. Суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов’язковою участю заявника, органу опіки та піклування або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, захисту прав дітей, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та за дотриманням  прав дітей, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров’я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих осіб, зокрема осіб, в сім’ї яких виховується дитина,  та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.”;

 

4) у статті 314:

частину третю викласти в такій редакції:

„3. За заявою громадянина України або іноземця суд вирішує питання про зміну імені, прізвища, по батькові, дати, місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками, зміну відомостей про другого з батьків дитини, виключення по батькові усиновленої дитини або повнолітньої особи.”;

частину п’яту після слів „батьки дитини” доповнити словами „або один з них”;

у частині сьомій слова „іноземцями - також до уповноваженого органу виконавчої влади” замінити словами „громадянами України, які проживають за межами України, або іноземцями – також до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, захисту прав дітей, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та за дотриманням  прав дітей.”.

 

3. У Законі України „Про охорону дитинства” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р. № 30, ст. 142, 2002 р. № 32, ст. 232; 2005 р. № 10, ст. 191;
2008 р. № 41, ст. 596, 2009 № 41, ст. 596; 2014 р. №№ 6-7, ст. 80):

 

1) абзац четвертий частини другої статті 16¹ викласти в такій редакції:

„реалізація права на контакт з дитиною на території іноземної держави за умови визнання рішення суду України про контакт з дитиною на території іншої держави”;

 

2) у частинах десятій і чотирнадцятій статті 24 слово „усиновителів” замінити словом „усиновлювачів”.

 

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців із дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

 

              Голова

Верховної Ради України