Про внесення змін до деяких законів України щодо створення сприятливих умов для працевлаштування осіб з інвалідністю

Проект 

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо створення сприятливих умов для працевлаштування осіб з інвалідністю

 

 

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

 

І. Внести зміни до таких законів України:

 

1. У Законі України „Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 45, ст. 406, із наступними змінами):

 

1)    статті 17–20 викласти в такій редакції:

„Стаття 17. З метою реалізації особами з інвалідністю права на працю держава створює умови для їхнього працевлаштування з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

Підприємства, установи та організації, фізичні особи – підприємці можуть за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього заходи із розумного пристосування.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди за ознакою інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан її здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує здоров’ю особи з інвалідністю.

 

Стаття 18. Забезпечення реалізації прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою виконання роботи вдома, може здійснюватися шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ та організацій, фізичних осіб – підприємців або до центрів зайнятості.

Підбір робочого місця для особи з інвалідністю проводиться переважно на (в) підприємстві, установі та організації, у фізичної особи – підприємця,
де працювала особа до настання інвалідності, з урахуванням індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, її побажань, а також наявних у неї професійних знань і навичок.

 

Підприємства, установи та організації, фізичні особи – підприємці зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них належні умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати центрам зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на (в) підприємствах, установах та організаціях, у фізичних осіб – підприємців, центри зайнятості сприяють у працевлаштуванні з умовою виконання роботи вдома.

Особи з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їхньою згодою.

 

Стаття 18¹. Особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою в центрі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Центр зайнятості проводить пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних в особи з інвалідністю знань і кваліфікації та
з урахуванням її побажань.

З метою підвищення ефективності заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі пошуку вакансій, створення умов для забезпечення супроводу осіб з інвалідністю при працевлаштуванні та на робочому місці, центри зайнятості співпрацюють з відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів, реабілітаційними установами, громадськими організаціями осіб з інвалідністю, представницькими органами організацій роботодавців і їхніх об’єднань.

 

Стаття 19. Для підприємств, установ та організацій, фізичних
осіб – підприємців установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за рік,
а при загальній кількості працівників від 8 до 25 осіб такий норматив становить одне робоче місце.

Підприємства, установи та організації, фізичні особи – підприємці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи та організації, фізичні особи – підприємці самостійно проводять працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок зазначеного нормативу робочих місць.

 

У межах зазначеного нормативу робочих місць може проводитись працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічних порушень (відповідно до Закону України „Про психіатричну допомогу”).

Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою та організацією, фізичною особою – підприємцем відповідної кількості осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами та організаціями, фізичними особами – підприємцями нормативу робочих місць, визначеного згідно із частиною першою цієї статті, зараховується визначена кількість осіб з інвалідністю, які забезпечені роботою на підприємствах, в організаціях громадських організацій осіб з інвалідністю шляхом укладення договорів (контрактів) на виробництво (закупівлю) товарів, виконання робіт і надання (закупівлю) послуг, що виготовляються (надаються) безпосередньо особами з інвалідністю. 

До виконання підприємствами, установами та організаціями, фізичними особами – підприємцями нормативу робочих місць, визначеного згідно із частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю І групи та осіб з інвалідністю ІІ групи з порушенням зору, з інтелектуальними та психічними порушеннями, які працюють не менше ніж
20 годин на тиждень за основним місцем роботи на (в) таких підприємствах, установах та організаціях, у таких фізичних осіб – підприємців, як одна працююча особа з інвалідністю за двох штатних працівників.

Порядок реєстрації підприємств, установ та організацій, фізичних осіб – підприємців у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання зазначеного нормативу робочих місць, здійснення контролю за виконанням підприємствами, установами та організаціями, фізичними
особами – підприємцями зазначеного нормативу робочих місць визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб – підприємців щодо їх реєстрації у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, сплати ними цільових фінансових санкцій за невиконання зазначеного нормативу робочих місць.

Підприємства, установи та організації, фізичні особи – підприємці, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб,  зобов’язані реєструватися у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подавати цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

За неподання до відділень Фонду соціального захисту інвалідів звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та незабезпечення реєстрації у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів керівники підприємств, установ та організацій, фізичні особи – підприємці несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від визначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

 

Стаття 20. Підприємства, установи та організації, фізичні особи – підприємці, у яких середньооблікова кількість працюючих осіб з інвалідністю є меншою від установленої нормативом, передбаченим 
статтею 19 цього Закону, зобов’язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів цільові фінансові санкції. Цільові фінансові санкції – це обов’язковий платіж, сума якого визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на (в) підприємстві, установі та організації, у фізичної особи – підприємця за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб – підприємців із кількістю працівників від 8 до 15 осіб розмір цільових фінансових санкцій за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на (в) підприємстві, установі та організації, у фізичної особи – підприємця.

Цільові фінансові санкції сплачуються до 15 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу робочих місць, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. У разі несплати цільових фінансових санкцій у визначений строк їх сума сплачуються у подвійному розмірі. 

У разі несплати цільових фінансових санкцій чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи та організації, фізичної особи – підприємця в порядку, передбаченому законом.

Суми цільових фінансових санкцій використовуються Фондом соціального захисту інвалідів для:

фінансування цим Фондом заходів, які здійснюються центральними органами виконавчої влади та підпорядкованими їм установами, у тому числі спеціалізованими, і підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної (за поданням Національного комітету спорту інвалідів України) та професійної реабілітації осіб з інвалідністю;

надання підприємствам, установам та організаціям, фізичним
особам – підприємцям цільової позики (на поворотній основі з терміном повернення до трьох років) на створення робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у межах коштів, передбачених на зазначені потреби у відповідному році;

фінансування витрат на професійне навчання осіб з інвалідністю;

надання фінансової допомоги на здійснення заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної (за поданням Національного комітету спорту інвалідів України) та професійної реабілітації осіб з інвалідністю (відновлення працездатності шляхом забезпечення особи з інвалідністю технічними реабілітаційними засобами; створення умов для занять фізичною культурою і спортом; оплата навчання та перекваліфікації; створення на робочому місці особи з інвалідністю належних санітарно-гігієнічних, виробничих і технічних умов згідно з індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю; випуск для осіб з інвалідністю спеціальної літератури та аудіозаписів для професійної підготовки), працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць, у тому числі спеціальних робочих місць, оснащення робочих місць осіб з інвалідністю І групи підгрупи А з числа науково-педагогічних та педагогічних працівників, а також надання фінансової допомоги на технічне оснащення робочих місць для працевлаштування на них осіб з інвалідністю та на технічне переоснащення виробництва підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю з метою створення додаткових робочих місць і працевлаштування на них осіб з інвалідністю. Фінансова допомога на технічне оснащення робочих місць та технічне переоснащення виробництва підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю надається лише за наявності рішення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення;

надання підприємствам, установам та організаціям, фізичним
особам – підприємцям дотацій на створення робочих місць, у тому числі спеціальних робочих місць, для працевлаштування осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні або такі, що шукають роботу;

фінансування визначених статтями 24¹, 26 та частиною другою статті 27 Закону України „Про зайнятість населення” заходів сприяння зайнятості осіб з інвалідністю;  

на функціонування державних реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі нецільового використання фінансової допомоги, цільової позики або їх частин підприємствами, установами та організаціями, фізичними
особами – підприємцями або створення ними робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у меншій кількості, ніж передбачено умовами договору про надання позики чи фінансової допомоги, відповідна сума цих коштів, проіндексована з урахуванням рівня інфляції, підлягає поверненню до державного бюджету на підставі відповідного рішення Фонду соціального захисту інвалідів.

Порядок сплати цільових фінансових санкцій за невиконання нормативу робочих місць, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону, до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку та контролю за їх використанням, а також порядок та перелік напрямів використання цих коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Спори, що виникають із правовідносин, визначених статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.”;

 

2) у тексті Закону слова „фізична особа, яка використовує найману працю,” в усіх відмінках і числах замінити словами „фізична особа – підприємець” у відповідному відмінку і числі.

 

2. У частині першій статті 17 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 2–3, ст. 11; 2014 р., №№ 20–21, ст. 712, № 22, ст. 816; 2017 р., № 2, ст. 25; № 82, ст. 2503; 2020 р., № 28, ст. 188):

 

1) абзац перший після слів „законодавства про працю” доповнити словами „ , у тому числі невиконання встановленого законодавством нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю,”;

 

2) доповнити абзацом четвертим такого змісту:

„Інформація з Державного реєстру може надаватися центральним органам виконавчої влади та державним підприємствам і установам, що належать до сфери їх управління, з метою здійснення контролю за виконанням роботодавцями встановленого законодавством нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.”.

 

3. У статті 4 Закону України „Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 32, ст. 412; 2014 р., № 44, ст. 1162):

 

1) в абзаці шостому частини першої слова „ , у тому числі застосування роботодавцем принципу розумного пристосування” виключити;

 

2) доповнити частиною другою такого змісту:

„2. У кожній зі сфер суспільних відносин, на які поширюється дія цього Закону, мають вживатися усі належні заходи для забезпечення універсального дизайну, а там, де універсальний дизайн забезпечити неможливо, – розумне пристосування в розумінні, визначеному Конвенцією ООН про права осіб з інвалідністю.”.

 

4. У Законі України „Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43; 2019 р., № 76, ст. 2634,. 2020 р., № 26, ст. 954, 2020 р., № 55, ст. 1698):

 

1) частину третю статті 13 доповнити пунктом 19 такого змісту:

„19) затверджує методику забезпечення участі у конкурсі на зайняття посад державної служби осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом застосування розумного пристосування, в якій визначаються види розумного пристосування та способи їх застосування;”;

 

2)    частину другу статті 22 доповнити абзацом третім такого змісту:

„Для осіб з інвалідністю, які бажають взяти участь у конкурсі на зайняття посад державної служби, може проводитися спеціальний конкурс у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”.

 

ІІ. Прикінцеві положення

 

  1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

 

2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

 

            Голова

Верховної РадиУкраїни