Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права працівників на своєчасну виплату заробітної плати

Проект

 

Закон УкраЇни

 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права працівників на своєчасну виплату заробітної плати

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :

 

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

 

1. Кодекс законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР,   1971 р., додаток до № 50, ст. 375, із наступними змінами):

 

доповнити статтями 115¹, 115²такого змісту:

 

,,Стаття 115¹. Додатковий захист права працівника на своєчасне отримання заробітної плати

У разі затримки виплати заробітної плати на строк більше ніж п’ятнадцять календарних днів працівник має право припинити виконання роботи на весь період затримки, попередивши про свої дії власника або уповноважений ним орган в письмовій формі не пізніше ніж за два робочі дні. У такому разі працівник звільняється від виконання своїх трудових обов’язків та має право у свій робочий час бути відсутнім на робочому місці.

Виконання працівником роботи поновлюється з дня, наступного за днем повного виконання власником або уповноваженим ним органом своїх зобов’язань із виплати заробітної плати та інформування про це працівника в письмовій формі або повідомлення працівником у письмовій формі власника або уповноважений ним орган про закінчення тимчасового припинення роботи.

У разі припинення працівником виконання роботи у зв’язку із затримкою виплати заробітної плати власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові компенсацію у розмірі, визначеному колективним або трудовим договором, але не меншому від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) пропорційно до тривалості припинення працівником виконання роботи.

Тимчасове припинення працівником виконання роботи не може бути підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Не допускається тимчасове припинення працівником виконання роботи у випадках, коли відсутність працівника на його робочому місці може призвести до загрози життю чи здоров’ю людей, до невиконання завдань, пов’язаних із забезпеченням оборони, безпеки держави та громадського порядку.

Забороняється тимчасове припинення виконання роботи працівниками (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, безпеки та правопорядку.

У разі порушення строків виплати заробітної плати, передбачених частиною першою статті 115 цього Кодексу, працівник може звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, із заявою про невиплату йому заробітної плати.

Посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, за результатами інспекційних відвідувань (заходів) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, вносять припис про усунення власником або уповноваженим ним органом порушень вимог частини першої статті 115 цього Кодексу.

У разі порушення строків виплати заробітної плати більше як на два місяці припис центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, є виконавчим документом.

Якщо власник або уповноважений ним орган не сплатив зазначені в приписі суми невиплаченої заробітної плати протягом одного місяця, а також не повідомив у цей строк центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, про оскарження припису, такий припис передається до виконання державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Примітка. Стосовно частини першої цієї статті затримкою виплати заробітної плати вважається невиплата або виплата менше ніж 50 відсотків нарахованої за календарний місяць заробітної плати.

 

Стаття 115². Право працівника на відступлення права вимоги у разі неплатоспроможності підприємства

У разі неплатоспроможності підприємства працівник має право на відступлення права вимоги до боржника щодо зобов’язань з виплати заробітної плати шляхом укладення договору відступленняз центральним органом виконавчої влади з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю або іншою юридичною особою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці та соціальної політики.”.

 

2. У статті 175 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 p., №№ 25–26, ст. 131, 2009 р., № 28, ст. 368):

 

у частині третій слова ,,заробітної плати,” виключити;

доповнити частиною четвертою такого змісту:

,,4. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до затвердження прокурором обвинувального акта нею здійснено виплату заробітної плати, інших встановлених законом виплат працівникам у повному обсязі.”.

 

3. У Законі України ,,Про оплату праці” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 17, ст. 121, із наступними змінами):

 

Статтю 34 викласти в такій редакції:

,,Стаття 34. Наслідки порушення строків виплати заробітної плати, інших виплат

У разі порушення строків виплати заробітної плати більше ніж на п’ятнадцять календарних днів роботодавець зобов’язаний сплатити працівникові пеню в розмірі 0,06 відсотка суми боргу за кожен день затримки.

У разі відшкодування усієї суми пені, визначеної частиною першою цієї статті, а також несвоєчасно виплаченої заробітної плати, до дня виявлення такого порушення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, роботодавець звільняється від передбачених   статтею 265 Кодексу законів про працю України фінансових санкцій за таке порушення.”.

 

доповнити статтями 34¹–34³ такого змісту:

,,Стаття 34¹. Додатковий захист права працівника на своєчасне отримання заробітної плати

У разі затримки виплати заробітної плати на строк більше ніж п’ятнадцять календарних днів працівник має право припинити виконання роботи на весь період затримки, попередивши про свої дії власника або уповноважений ним орган в письмовій формі не пізніше ніж за два робочі дні. У такому разі працівник звільняється від виконання своїх трудових обов’язків та має право у свій робочий час бути відсутнім на робочому місці.

Виконання працівником роботи поновлюється з дня, наступного за днем повного виконання власником або уповноваженим ним органом своїх зобов’язань із виплати заробітної плати та інформування про це працівника в письмовій формі або повідомлення працівником у письмовій формі власника або уповноважений ним орган про закінчення тимчасового припинення роботи.

У разі припинення працівником виконання роботи у зв’язку із затримкою виплати заробітної плати власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові компенсацію у розмірі, визначеному колективним або трудовим договором, але не меншому від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) пропорційно до тривалості припинення працівником виконання роботи.

Тимчасове припинення працівником виконання роботи не може бути підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Не допускається тимчасове припинення працівником виконання роботи у випадках, коли відсутність працівника на його робочому місці може призвести до загрози життю чи здоров’ю людей, до невиконання завдань, пов’язаних із забезпеченням оборони, безпеки держави та громадського порядку.

Забороняється тимчасове припинення виконання роботи працівниками (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, безпеки та правопорядку.

У разі порушення строків виплати заробітної плати, передбачених частиною першою статті 24 цього Закону, працівник може звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, із заявою про невиплату йому заробітної плати.

Посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, за результатами інспекційних відвідувань (заходів), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, вносять припис про усунення власником або уповноваженим ним органом порушень вимог частини першої статті 24 цього Закону.

У разі порушення строків виплати заробітної плати більше як на два місяці припис центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, є виконавчим документом.

Якщо власник або уповноважений ним орган не сплатив зазначені в приписі суми невиплаченої заробітної плати протягом одного місяця, а також не повідомив у цей строк центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, про оскарження припису, такий припис передається до виконання державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Примітка. Стосовно частини першої цієї статті затримкою виплати заробітної плати вважається невиплата або виплата менше ніж 50 відсотків нарахованої за календарний місяць заробітної плати.

 

34². Додаткові заходи забезпечення виплати заробітної плати

Для проведення заходів забезпечення виплати заробітної плати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, створює та веде Реєстр роботодавців, які порушили встановлені строки виплати працівникам заробітної плати (далі – Реєстр).

До Реєстру включаються роботодавці, які порушили строки виплати заробітної плати більше як на два місяці.

Порядок ведення та наповнення Реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці та соціальної політики.

 

34³. Компенсація заробітної плати у разі неплатоспроможності роботодавця

Право на компенсацію заробітної плати у разі неплатоспроможності роботодавця мають працівники, вимоги яких внесено до реєстру вимог кредиторів відповідно до Закону України ,,Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

У разі неплатоспроможності роботодавця працівник має право на відступлення права вимоги до боржника щодо зобов’язань з виплати заробітної плати шляхом укладення договору відступлення з центральним органом виконавчої влади з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю або іншою юридичною особою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці та соціальної політики.

Компенсації підлягають всі належні працівникові суми заробітної плати, передбачені законодавством про працю, колективним або трудовим договором з одночасною сплатою відповідних податків та сум єдиного соціального внеску.

Розмір компенсації не може перевищувати трьох розмірів середньомісячної заробітної плати працівника за дванадцять місяців, що передують місяцю, в якому порушено справу про банкрутство чи припинено трудовий договір у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, при цьому максимальний розмір компенсації не може перевищувати дванадцяти мінімальних заробітних плат станом на 1 січня відповідного року.

Працівник для отримання компенсації заробітної плати у разі неплатоспроможності роботодавця звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальних органів протягом трьох місяців після внесення вимог до боржника до реєстру вимог кредиторів.

У разі пропуску з поважних причин цього строку його може бути продовжено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Кошти, визначені частиною першою цієї статті, виплачуються працівнику центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальними органами з правом регресної вимоги до боржника.

Кошти, спрямовані на компенсацію заробітної плати у разі неплатоспроможності роботодавця, погашаються боржником у порядку, встановленому для поточних кредиторів.

Порядок компенсації заробітної плати, інших виплат у разі неплатоспроможності роботодавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.”.

 

4. У Законі України ,,Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Відомості Верховної Ради України, 2012 р.,        №№ 32–33, ст. 413, із наступними змінами):

абзац другий частини четвертої статті 23 після слів ,,та інше соціальне страхування,” доповнити словами ,,вимоги центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо сплати сум компенсації заробітної плати у разі неплатоспроможності роботодавця”;

 

абзац третій частини восьмої статті 33 доповнити словами ,, , крім виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника”;

 

пункт 1 частини першої статті 45 після абзацу першого доповнити абзацом такого змісту:

,,вимоги щодо відшкодування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, коштів, спрямованих на компенсацію заробітної плати у разі неплатоспроможності боржника;”.

У зв’язку з цим абзаци другий – тринадцятий вважати, відповідно, абзацами третім – чотирнадцятим;

 

частину першу статті 98 доповнити пунктом 4¹ такого змісту:

,,4¹) протягом одного місяця з дня винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство та введення процедури розпорядження майном подати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, витяг з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, із зазначенням кредиторів-працівників, які мають право на виплати на підставах, визначених статтею 34³ Закону України ,,Про оплату праці”, даних про розміри погашених вимог, характеру та розміру належних їм сум, що підлягають компенсації у разі неплатоспроможності роботодавця, а також розрахунку розміру трьох середніх заробітних плат працівника за 12 місяців, що передують місяцю, в якому порушено провадження у справі про банкрутство чи припинено трудовий договір у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи. До витягу додаються завірені копії особових рахунків кредиторів-працівників.”.

 

5.  Абзац п’ятий частини другої статті 2 Закону України ,,Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 49, ст. 422) викласти в такій редакції:

,,грошове забезпечення.’’.

 

6. Частину першу статті 5 Закону України ,,Про судовий збір” (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 14, ст. 87, із наступними змінами) доповнити пунктом 24 такого змісту:

 

,,24)  центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, виконавчі органи міських рад міст обласного значення, а також об’єднані територіальні громади, до функцій яких належить здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, – у справах, пов’язаних із вирішенням питань праці та зайнятості населення.”.

 

7. У Законі України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 2–3, ст. 11, із наступними змінами):

 

у частині першій статті 1:

пункт другий доповнити словами ,,та компенсаційних виплат”;

 

доповнити пунктом 13 такого змісту:

,,13) компенсаційна виплата – виплата працівнику компенсації заробітної плати у разі неплатоспроможності роботодавця;”;

 

у статті 8:

частину першу доповнити словами „ , а також компенсаційні виплати”;

частину третю доповнити словами ,,та цим Законом”;

частину двадцять восьму викласти в такій редакції:

,,28. У разі необхідності центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, правлінь відповідних фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування подає узгоджені зі сторонами соціального діалогу зміни розміру єдиного внеску для внесення їх на розгляд Верховної Ради України та пропорції розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та для надання компенсаційних виплат для їх затвердження Кабінетом Міністрів України.

Розрахунок розподілу єдиного внеску за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та компенсаційних виплат проводиться на підставі звітності про нарахування єдиного внеску за результатами попереднього року.”.

 

ІІ. Прикінцеві положення

 

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2020 року.

2. Установити, що положення цього Закону застосовуються до правовідносин, за якими затримка виплати заробітної плати, вимоги щодо виплати заборгованої заробітної плати у разі неплатоспроможності роботодавця виникли з дня набрання чинності цим Законом.

3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

 

 

               Голова

Верховної Ради України