Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників на своєчасну та в повному обсязі виплату заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця

 

проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

 

Про внесення змін до деяких законодавчих актів  України щодо посилення захисту прав працівників на своєчасну та в повному обсязі виплату заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця

 

Верховна Рада Українипостановляє:

 

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

 

1. Кодекс законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375 із наступними змінами) доповнити статтею        115¹ такого змісту:

 

,,Стаття 115¹. Додатковий захист права працівника на своєчасне отримання заробітної плати

1. У разі затримки виплати заробітної плати на строк більше 15 календарних днів працівник має право тимчасово припинити виконання роботи на весь період затримки, попередивши про свої дії власника або уповноважений ним орган в письмовій формі не пізніше ніж за два дні. У такому разі працівник звільняється від обов'язку виконувати свої трудові обов’язки та має право у свій робочий час бути відсутнім на робочому місці.

2. Виконання працівником роботи поновлюється наступного дня після дня повного виконання власником або уповноваженим ним органом своїх зобов'язань із виплати заробітної плати та інформування про це працівника в письмовій формі або повідомлення працівником власника або уповноважений ним орган про скасування тимчасового припинення роботи у письмовій формі.

3. У разі припинення працівником виконання роботи внаслідок затримки виплати заробітної плати, власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові компенсацію у розмірі, визначеному колективним договором, колективною угодою, але з розрахунку не менше двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) пропорційно до тривалості припинення працівником виконання роботи.

4. Тимчасове припинення працівником виконання роботи не може бути підставою для відсторонення працівника від роботи або притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

5. Не допускається тимчасове припинення працівником виконання роботи за умов, якщо це створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків, а також у разі оголошення надзвичайного або військового стану.

Забороняється також тимчасове припинення виконання роботи працівників (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, судів, Збройних Сил України, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, безпеки та правопорядку.

Примітка. Для цілей цієї статті затримкою виплати заробітної плати вважається виплата менше 50% нарахованої за календарний місяць заробітної плати.”.

2. У статті 175 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 p., № 25 - 26, ст. 131, 2009 р., №28, ст. 368):

у частині третій слова ,,заробітної плати,” виключити;

доповнити частиною четвертою такого змісту:

,,4. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до затвердження прокурором обвинувального акта нею здійснено виплату заробітної плати, інших встановлених законом виплат працівникам у повному обсязі.”.

 

3. У Законі України ,,Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами):

абзац другий частини четвертої статті 23 після слів ,,та інше соціальне страхування,” доповнити словами ,,вимоги центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо сплати сум компенсації”.

частину другу статті 29 після абзацу одинадцятого доповнити абзацом такого змісту:

,,одержання кредиту для виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника;”.

У зв’язку з цим абзаци дванадцятий, тринадцятий вважати відповідно тринадцятим, чотирнадцятим.

Абзац третій частини восьмої статті 33 доповнити словами ,,крім виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника”;

частину другу статті 41 після абзацу сьомого доповнити абзацом такого змісту:

,,має право отримувати кредит для виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника;”.

У зв’язку з цим абзаци восьмий - двадцятий вважати відповідно абзацами дев’ятим - двадцять першим.

Пункт 1 частини першої статті 45 після абзацу першого доповнити абзацом такого змісту:

,,вимог щодо відшкодування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю коштів, спрямованих на компенсацію заробітної плати у випадку неплатоспроможності боржника;”.

У зв’язку з цим абзаци другий – дванадцятий вважати відповідно абзацами  третім – тринадцятим.

частину першу статті 98 доповнити пунктом 4)¹ такого змісту:

,,4¹ протягом одного місяця з дня винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство та введення процедури розпорядження майном подати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю витяг з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, із зазначенням кредиторів-працівників, які мають право на виплати на підставах, визначених статтею 34³ Закону України ,,Про оплату праці”, з даними про розміри погашених вимог, а також характеру та розміру належних їм сум, що підлягають компенсації у випадку неплатоспроможності роботодавця, а також розрахунок розміру трьох середніх заробітних плат працівника за 12 місяців, що передують місяцю в якому порушено провадження у справі про банкрутство чи припинено трудовий договір у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи. До витягу додаються завірені копії особових рахунків кредиторів-працівників.”.

 

4. У Законі України ,,Про оплату праці” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 17, ст. 121 із наступними змінами):

Статтю 34 викласти в такій редакції:

,,Стаття 34. Наслідки порушення строків виплати заробітної плати, інших виплат

1. У разі порушення строків виплати заробітної плати, роботодавець зобов’язаний сплатити працівникові пеню в розмірі та на умовах, визначених колективним договором, але не менше облікової ставки Національного банку України у розрахунку на рік за кожен день затримки, та виплатити всю суму заборгованості із заробітної плати з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

2. У разі відшкодування роботодавцем всієї суми визначеної частиною першої цієї статті пені, а також несвоєчасно виплаченої заробітної плати, до дня виявлення такого порушення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, роботодавець звільняється від фінансових санкцій, передбачених статтею 265 КЗпП України за зазначене порушення.”.

 

доповнити статтею 34¹ такого змісту:

,,Стаття 34¹. Додатковий захист права працівника на своєчасне отримання заробітної плати

1. У разі затримки виплати заробітної плати на строк більше 15 календарних днів працівник має право тимчасово припинити виконання роботи на весь період затримки, попередивши про свої дії роботодавця в письмовій формі не пізніше ніж за два дні. У такому разі працівник звільняється від обов'язку виконувати свої трудові обов’язки та має право у свій робочий час бути відсутнім на робочому місці.

2. Виконання працівником роботи поновлюється наступного дня після дня повного виконання роботодавцем своїх зобов'язань із виплати заробітної плати та інформування про це працівника в письмовій формі або повідомлення працівником роботодавця про скасування тимчасового припинення роботи у письмовій формі.

3. У разі припинення працівником виконання роботи внаслідок затримки виплати заробітної плати, роботодавець виплачує працівникові компенсацію у розмірі, визначеному колективним договором, колективною угодою, але з розрахунку не менше двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) пропорційно до тривалості припинення працівником виконання роботи.

4. Тимчасове припинення працівником виконання роботи не може бути підставою для відсторонення працівника від роботи або притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

5. Не допускається тимчасове припинення працівником виконання роботи за умов, якщо це створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків, а також у разі оголошення надзвичайного або військового стану.

Забороняється також тимчасове припинення виконання роботи працівників (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, судів, Збройних Сил України, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, безпеки та правопорядку.

Примітка. Для цілей цієї статті затримкою виплати заробітної плати вважається виплата менше 50% нарахованої за календарний місяць заробітної плати.”;

доповнити статтею 34² такого змісту:

,,34². Додаткові заходи забезпечення виплати заробітної плати

1. Для здійснення заходів забезпечення виплати заробітної плати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю створює та веде Реєстр роботодавців, які порушили встановлені строки виплати працівникам заробітної плати (далі - Реєстр).

2. До Реєстру включаються роботодавці, які порушили строки виплати заробітної плати більш як на 2 місяці.

3. Порядок ведення Реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.”;

 

доповнити статтею 34³ такого змісту:

,,Стаття 34³. Компенсація заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця

1. Право на компенсацію заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця мають працівники, які подали до суду письмові заяви з вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати та вимоги яких увійшли до реєстру вимог кредиторів відповідно до вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

2. Компенсації підлягають всі належні працівникові суми, передбачені законодавством про працю, колективним договором, угодою сторін.

3. Розмір компенсації не може перевищувати розміру трьох середньомісячних заробітних плат працівника за 12 місяців, що передують місяцю в якому порушено справу про банкрутство чи припинено трудовий договір у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, при цьому максимальний розмір компенсації не може перевищувати дванадцяти мінімальних заробітних плат станом на 1 січня відповідного року.

4. Працівник для компенсації заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальних органів протягом 3 місяців після включення вимог до боржника до реєстру вимог кредиторів.

У разі пропуску з поважних причин цього строку, його може бути продовжено, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

5. Кошти, визначені частиною першою цієї статті, виплачуються  працівнику центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальними органами з правом регресної вимоги до боржника.

6. Кошти, спрямовані на компенсацію заробітної плати погашаються боржником у порядку, встановленому законодавством про банкрутство для поточних кредиторів.

7. Порядок компенсації заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.”.

 

5.  Абзац четвертий частини другої статті 2 Закону України ,,Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” (Відомості Верховної Ради України, 2000, № 49, ст. 422) викласти в такій редакції:

,,грошове забезпечення.’’.

 

6. Частину першу статті 5 Закону України ,,Про судовий збір” (Відомості Верховної Ради України, 2012, № 14, ст.87 із наступними змінами) доповнити пунктом такого змісту:

,,24) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, який звертається з вимогами до боржника щодо відшкодування коштів, спрямованих на компенсацію заробітної плати у випадку неплатоспроможності боржника.”.

 

7. У Законі України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2011, № 2-3, ст.11):

1) у частині першій статті 1:

пункт другий доповнити словами ,,та компенсаційних виплат”;

доповнити пунктом такого змісту:

,,13) компенсаційна виплата – виплата працівнику компенсації заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця;”;

2) у статті 8:

частину першу викласти в такій редакції:

,,1. Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та надання компенсаційних виплат  встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також компенсаційні виплати.”;

частину третю доповнити словами ,,та цим Законом”;

частину двадцять восьму викласти в редакції:

,,28. У разі необхідності центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, правлінь відповідних фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування подає узгоджені зі сторонами соціального діалогу зміни розміру єдиного внеску для внесення їх на розгляд Верховної Ради України та пропорції розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та для надання компенсаційних виплат для їх затвердження Кабінетом Міністрів України.

Розрахунок розподілу єдиного внеску за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та компенсаційних виплат проводиться на підставі звітності про нарахування єдиного внеску за результатами попереднього року.”.

 

ІІ. Прикінцеві положення:

 

1. Цей Закон набирає чинності з 01 січня 2020 року.

2. Установити, що положення цього Закону застосовуються до правовідносин, за якими затримка виплати заробітної плати, вимоги щодо виплати заборгованої заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця виникли з дня набрання чинності цим Законом.

3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

 

 

Голова

Верховної Ради України