Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо опіки та піклування над повнолітніми фізичними особами

 

Проект

Закон УкраЇни

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо опіки та піклування над повнолітніми фізичними особами

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

 

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40—44, ст. 356):

частину п’яту статті 29 викласти в такій редакції:

„5. Місцем проживання недієздатної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово, чи спеціальний заклад, у якому проживає або перебуває така особа.”;

частину другу статті 36 та частину другу статті 38 після слів „наркотичними засобами” доповнити словами „ , психотропними речовинами, їхніми аналогами та прекурсорами”;

частину четверту статті 41 після слів „її опікун” доповнити словами „або заклад, який зобов’язаний здійснювати нагляд за нею”;

частину першу статті 42 викласти в такій редакції:

„1. Суд в установленому законом порядку поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.”;

статтю 55 викласти в такій редакції:

„Стаття 55. Завдання опіки та піклування

1. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення реалізації особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.”;

доповнити Кодекс статтею 55¹ такого змісту:

„Стаття 55¹. Суб’єкти здійснення опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена

1. Суб’єктами здійснення опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, є опікуни, піклувальники, спеціальні заклади, органи опіки та піклування.”;

частину другу статті 56 після слів „встановлюються законом” доповнити словами „ , актами Кабінету Міністрів України”;

статтю 60 викласти в такій редакції:

„Стаття 60. Встановлення опіки та піклування, призначення опікуна або піклувальника судом

1. Суд встановлює опіку над фізичною особою в разі визнання її недієздатною та призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування про можливість призначення особи опікуном.

2. Суд встановлює піклування над фізичною особою в разі обмеження її цивільної дієздатності та призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування про можливість призначення особи піклувальником.

3. Суд приймає рішення про призначення опікуна або піклувальника при розгляді справ про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки чи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та встановлення над нею піклування, а також при розгляді  окремої справи про призначення опікуна або піклувальника.

4. Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

5. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.”;

частину третю статті 63 доповнити абзацом такого змісту:

„Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником не більше ніж трьох повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, крім випадків, коли з такими особами фізичну особу пов’язують родинні стосунки.”;

статтю 64 доповнити частиною другою такого змісту:

„2. Опікуном або піклувальником повнолітньої недієздатної особи та особи, цивільна дієздатність якої обмежена, не може бути особа:

1) звільнена від повноважень опікуна або піклувальника через невиконання нею своїх обов’язків, порушення прав підопічного;

2) яка за станом здоров’я потребує постійного стороннього догляду;

3) яка зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, психотропними речовинами, їхніми аналогами та прекурсорами, токсичними речовинами;

4) була засуджена за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 166, 167 Кримінального кодексу України, або має не погашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;

5) обмеження щодо якої визначено частиною першою цієї статті.”; 

статтю 66 викласти в такій редакції:

„Стаття 66. Опіка або піклування над фізичною особою, яка перебуває у спеціальному закладі

1. Якщо над фізичною особою, яка перебуває у спеціальному закладі (у навчальному закладі, закладі охорони здоров’я або закладі соціального захисту населення), не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.”;

у статті 67:

частину третю після слова „опікун” доповнити словами „є законним представником підопічного та”;

доповнити частиною п’ятою такого змісту:

„5. Опікун повнолітньої недієздатної особи:

зобов’язаний забезпечувати щорічне проходження підопічним медичного огляду;

зобов’язаний повідомляти орган опіки та піклування про зміну місця проживання підопічного;

у разі видужання підопічного або значного поліпшення його психічного стану має право звернутися до суду за поновленням його цивільної дієздатності або обмеженням цивільної дієздатності підопічного.”;

у статті 71:

у частині першій:

пункт 4 викласти в такій редакції:

„4) укладати договори найму (оренди) майна підопічного;”;

доповнити пунктами 5, 6 такого змісту:

„5) укладати договори позички нерухомого майна (безоплатного користування нерухомим майном) підопічного строком до трьох років;

6) укладати договори щодо іншого цінного майна.”;

доповнити частиною третьою такого змісту:

„3. Орган опіки та піклування приймає рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, стосовно забезпечення прав та інтересів цієї особи.

У разі відмови в наданні дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, орган опіки та піклування звертається до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна, якщо органом опіки та піклування встановлено, що:

1) до суду подано заяву про звільнення опікуна або піклувальника повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, від його обов’язків;

2) опікун або піклувальник такої особи повідомив про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу на вчинення правочину чи відмову в його наданні;

3) між опікунами або піклувальниками повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, немає згоди стосовно вчинення правочину щодо її нерухомого майна;

4) судом вирішується спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернувся опікун або піклувальник;

5) вчинення такого правочину суперечить інтересам підопічного.”;

статтю 72 викласти в такій редакції:

„Стаття 72. Управління майном особи, над якою встановлено опіку

1. Опікун зобов’язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах.

Опікун зобов’язаний витребовувати майно підопічного від особи, яка незаконно заволоділа ним, а також від особи, яка є добросовісним набувачем, відповідно до цього Кодексу.

2. Якщо малолітня або недієздатна особа може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління її майном, повинен враховувати її бажання.

3. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок коштів підопічного (пенсії, допомоги, аліментів, доходів від майна підопічного тощо).

4. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі.

5. У разі влаштування повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, до спеціального закладу орган опіки та піклування звертається до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження її нерухомого майна.”;

статті 74, 75 викласти в такій редакції:

„Стаття 74. Опіка над майном

1. Якщо у особи, над якою встановлено опіку чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна.

2. Відповідальність за збереження майна повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, опіку та піклування над якими здійснює спеціальний заклад, і повернення цього майна таким особам після завершення перебування їх у спеціальному закладі несе орган опіки та піклування за місцезнаходженням майна.

3. Встановлення та припинення опіки над майном повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, призначення опікунів над таким майном здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

4. Опіка над майном встановлюється також в інших випадках, встановлених законом.

Стаття 75. Звільнення опікуна та піклувальника

1. Суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця.

Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.

2. Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування.

3. За заявою органу опіки та піклування, члена сім’ї особи, визнаної недієздатною, суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов’язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до спеціального закладу.

4. На час розгляду судом справи про звільнення від повноважень опікуна  або   піклувальника   повнолітньої   недієздатної  особи  або особи,

цивільна дієздатність якої обмежена, з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, опіка або піклування над такою особою здійснюється органом опіки та піклування за місцем її проживання.”;

статтю 76 доповнити частинами четвертою, п’ятою такого змісту:

„4. Опіка припиняється над особою, яка була визнана недієздатною, у разі обмеження її цивільної дієздатності.

5. Опіка припиняється у разі смерті особи, яка була визнана недієздатною.”;

частину першу статті 77 доповнити пунктами 5, 6 такого змісту:

„5) визнання недієздатною особи, цивільна дієздатність якої була обмежена;

6) смерті особи, цивільна дієздатність якої була обмежена.”;

доповнити Кодекс статтею 79¹ такого змісту:

„Стаття 79¹. Контроль органів опіки та піклування за здійсненням опіки та піклування над повнолітніми особами

1. Контроль за діяльністю опікунів та піклувальників і спеціальних закладів щодо здійснення опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, здійснюють органи опіки та піклування.”;

статтю 313 доповнити частиною сьомою такого змісту:

„7. Недієздатна фізична особа має право пересуватися територією України в супроводі опікуна чи уповноваженої ним особи.

У разі здійснення опіки органом опіки та піклування або спеціальним закладом недієздатна фізична особа має право пересуватися територією України за письмовою згодою органу опіки та піклування або спеціального закладу в супроводі уповноваженої ними особи.

Недієздатна фізична особа має право на виїзд за межі України в супроводі опікуна чи на підставі нотаріально посвідченої згоди опікуна в супроводі уповноваженої ним особи або за рішенням суду.”;

2. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 40—42, ст. 492; 2017 р., № 48, ст. 436):

пункт 1 частини другої статті 293 та назву глави 2 розділу IV доповнити словами „ , призначення і звільнення від повноважень опікуна або піклувальника”;

статті 295, 296 викласти в такій редакції:

„Стаття 295. Підсудність

1. Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, визнання фізичної особи недієздатною, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні в закладі з надання психіатричної допомоги, – за місцезнаходженням цього закладу.

2. Заява про призначення опікуна або піклувальника подається до суду за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, фізичної особи, визнаної недієздатною, чи особи, цивільна дієздатність якої обмежена, а якщо вона перебуває на лікуванні в закладі з надання психіатричної допомоги, – за місцезнаходженням цього закладу.

Заява про звільнення від повноважень опікуна або піклувальника подається до суду за місцем проживання фізичної особи, визнаної недієздатною, чи особи, цивільна дієздатність якої обмежена, а якщо вона перебуває на лікуванні в закладі з надання психіатричної допомоги, – за місцезнаходженням цього закладу.

3. Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду.

Стаття 296. Особи, які можуть бути заявниками

1. Заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім’ї, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

2. Заяву про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами або позбавлення її цього права може бути подано батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування.

3. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, піклувальником такої особи, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

4. Заяву про призначення опікуна або піклувальника може бути подано фізичною особою, яка виявила бажання бути опікуном або піклувальником, органом опіки та піклування.

До заяви про призначення опікуна або піклувальника додається подання органу опіки та піклування про можливість особи бути опікуном або піклувальником.

5. Заяву про звільнення від повноважень опікуна або піклувальника може бути подано особою, призначеною опікуном або піклувальником, органом опіки та піклування, особою, цивільна дієздатність якої обмежена, членом сім’ї особи, визнаної недієздатною.

6. Заяву про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано самою фізичною особою, членом її сім’ї, опікуном або піклувальником, органом опіки та піклування.”;

частину першу статті 297 після слів „наркотичними засобами” доповнити словами „ , психотропними речовинами, їхніми аналогами та прекурсорами”;

статті 299, 300 викласти в такій редакції:

„Стаття 299. Розгляд справ

1. Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про обмеження її цивільної дієздатності, визнання її недієздатною, поновлення її цивільної дієздатності, та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров’я особи, щодо якої розглядається справа про обмеження її цивільної дієздатності, визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції із закладу з надання психіатричної допомоги чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров’я.

Для визначення фактичної можливості такої особи з’явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.

2. Справи про призначення і звільнення від повноважень опікуна або піклувальника суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про призначення її опікуном або піклувальником чи звільнення її від цих повноважень, представника органу опіки та піклування з повідомленням заінтересованих осіб.

Неявка заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду питання про призначення або звільнення опікуна або піклувальника.

3. Суд розглядає питання про призначення іноземця або особи без громадянства опікуном або піклувальником над громадянином України за участю представників територіального органу або підрозділу органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, і органу опіки та піклування.

4. Судові витрати, пов’язані з провадженням справ про визнання фізичної особи недієздатною, обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи відносяться на рахунок держави.

5. Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати (крім випадків, коли особа, визнана недієздатною, та особа, цивільна дієздатність якої обмежена, подає заяву щодо поновлення дієздатності).

Стаття 300. Рішення суду

1. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі, обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку.

2. Суд ухвалює рішення про призначення піклувальника або опікуна за наявності подання органу опіки та піклування про можливість призначення особи піклувальником або опікуном під час розгляду справ, передбачених частиною першою цієї статті, чи під час розгляду окремої справи про призначення опікуна або піклувальника.

Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за наявності подання органу опіки та піклування про можливість призначення особи піклувальником або опікуном іншу особу, про що постановляє ухвалу.

Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за наявності подання органу опіки та піклування про можливість призначення особи піклувальником іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.

3. Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім’ї або органу опіки та піклування.

4. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною.

5. Рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною, обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, після набрання ними законної сили надсилаються судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

6. Рішення суду про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування за місцем проживання фізичної особи.

Рішення суду про призначення і звільнення від повноважень опікуна або піклувальника після набрання ними законної сили надсилаються судом органу опіки та піклування за місцем проживання фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.

7. Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

8. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п’ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною сьомою цієї статті.

9. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) не керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.

10. Суд зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу.”.

3. У Законі України „Про нотаріат” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, ст. 383; 2004 р., № 2, ст. 6; 2006 р., № 13, ст. 110; 2009 р., № 13, ст. 161; 2012 р., № 40, ст. 475):

абзац третій статті 73 після слів „інтересів дитини” доповнити словами „ , особи, яка визнана судом недієздатною чи дієздатність якої обмежена”;

статтю 74 після слів „майна дитини” доповнити словами                             „ , особи, яка визнана судом недієздатною чи дієздатність якої обмежена”.

4. Статтю 10 Закону України „Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 18, ст. 101) викласти в такій редакції:

„Стаття 10. Виїзд з України недієздатних осіб

Громадянам України, визнаним судом недієздатними, виїзд з України може бути дозволено в супроводі законного представника чи на підставі нотаріально посвідченої згоди законного представника в супроводі уповноваженої ним особи або за рішенням суду.”.

5. Частину другу статті 8 Закону України „Про звернення громадян” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 47, ст. 256) після слів „визнаних судом недієздатними” доповнити словами „ , крім скарг на рішення, дії чи бездіяльність, пов’язані зі здійсненням опіки над ними”;

6. Статтю 23 Закону України „Про психіатричну допомогу”  (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 19, ст. 143; 2017 р.,            № 51–52, ст. 448) після частини третьої доповнити новими частинами такого змісту:

„Підставою для влаштування до закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, особи, визнаної в установленому законом порядку недієздатною, є усвідомлена письмова згода особи та рішення органу опіки та піклування, прийняте на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра.

Особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною, яка за станом свого здоров’я не здатна надати усвідомлену письмову згоду, влаштовується до закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, за заявою її законного представника та за рішенням органу опіки та піклування, прийнятим на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра.”.

У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною шостою.

7. Частину четверту статті 8 Закону України „Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 1, ст. 2) викласти в такій редакції:

„Якщо з заявою звертається опікун або піклувальник, то подається також копія рішення органу опіки та піклування або суду про призначення такої особи опікуном або піклувальником.”.

8. Частину першу статті 4 Закону України „Про дипломатичну службу” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 5, ст. 29) після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту:

„здійснення повноважень органів опіки та піклування щодо громадян України на території іноземних держав відповідно до національного законодавства та міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, з урахуванням законодавства держави перебування;”.

У зв’язку з цим абзаци п’ятий – десятий вважати відповідно абзацами шостим – одинадцятим.

9. У пункті 4 частини першої статті 23 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р.,                 № 20–21, ст. 190; 2006 р., № 12, ст. 104; 2011 р., № 44, ст. 461; 2014 р., / 20–21 /, ст. 731; 2016 р., № 10, ст. 98) слова „встановлює піклування над повнолітніми дієздатними особами, які за станом здоров’я потребують догляду” замінити словами „вирішує питання опіки та піклування над повнолітніми особами в установленому законодавством порядку;”;

10. У пункті 14 частини другої статті 3 Закону України „Про судовий збір” (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 14, ст. 87; 2014 р., № 12, ст. 178; 2015 р., № 33, ст. 323; 2018 р., № 5, ст. 35) слова „чи неповнолітніх осіб” замінити словами „ , неповнолітніх, недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена”;

11. У пункті 15 частини першої статті 45 Закону України „Про зайнятість населення” (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 24, ст. 243) слова „чи обмежено дієздатним” виключити.

ІI. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування.

2. Кабінету Міністрів України в шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

3. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

           

Голова

Верховної Ради України