Перед використанням новоствореного облікового запису, ще необхідно підтвердити поштову адресу. На протязі кількох хвилин на вашу поштову скриньку повинно прийти повідомлення, яке містить посилання для активації облікового запису.

Громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиCоціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Децентралізація владиОрганізації надання соціальних послугОрганізації надання послуг сприяння зайнятості населенняКращі практики
ДП "Інформаційно-обчислювальний центр"ДП "Соцінформ"ДП "Технік"ДП "Центр сертифікації технічних засобів реабілітації та послуг"Казенні та державні експериментальні протезно-ортопедичні підприємства
УсиновленняПошук дитиниДопомогаПроектиПро насКонтакти
ДитинаПрава дітейСоціальні послугиПатронатна сім"яНаставництвоПрийомна сім"я/Дитячий будинок сімейного типуОпіка/ПіклуванняУсиновлення
РішенняПротоколи засіданьПлани робітЗвіти
Переселенцям з зони АТОПереселенцям з КримуБезпритульнимЮридична допомогаВетеранам війни та учасникам АТО
Публічна інформаціяЩо таке публічна інформація, порядок її отриманняГрафік прийому, контактиФорми для подання запиту на отримання інформації
Е-сервісиДопомога при народженні дитиниСубсидіїСистема розрахунку пенсійного забезпеченняВідкриті дані УкраїниE-Social
Європейська та Євроатлантична інтеграціяУгода про асоціацію між Україною та ЄСПерелік директив ЄС та звіти Мінсоцполітики про їх виконанняПлан заходів Мінсоцполітики щодо імплементації Угоди про асоціаціюТехнічна допомога Європейської Комісії TWINNING, TAIEX TWINNINGЄвроатлантична інтеграція (НАТО)Міжнародні проектиЕкспертно-консультативна групаПроект ЄС - МОП "Зміцнення адміністрації праці з метою покращення умов праці і подолання незадекларованої праці"Стратегія комунікацій 2018 - 2021Презентації
Гендерна політикаПротидія дискримінації за ознакою статі
ГромадянамЗвернення громадянПенсіїМатеринство, сім'я, дітиМатеріальні виплати, компенсації та субсидіїІнвалідністьСоціальні гарантіїБланкиОздоровлення та відпочинок дітейСфера зайнятостіСанаторно-курортное лікуванняПублічна інформаціяІнформація для переміщених осібПерепідготовка військовослужбовцівВолонтерствоНорми та стандарти гідної праціРомським національним меншинамПро конкурсний відбір проектів Донецької областіЗаробітна плата та умови праціТрудове законодавство
ІнвалідністьРеабілітаціяРеалізація норм Конвенції про права осіб з інвалідністюДержавна підтримка діяльності громадських об’єднань осіб з інвалідністю та їх підприємствЗабезпечення технічними та іншими засобами реабілітаціїОпіка та піклування над повнолітніми особамиПрацевлаштуванняДеякі питання соціального захисту осіб з інвалідністюКаталог 2019Програма придбання спеціально обладнаних автомобілівРеабілітація дітей з інвалідністю внаслідок дитячого церебрального паралічу
КомандаРева Андрій ОлексійовичКрентовська Ольга ПетрівнаІванкевич Віктор ВікторовичФедорович Наталія ВолодимирівнаШамбір Микола ІвановичЧуркіна Олександра ІгорівнаПопова Лариса Віталіївна
ЛіцензуванняНормативно-правова базаЗвітність та статистикаІнформація для здобувачів та ліцензіатівПерелік суб'єктів, які мають ліцензію з посередництва у працевлаштуванні за кордономРішення у сфері ліцензування
Матеріальні виплати, компенсації та субсидіїСубсидіїДержавні допомоги, компенсаціїВиплати по безробіттюПільги на проїзд
Реєстр дитячих закладів оздоровлення та відпочинкуДержавна атестація дитячих закладів оздоровлення та відпочинкуМережа діючих закладів оздоровлення та відпочинку
Материнство, сім'я, дітиСім`яВагітнимДітямВиплати при народженніСоціально-психологічна реабілітація дітейКартки про надання сім"ям соціальних послугМатеринствоДитинаСлужби у справах дітей в ОТГ
Міжнародна діяльністьЄвропейська та Євроатлантична інтеграціяМіжнародне співробітництвоПроекти, що підтримуються МБРР
Міжнародне співробітництвоДовідки про застосування законодавстваМіжнародні проектиСпівробітництво з ООНСпівробітництво з МОПСпівробітництво з Радою ЄвропиКомітет з економічних, політичних, соціальних та культурних прав ООН
Центр підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України (м. Київ)Дніпропетровський інститут професійного розвитку і освітиІнститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (м. Краматорськ)Науково-дослідний інститут праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і НАН України (м.Київ)
Нормативна базаНормативні актиПроекти нормативних актівСім`я та дітиОсоби з інвалідністюПенсіїСубсидіїТрудовий кодекс
Очищення владиРезультати проведення перевірки
Державна служба з питань праціДержавна служба у справах ветеранів війни та учасників АТОДержавна служба зайнятостіФонд соціального захисту інвалідів
Державна реабілітаційна установа «Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Поділля»Державна реабілітаційна установа «Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Промінь»Львівський міжрегіональний центр соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідівДонбаський міжрегіональний центр професійної реабілітації інвалідівВінницький центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь"Всеукраїнський центр реабілітації інвалідів "Віра, надія, любов"Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідівДержавний комплекс соціальної реабілітації дітей-інвалідів
ОрганізаціямЛіцензуванняТендериСоціальний діалог
Оздоровлення та відпочинок дітейМережа дитячих закладів оздоровлення та відпочинкуОздоровлення та відпочинок в ДП "УДЦ "Молода гвардія" та ДПУ "МДЦ"Артек"Міжвідомча координація оздоровлення та відпочинку дітей
ПенсіїОсобам з інвалідністюПенсійне забезпечення внутрішньо переміщених осібВиди пенсійПенсії громадянам, що за кордономСпростовуємо міфи про пенсійну систему
Прес-центрЗМІ про насНовиниФотогалереяВідеогалереяКонтакти для ЗМІ
Про міністерствоКомандаСтруктура центрального апарату МіністерстваВідомстваКонтактиВакансіїПрофспілкаГромадська радаМіжнародна діяльністьЕлектронне зверненняЗМІ про насАнонсиВідкриті даніПоложення про Міністерство соціальної політикиПротидія торгівлі людьмиГендерна політикаЗапобігання домашнього насильстваОчищення владиАнтикорупційна діяльністьГуманітарна допомогаДецентралізація владиКонсультації з громадськістюРеформа Міністерства
Реформа МіністерстваРезультати конкурсу на посади фахівців з питань реформПерелік тестових питань
Про міністерствоПрес-центрНормативна базаОрганізаціямГромадянамЕ-сервіси
Санаторно-курортное лікуванняСанаторно-курортне лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиСанаторно-курортне лікування ветеранів війниСанаторно-курортне лікування осіб з інвалідністюСанаторно-курортне лікування учасників АТОПерелік санаторно-курортних закладів для спинальників
Сфера зайнятостіПрофесійне навчання дорослого населенняЗайнятість молодіТрудова міграціяМеханізми заохочення зайнятості
Соціальні гарантіїПільгиПрацівникамДержслужбовцямГромадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиДітям війниВетеранам праціСоціальні стандартиСтрахуванняЦентри захисту
Соціально-психологічна реабілітація дітейМетодичні ресурсиМережа закладів соціального захисту дітейСоціальні партнери
Установчі документиРегламентКерівництвоСтруктура
Установчі документиПоложення про Громадську раду
ВакансіїІнформація про оголошення конкурсуІнформація про результати конкурсуЗразки документівАрхів вакансій
Відкриті даніДержзакупівліЗвітиМоніторинг
ВідомстваОргани та установи в складі МіністерстваНавчальні заклади та наукові установиДержавні центри комплексної реабілітаціїДержавні підприємстваСанаторії
Запобігання домашнього насильстваДержавні стандарти соціальних послуг
Норми та стандарти гідної праціЗаробітна платаРобочий час та час відпочинкуУмови праці та охорона праці
Звернення громадянНормативно-правова базаІнформація щодо звернень та прийому громадянЗапитання - відповіді
ЗвітиДержбюджетЗакупівлі
ГоловнаОбговорення проектів нормативно-правових актівПро активізацію пошуку роботи безробітних та шукачів роботи

Щоб брати участь у громадському обговоренні проектів потрібно авторизуватися!

Щоб брати участь у громадському обговоренні проектів потрібно авторизуватися, через аккаунт у соціальній мережі «Facebook»

Про активізацію пошуку роботи безробітних та шукачів роботи



Проект

  

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про активізацію пошуку роботи безробітних та шукачів роботи

 

 Верховна Рада України   п о с т а н о в л я є :

 

І. Внести зміни до таких законів України:

 

1. У Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375):

 

1) статтю 21 викласти в такій редакції:

„Стаття 21. Рівність трудових прав громадян України, недопущення дискримінації у сфері праці

1. Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та національного походження, віку, стану здоров’я, вагітності, інвалідності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об’єднані громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів щодо захисту своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

2. Не вважаються дискримінацією у сфері праці встановлені цим Кодексом та законами відмінності, винятки чи переваги, а також обмеження прав працівників, що залежать від властивих певному виду робіт вимог (щодо віку, освіти, стану здоров’я, статі тощо) чи зумовлені необхідністю посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб.

Законами і статутами господарських товариств (крім акціонерних), виробничих кооперативів, фермерських господарств, громадських об’єднань, релігійних організацій та заснованих релігійними організаціями юридичних осіб можуть встановлюватися переваги для їх засновників (учасників) і членів при одержанні роботи, переведенні на іншу роботу та залишенні на роботі при вивільненні.

3. Особи, які вважають себе такими, що зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися до суду із заявою про відновлення порушених прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Ці особи зобов’язані навести факти наявності дискримінації. Обов’язок доказування відсутності фактів дискримінації покладається на власника або уповноважений ним орган.”.

 

2) доповнити статтею 7¹ такого змісту:

„Стаття 7¹. Особливості зайнятості домашніх працівників

1. Домашній працівник – це особа, яка займається домашньою працею в межах трудових відносин з фізичною особою (уповноваженим представником сім'ї, який використовує працю домашніх працівників для обслуговування домашнього господарства (сім’ї)).

2. Домашня праця – робота, спрямована на обслуговування домашнього господарства (сім’ї) на умовах трудового договору.

Домашня праця дозволяється особам від 16 років і старшим.

3. У трудовому договорі для домашнього працівника віком від 18 років може бути зазначено випробувальний строк тривалістю не більше ніж один місяць.

Про бажання припинення трудового договору сторони повинні повідомити одна одну письмово не менше ніж за 14 днів.

4. У разі проживання домашнього працівника в домашньому господарстві (сім’ї) йому має забезпечуватися повага та недоторканість особистого життя.

5. Період часу, який домашній працівник не може використати на свій розсуд і залишається у розпорядженні домашнього господарства на випадок, якщо в ньому може виникнути необхідність, включається до робочого часу.

6. Особливості регулювання домашньої праці визначаються умовами трудового договору. При цьому гарантії щодо зайнятості, часу відпочинку, оплати праці, охорони праці, праці жінок, молоді, осіб з інвалідністю надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

7. Індивідуальні трудові спори вирішуються у судовому порядку.”.

 

3) статтю 22 викласти в такій редакції:

„Стаття 22. Гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору

Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язані письмово повідомити про причину такої відмови.

Особі може бути відмовлено в прийнятті на роботу, якщо така робота протипоказана їй за станом здоров’я, що підтверджується медичним висновком, або за наявності встановлених законом обмежень щодо використання праці деяких категорій осіб на певних роботах.

Будь-які прямі або непрямі обмеження прав працівників при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускаються.”.

 

4) статтю 24 доповнити частиною такого змісту:

„Інформація про реєстрацію трудових відносин та облік застрахованих осіб у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію, накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про сплату платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат міститься у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.”.

 

5) у статті 49²:

у частині третій слова „доводить до відома державної служби зайнятості” замінити словами „повідомляє державній службі зайнятості”;

доповнити статтю після частини третьої новою частиною такого змісту:

„Повідомлення має містити всю необхідну інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену в частині другій статті 494 цього Кодексу, та інформацію про проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Копія такого повідомлення обов’язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику).”.

У зв’язку з цим частини четверту – шосту вважати відповідно частинами п’ятою – сьомою.

 

6) частини другу і третю статті 494 викласти в такій редакції:

„Ліквідація, реструктуризація (перепрофілювання, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва), що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть проводитися тільки після подання виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику) копії повідомлення про заплановане масове вивільнення, іншої необхідної інформації (у письмовому вигляді) щодо зазначених заходів, у тому числі відомостей про мотиви та причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, а також про кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення, критерії, що застосовуватимуться при визначенні працівників, які підлягають звільненню. Власник або уповноважений ним орган не пізніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про масове вивільнення проводить консультації з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) щодо заходів із запобігання звільненню, мінімізації негативних наслідків будь-якого звільнення. Порядок проведення таких консультацій та виконання рекомендацій визначається колективним договором.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) має право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи скасування заходів, пов’язаних із звільненням працівників, що є обов’язковим для розгляду.”.

 

2. Частину шосту статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 21, ст. 252; Відомості Верховної Ради, 2006 р., № 32, ст.271; 2014 р., № 6-7, ст. 80) після абзацу шостого доповнити абзацами такого змісту:

„надання підприємствам, установам, організаціям, у тому числі фізичним особам, які використовують найману працю, компенсацій, визначених у Законі України „Про зайнятість населення”, що забезпечують працевлаштування інвалідів з числа зареєстрованих безробітних за направленням центрів зайнятості;

надання особам з інвалідністю, з числа зареєстрованих безробітних, компенсацій, фінансової допомоги, визначених Законом України „Про зайнятість населення;”.

У зв’язку з цим абзац сьомий вважати відповідно абзацом дев’ятим.

3. У частині першій статті 23 Закону України „Про приватизацію державного майна” (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 24, ст. 348) слова „зараховуються до Державного бюджету України у повному обсязі” замінити словами „зараховуються до Державного бюджету України у повному обсязі, окрім випадків, встановлених законом”.

 

4. Статтю 241 Закону України „Про рекламу” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 39, ст. 181; 2013 р., № 24, ст. 243) викласти в такій редакції:

„Стаття 241. Реклама послуг із працевлаштування (інших видів зайнятості)

1. Забороняється в рекламі про вакансії (прийом на роботу) висувати вимоги дискримінаційного характеру: за ознаками раси, кольору шкіри, віку, статі, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ / СНІД, сексуальної орієнтації, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об’єднаннях громадян, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Забороняється в рекламі про вакансії (прийом на роботу) розміщувати оголошення, які містять ознаки неформальної зайнятості.

2. В рекламі про вакансії (прийом на роботу) в обов’язковому порядку має зазначатися, що працевлаштування здійснюється шляхом укладення трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

3. Текст реклами суб’єкта господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, роботодавця, замовника послуг повинен містити:

примітку, про заборону отримувати гонорари, комісійні, інші винагороди від громадян, яким надано послуги з пошуку роботи та сприяння в працевлаштуванні (інших видах зайнятості), інші пов’язані з цим послуги;

найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи-підприємця; ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (серія та номер паспорта для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відповідну відмітку в паспорті), яка розміщує оголошення; місцезнаходження; дані про керівника такої юридичної особи; контактні номери телефонів.

4. У разі порушення вимог цієї статті рекламодавець сплачує до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час виявлення порушення, у передбаченому Кабінетом Міністрів України порядку.

5. Штрафи за порушення вимог цієї статті накладаються центральним органом виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.”.

 5. Пункт 5 частини другої статті 9 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 1999, № 46-47, ст.403) викласти в такій редакції:

„5) здійснюють обмін інформацією з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, центральним органом виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи, центральним органом виконавчої влади з реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, державною службою зайнятості для виконання Фондом покладених на нього функцій і завдань, визначених законодавством України;”.

 6. У Законі України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (Відомості Верховної Ради України, 2000 p., № 22, ст. 171, із наступними змінами):

 1) у тексті Закону слова „центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення”, „центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики”, „центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції”, „територіальні органи”, „центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, „підходяща робота”, „інвалід” „інвалід з дитинства”, „дитина-інвалід” у всіх відмінках замінити відповідно словами „центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики”, „державна служба зайнятості”, „центри зайнятості”, „центральний орган виконавчої влади з реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення”, „прийнятна робота”, „особа з інвалідністю”, „особа з інвалідністю з дитинства”, „дитина з інвалідністю” у відповідних відмінках.

 

2) у частині першій статті 1:

у пункті 9 слово та цифри „(пункти 1, 2, 3)” замінити словом та цифрами „(пункти 2, 3, 6)”;

 доповнити пунктом 16 такого змісту:

„16) незастрахована особа – фізична особа, яка не сплачує (не сплачувала) та / або за яку не сплачуються чи не сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески;”.

 3) абзац восьмий частини першої статті 2 доповнити словами „та причин настання страхового випадку”.

 4) у статті 6:

частину другу після слів „також молодь” доповнити словами та цифрами „віком від 15 до 25 років включно (або старша – в разі продовження навчання у навчальних закладах, до закінчення навчання)”;

 частину п’яту викласти в такій редакції:

„5. Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодо пошуку прийнятної роботи, інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.”; 

доповнити частиною шостою такого змісту:

„6. Незастраховані особи мають право на інформаційні та консультаційні послуги пов’язані з працевлаштуванням, послуги з пошуку роботи та професійної орієнтації за рахунок коштів Фонду.

У разі звернення незастрахованої особи до державної служби зайнятості щодо надання послуг з навчання, фінансування таких послуг здійснюється за рахунок коштів роботодавця, на замовлення якого здійснюватиметься навчання,  та / або місцевих бюджетів.

Матеріальне забезпечення для незастрахованих осіб може надаватись за рахунок коштів місцевих бюджетів.”.

5) у статті 7:

у частині першій:

в абзаці другому слова „для організації безробітним” замінити словами „для сприяння організації безробітним”;

 після абзацу другого доповнити абзацом такого змісту:

„виплати окремим категоріям осіб відповідно до Закону України „Про зайнятість населення”;”; 

у частині другій:

абзац четвертий викласти в такій редакції:

„пошук прийнятної роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі на громадські роботи;”;

абзаци п’ятий та шостий викласти в такій редакції:

„працевлаштування безробітних шляхом надання роботодавцям компенсації відповідно до статей 25, 26, 27 Закону України „Про зайнятість населення”;”.

6) частину шосту статті 8 викласти в такій редакції:

„6. Майно, придбане за кошти Фонду, належить до державної власності, оперативне управління яким здійснюється державною службою зайнятості.”.

7) у статті 10:

після першого речення абзацу другого частини четвертої доповнити реченням такого змісту:

„Обраним головою вважається член правління, за якого проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління.”;

 частину п’яту викласти в такій редакції:

„5. Правління Фонду проводить свої засідання відповідно до затвердженого плану, але не рідше ніж один раз на квартал.

Правління правомочне приймати рішення за наявності на засіданні більшості складу від кожної представницької сторони. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління. У разі рівного розподілу голосів голос голови правління є вирішальним.

Якщо правління Фонду не може розпочати свою роботу у зв’язку з неявкою на засідання більшості складу від однієї із представницьких сторін, засідання правління переноситься на визначений присутніми членами правління строк.

У цей період представницькі сторони проводять консультації.

У разі повторної неявки більшості складу від однієї із представницьких сторін, правління правомочне приймати рішення за наявності на його засіданні більшості складу правління, рішення приймається у встановленому порядку.

Такі рішення набувають чинності після погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.”;

 частину шосту виключити.

 8) частину першу статті 11 після абзацу восьмого доповнити абзацами такого змісту:

„встановлює мінімальний розмір допомоги по безробіттю, затверджує порядок виплати та розмір допомоги на поховання;

затверджує перелік показників ефективності роботи державної служби зайнятості, як виконавчої дирекції Фондута її робочих органів, та їх цільові значення;

погоджує пропозиції щодо відчуження майна, що придбане за кошти Фонду та перебуває на балансі органів виконавчої дирекції Фонду;

погоджує угоди про державно-приватне партнерство;”;

У зв’язку з цим абзац дев’ятий вважати відповідно абзацом тринадцятим.

 9) доповнити статтею 12 такого змісту:

„Стаття 12. Виконавча дирекція Фонду

1. Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на державну службу зайнятості. Голова державної служби зайнятості та його заступники є відповідно керівником та заступниками керівника виконавчої дирекції Фонду.

Керівник виконавчої дирекції Фонду входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу.

Виконавча дирекція Фонду:

організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття;

діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду; 

готує та подає на розгляд правління Фонду:

пропозиції щодо пропорцій розподілу частки єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на наступний рік та стосовно вдосконалення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; 

проект бюджету, пропозиції щодо розміру резерву коштів Фонду та звіт про виконання бюджету Фонду; 

звіт про діяльність. 

2. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центри зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи: 

1) здійснюють оперативне розпорядження фінансовими  ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету та управління майном; 

2) виплачують матеріальне забезпечення та надають соціальні послуги, передбачені цим Законом, забезпечують здійснення профілактичних заходів, спрямованих  на запобігання настанню страхових випадків; 

3) контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття в порядку, встановленому правлінням Фонду;

4) надають безоплатно підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичним особам, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, консультації з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

5) представляють інтереси Фонду в судових органах; 

6) представляють Фонд у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об’єднаннями громадян з питань працевлаштування, зайнятості, соціального захисту від безробіття, а також державними службами зайнятості, органами соціального страхування на випадок безробіття зарубіжних країн, відповідними міжнародними організаціями.

 10) у статті 16:

частину першу доповнити пунктом 51 такого змісту:

„51) доходи від здачі в оренду чи від продажу майна, що перебуває на балансах органів, які виконують функції виконавчої дирекції Фонду;”;

 у пункті 3 частини другої слова та цифри „у частині другій статті 20” замінити словами та цифрами „у частині дванадцятій статті 22”;

 доповнити частиною сьомою такого змісту:

„7. Комісійна винагорода банкам за здійснення виплат матеріального забезпечення не справляється.”.

 11) в абзаці другому пункту 3 частини першої статті 17 слова та цифри „у частині другій статті 20” замінити словами та цифрами „у частині дванадцятій статті 22”.

 12) у статті 20:

абзац другий частини першої викласти в такій редакції:

„Державна служба зайнятості з метою реалізації завдань, покладених на неї відповідно до цього Закону та Закону України „Про зайнятість населення”, взаємодіє з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, центральним органом виконавчої влади з реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню,центральним органом виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю та зайнятість населення, центральним органом виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи, іншими центральними органами виконавчої влади, Державною прикордонною службою України шляхом обміну відповідною інформацією про отримані особами, зареєстрованими у встановленому порядку як безробітні, доходи від здійснення підприємницької діяльності, роботи за кордоном, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами (договорами), ведення особистого селянського господарства та шляхом отримання відомостей з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, Державного реєстру актів цивільного стану, проведення інших заходів по виконанню цього Закону.”;

 

частину другу виключити.

 13) у статті 22:

абзац перший частини першої після слів „що передували” доповнити словами „місяцю”; слово „шість” замінити словом „вісім”;

 частину другу викласти в такій редакції:

„2. Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували місяцю реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менший ніж вісім місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктами 7, 71, 72 статті 36, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, пунктами 3, 4 частини першої статті 84 Закону України „Про державну службу”, пунктами 6, 10 частини першої статті 77 Закону України „Про Національну поліцію”, пунктами 3, 5 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру”, пунктами 3, 3-1 частини першої статті 79 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України „Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду.

Якщо після звільнення з попереднього місця роботи з причин, зазначених у цій частині, застрахована особа перебувала у трудових відносинах (займалася іншими видами зайнятості) менше ніж 60 календарних днів, призначення допомоги по безробіттю такій особі здійснюється без урахування підстави звільнення з останнього місця роботи (припинення інших видів зайнятості).”

 частину третю доповнити словами „крім випадків, передбачених цим Законом.”;

 частину четверту викласти в такій редакції:

„4. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, крім випадків, передбачених цією статтею.

Для осіб, звільнених з останнього місця роботи (служби) за угодою сторін, за власним бажанням (без поважних причин) загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 270 календарних днів протягом двох років.

Для осіб, звільнених з останнього місця роботи (служби) з підстав, передбачених пунктами 7, 71, 72 статті 36, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, пунктами 3, 4 частини першої статті 84 Закону України „Про державну службу”, пунктами 6, 10 частини першої статті 77 Закону України „Про Національну поліцію”, пунктами 3, 5 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру”, пунктами 3, 3-1 частини першої статті 79 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, та для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзацом третім частини четвертої статті 7 Закону України „Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 180 календарних днів протягом двох років.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.”;

частину сьому викласти в такій редакції:

„7. Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для сприяння організації підприємницької діяльності безробітними, які бажають та пройшли професійне навчання і захистили бізнес-план, крім осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.”;

 частину одинадцяту викласти в такій редакції:

„11. Одноразова виплата допомоги по безробіттю для сприяння організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється протягом 14 днів після дня здійснення державної реєстрації юридичної особи, фізичної особи - підприємця.”;

 доповнити частиною такого змісту:

„12. Виплата пенсій особам, які достроково вийшли на пенсію відповідно до статті 49 Закону України „Про зайнятість населення”, у період до досягнення ними пенсійного віку здійснюється у встановленому законодавством України порядку центральним органом виконавчої влади з реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню,за рахунок коштів, що відшкодовуються Фондом щомісячно.

Розмір відшкодування виплати пенсій не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.”.

14) у статті 23:

частину першу викласти в такій редакції:

„1. Застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб:

до 3 років – 50 відсотків;

від 3 до 10 років – 55 відсотків;

від 10 до 15 років – 60 відсотків;

від 15 до 20 років – 65 відсотків;

від 20 до 25 років – 70 відсотків;

від 25 до 30 років – 75 відсотків;

понад 30 років – 85 відсотків.

Для особи, страховий стаж якої складає не менше 15 років і яка протягом 15 років, що передували місяцю реєстрації як безробітної, не отримувала допомогу по безробіттю, при визначенні розміру допомоги по безробіттю, відсотки до середньої заробітної плати (доходу), встановлені цією частиною, збільшуються на 5 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

перші 90 календарних днів – 100 відсотків;

протягом наступних 90 календарних днів – 80 відсотків;

у подальшому – 70 відсотків.”;

 

частини другу, четверту – шосту викласти в такій редакції:

„2. Застрахованим особам рішення про призначення допомоги по безробіттю призначається на підставі отриманої інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

4. Особам, які звільнилися з останнього місця роботи (служби) за угодою сторін, за власним бажанням (без поважних причин) допомога по безробіттю призначається з 61-го календарного дня після реєстрації у встановленому порядку в центрі зайнятості.

Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи (служби) з підстав, передбачених пунктами 7, 71, 72 статті 36, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, пунктами 3, 4 частини першої статті 84 Закону України „Про державну службу”, пунктами 6, 10 частини першої статті 77 Закону України „Про Національну поліцію”, пунктами 3, 5 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру”, пунктами 3, 3-1 частини першої статті 79 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, призначається з 91-го календарного дня.

5. У середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, з яких було сплачено страхові внески, що підтверджується даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Допомога по безробіттю (з урахуванням індексації) не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.

6. Одноразова виплата допомоги по безробіттю для сприяння організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті та статті 271 Закону України „Про зайнятість населення”, з урахуванням строків, визначених частиною четвертою статті 22 цього Закону.”; 

у частині сьомій слова „для організації безробітним підприємницької діяльності” замінити словами „для сприяння організації безробітним підприємницької діяльності”.

 15) частину першу статті 29 викласти в такій редакції:

„1. Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особі, яка здійснила поховання, у порядку та розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом.”.

16) у статті 31:

назву статті викласти в такій редакції:

„Стаття 31. Припинення, відкладення, призупинення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості”;

 

частину першу викласти в такій редакції:

„1. Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі:

1) закінчення строку її виплати;

2) припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених статтею 45 Закону України „Про зайнятість населення”.”;

 частину третю викласти в такій редакції:

„3. Виплата допомоги по безробіттю припиняється на період призначення безробітному допомоги по вагітності та пологах, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку / при народженні (при усиновленні) дитини.”;

 у частині п’ятій:

в абзаці першому слова „матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації” виключити;

 пункти 1 і 2 виключити;

 доповнити пунктом 9 в такій редакції:

„9) одноразової відмови без поважних причин від участі або фактичної неучасті без поважних причин в громадських та інших роботах тимчасового характеру, зареєстрованими безробітними, для яких участь у таких роботах є прийнятною, зазначеними в статті 46 Закону України „Про зайнятість населення”, на строк, що пропонувався для участі в таких роботах (за умови, що громадські та інші роботи тимчасового характеру пропонуються зареєстрованому безробітному виключно у періоди, на які в індивідуальній програмі працевлаштування безробітного не передбачено заходів з працевлаштування);

повторної та наступної відмови без поважних причин від участі або фактичної неучасті без поважних причин в громадських та інших роботах тимчасового характеру, зареєстрованими безробітними, для яких участь у таких роботах є прийнятною, зазначеними в статті 46 Закону України „Про зайнятість населення”, на 90 днів, (за умови, що громадські та інші роботи тимчасового характеру пропонуються зареєстрованому безробітному виключно у періоди, на які у індивідуальній програмі працевлаштування безробітного не передбачено заходів з працевлаштування).”;

 

доповнити частиною шостою такого змісту:

„6. Виплата допомоги по безробіттю призупиняється у разі надходження від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, інших органів державної виконавчої влади повідомлення про виявлення невідповідності інформації (даних), поданої фізичними особами для отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів центрального органу виконавчої влади з реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, невідповідності даних, на підставі яких призначено, виплату допомоги по безробіттю. Виплата допомоги по безробіттю призупиняється на період, необхідний для здійснення перевірки достовірності відомостей, поданих безробітним для призначення виплати, але не більше ніж на 30 календарних днів.”.

 17) частину першу статті 34 доповнити абзацом такого змісту:

„обробляти персональні дані осіб у межах виконання завдань і функцій, передбачених цим Законом і Законом України „Про зайнятість населення” та відповідно до Закону України „Про захист персональних даних”.”.

 18) у статті 36:

назву статті викласти в такій редакції:

„Стаття 36. Права, обов’язки та відповідальність застрахованих осіб, які мають статус безробітних”;

 абзац третій частини третьої статті 36 викласти в такій редакції:

„Якщо застрахована особа протягом дванадцяти місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для сприяння організації підприємницької діяльності зареєструвала припинення своєї підприємницької діяльності – виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням (за винятком наявності обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності). Повторна виплата допомоги по безробіттю одноразово для сприяння організації підприємницької діяльності особі не здійснюється.

Право на допомогу по безробіттю відповідно до цього Закону така особа матиме після трьох років з дня отримання одноразової виплати допомоги по безробіттю для сприяння організації підприємницької діяльності.”.

 7. Абзац п’ятий частини першої статті 4  Закону України „Про управління об’єктами державної власності” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 46, ст. 456; 2012 р., № 40, ст. 480; 2014 р., № 34, ст. 1166; 2016 р., № 28, ст. 533) після слів „колегіальні органи” доповнити словами „виконавчі дирекції органів соціального страхування, визначені законами України”.

 8. Абзац перший частини першої статті 1 Закону України „Про державно-приватне партнерство” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 40, ст. 524; 2016 р., № 16, ст. 612) після слів „місцевого самоврядування” доповнити словами „виконавчими дирекціями органів соціального страхування”.

 9. У Законі України „Про професійний розвиток працівників” (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 39, ст. 462; 2013 р., № 24, ст. 243):

 1) статтю 1 доповнити абзацом такого змісту:

„суб’єкти підтвердження – підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, які на платній основі здійснюють підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, та відповідають вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.”.

 2) в абзаці дев’ятому пункту 1статті 4 слова „як правило” виключити.

 3) статтю 14 викласти в такій редакції:

„Стаття 14. Підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями

1. Державна служба зайнятості забезпечує організацію роботи з підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями.

2. Підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями здійснюють суб’єкти підтвердження. Підтвердження кваліфікації проводиться за результатами оцінювання рівня професійних знань, умінь і навичок особи відповідно до професійних стандартів або кваліфікаційних характеристик.

3. Особам, які підтвердили результати неформального професійного навчання, видаються документи встановленого зразка, форма та порядок видання яких встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.

4. Порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями визначається Кабінетом Міністрів України.”.

 10. У Законі України „Про зайнятість населення” (Відомості Верховної Ради України, 2013 p., № 24, із наступними змінами):

 1) у тексті Закону слова „центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики”, „центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення”, „центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції”, „територіальні органи”, „центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику”, „центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, молоді та спорту”, „підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю”, „підходяща робота”, „інвалід”, „інвалід з дитинства”, „дитина-інвалід” у всіх відмінках замінити відповідно словами „центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики”, „державна служба зайнятості”, „центри зайнятості”, „центральний орган виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи”, „центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності”, „роботодавці”, „прийнятна робота”, „особа з інвалідністю”, „особа з інвалідністю з дитинства”, „дитина з інвалідністю” у відповідних відмінках.

 

2) у частині першій статті 1:

пункти 4, 7 і 14 викласти в такій редакції:

„4) ваучер – документ встановленого зразка, що дає особі відповідно до цього Закону право на перепідготовку, спеціалізацію, підвищення кваліфікації, підготовку на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня (освітнього ступеня) на основі освітньо-кваліфікаційного рівня (освітнього ступеня) здобутого за іншою спеціальністю (спеціалізацією) у навчальних закладах чи у роботодавця;”;

„7) зайнятість – незаборонена законодавством діяльність осіб, пов’язана із використанням їх фізичних або інтелектуальних здібностей для задоволення їх особистих та суспільних потреб, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі, а також діяльність членів однієї сім’ї, які здійснюють господарську діяльність;”;

„14) повна зайнятість – наявність роботи для всіх, хто готовий працювати і шукає роботу;”;

 пункт 11 виключити;

 у пункті 17 слова „забезпечити ефективне суспільне виробництво та” виключити;

у пункті 22 слова „а також фізична особа - підприємець” виключити;

 доповнити пунктами такого змісту:

„аутсорсинг – передача державною службою зайнятості частини своїх функцій у сфері працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, а також надання окремих консультаційних та консалтингових послуг, послуг з професійної орієнтації, професійного навчання, соціальної реабілітації суб’єктам господарювання на умовах договору;

виробництво – економічна діяльність, спрямована на створення (виготовлення) продукту (послуг);

необґрунтована відмова у працевлаштуванні – відмова у прийнятті на роботу за наявності вакантного робочого місця (посади), невмотивована або вмотивована посиланнями на обставини, що не відносяться до професійних та ділових якостей працівника, стан його здоров’я, що перешкоджає виконанню обов’язків за посадою, на яку здійснюється працевлаштування, чи встановлених чинним законодавством вимог або обмежень щодо окремих категорій працівників;

неформальна зайнятість – використання праці окремих категорій працівників (у тому числі домашніх) без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, або цивільно-правового договору про виконання робіт чи надання послуг, або з укладенням трудового договору, але з ознаками порушення (недотримання) законодавства про працю та без надання їм соціальних гарантій; безоплатно працюючих членів сім’ї власника (засновника) підприємства, організації, а також здійснення особою підприємницької діяльності чи іншої незалежної професійної діяльності, самозайнятості без її державної реєстрації, без сплати податків, зборів, загальнообов’язкових платежів, єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до вимог чинного законодавства;

профілювання – система оцінки ступеню мотивації до праці, професійної затребуваності на ринку праці, ризику тривалого безробіття та можливостей працевлаштування безробітних та шукачів роботи з метою визначення обсягу та видів соціальних послуг;

транзитне робоче місце – робоче місце, утворене у випадках, передбачених цим Законом з метою отримання професійного досвіду для працевлаштування окремих категорій громадян на умовах строкового трудового договору;”.

 3) у частині третій статті 3 після слів „трудовими договорами (контрактами)” доповнити словами „цивільно-правовими договорами”.

 4) статтю 4 викласти в такій редакції:

„Стаття 4. Зайняте населення

1. До зайнятого населення належать:

а) особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту), в тому числі дистанційно, або на інших умовах, передбачених законодавством;

б) особи, які обрали інші види зайнятості (у тому числі самозайняті), зокрема:

фізичні особи-підприємці;

фізичні особи одноосібні засновники юридичних осіб;

особи, які займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю;

особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність;

особи, які займаються наданням послуг, зокрема у сферах: дизайну, фотографії, усного та письмового перекладу, індивідуальній мистецькій діяльності, ремонті комп’ютерів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, наданні інших індивідуальних послуг, за умови, що такі особи не є працівниками та можуть використовувати найману працю не більше чотирьох фізичних осіб;

члени особистих селянських господарств, які виробляють, переробляють сільськогосподарську продукцію з метою її реалізації та/або надають послуги з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму, є особами, які забезпечують себе роботою самостійно, і належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною згідно із законодавством;

члени фермерських господарств;

особи, які проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу;

особи, які на законних підставах працюють за кордоном;

особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах;

особи, які є членами кооперативів (у разі, якщо вони обіймають в такому кооперативі посади, які передбачають отримання доходу);

особи, які надають послуги (виконують роботи) відповідно до цивільно-правових договорів (у тому числі укладених в електронній формі через мережу Інтернет).

До зайнятого населення також належать:

працездатні особи, які здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та / або надбавку відповідно до законодавства;

батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.”.

 5) частину першу і третю статті 11 викласти в такій редакції:

„1. Держава гарантує особі право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості населення за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці, громадському об’єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів щодо захисту своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

3. Забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії (прийом на роботу) зазначати вимоги, передбачені частиною першою цієї статті, пропонувати роботу (зайнятість) лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі.

Обмеження щодо змісту оголошень (реклами) про вакансії (прийом на роботу) та відповідальність за порушення встановленого порядку їх розповсюдження регулюються Законом України „Про рекламу”.”.

 6) статтю 14 викласти в такій редакції:

„Стаття 14. Додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню окремих категорій громадян

1. До категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать:

1) один з батьків або особа, яка їх замінює і:

має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років;

утримує без одного з подружжя дитину віком до 14 років; дитину з інвалідністю; особу з інвалідністю з дитинства та / або особу з інвалідністю I групи;

2) особи, які відбули покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, або примусового лікування (протягом трьох років з дня закінчення відбуття покарання або примусового лікування);

3) молодь (у тому числі особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування) віком від 15 до 25 років включно (або старше, у разі продовження навчання у навчальних закладах, до закінчення такого навчання), яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу  або альтернативної (невійськової) служби та протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби вперше приймається на роботу (протягом трьох років з дня працевлаштування на перше робоче місце);

4) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” залишилося 5 і менше років;

5) особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

6) внутрішньо переміщені особи (протягом одного року з дня працевлаштування);

7) учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19 та 20 частини першої статті 6 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (протягом одного року з дня працевлаштування);

2. Для працевлаштування зазначених у частині першій цієї статті громадян (крім осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України „Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”) роботодавцям, які мають середньооблікову чисельність штатних працівників понад 50 осіб, встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

3. Роботодавці самостійно щорічно розраховують квоту, зазначену в частині другій цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які вже працюють з нормальною тривалістю робочого часу (за виключенням випадків, визначених законодавством, колективним договором) у роботодавця і належать до таких, яким надаються додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (крім осіб з інвалідністю), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до державної служби зайнятості.

Обов’язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян відповідно до вимог частини другої цієї статті, про що роботодавці інформують щороку державну службу зайнятості у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.

4. При відмові у прийнятті на роботу громадянам, зазначеним у частині першій цієї статті, роботодавці зобов’язані повідомляти їм причини відмови в працевлаштуванні у письмовій формі.”.

 7) статтю 15 викласти в такій редакції:

„Стаття 15. Принципи та мета, основні напрями державної політики у сфері зайнятості населення

1. Державна політика зайнятості населення базується на принципах:

1) пріоритетності забезпечення повної, продуктивної та вільно обраної зайнятості з гідними умовами та оплатою праці в процесі реалізації активної соціально-економічної політики держави;

2) відповідальності держави за формування та реалізацію політики у сфері зайнятості населення;

3) забезпечення рівних можливостей населення у реалізації конституційного права на працю;

4) сприяння ефективному використанню трудового потенціалу та забезпечення соціального захисту населення від безробіття;

5) сприяння розвитку соціального діалогу.

2. Метою державної політики у сфері зайнятості населення є:

1) сприяння повній, продуктивній та вільно обраній зайнятості населення, досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості з гідними умовами та оплатою праці;

2) сприяння створенню умов для стимулювання збереження діючих та створення нових робочих місць;

3) забезпечення рівних можливостей особам у працевлаштуванні;

4) орієнтування на здійснення активних заходів політики зайнятості;

5) розвиток національного трудового потенціалу, підвищення рівня його мобільності та конкурентоспроможності;

6) збалансування попиту на робочу силу (створення належної кількості робочих місць з гідними умовами праці та оплатою праці) та її пропонування (створення умов для професійного розвитку);

7) забезпечення адресного соціального захисту осіб у разі настання безробіття в залежності від страхового стажу та причин настання безробіття;

8) забезпечення економіки кваліфікованими кадрами;

9) соціальний та правовий захист громадян України, які працюють за кордоном.

2. Основними напрямами державної політики у сфері зайнятості населення є:

1) узгодження політики у сфері зайнятості населення з іншими напрямами економічної і соціальної політики, включаючи інвестиційно-інноваційну політику, розвиток внутрішнього виробництва, підприємництва;

2) об’єднання зусиль учасників ринку праці під час реалізації заходів сприяння зайнятості;

3) задоволення попиту роботодавців у працівниках;

4) сприяння зайнятості громадян, у тому числі в сільській місцевості, в монофункціональних містах, в населених пунктах, на території яких здійснювалася антитерористична операція, за умови їх підконтрольності Україні, через:

їх залучення до реалізації державних інвестиційних (інфраструктурних) проектів та державних цільових програм;

проведення активних заходів політики зайнятості, метою яких є прискорення повернення безробітних та шукачів роботи до трудової діяльності відповідно до Закону;

активізації, в першу чергу, власних зусиль та відповідальності безробітних осіб щодо працевлаштування;

здійснення заходів, що сприяють зайнятості громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

5) здійснення заходів щодо сприяння зменшенню масштабів неформальної зайнятості та переходу працюючих з неформального у формальний сектор;

6) заохочення роботодавців до забезпечення перенавчання працівників, щодо яких є ризик звільнення, збереження діючих та створення нових робочих місць, насамперед для громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці (частина перша статті 14 цього Закону);

7) підтримка підприємницької ініціативи населення, розвиток інших видів зайнятості, зокрема самозайнятості;

8) попередження масових вивільнень та зменшення тривалості  безробіття;

9) орієнтація системи професійного навчання на підготовку кадрів відповідно до потреб ринку праці, підтримка навчання працюючого населення протягом життя та оновлення їх професійних знань;

10) системне прогнозування параметрів ринку праці, зокрема потреби у робочій силі;

11) поетапне запровадження  професійних стандартів;

12) здійснення міжнародного співробітництва з метою посилення соціального захисту трудових мігрантів;

13) забезпечення ефективного та цільового використання коштів, спрямованих на реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення;

14) координація та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні;

15) захист внутрішнього ринку праці шляхом регулювання залучення до роботи іноземних працівників.”.

 

8) у частині першій статті 16:

пункти 1 – 3 викласти в такій редакції:

„1) проведення податкової, кредитно-грошової, інвестиційної, бюджетної, соціальної, зовнішньоекономічної та інноваційної політики з метою забезпечення сталого економічного розвитку та розширення сфери застосування праці, повній і продуктивній зайнятості та гідній праці для всіх;

2) визначення у державних програмах економічного та соціального розвитку, державних цільових програмах, інвестиційних, у тому числі інфраструктурних, проектах, які фінансуються за кошти державного бюджету, програмах економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, показників створення нових робочих місць, розвитку ринку праці та зайнятості населення та їх оцінювання за результатами реалізації таких програм та проектів;

3) стимулювання вітчизняного виробництва до створення нових робочих місць у пріоритетних видах економічної діяльності та у сільській місцевості;”;

 у пункті 6 слова „та на депресивних територіях” замінити словами „в монофункцінальних містах та на трудонадлишкових територіях”;

 пункт 7 викласти в такій редакції:

„7) розвитку сільського зеленого туризму, народних промислів;”;

 

у пункті 8 слова „створення умов для” виключити.

 9) у статті 17:

у частині першій слова „органи місцевого самоврядування” замінити словами „обласні та районні ради, міські, селищні, сільські ради та їх виконавчі органи”;

 частини другу і третю викласти в такій редакції:

„2. Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості населення є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.

При розробці та реалізації заходів із забезпечення зайнятості населення центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, здійснює координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, обласних рад, сторін соціального діалогу. Обласні ради здійснюють координацію діяльності районних, міських, селищних, сільських рад та їх виконавчих органів.

Інші центральні органи виконавчої влади, відповідальні за розвиток окремих видів економічної діяльності і галузей та підтримку вітчизняного виробництва у них, в межах повноважень, забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення шляхом створення нових робочих місць та забезпечення зайнятості громадян у цих видах економічної діяльності і галузях, зокрема:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (у частині визначення основних напрямів розвитку та реформування економіки, створення умов для розвитку вітчизняного виробництва та створення нових робочих місць в основних видах економічної діяльності, формування державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів для державних потреб, здійснення державного прогнозування економічного і соціального розвитку України та підготовки відповідних планів і програм, розроблення та організації виконання державних цільових програм у промисловому секторі економіки, створення нових робочих місць та забезпечення зайнятості громадян у промисловості та торгівлі);

2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сферах сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави (у частині забезпечення розвитку і підтримки підприємств агропромислового виробництва, особистих селянських і фермерських господарств, сільськогосподарської кооперації, створення робочих місць у сільській місцевості та забезпечення зайнятості у сільському господарстві, а також забезпечення виконання державних цільових, галузевих та інших програм розвитку сфер агропромислового виробництва, комплексного розвитку сільських територій);

3) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв’язку (у частині затвердження та виконання стратегії та відповідних галузевих програм розвитку, створення робочих місць та забезпечення зайнятості громадян у авіаційному, автомобільному, залізничному, морському і річковому транспорті, дорожньому господарстві, поштовому зв’язку, метрополітені, міському електричному транспорті та туризмі);

4) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства (у частині розроблення і здійснення заходів, спрямованих на розбудову інфраструктури регіонів, розвиток міжрегіонального економічного співробітництва, сприяння комплексному соціально-економічному розвитку регіонів, розроблення державної стратегії регіонального розвитку, щорічного плану заходів щодо її реалізації, створення робочих місць та забезпечення зайнятості громадян у будівництві, житлово-комунальному господарстві, оцінці обсягів створення робочих місць у регіональному розрізі, у тому числі у середньостроковій перспективі);

5) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в паливно-енергетичному комплексі (у частині визначення пріоритетних напрямів розвитку паливно-енергетичного комплексу, затвердження галузевих програм, підготовки інвестиційних проектів, створення нових робочих місць та забезпечення зайнятості громадян в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах);

6) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності (у частині забезпечення гнучкого реагування навчальних закладів на потребу в кадрах відповідної кваліфікації,  узгодження навчальних програм з вимогами виробництва, сприяння орієнтації молоді на вибір професії затребуваної на ринку праці; управління системою професійної орієнтації дітей дошкільного, шкільного віку, молоді, яка навчається; формуванні пропозицій щодо державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів для державних потреб на національному та регіональному рівні у порядку, встановленому законодавством);

7) інші центральні органи виконавчої влади в межах повноважень.

3. З метою реалізації державної політики зайнятості Кабінет Міністрів України через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, здійснює оцінку впливу законодавства на ситуацію на ринку праці, розробляє і затверджує основні напрями реалізації державної політики у сфері зайнятості населення на середньостроковий період, у яких визначаються шляхи та способи розв’язання проблем зайнятості населення і передбачаються заходи з консолідації зусиль усіх сторін соціального діалогу, спрямованих на регулювання процесів, що відбуваються на ринку праці, для підвищення рівня зайнятості населення.

Основні напрями реалізації державної політики у сфері зайнятості населення розробляються на підставі основних прогнозних параметрів соціально-економічного розвитку України, державних, галузевих та регіональних програм у частині їх впливу на сферу зайнятості населення, на розвиток трудового потенціалу з визначенням механізму їх реалізації. Обов’язковою складовою основних напрямів реалізації державної політики у сфері зайнятості населення є розвиток активних заходів політики зайнятості, які базуються на тенденціях на ринку праці.

Координацію і контроль за виконанням основних напрямів реалізації державної політики у сфері зайнятості населення здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.

Відповідальність за виконання основних напрямів реалізації державної політики у сфері зайнятості покладається на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, обласні та районні ради, міські, селищні, сільські ради та їх виконавчі органи.”.

 10) статтю 18 викласти в такій редакції:

„Стаття 18. Територіальні програми зайнятості населення

1. Територіальні програми зайнятості населення спрямовані на реалізацію основних напрямів державної політики у сфері зайнятості населення в регіонах та є невід’ємним додатком до програм їх соціально-економічного розвитку.

2. У територіальних програмах зайнятості населення визначаються прогнозні показники територіального ринку праці, у тому числі потреба роботодавців у робочій силі та новостворені робочі місця, які розраховуються  на основі прогнозних показників економічного розвитку території, та заходи, спрямовані на збалансування попиту і пропонування робочої сили, соціального захисту безробітних, забезпечення зайнятості громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці та яким надаються додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. Територіальні програми зайнятості мають передбачати фінансування за рахунок місцевих бюджетів активних заходів політики зайнятості, у тому числі організації громадських робіт, а також соціальних послуг з працевлаштування незастрахованим особам, виходячи із потреби регіональних ринків праці.

3. Координація роботи із здійснення заходів, передбачених територіальними програмами зайнятості населення, покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, органи соціального діалогу у сфері зайнятості, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи у сфері праці і соціального захисту обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, обласні та районні ради, міські, селищні, сільські ради та їх виконавчі органи.”.

 11) статті 21 і 22 викласти в такій редакції:

„Стаття 21. Державна служба зайнятості

1. Державна служба зайнятості є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується і координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.

Державна служба зайнятості здійснює свої повноваження через:

Центральний апарат;

регіональні центри зайнятості, які утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та базові центри зайнятості, які можуть утворюватися у районах, містах, районах у містах, а також їхні філії(далі – центри зайнятості).

Державна служба зайнятості здійснює роботу із забезпечення діяльності підпорядкованих їй підприємств, установ, організацій, в тому числі навчальних закладів.

2. Положення про державну службу зайнятості та умови оплати праці її працівників затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.

3. Державну службу зайнятості очолює Голова. 

4. Фінансування діяльності державної служби зайнятості та виконання нею функцій, передбачених цим Законом та Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Ефективність роботи державної служби зайнятості оцінюється на основі показників ефективності роботи, які визначають основні результати роботи державної служби зайнятості, спрямовані на якнайшвидше повернення безробітних до зайнятості, запобігання довготривалому безробіттю та попередження тривалої неефективної виплати допомоги по безробіттю.

Правління Фонду затверджує перелік показників ефективності роботи державної служби зайнятості, як виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, та їх цільові значення на відповідний бюджетний рік.

5. Центри зайнятості самостійно визначають набір необхідних активних заходів політики зайнятості з урахуванням особливостей розвитку регіональних ринків праці в межах затверджених бюджетів.

6. Державна служба зайнятості може залучати суб’єктів господарювання на умовах аутсорсингу для адресного працевлаштування безробітних громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці, щодо яких було вжито заходів із профілювання, надано соціальні послуги та, які не були працевлаштовані протягом 6 місяців з дня їх реєстрації.

7. Державна служба зайнятості укладає договори на створення об’єктів права інтелектуальної власності, обов’язковою умовою яких є повне набуття майнових прав інтелектуальної власності на ці об’єкти.

8. Послуги, що надаються державною службою зайнятості, є безоплатними.

 Стаття 22. Завдання та функції державної служби зайнятості

1. Основними завданнями державної служби зайнятості є:

1) здійснення передбачених законодавством активних заходів сприяння зайнятості населення;

2) соціальний захист від безробіття;

3) внесення пропозицій Міністру – керівнику центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, щодо формування державної політики у сфері зайнятості населення;

4) сприяння легальній зайнятості;

5) сприяння громадянам у підборі прийнятної роботи;

6) надання роботодавцям послуг з добору працівників;

7) співпраця з державними замовниками та виконавцями програм, інвестиційних, у тому числі інфраструктурних, проектів, у частині залучення безробітних під час їх реалізації;

8) участь у реалізації заходів, спрямованих на запобігання масовому вивільненню працівників, профілактика настання страхового випадку, сприяння зайнятості населення в регіонах з найвищими показниками безробіття, монофункціональних містах та населених пунктах, залежних від містоутворюючих підприємств;

9) організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці;

10) проведення професійної орієнтації населення;

11) додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян, які неконкурентоспроможні на ринку праці;

12) участь у регулюванні регіональних ринків праці та у формуванні територіальних програм зайнятості;

13) участь у реалізації територіальних програм зайнятості;

14) здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

15) реалізація державної політики щодо працевлаштування іноземців.

2. Державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань:

1) здійснює управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, управління майном;

2) забезпечує функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної системи, зокрема, формує всеукраїнську базу даних про вільні робочі місця (посади) та інші пропозиції зайнятості на підставі інформації роботодавців та суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні;

3) веде облік осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, та наданих їм послуг;

4) здійснює реєстрацію безробітних, веде облік наданих їм послуг;

5) організовує професійне навчання зареєстрованих безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці;

6) організовує роботу з підтвердження професійної кваліфікації за результатами неформального професійного навчання за робітничими професіями;

7) інформує населення, органи виконавчої влади та навчальні заклади про попит та пропонування робочої сили на ринку праці, права та гарантії у сфері зайнятості населення та у разі настання безробіття;

8) здійснює у встановленому законодавством порядку збирання, опрацювання, подання та поширення адміністративних даних про попит та пропонування робочої сили на ринку праці, надання соціальних послуг населенню та роботодавцям;

9) аналізує показники попиту та пропонування робочої сили і вносить центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, пропозиції щодо прогнозування розвитку ринку праці;

10) бере участь у розробленні основних напрямів реалізації державної політики у сфері зайнятості населення на середньостроковий період, територіальних програм зайнятості населення та їх виконанні;

11) сприяє працевлаштуванню безробітних на підприємствах, що залучаються до реалізації державних цільових програм та інвестиційних, у тому числі інфраструктурних проектів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

12) виступає стороною державно-приватного партнерства у сфері зайнятості населення, трудової міграції;

13) взаємодіє з роботодавцями з питань визначення поточної та перспективної потреби в робочій силі, професійного навчання населення та укомплектування вільних робочих місць;

14) веде перелік суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні;

15) здійснює обмін інформацією з центральним органом виконавчої влади з реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, центральним органом виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи, користується у встановленому порядку відомостями Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, Державного реєстру актів цивільного стану для забезпечення виконання вимог цього Закону та Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”;

16) бере участь у проведенні наукових досліджень з питань зайнятості населення, функціонування ринку праці та соціального захисту населення від безробіття, вивчає міжнародний досвід з метою запровадження інноваційних форм сприяння зайнятості населення, виступає замовником наукових робіт, досліджень і методичного забезпечення;

17) бере участь у здійсненні міжнародного співробітництва для розв’язання проблем зайнятості населення, соціального захисту громадян від безробіття та трудової міграції;

18) видає роботодавцям дозволи на застосування праці іноземців та осіб без громадянства з веденням обліку таких дозволів;

19) проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи та центрального органу виконавчої влади з реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, а у разі потреби – шляхом проведення звірки з первинними документами страхувальника;

20) здійснює контроль за використанням коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовує у встановленому законодавством порядку фінансові санкції та накладає адміністративні штрафи;

21) надає безоплатно підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичним особам, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, консультації з питань працевлаштування осіб з інвалідністю;

22) забезпечує надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та цього Закону;

23) надає інформацію центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику для проведення верифікації та моніторингу достовірності інформації, наданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітних плат, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів центрального органу виконавчої влади з реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;

24) вживає заходи по запобіганню незаконному використанню робочої сили, неформальній зайнятості, повідомляє підрозділи центрального органу виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення та інших контролюючих органів про виявлені ознаки порушення роботодавцем норм, визначених цим Законом, та трудових прав працівника для вжиття ними заходів згідно із законодавством;

25) сприяє працевлаштуванню громадян за кордоном відповідно до укладених міжнародних договорів, ратифікованих у встановленому порядку Верховною Радою України, у яких державна служба зайнятості визначена як уповноважений (компетентний) орган у цій сфері, який співпрацює з іншими визначеними у договорі уповноваженими органами;

26) співпрацює з територіальними органами центрального органу виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи шляхом обміну інформацією щодо громадян, які мають доходи від власності;

27) забезпечує працевлаштування безробітних та шукачів роботи під час реалізації програм (заходів) сприяння зайнятості, в тому числі спрямованих на створення нових робочих місць, підвищує рівень їх конкурентоздатності на ринку праці;

28) аналізує інформацію про прийнятих на роботу працівників (повідомлення) з обсягами вакансій, наданих роботодавцями;

29) проводить обмін інформацією з центральним органом виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності щодо випускників загальноосвітніх навчальних закладів, вищих і професійно-технічних навчальних закладів, які навчалися за державним замовленням, для надання їм соціальних послуг з працевлаштування та супроводження;

30) забезпечує функціонування всеукраїнського електронного банку даних кадрового резерву із числа безробітних, випускників професійно-технічних та вищих навчальних закладів, працівників, які бажають змінити роботу чи інший вид зайнятості, шляхом розміщення ними резюме на електронних ресурсах державної служби зайнятості;

31) формує всеукраїнську базу вакансій (інших видів зайнятості) шляхом внесення до неї відомостей про вакансії (інші види зайнятості), отриману від роботодавців, в тому числі органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних осіб державної та комунальної форм власності, приватних посередників на ринку праці, в тому числі здійснює аналіз друкованих та електронних засобів масової інформації, базу резюме зареєстрованих безробітних та інших шукачів роботи.”.

 

12) у статті 23:

частину першу доповнити пунктами 5 і 6 такого змісту:

„5) створення системи збору та обробки інформації від роботодавців, засобів масової інформації, суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, подання якої передбачене цим Законом;

6) надання інформації для здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, наданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітних плат, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів центрального органу виконавчої влади з реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування на вимогу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику.”;

 

частину другу викласти в такій редакції:

„2. До бази даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості включаються відомості про вакансії (інші види зайнятості):

отримані від роботодавців, приватних посередників на ринку праці;

відомості, зібрані центрами зайнятості шляхом аналізу та використання друкованих і електронних засобів масової інформації та інших інформаційних ресурсів, актуальність яких підтверджена роботодавцем у будь-який спосіб, не заборонений законодавством.”.

 

13) статтю 24 викласти в такій редакції:

„Стаття 24. Активні заходи політики зайнятості

1. При реалізації політики зайнятості перевага надається активним заходам, які представляють собою комплекс організаційно-економічних і правових дій, спрямованих на запобігання безробіттю, підвищення конкурентоспроможності робочої сили, розширення сфери докладання праці та працевлаштування шукачів роботи.

Державна служба зайнятості вживає активні заходи політики зайнятості з метою якнайшвидшого повернення безробітних до зайнятості, запобігання довготривалому безробіттю та попередження тривалої неефективної виплати допомоги по безробіттю.

2. До активних заходів політики зайнятості належать, зокрема:

сприяння громадянам у підборі прийнятної роботи;

проведення професійної орієнтації населення;

забезпечення участі безробітних у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру;

дотримання роботодавцями квоти з працевлаштування окремих категорій громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню;

попередження безробіття шляхом надання ваучера для перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації тощо за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності;

створення умов для самозайнятості населення та сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності, зокрема шляхом залучення інвесторів;

участь у реалізації заходів, спрямованих на запобігання масовому вивільненню працівників, профілактика настання страхового випадку;

організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб регіональних ринків праці;

стимулювання діяльності роботодавців, спрямованої на створення нових робочих місць та працевлаштування зареєстрованих безробітних шляхом компенсування їм частини фактичних витрат на оплату праці за працевлаштування безробітних;

стимулювання мобільності зареєстрованих безробітних, у тому числі шляхом компенсації частини транспортних витрат на проїзд до місця роботи та додому;

підтримка у випадку часткового безробіття відповідно до статті 47 цього Закону;

здійснення індивідуального супроводу окремих категорій зареєстрованих безробітних шляхом укладення індивідуальної програми працевлаштування та супроводження протягом шести місяців після працевлаштування;

супроводження протягом 6 місяців після закінчення навчального закладу випускників загальноосвітніх навчальних закладів, вищих і професійно-технічних навчальних закладів, які навчалися за державним замовленням, з метою надання їм соціальних послуг з працевлаштування;

сприяння забезпеченню молоді першим робочим місцем.

3. Регіональні та базові центри зайнятості визначають набір необхідних активних заходів політики зайнятості для розвитку регіональних ринків праці та соціального захисту безробітних.

4. Активні заходи політики зайнятості можуть здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.”.

 

14) у пункті 2 абзацу другого частини другої статті 241 слова „(але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць)” замінити словами „(але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні у місяці, за який компенсуються витрати на оплату праці)”.

 

15) статті 25 – 27 викласти в такій редакції:

„Стаття 25. Сприяння зайнятості населення під час реалізації державних цільових програм, якими передбачено створення нових робочих місць, та інвестиційних, у тому числі інфраструктурних проектів

1. Ініціатор розроблення державних цільових програм, якими передбачається створення нових робочих місць, та інвестиційних, у тому числі інфраструктурних проектів визначає обсяги створення нових робочих місць відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України, та узгоджує обсяги працевлаштування безробітних на створені нові робочі місця з центрами зайнятості.

2. Розпорядники коштів, зазначені у державних цільових програмах, якими передбачено створення нових робочих місць, та інвестиційних, у тому числі інфраструктурних проектах, зобов’язані подавати до державної служби зайнятості, перелік роботодавців, які залучені до реалізації таких програм та проектів.

Роботодавці, які залучені до реалізації державних цільових програм, інвестиційних, у тому числі інфраструктурних проектів, зобов’язані наймати на роботу громадян України та іноземців, які постійно проживають в Україні. Таке зобов’язання не застосовується при найманні на роботу на посади керівного та управлінського складу.

Такі роботодавці укладають з державною службою зайнятості договір про працевлаштування визначеної кількості безробітних під час реалізації відповідних програм та проектів.

3. Роботодавцю, який за направленням центрів зайнятості працевлаштовує громадян з числа зареєстрованих безробітних відповідно до умов, визначених частиною першою та другою цієї статті, на строк дії такого проекту (програми) щомісяця компенсуються 30 % заробітної плати, нарахованої працівнику відповідно до законодавства (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні у попередньому місяці).

Компенсація виплачується протягом 12 місяців (але не більше за строк дії такого проекту (програми)) у межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування особи з інвалідністю, зареєстрованої у встановленому порядку як безробітної та якій допомога по безробіттю призначена відповідно до частини другої статті 22 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”), у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, за погодженням з правлінням Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за угодою сторін до закінчення дії проекту з дня працевлаштування, виплата компенсації припиняється, сума виплачених коштів повертається роботодавцем в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації, крім випадку коли на його робоче місце за направленням центру зайнятості у межах зазначеного строку працевлаштовується інший зареєстрований безробітний.

4. Державна служба зайнятості проводить моніторинг працевлаштування зареєстрованих безробітних на створені нові робочі місця під час реалізації державних цільових програм та інвестиційних, у тому числі інфраструктурних проектів і щорічно подає за його результатами дані центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, для інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

 

Стаття 26. Стимулювання працевлаштування громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці

1. Роботодавцю, який за направленням центрів зайнятості працевлаштовує громадян, зазначених в абзаці третьому пункту 1, пунктах 2, 3, 5 та 7 частини першої статті 14 цього Закону, з числа зареєстрованих безробітних, з нормальною тривалістю робочого часу строком не менше ніж на два роки щомісяця компенсуються протягом першого року 50 відсотків, а протягом другого року 25 відсотків фактичних витрат на оплату праці, (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні у попередньому місяці) за відповідну особу за місяць.

Компенсація виплачується протягом двох років з дня працевлаштування особи у межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування особи з інвалідністю, зареєстрованої у встановленому порядку як безробітної та якій допомога по безробіттю призначена відповідно до частини другої статті 22 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”), у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, за погодженням з правлінням Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

2. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини першої цієї статті, з ініціативи роботодавця або за угодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування, виплата компенсації припиняється, сума виплачених коштів повертається роботодавцем в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації, крім випадку коли на його робоче місце за направленням центру зайнятості, у межах зазначеного строку працевлаштовується інший безробітний із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

У разі виявлення на основі моніторингу даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування факту звільнення особи, за яку виплачувалась компенсація, або недостовірної інформації, на підставі якої отримувалась компенсація, роботодавець повертає таку компенсацію до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації у повному обсязі.

У разі звільнення працівника за власним бажанням без поважних причин у межах дворічного строку з дня працевлаштування, за якого виплачувалась компенсація відповідно до частини першої цієї статті, та визнання його в подальшому безробітним, тривалість виплати допомоги по безробіттю такій особі скорочується відповідно до закону.

3. Зазначена в частині першій цієї статті компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець:

1) має заборгованість із виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

2) визнаний у встановленому порядку банкрутом або щодо нього порушено справу про банкрутство.

У разі виявлення однієї із зазначених обставин після початку виплати компенсації, її виплата припиняється.

Продовження виплати компенсації здійснюється після усунення обставин, що спричинили її припинення, за умови, що на момент продовження виплат роботодавець зберіг право на таку компенсацію.

 

Стаття 27. Створення нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва

1. Суб’єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних (у тому числі, які зареєстровані у центрах зайнятості протягом більш ніж 180 календарних днів безперервно) на нові робочі місця, насамперед у сільському господарстві, строком не менше ніж на два роки за направленням центрів зайнятості, щомісяця компенсуються фактичні витрати на оплату праці таких осіб (але не вище чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, протягом першого року та не вище двократного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, протягом другого року).

Компенсація виплачується в межах коштів, передбачених на такі цілі у бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування особи з інвалідністю, яка зареєстрована у встановленому порядку як безробітна та якій допомога по безробіттю призначена відповідно до частини другої статті 22 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”), протягом двох років з дня працевлаштування безробітного у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, за погодженням з правлінням Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

2. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини першої цієї статті, у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці (в тому числі реструктуризації, перепрофілювання або реорганізації підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників)або за угодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума наданих коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації, крім випадку коли на його робоче місце за направленням центру зайнятості, у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний, зазначений у частині першій цієї статті.

3. Зазначена в частині першій цієї статті компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець не відповідає вимогам частини третьої статті 26 цього Закону.”.

 

16) після статті 27 доповнити статтею 271 такого змісту:

„Стаття 271. Сприяння організації підприємницькій діяльності

1. Для стимулювання підприємницької ініціативи центри зайнятості забезпечують надання безоплатних індивідуальних і групових консультацій з питань організації та провадження підприємницької діяльності (у тому числі щодо розвитку власної справи для членів особистого селянського господарства) із залученням на громадських засадах працівників органів державної влади, а також із залученням роботодавців та самозайнятих осіб, у порядку, встановленому державною службою зайнятості.

Безробітним, які виявили бажання провадити підприємницьку діяльність, виплачується допомога по безробіттю одноразово для сприяння організації такої діяльності за умови співфінансування за рахунок власних коштів або з інших джерел, незаборонених законодавством відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

2. З метою залучення додаткових джерел фінансування для організації підприємницької діяльності центри зайнятості разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування організовують конкурси бізнес-планів безробітних, молоді, яка не зареєстрована як безробітна у державній службі зайнятості, та залучають роботодавців (у тому числі іноземних), міжнародні організації, установи, підприємства, організації, фізичних осіб, а також на основі програм спільнокошту.

Відібрані за результатами конкурсу бізнес-плани можуть фінансуватися за рахунок коштів роботодавців, фізичних осіб, місцевих бюджетів та міжнародної технічної допомоги.

3. Органи місцевого самоврядування (обласні та районні ради, міські, селищні, сільські ради та їх виконавчі органи) повинні сприяти створенню нових робочих місць для безробітних та шукачів роботи.

З метою сприяння підприємницької діяльності органи місцевого самоврядування можуть надавати приміщення у користування безробітним, у тому числі тим, бізнес-план яких відібрано за результатами конкурсу та укладено договір про співфінансування; за рахунок коштів місцевих бюджетів відшкодувати відсотки за користування банківськими кредитами, збільшувати розміри початкових капіталів шляхом здійснення доплати до одноразової виплати допомоги по безробіттю, виходячи із можливостей відповідних бюджетів.

4. Безробітний, бізнес-план якого відібрано за результатами конкурсу та укладено договір про співфінансування, зобов’язаний зареєструватися як юридична особа або фізична особа - підприємець. 

У разі припинення або нездійснення підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють її провадження) упродовж двох років з дня державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця така особа не має права на чергове отримання допомоги по безробіттю одноразово для сприяння організації підприємницької діяльності.

5. Безробітним з числа осіб, зазначеним в абзаці третьому пункту 1, пунктах 5 та 7 частини першої статті 14 цього Закону, які пройшли навчання для самозайнятості, державною службою зайнятості може надаватись безповоротна одноразова фінансова допомога на розвиток власної справи. Фінансова допомога надається на закупівлю обладнання та матеріалів для організації підприємницької діяльності, передбачених його бізнес-планом у розмірі, що не може перевищувати 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на початок відповідного року. Порядок надання такої допомоги визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.

Фінансова допомога виплачується в межах коштів, передбачених на такі цілі у бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування особи з інвалідністю, яка зареєстрована у встановленому порядку як безробітна та якій допомога по безробіттю призначена відповідно до частини другої статті 22 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”).

У разі звернення до державної служби зайнятості особи, яка отримала таку фінансову допомогу, вона має право лише на соціальні послуги.

6. Центри зайнятості протягом 24 місяців з дня укладення договору про співфінансування або видачі фінансової допомоги здійснюють супроводження і консультування підприємців, визначених у частині четвертій і п’ятій цієї статті.

7. Щороку державна служба зайнятості оприлюднює рейтинг соціально відповідальних роботодавців, які інвестували власні кошти у реалізацію бізнес-планів безробітних, що дозволило створити найбільшу кількість нових робочих місць, та / або створили найбільшу кількість транзитних робочих місць для працевлаштування безробітних.”.

 

17) статтю 29 викласти в такій редакції:

„Стаття 29. Розширення можливостей для підвищення конкурентоспроможності молоді, яка навчається

1. Студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем, освітньо-професійним, освітнім ступенем, „кваліфікований робітник”, „молодший спеціаліст”, „молодший бакалавр”, „бакалавр” та продовжують здобувати освіту за наступним освітньо-кваліфікаційним рівнем, освітнім ступенем мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, у роботодавців на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.

Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов’язків, удосконалення професійних знань, навичок та умінь, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій.

Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України.

Строк стажування за договором не може перевищувати шести місяців.

Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки, яка у разі відсутності оформляється згідно із законодавством.

2. Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника роботодавця, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки.

3. У разі коли в період стажування особа, зазначена у частині першій цієї статті, виконує професійні роботи, роботодавець оплачує роботи, виконані відповідно до наданих завдань.

4. Робота керівників стажування, призначених з числа працівників роботодавця, може оплачуватися роботодавцем відповідно до чинного законодавства України.

5. Вищі та професійно-технічні навчальні заклади разом з роботодавцями сприяють студентам і учням у доступі до інформації про можливість стажування.”.

 

18) після статті 29 доповнити статтею 291 такого змісту:

„Стаття 291. Працевлаштування на транзитні робочі місця

1. Транзитні робочі місця передбачають виконання кваліфікованих оплачуваних робіт.

2. Основним завданням працевлаштування на транзитне робоче місце безробітних є набуття ними трудового досвіду або підвищення кваліфікації за отриманою робітничою професією.

3. Транзитні робочі місця можуть створюватись на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, а також у фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, насамперед, для працевлаштування категорій громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України „Про зайнятість населення”. При цьому термін перебування на такому робочому місці може збільшуватися до 1 року.

4. Працевлаштування на транзитне робоче місце строком до шести календарних місяців здійснюється за умови, що строк після закінчення професійного навчання за робітничими професіями не перевищує 3 місяців.

5. Роботодавцю, який за направленням центрів зайнятості працевлаштовує на створені транзитні робочі місця громадян з числа зареєстрованих безробітних, які пройшли професійне навчання, дозволяється за перші два місяці виплачувати 2/3 мінімальної заробітної плати на термін роботи на транзитному робочому місці за відповідну особу..”.

 

19) статтю 30 викласти в такій редакції:

„Стаття 30. Розширення можливостей для підвищення конкурентоспроможності деяких категорій громадян

1. Право на одноразове отримання ваучера для підтримання конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації, підготовки на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня, освітнього ступеня на основі освітньо-кваліфікаційного рівня, освітнього ступеня здобутого за іншою спеціальністю (спеціалізацією) за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності мають:

1) особи віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років, до досягнення встановленого статтею 26 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку;

2) особи, звільнені з військової служби (крім військовослужбовців строкової служби), служби в органах внутрішніх справ, служби в органах Національної поліції, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції або Державної кримінально-виконавчої служби України у зв’язку із скороченням чисельності, штату або за станом здоров’я протягом трьох років з моменту звільнення з військової служби до досягнення ними встановленого статтею 26 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку, за наявності вислуги не менше 10 років, які не набули права на пенсію відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;

3) особи, які брали участь у проведенні антитерористичної операції, були звільнені з військової служби та отримали статус учасника бойових дій, протягом трьох років з моменту звільнення з військової служби до досягнення встановленого статтею 26 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку;

4) внутрішньо переміщені особи працездатного віку, до досягнення встановленого статтею 26 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку.

2. Особі, яка пройшла навчання шляхом отримання ваучера для підтримання конкурентоспроможності, протягом 5 років з моменту закінчення такого навчання можуть надаватися лише соціальні послуги з пошуку роботи (крім осіб зі страховим стажем понад 25 років, які не отримували допомогу по безробіттю протягом останніх 10 років).

3. Вартість ваучерів встановлюється в межах вартості навчання, але не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.

У разі коли вартість навчання в навчальному закладі перевищує максимальну вартість ваучера, особа або роботодавець можуть здійснити оплату різниці вартості навчання.

4. Порядок видачі ваучерів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перелік професій, спеціальностей, напрямів підготовки та підвищення кваліфікації, для навчання за якими може бути виданий ваучер, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.”.

 

20) у статті 31:

частини шосту, сьому і дев’яту викласти в такій редакції:

„6. Фінансування організації громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел.

У разі залучення зареєстрованих безробітних до громадських робіт фінансування організації таких робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів.

7. Працівники у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення до 50 відсотків передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції мають право без припинення трудових відносин на участь у громадських роботах, у межах строку зупинення (скорочення) виробництва.

9. Безробітним, які брали участь у виконанні робіт тимчасового характеру, після виконання таких робіт продовжується виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені законодавством.”;

 

частину десяту виключити.

 

21) у статті 32:

у частині другій слова „територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції,” замінити словами „державною службою зайнятості,”;

 

доповнити частиною третьою такого змісту:

„3. З метою орієнтації молоді у виборі майбутньої професії залежно від здібностей і вимог ринку праці центри зайнятості здійснюють роботу з професійної орієнтації осіб, які навчаються у навчальних закладах різних типів.”.

 

22) у статті 35:

у частині першій:

в абзаці другому слова „центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції,” замінити словами „центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики”;

доповнити абзацами такого змісту:

„Перелік професій з навчання безробітних для забезпечення самозайнятості визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.

З особою, яка виявила бажання пройти професійне навчання для самозайнятості, укладається договір, відповідно до якого вона зобов’язана протягом 30 робочих днів після закінчення такого навчання зареєструватись як фізична особа - підприємець. У разі якщо особа не зареєструвалась у встановлений термін без поважних причин, вона зобов’язана повернути вартість такого навчання.”;

 

частину другу викласти в такій редакції:

„2. Професійне навчання зареєстрованих безробітних організовується центрами зайнятості на замовлення роботодавця на перспективну потребу ринку праці, для самозайнятості або провадження підприємницької діяльності з урахуванням побажань безробітних і здійснюється у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.

Безробітні направляються на професійне навчання після проходження професійної орієнтації та виявлення їх здібностей, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності.

Для підвищення конкурентоспроможності безробітних на ринку праці, сприяння їх самозайнятості центри зайнятості організовують професійне навчання за укрупненими (інтегрованими) робітничими професіями та іншими професіями, що користуються попитом на ринку праці.

Особам, які пройшли професійне навчання для самозайнятості, матеріальне забезпечення на випадок безробіття може бути надане лише через два роки з моменту закінчення навчання.

Порядок відбору навчальних закладів для організації професійного навчання зареєстрованих безробітних та їх проживання в період навчання за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.”;

 

у частині третій слова „центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції” замінити словами „центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики”.

 

23) у статті 36:

частину другу викласти в такій редакції:

„2. До послуги з посередництва у працевлаштуванні належать профорієнтаційні, інформаційно-консультаційні послуги, пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, у тому числі пропозиції прийнятної роботи, добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених з роботодавцями договорів (контрактів) та послуги щодо наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців.”;

 

у частині четвертій:

пункт 3 доповнити абзацом такого змісту:

„Обробка персональних даних громадян суб’єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, має обмежуватися питаннями щодо кваліфікації та професійного досвіду зацікавлених громадян, а також будь-якою іншою інформацією, що безпосередньо цього стосується;”;

 

доповнити пунктами 3-1 і 3-2 такого змісту:

„3-1) зберігати особисті дані громадян лише стільки часу, скільки це зумовлено конкретними цілями, для яких вони були зібрані, або стільки, скільки громадянин хотів би залишатися у списку потенційних кандидатів на робочі місця;

3-2) вживати заходи, що забезпечують громадянам доступ до їх персональних даних. Ці заходи включають право громадян на одержання і ознайомлення з копією таких даних та право вимагати вилучення чи виправлення невірних або неповних даних;”;

 

частину п’яту доповнити пунктами 4 і 5 такого змісту:

„4) вимагати, зберігати чи використовувати інформацію про стан здоров’я громадянина або використовувати таку інформацію для визначення його придатності до роботи, якщо ця інформація не пов’язана безпосередньо з вимогами конкретної професії та якщо на це не був одержаний дозвіл громадянина;

5) зберігати персональні дані, які не потрібні для визначення придатності кандидатів для роботи, для якої вони розглядаються або можуть розглядатися.”;

 

доповнити частинами шостою та сьомою такого змісту:

„6. Не допускається надання послуг з посередництва у працевлаштуванні особам молодше шістнадцяти років.

7. Суб’єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, забороняється отримувати від громадян, яким надано зазначені послуги, гонорари, комісійні та інші винагороди прямо чи опосередковано, повністю або частково. Оплата послуг з працевлаштування здійснюється виключно роботодавцем, якому надано такі послуги.”.

 

24) статтю 37 викласти в такій редакції:

„Стаття 37. Діяльність суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні

1. Суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, співпрацюють з центрами зайнятості шляхом:

1) укладення договорів про співпрацю за окремими напрямами діяльності, у тому числі для обміну даними про вільні робочі місця (вакансії);

2) надання щомісячно повідомлень стосовно працевлаштованих осіб, зокрема, в частині підтвердження офіційного оформлення трудових відносин із роботодавцем у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики;

3) консультування з метою вдосконалення професійної практики та надання послуг роботодавцям і особам, що шукають роботу, в тому числі тих, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

2. Суб’єктам господарювання, які надають, послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні забороняється пропонувати для працевлаштування робочі місця, які не передбачають укладення трудового договору у встановленому законодавством порядку.

3.Суб’єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, повинен фактично вести господарську діяльність у нежитловому приміщенні, що належить суб’єкту господарювання на праві власності або договору оренди (суборенди), укладеного не менше ніж на один рік, із зазначенням строку його дії (дати початку та закінчення).

4. У штаті суб’єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, має бути хоча б один працівник, із повною вищою юридичною освітою, оформлений відповідно до чинного законодавства України.”.

 

25) у статті 38:

частини першу і другу викласти в такій редакції:

„1. Діяльність суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, підлягає ліцензуванню і регулюється законами України „Про ліцензування видів господарської діяльності”, „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про зовнішню трудову міграцію”, цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном надаються відповідно до заявок іноземного роботодавця (його контрагента) щодо вільних робочих місць (вакансій) і лише в межах укладених іноземними суб’єктами господарювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування з метою сприяння підписанню трудового договору (контракту найму). Обов’язковим додатком до зовнішньоекономічного договору (контракту) про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування за кордоном є проект трудового договору, погоджений іноземним роботодавцем. Обов’язкові умови зовнішньоекономічного договору (контракту) про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування встановлюються у ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, несуть відповідальність згідно із законодавством за погіршення умов трудового договору, укладеного між особою та іноземним роботодавцем, копія якого зберігається у таких суб’єктів протягом строку дії ліцензії.

Суб’єкти господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, зобов’язані повідомляти в місячний термін про укладені трудові договори (контракти) між іноземним роботодавцем та особою, якій надані послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, державній службі зайнятості у порядку визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.

2. Надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном здійснюється після укладення договору про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном між особою та суб’єктом господарювання.”.

 

26) у статті 39:

пункти 1 – 3 абзацу третього частини першої викласти в такій редакції:

„1) укласти договір з роботодавцем про застосування праці працівника на роботах (виробництвах, господарствах, цехах, підрозділах), що не спеціалізуються на виготовленні профільної продукції підприємства, і за змістом є допоміжними, а не основними у його діяльності (обслуговуючі господарства, побічні та підсобні цехи, а також надання послуг з бухгалтерського обліку, перекладу, юридичне супроводження господарської діяльності, рекламні послуги, охоронні послуги, послуги з  програмування, транспортування тощо);

2) виплачувати працівникові заробітну плату (винагороду) в розмірі, не нижчому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та не нижче мінімальних гарантій, визначених відповідною галузевою угодою;

3) забезпечувати працівнику час роботи та відпочинку на умовах, визначених для працівників роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку роботодавця, що залучає працівників;”;

 

частину другу доповнити абзацом такого змісту:

„При зміні суб’єктом господарювання-роботодавцем, який наймає працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, працівників роботодавцю, який залучає працівників,  не може бути підставою для зниження розміру заробітної плати цього працівника, який виплачувався йому до такого передавання.”;

 

частину четверту викласти в такій редакції:

„4. Суб’єкту господарювання заборонено направляти до роботодавця працівників на робочі місця:

1) основного професійно-кваліфікованого складу, необхідного для здійснення його господарської діяльності;

2) для виконання робіт у шкідливих, небезпечних та важких умовах праці.

Заборонено направляти до роботодавця працівників на робочі місця, в якого:

1) протягом 12 календарних місяців до моменту залучення працівників скорочено чисельність (штат) працівників;

2) штатний розпис складено без дотримання нормативу чисельності основного професійно-кваліфікованого складу працівників, необхідного для здійснення його господарської діяльності.”.

 

27) статтю 42 викласти в такій редакції:

„Стаття 42. Застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні

1. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, мають право займатись трудовою діяльністю, зокрема на умовах сумісництва, на території України на підставі дозволу роботодавцю на застосування праці іноземця або особи без громадянства, що видається центрами надання адміністративних послуг, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Суб’єктом надання адміністративної послуги є державна служба зайнятості, яка сприяє у працевлаштуванні громадян України та приймає рішення щодо видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

3. Центри надання адміністративних послуг на підставі рішення центрів зайнятості про видачу дозволу видають дозволи роботодавцям на застосування на конкретних посадах праці:

іноземців чи осіб без громадянства за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, спроможні виконувати відповідний вид роботи;

іноземців чи осіб без громадянства за умови достатнього обґрунтування доцільності застосування їх праці, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договору (контракту), укладеного між вітчизняним та іноземним суб’єктом господарювання, за умови, що відсоток кваліфікованих іноземців, які залучаються в межах такого договору (контракту), не перевищує половини загальної чисельності осіб, що працюватимуть на умовах договору (контракту);

іноземців, які відповідно до графіка специфічних зобов’язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до СОТ (стаття II Генеральної угоди про торгівлю послугами) належать до категорії „внутрішньокорпоративні цесіонарії”;

іноземців чи осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

4. Застосування праці іноземців та осіб без громадянства є доцільним та достатньо обґрунтованим у разі, коли іноземець чи особа без громадянства:

претендує на зайняття посади керівника, заступника керівника або іншої керівної посади за умови, що такий іноземець чи особа без громадянства є засновником або учасником підприємства, установи, організації;

претендує на зайняття посади, яка передбачає створення об’єктів авторського права та (або) суміжних прав як основний трудовий обов’язок;

претендує на зайняття у суб’єкта індустрії програмної продукції посади керівника або посади, назва якої визначається відповідно до кодів професій 2131.2, 2132.2, 3121, зазначених у розділі 2 „Професіонали” та розділі 3 „Фахівці” Національного класифікатора України ДК 003:2010 „Класифікатор професій”;

має диплом про вищу освіту одного з навчальних закладів, віднесених до першої сотні в одному з таких світових рейтингів:

Таймс Хайер Едьюкейшн (Times Higher Education) за відповідною категорією професії;

Академік Ренкінг ов Волд Юніверситіз, підготовлений Центром університетів світового класу при Шанхайському університеті Цзяо Тун (Academic Ranking of World Universities by the Center for World-Class Universities at Shanghai Jiao Tong University);

КьюЕс Волд Юніверситі Ренкінгз бай Фекелті (QS World University Rankings by Faculty);

Вебометрікс Ренкінг ов Волд Юніверситіз (Webometrics Ranking of World Universities).

Під час прийняття рішення про видачу дозволу застосовується рейтинг поточного, минулого або позаминулого років.

5. Порядок видачі, продовження дії, перелік підстав для відмови у видачі, продовженні дії та анулювання дозволу, перелік та вимоги до документів, необхідних для  оформлення дозволу визначаються Кабінетом Міністрів України.

6. Дозвіл видається на строк до одного року. Дія дозволу може бути продовжена необмежену кількість разів на такий самий строк.

Дозвіл на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства, які відповідно до графіка специфічних зобов’язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до СОТ (стаття II Генеральної угоди про торгівлю послугами) належать до категорії „внутрішньокорпоративні цесіонарії”, видається на строк до трьох років. Дія такого дозволу може бути продовжена на строк до двох років необмежену кількість разів.

Дозвіл на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видається на строк дії довідки про звернення за захистом в Україні, але не більше ніж на один рік. Дія дозволу може бути продовжена у разі продовження дії такої довідки.

7. Розмір плати за видачу дозволу на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства зараховується до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та становить чотири мінімальні заробітні плати.

Плата за видачу дозволу не справляється для:

осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або осіб, які потребують додаткового захисту;

осіб, які подали документи для продовження дії дозволу.

8. Іноземці та особи без громадянства мають право провадити в Україні інвестиційну, зовнішньоекономічну та інші види діяльності відповідно до законодавства.

9. Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на посаду або займатися трудовою діяльністю у разі, коли відповідно до законодавства призначення на відповідну посаду або провадження відповідного виду діяльності пов'язане з належністю до громадянства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

10. Без передбаченого цією статтею дозволу здійснюється працевлаштування:

1) іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні;

2) іноземців та осіб без громадянства, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;

3) іноземців та осіб без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано притулок в Україні або яким надано тимчасовий захист в Україні;

11. Залучення висококваліфікованих іноземних спеціалістів і робітників, потреба в яких є відчутною для національної економіки, здійснюється на підставах, визначених Законом України „Про імміграцію”.

12. Для отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, що дає право роботодавцю протягом визначеного строку застосовувати працю іноземців та осіб без громадянства, зазначених в абзаці другому пункту 3 цієї статті, роботодавець подає центру надання адміністративних послуг інформацію про попит на робочу силу (вакансії) та відповідні документи, зазначені у пунктах 13-16 цієї статті.

13. Для отримання дозволу на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства, крім осіб, зазначених в абзаці шостому пункту 3 цієї статті, роботодавець подає центру надання адміністративних послуг:

інформацію про попит на робочу силу (вакансії);

заяву встановленого зразка;

копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця чи особи без громадянства;

копії сторінок паспортного документа іноземця чи особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом українською мовою, засвідченим в установленому законодавством порядку;

дві кольорові фотокартки іноземця чи особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;

документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про те, що особа не хвора на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інші інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням;

довідку, скріплену печаткою та завірену підписом роботодавця про те, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця чи особи без громадянства, відповідно до законодавства не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці. У разі наявності в роботодавця режимно-секретного органу зазначена довідка подається також за підписом керівника такого органу;

довідку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження;

довідку уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають за межами України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження;

довіреність, що посвідчує право особи представляти інтереси роботодавця із вчинення дій щодо оформлення дозволу, якщо такі дії вчиняє не керівник підприємства, установи, організації.

Документи, зазначені в абзацах четвертому, сьомому та десятому цього пункту, повинні бути перекладені на українську мову, засвідчені згідно із законодавством країни їх видачі та легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

14. Роботодавець додатково подає для отримання дозволу щодо іноземців чи осіб без громадянства, зазначених:

1) в абзаці четвертому пункту 3 цієї статті, – копію договору (контракту), укладеного між вітчизняним та іноземним суб’єктами господарювання, яким передбачено застосування праці іноземців та осіб без громадянства, що направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг);

2) в абзаці п’ятому пункту 3 цієї статті, – рішення іноземного суб’єкта господарювання про переведення іноземця чи особи без громадянства на роботу в Україну та копію контракту, укладеного між іноземцем чи особою без громадянства та іноземним суб’єктом господарювання, про переведення на роботу в Україну з визначенням строку роботи в Україні;

3) в абзаці другому пункту 4 цієї статті, – копії установчих документів, засвідчених в установленому порядку;

4) в абзаці третьому пункту 4 цієї статті, – засвідчені нотаріально копії документів, що ідентифікують об’єкт авторського права і (або) суміжних прав автора та засвідчують авторство (авторське право).

У разі коли такі документи видані за межами України, вони повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та подані разом із засвідченим в установленому порядку перекладом на українську мову.

15. Для отримання дозволу на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, роботодавець подає центру надання адміністративних послуг:

інформацію про попит на робочу силу (вакансії);

заяву встановленого зразка;

копії рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та довідки про звернення за захистом в Україні;

дві кольорові фотокартки іноземця чи особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра.

16. Для продовження дії дозволу роботодавець подає центру надання адміністративних послуг не пізніше ніж за 20 і не раніше ніж за 40 календарних днів до закінчення дії дозволу:

інформацію про попит на робочу силу (вакансії);

заяву встановленого зразка;

дві кольорові фотокартки іноземця чи особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;

довідку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження.

Інші документи, визначені в цій статті, подаються у разі внесення до них змін.

17. Якщо документи, що додаються до заяви, подано не в повному обсязі або не відповідають визначеним цією статтею вимогам, центр надання адміністративних послуг відмовляє у прийнятті документів для отримання дозволу на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства.

18. Центр надання адміністративних послуг приймає та реєструє заяву і документи в день отримання за описом, копія якого видається роботодавцю або уповноваженій ним особі з відміткою про дату та номер реєстрації таких документів.

19. Центр надання адміністративних послуг в одноденний строк передає отриманий від роботодавця повний пакет документів до центру зайнятості за місцезнаходженням такого центру.

20. Посадовим особам центру зайнятості забороняється вимагати від центру надання адміністративних послуг та роботодавців документи, не передбачені цією статтею.

21. Центр зайнятості протягом 16 календарних днів з дня реєстрації документів здійснює сприяння у працевлаштуванні громадян України на подані роботодавцем вакансії шляхом підбору кандидатів серед громадян України. У випадку відсутності підходящих кандидатів серед громадян України центр зайнятості протягом семи робочих днів приймає рішення щодо видачі, відмови у видачі, продовження дії, відмови у продовженні дії або анулювання дозволу.

22. Рішення оформлюється наказом центру зайнятості та не пізніше ніж на наступний робочий день з дня його прийняття надсилається центру надання адміністративних послуг.

Центр надання адміністративних послуг повідомляє роботодавця електронною поштою або мобільним зв’язком із зазначенням платіжних реквізитів для здійснення плати за видачу дозволу.

23. Після отримання повідомлення щодо прийняття рішення про видачу дозволу роботодавець перераховує кошти на зазначений рахунок Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що підтверджується квитанцією про внесення плати. У разі невнесення роботодавцем такої плати протягом 10 робочих днів з дня отримання ним повідомлення щодо прийнятого рішення про видачу дозволу, таке рішення скасовується.

24. Центр надання адміністративних послуг  оформляє та видає дозвіл за умови звернення роботодавця не пізніше ніж через три робочих дні з дати зарахування коштів на рахунок Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

25. Технічний опис та зразок бланка дозволу затверджується державною службою зайнятості.

26. Центр зайнятості за місцезнаходженням центру надання адміністративних послуг приймає рішення про відмову у видачі, продовженні дії дозволу в разі:

наявності кваліфікованих працівників в Україні (регіоні), які можуть бути працевлаштовані на заявлену роботодавцем вакансію і відповідають вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії), та відмови роботодавця у працевлаштуванні громадян України, які були направлені центром зайнятості для працевлаштування (під час прийняття рішення про видачу дозволу на застосування праці осіб, зазначених в абзаці другому пункту 3 цієї статті);

невідповідності рівня освіти, кваліфікації іноземця чи особи без громадянства вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії);

наявності, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, заборгованості роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

наявності заборгованості із сплати штрафних санкцій за порушення вимог Закону України „Про зайнятість населення”;

невідповідності поданих роботодавцем документів вимогам цього Закону;

недостовірності даних, що містяться у поданих роботодавцем документах;

наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, прийнятого відповідно до статей 26 та 30 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”;

відбування іноземцем чи особою без громадянства на момент оформлення дозволу покарання за скоєння злочину або у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності;

порушення строків, зазначених у пункті 16 цієї статті;

неподання копій документів, що ідентифікують об’єкт авторського права та (або) суміжних прав автора і засвідчують авторство (авторське право).

27. Дозвіл анулюється центром зайнятості за місцезнаходженням центру надання адміністративних послуг в разі:

неподання роботодавцем копії укладеного трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства у строки, встановлені пунктом 29 цієї статті;

припинення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства;

встановлення недостовірності даних, що містяться у поданих роботодавцем документах;

набрання обвинувальним вироком суду, за яким іноземця чи особу без громадянства засуджено за скоєння злочину, законної сили;

наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, прийнятого відповідно до статей 26 та 30 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”;

встановлення факту застосування праці іноземця чи особи без громадянства на інших умовах, ніж ті, що зазначені у дозволі, або іншим роботодавцем;

рішення територіального органу або підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про визнання іноземця або особи без громадянства біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту;

невикористання іноземцем чи особою без громадянства права на оскарження рішення територіального органу чи підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або у разі остаточного вирішення питання про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

подання роботодавцем письмової заяви щодо анулювання дозволу.

Центр зайнятості протягом трьох робочих днів повідомляє про анулювання дозволу територіальний орган або підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Рішення про анулювання дозволу не пізніше ніж через три робочих дні після його прийняття надсилається роботодавцю та розміщується на офіційному веб-сайті державної служби зайнятості.

28. Рішення про відмову у видачі дозволу, продовженні його дії та анулювання дозволу може бути оскаржене в державній службі зайнятості не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати його отримання роботодавцем або в суді. Порядок оскарження рішень в державній службі зайнятості визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики. Рішення, прийняте за наслідками розгляду скарги, є обов’язковим для виконання центром зайнятості, рішення якого оскаржувалося.

Подані документи повертаються заявникові у разі прийняття центром зайнятості рішення про відмову у видачі або продовженні дії дозволу.

29. Роботодавець зобов’язаний не пізніше ніж через 90 календарних днів починаючи з дати дії дозволу укласти з іноземцем чи особою без громадянства трудовий договір (контракт) та не пізніше ніж через 10 календарних днів починаючи з дати укладення трудового договору (контракту) подати його копію, засвідчену роботодавцем, центру зайнятості.

30. У разі коли іноземець чи особа без громадянства без поважних причин не приступила до роботи у передбачений трудовим договором (контрактом) строк, роботодавець повинен протягом п’яти робочих днів письмово повідомити про це територіальний орган або підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, за місцем видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, і центр зайнятості, яким прийнято рішення про видачу дозволу.

31. Роботодавець повідомляє у письмовій формі центр зайнятості, яким прийнято рішення про видачу дозволу, про припинення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства протягом трьох робочих днів з дати його припинення.”.

 

28) у статті 44:

у частині другій:

у пункті 1 слово „або” замінити словом „та”;

у пункті 2 слова „і погоджений з ним” виключити.

 

29) доповнити статтею 441 такого змісту:

„Стаття 441. Профілювання та індивідуальна програма працевлаштування безробітного

З метою аналізу можливостей швидкого повернення безробітного до трудової діяльності після його реєстрації як безробітного центр зайнятості невідкладно вживає заходів із профілювання відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.

Профілювання також передбачає з’ясування обставин, за яких швидке працевлаштування безробітного може бути ускладнене або настати тривале безробіття, визначення індивідуального переліку соціальних послуг необхідних для працевлаштування відповідних шукачів роботи.

Працівник центру зайнятості спільно із безробітним може розробляти індивідуальну програму працевлаштування безробітного, в якій зазначається комплекс заходів, які має вжити центр зайнятості та особисті зусилля безробітного для повернення особи до зайнятості. В індивідуальній програмі працевлаштування безробітного має бути зазначено обсяг особистих зусиль безробітного, строки, періодичність та форма підтвердження їх виконання.

Особливі потреби осіб з інвалідністю мають бути відповідно враховані в індивідуальній програмі працевлаштування безробітного.  

Один примірник індивідуальної програми працевлаштування видається безробітному під підпис. Відмова від складання та виконання індивідуальної програми працевлаштування зареєстрованого безробітного є відмовою від послуг центру зайнятості.

Індивідуальна програма працевлаштування безробітного може змінюватись у разі зміни обставин, які впливають на можливості інтеграції безробітного на ринку праці, а також вона може доопрацьовуватись, якщо в період часу, для якого її було складено, безробітного не було працевлаштовано. Індивідуальна програма працевлаштування не пізніше ніж через три місяці, а для молоді – не пізніше ніж через два місяці, має переглядатись.

Примірна форма індивідуальної програми працевлаштування безробітного для кожної категорії затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.”.

30) після пункту 9 частини першої статті 45 доповнити пунктом 91 такого змісту:

„91) встановлення факту не реєстрації як фізичної особи-підприємця після закінчення навчання для самозайнятості (за виключенням випадку направлення безробітного центром зайнятості на прийнятну роботу);”.

 

31) статтю 46 викласти в такій редакції:

„Стаття 46. Прийнятна робота для безробітного

1. Зареєстровані безробітні зобов’язані сприяти своєму працевлаштуванню на прийнятну роботу, яку їм пропонує центр зайнятості, шляхом виконання запропонованих цим органом заходів, спрямованих на підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці та працевлаштування.

Прийнятною вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності) кваліфікації та / або навичкам та умінням особи, а також набутому нею за період своєї трудової діяльності досвіду роботи.

При підборі прийнятної роботи заробітна плата повинна бути не нижче розміру середнього рівня заробітної плати (доходу) протягом 8 місяців роботи такої особи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за звітний місяць, де особа зареєстрована як безробітна.

Робота відповідно до навичок та умінь, набутих безробітним впродовж життя, є прийнятною за умови, що роботодавець вважає їх достатніми для виконання такої роботи.

При визначенні роботи як прийнятної також враховується транспортна доступність з урахуванням часу проїзду до місця роботи, встановленого частиною десятою цієї статті, стан здоров’я, що підтверджується медичною довідкою, та потреба ринку праці.

Якщо особа позбавлена права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю у передбачених законодавством випадках, прийнятною для такої особи вважається робота, що відповідає її професії (спеціальності), набутому досвіду роботи з урахуванням таких обмежень.

2. Протягом перших трьох місяців перебування особи у статусі зареєстрованого безробітного при підборі прийнятної роботи враховується середній рівень заробітної плати (доходу) протягом 8 місяців роботи такої особи. При цьому, для безробітних із заробітною платою, розмір якої перевищує середній розмір, що склався у регіоні за звітний місяць, де особа зареєстрована як безробітна, при підборі прийнятної роботи береться до уваги такий середній розмір.

У разі, якщо особу не працевлаштовано протягом трьох місяців з дня реєстрації як безробітної, протягом наступних трьох місяців прийнятною для неї може вважатися робота із розміром заробітної плати, що на 20 відсотків нижче за середній розмір заробітної плати (дохід) за 8 місяців роботи, а для осіб, підбір прийнятної роботи для яких здійснювався з урахуванням середнього розміру заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітна, на 20 відсотків нижче за такий середній розмір.

3. Якщо зареєстрованому безробітному протягом трьох місяців з дня реєстрації в центрі зайнятості, неможливо надати роботу за наявною у нього професією (спеціальністю), йому пропонується робота з урахуванням потреби ринку праці; тривалості безробіття; доступних видів професійного навчання з подальшим працевлаштуванням під замовлення роботодавця або під потребу ринку праці.

4. Для зареєстрованих безробітних, які не мають професії (спеціальності) і вперше шукають роботу, прийнятною вважається така робота, що потребує первинної професійної підготовки, в тому числі безпосередньо на робочому місці, або оплачувана робота, яка не потребує професійної (спеціальної) підготовки.

5. Для зареєстрованих безробітних, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю, що перевищує шість місяців (в тому числі враховуючи час перебування у статусі зареєстрованого безробітного), прийнятною вважається робота за наявною професією (спеціальністю) чи досвідом роботи, за навичками та уміннями, набутими зареєстрованим безробітним впродовж життя, або робота з проходженням попередньої перепідготовки за новою професією за направленням центру зайнятості.

У разі відмови зареєстрованого безробітного без поважних причин від пропозицій професійного навчання, що відповідає його освітньо-кваліфікаційному рівню, спрямованого на підвищення кваліфікації особи (крім громадян, яким до досягнення загальновстановленого пенсійного віку залишилося два і менше років), прийнятною роботою для нього вважатиметься і робота, яка не потребує професійної підготовки, в тому числі некваліфікована.

6. Для зареєстрованих безробітних, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) понад шість місяців, прийнятною вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи чи щодо якої набули досвід трудової діяльності, строком не менше року, а робота за здобутими професіями (спеціальностями) може вважатися прийнятною за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці.

7. У разі отримання зареєстрованим безробітним професії за направленням центру зайнятості, прийнятною вважається робота за новою (без урахування середнього розміру заробітної плати (доходу) за 8 місяців роботи) та за попередньою професією (спеціальністю).

8. Підбір прийнятної роботи для зареєстрованих безробітних з числа осіб з інвалідністю (у тому числі шляхом розумного пристосування існуючого або створення нового робочого місця) здійснюється відповідно до їх професійних навичок та умінь, знань, індивідуальної програми реабілітації та з урахуванням побажань щодо умов праці.

9. Участь в громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру, що відповідають освіті, професії, спеціальності, навичкам, умінням, досвіду, пропонується для зареєстрованих безробітних, які:

не мають професії (спеціальності), або таких, що працювали на роботах, що не потребують спеціальної підготовки, та зареєстровані в центрі зайнятості більш як три місяці;

бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більш як шість місяців) перерви (крім громадян, яким до досягнення загальновстановленого пенсійного віку залишилося два і менше років) та зареєстровані в центрі зайнятості більш як три місяці;

не працевлаштувалися протягом місяця з дня закінчення професійного навчання за направленням центру зайнятості.

Участь в громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру, що відповідають освіті, професії, спеціальності, навичкам, умінням, досвіду, для зазначених у цій частині категорій безробітних вважається прийнятною, якщо вони зареєстровані в центрі зайнятості більш як шість місяців.

10. Для зареєстрованих безробітних, які працюють на умовах неповного робочого часу, прийнятною вважається робота якщо час та відстань проїзду до місця роботи (в один бік), де організовано щоденне транспортне сполучення, не перевищує однієї години та 40 кілометрів.

11. Прийнятною для зареєстрованого безробітного не може вважатися робота, якщо:

відсутня транспортна доступність до місця роботи;

час та відстань проїзду до місця роботи (в один бік), де організовано щоденне транспортне сполучення, перевищує півтори години та 60 кілометрів.

умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці (в тому числі якщо на запропонованому місці роботи порушуються встановлені законом строки виплати заробітної плати).

12. Без згоди зареєстрованого безробітного йому не може пропонуватися робота, яка потребує зміни місця проживання.

13. Підбір прийнятної роботи особам, які шукають роботу, здійснюється з урахуванням умов, зазначених у цій статті, крім умов щодо професійного навчання.

14. Пропозиції щодо прийнятної роботи формуються Єдиною інформаційно-аналітичною системою та надходять на електронний кабінет (за наявності) безробітного або шукача роботи.”.

 32) доповнити статтею 461 такого змісту:

„Стаття 461. Особливості підбору прийнятної роботи

У разі, якщо пропозиція роботи є прийнятною за освітою, професією (спеціальністю) та / або кваліфікацією, та / або досвідом роботи особи, але час та відстань проїзду до місця роботи (в один бік) не відповідає вимогам абзацу третього частини десятої статті 46 цього Закону, центр зайнятості надає безробітному, який працевлаштувався на таке робоче місце, щомісячну компенсацію частини транспортних витрат на проїзд до місця роботи та додому. Розмір компенсації не може перевищувати 30 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на початок року.

Строк виплати компенсації частини транспортних витрат на проїзд до місця роботи та додому не може перевищувати шести місяців.

Компенсація виплачується в межах коштів, передбачених на такі цілі у бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування особи з інвалідністю), у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.”.

 

33) у статті 47:

у частині першій:

в абзаці першому слово „продукції” виключити;

 абзац другий викласти в такій редакції:

„зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві або в цеху, дільниці, що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше трьох місяців і не перевищує шести місяців, не залежить від працівників та роботодавця, охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, у яких скорочення робочого часу становить 50 і більше відсотків на місяць;”;

 в абзаці другому пункту 3 частини третьої слова „на підприємстві” замінити словами „на цьому підприємстві”;

 частину шосту виключити.

 34) статтю 48 викласти в такій редакції:

„Стаття 48. Масове вивільнення працівників з ініціативи роботодавця

1. Масовим вивільненням з ініціативи роботодавця є одноразове або протягом:

1) одного місяця:

вивільнення 10 і більше працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 20 до 100;

вивільнення 10 і більше відсотків працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 100 до 300;

вивільнення 30 і більше працівників у роботодавця з чисельністю працівників 300 і більше;

2) трьох місяців − вивільнення 20 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.

2. Заходи із запобігання масовому вивільненню та мінімізації негативних наслідків передбачаються колективними договорами та угодами, укладеними на національному, галузевому та регіональному рівнях.

3. У разі виникнення загрози масових вивільнень працівників у зв’язку із скороченням роботодавець для запобігання такій загрозі за підсумками консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) здійснює заходи із запобігання вивільненню працівників, передбачені в колективних договорах та угодах.

4. Комплекс заходів щодо забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню, розробляється відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за участю сторін соціального діалогу.

5. Якщо масове вивільнення працівників призводить до зростання безробіття в регіоні або на відповідній території на три і більше відсоткових пункти протягом звітного періоду, ситуація на ринку праці визнається кризовою.

Під час масового вивільнення працівників можуть утворюватися спеціальні комісії у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення, трудових відносин, соціального захисту населення, для вжиття заходів із запобігання стрімкому зростанню безробіття.

Положення цієї статті не поширюються на масові вивільнення, що мають відбутися відповідно до трудових договорів, укладених на певний строк або для певних цілей (крім випадків, коли звільнення відбувається до закінчення строку або виконання умов трудового договору).”.

 

35) доповнити статтями 49 і 491 такого змісту:

„Стаття 49. Особлива гарантія для окремих категорій безробітних, які втратили роботу у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці

1. За відсутності прийнятної роботи працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи роботодавця у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, та військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв’язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, яким на день вивільнення залишилося не більше півтора року до встановленого статтею 26 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку, або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України „Про державну службу”, „Про статус народного депутата України”, „Про прокуратуру”, „Про наукову і науково-технічну діяльність”, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення гарантується право на достроковий вихід на пенсію.

При цьому страховий стаж зазначених осіб має перевищувати не менше, ніж на 5 років страховий стаж, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

2. Витрати на виплату пенсії, достроково призначену згідно з умовами цієї статті, та оплату послуг за її доставку відшкодовуються центральному органу виконавчої влади з реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, та центральним органом виконавчої влади з реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Клопотання про достроковий вихід на пенсію безробітних видається відповідно до порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку безробітних.

3. У разі працевлаштування осіб, яким достроково призначена пенсія, виплата пенсії припиняється.

 

Стаття 49¹. Право працівника, щодо якого є ризик припинення трудового договору

У випадку звільнення працівника відповідно до пунктів 1, 2, 4, 6, 8 статті 36, пунктів 1, 2, 6, 10, 11 статті 40 Кодексу законів про працю та повідомлення ним про це центр зайнятості не пізніше ніж за 2 тижні, така особа має право на першочергове формування її резюме, розміщення його на офіційному веб-сайті державної служби зайнятості, профорієнтацію, інформаційно-консультаційні послуги та послуги з пошуку роботи до моменту звільнення.”.

 

36) у частині третій статті 50:

пункт 2 викласти в такій редакції:

„2) вживати заходів для запобігання масовим вивільненням, у тому числі шляхом проведення консультацій з профспілками з метою розроблення відповідних заходів, спрямованих на мінімізацію негативних наслідків і зменшення чисельності вивільнених працівників.

Для цього роботодавець у ході консультацій, але не пізніше ніж за три місяці до можливих звільнень, подає виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику) необхідну інформацію (у письмовому вигляді) щодо зазначених заходів, у тому числі відомості про мотиви та причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, а також про кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення, критерії, що застосовуватимуться при визначенні працівників, які підлягають звільненню. Порядок проведення таких консультацій та виконання рекомендацій визначається колективним договором;”;

 

пункти 4 і 5 викласти в такій редакції:

„4) своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про:

4.1 попит на робочу силу (вакансії);

4.2 заплановане масове вивільнення працівників (за два місяці до вивільнення) у зв’язку із:

скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання;

змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією, реструктуризацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, наслідком яких буде скорочення чисельності або штату працівників;

5) проводити попередні консультації з виборним органом первинної профспілкової організації, з якою укладено колективний договір (профспілковим представником), залучати працівників інших роботодавців, зокрема працівників суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні.”.

 37) пункт 1 частини другої статті 51 доповнити абзацом такого змісту:

„забезпеченні контролю за виконанням умов, що висуваються до роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, на умовах трудових договорів відповідно до статті 39 цього Закону;”.

 

38) статті 52 і 53 викласти в такій редакції:

„Стаття 52. Нагляд та контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення

1. Державний контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення в межах визначених повноважень здійснюють:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

уповноважені органи місцевого самоврядування.

2. Державний нагляд за додержанням законодавства про зайнятість населення здійснює центральний орган виконавчої влади,  що реалізує  державну політику у сфері державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Громадський контроль у сфері зайнятості населення здійснюють професійні спілки та їх об’єднання, роботодавці та їх об’єднання.

 Стаття 53. Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість населення

1. Посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи-підприємці, винні у порушенні законодавства про зайнятість населення, несуть відповідальність згідно із законодавством.

2. У разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян зазначених у частині першій статті 14 цього Закону, з нього стягується штраф за кожну незаповнену вакансію в межах квоти у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

3. У разі провадження суб’єктом господарювання діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без отримання відповідної ліцензії або наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця без отримання відповідного дозволу стягується штраф у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

4. У разі неподання або порушення порядку подання суб’єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, за кордоном, відповідно до цього Закону відомостей про працевлаштованих ним осіб, а також відомостей про ненадання роботодавцем інформації про працевлаштування особи, якій надано послуги з посередництва у працевлаштуванні, та укладення з нею трудового договору, з такого суб’єкта стягується штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

5. У разі застосування роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця:

на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, стягується штраф за кожну особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення;

на інших умовах, ніж ті, що передбачені зазначеним дозволом, або іншим роботодавцем, стягується штраф за кожну особу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

6. У разі неподання або порушення роботодавцем встановленого порядку подання даних, передбачених абзацом третім пункту 4 частини третьої статті 50 цього Закону, стягується штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

7. У разі порушення суб’єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, вимог частини другої статті 37 цього Закону стягується штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

8. У разі порушення суб’єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, вимог цього Закону та Закону України „Про ліцензування видів господарської діяльності” стягується штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

9. Порушення інших вимог законодавства про зайнятість населення, крім передбачених частинами другою – восьмою цієї статті – у розмірі мінімальної заробітної плати.

10. Штрафи, накладення яких передбачено цією статтею, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частинах другій – сьомій та дев’ятій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, уповноваженими органами місцевого самоврядування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

11. Виконання постанови центрального органу виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, покладається на органи державної виконавчої служби.

12. У разі несплати (відмови від сплати) протягом місяця передбачених цією статтею штрафів їх стягнення здійснюється в судовому порядку. Суми штрафів, зазначених у частинах другій, п’ятій та шостій цієї статті, зараховуються до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а ті, що зазначені у частинах третій, четвертій, сьомій та восьмій, – до державного бюджету.

13. Посадові особи суб’єкта господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, які порушили вимоги законодавства під час надання таких послуг, несуть відповідальність згідно із законодавством. Невиконання суб’єктом господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, вимог законодавства під час надання таких послуг є підставою для прийняття рішення про припинення діяльності або анулювання ліцензії органом ліцензування.”.

 

ІІ. Прикінцеві положення

 1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2018 року, крім абзацу одинадцятого підпункту 2 пункту 10 розділу І цього Закону, який набирає чинність не раніше 01 січня 2019 року.

 2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, у тому числі положення про центральні органи виконавчої влади, визначені підпунктом 9 пункту 10 розділу І цього Закону;

прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом;

 3. Міністерству освіти і науки України у 12 місячний строк з дня набрання чинності цим Законом запровадити:

дуальну систему навчання;

рейтинг навчальних закладів, у першу чергу професійно-технічних;

залучити роботодавців до оцінки якості професійної освіти.

4. Міністерству аграрної політики та продовольства України у трьохмісячний строк змінити законодавчі критерії поняття „особисте селянське господарство”, зокрема у частині площі земельної ділянки, а також умови припинення його діяльності та виходу з нього членів.

 5. Сільським, селищним, міським радам забезпечити:

належне виконання статті 4 Закону України „Про особисте селянське господарство” у частині здійснення обліку особистих селянських господарств та їх членів, в тому числі зміни членства в особистому селянському господарстві, зміни в складі та розмірах площ земельної ділянки/ділянок, їхньої оренди тощо;

надання на постійній основі інформації державній службі зайнятості щодо членів особистих селянських господарств, які виробляють, переробляють сільськогосподарську продукцію з метою її реалізації та/або надають послуги з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

  

Голова

Верховної Ради України

 


Додаткові матеріали



Обговорення

Кількість користувачів, що приймають участь в обговорюванні проекту:
0
Додано пропозицій:
0
Підтримка проекту:Так:0  Ні:0
Обговорення з 7 Червня 2017р. по 7 Липня 2017р.

Всі Обговорення проектів нормативно-правових актів