Що робить держава, щоб відновити людський капітал, розповіла Міністерка соціальної політики України Оксана Жолнович під час виступу на форумі «Україна. Рік 2024». Публікуємо текстову версію промови.

Сьогодні хочу поговорити про те, як ми допомагаємо відновлювати найцінніше, що є в нашій державі – людський капітал. Якщо сфера охорони здоров'я в більшості сфокусована на відновленні тіла, то метою соціальної підтримки та політики передусім про душевну рівновагу. Про те, як допомогти прожити біль, впоратися зі стресом та складними життєвими обставинами. Як відновитися після горя та зібрати своє життя по цеглинці після того, як його зруйнували вщент. Як сформувати спроможність.

Власне, з часу повномасштабного вторгнення зранених душ, яким потрібно допомогти сформувати спроможність, збільшилось на мільйони. Ми маємо 5 мільйонів внутрішньо переміщених осіб, 3 мільйони людей з інвалідністю та близько 4 мільйонів людей, які щосекунди хвилюються, що можуть отримати повідомлення – «ваш рідний був героєм навічно». Ми маємо 7 мільйонів дітей, у яких вкрали дитинство. І щоб допомогти кожному відновити соціальний і ментальний стан, бюджет соціальної підтримки сьогодні збільшено – і він є другим після бюджету оборони. Адже ми не можемо залишитись осторонь підтримки тих, хто її найбільше потребує: малозабезпечених, багатодітних, людей пенсійного віку, – людей, що потребують допомоги щодня. І попри те, що ми вчасно щомісяця вже два роки виплачуємо усі соціальні допомоги, ми не втомлюємося шукати і створювати нові цифрові рішення, які допомагатимуть нашим людям отримувати такі послуги більш адресно, більш просто, таргетовано, з меншою кількістю папірців, які потрібно збирати, щоб отримати підтримку вчасно і швидко. Прикладом такої цифрової допомоги є субсидія. Зараз достатньо заповнити заяву для того, щоб далі держава повністю зібрала інформацію про доходи, склад домогосподарства, які платіжки сплачує людина, і сама розрахувала рівень необхідної допомоги, яку потрібно надати.

Також ми з 1 березня вже вдруге під час повномасштабного вторгнення індексуємо пенсії. Цього року це 8% індексації, що дозволить людям відновити свій рівень доходу найбільш вразливим пенсіонерам, відповідно до рівня інфляції. Також ми вперше за два роки проіндексували пенсію категоріям пенсіонерів, які отримують найменші пенсії. Раніше індексація не поширювалася на ті пенсії, які є найнижчими. Але, звісно, люди, які отримують найменшу пенсію, потребують найбільшої підтримки і, власне, її підвищення.

Разом з тим, ми розуміємо, що тільки виплати – це недостатня підтримка, яка потрібна людині у часи війни. Якщо людина стикнулася з насильством, втратила дім і почувається розгубленою, змінила місце свого проживання чи коли в родині є залежності, – нам потрібно надати їй послугу – супровід, “доторкнутися” до неї, щоб вона відчула, що вона не сама, що є кому її провести повз складні життєві обставини і допомогти вибратися з тої ситуації, в якій вона опинилася. Ми дуже часто чуємо від наших громадян, які знайшли прихисток за кордоном, про те, як їх там швидко “підхоплюють” і не дають розгубитися. І саме таких послуг критично бракує в Україні сьогодні. Тому нашим пріоритетом та завданням є розбудувати такі сервіси, де людина може отримати підтримку та супровід: виговоритися, відчути себе несамотньою і потрібною.

Першою з таких соціальних послуг є послуга з формування життєстійкості, яку ми створюємо спільно з проектом Першої леді «Ти як?». Ця послуга передбачає декілька складових і, насамперед, покликана бути місцем сили в громаді, куди можна звернутися і отримати якісну консультацію, фаховий скринінг.

Друга складова послуги – групи взаємопідтримки. Тут кожен, хто відчуває стрес, біль та відчай, не знає, як впоратися з панікою, зможе отримати навички, як регулювати свій психоемоційний стан, поділитися тим, як проживає ті чи інші обставини життя з іншими людьми, які мають подібний травмуючий досвід. Це, наприклад, групи батьків дітей з інвалідністю, родини, що втратили своїх рідних на війні, внутрішньо переміщені особи, ветерани, працівники критичної інфраструктури, – всі ті, хто може спільно, обмінюючись досвідом, посилювати один  одного.

Третя складова послуги життєстійкості спрямована на посилення батьківських компетентностей. Адже батькам добре відомо, як важливо розуміти, що дитині потрібно саме в цей час та конкретний період, правильно взаємодіяти на різних етапах зростання, щоб допомагати розвиватися. Зараз, через війну та атаки, це розуміння ще більше ускладнюється, і наші діти опиняються на самоті зі своїми болями і проблемами, а так не має бути. Тому цією послугою ми посилюємо батьківські компетентності і формуємо місце, де кожна сім’я зможе отримати потрібну підтримку.

І наступна складова послуги життєстійкості, яка є не менш важливою, – це координатори волонтерських активностей. У громадах є багато тих, хто хоче взяти на себе частку соціальної відповідальності, допомагати іншим. Але як це зробити? Координатор волонтерських активностей – якраз та людина, яка допомагає зібрати, навчити, скоординувати і поєднати тих, хто потребує допомоги, з тими, хто може її надати, – люди в пансіонатах, реабілітаційних центрах, одинокі пенсіонери, які потребують, як мінімум, спілкування. Це все те, що в громаді може бути реалізоване шляхом волонтерських активностей. Треба тільки підказати, допомогти і скоординувати.

Також хочу зазначити, що команди центрів життєстійкості повністю оплачуються Міністерством соціальної політики. Ми здійснюємо відбір в команду, забезпечуємо підготовку (даємо “карти роботи”, єдиний скрипт). Що потрібно від громади? Надати приміщення. Також ми залучаємо і міжнародні організації, і бізнес, які зможуть допомогти облаштувати приміщення у кожній громаді, де воно потребує додаткового облаштування, щоб люди почували себе гідно, комфортно, і щоб ці умови були якнайкращими. Такий приклад співпраці у нас уже є з агрохолдингом Астарта, який поремонтував центри життєстійкості в тих громадах, де працюють їхні працівники. Запрошуємо до взаємодії й інші бізнеси й спільноти, які можуть посилити громади на місцях.

Ще одна не менш емпатійна послуга, яку ми створили минулого року, – відновлення стосунків у родинах військових, які повертаються з фронту. Уявіть собі двох людей, які прожили за цей час абсолютно різні досвіди, отримали абсолютно різні душевні, ментальні, фізичні травми, які повинні заново навчитись сприймати один одного на всіх рівнях їхнього співжиття, які дуже часто взагалі не знають, з яких кроків починати. Тижневі відновлення в санаторіях під супроводом соціальних працівників, психологів, соціальних педагогів дозволять їм заново відкритися, обговорити свої проблеми, знайти шляхи і рішення, яким чином відбудувати родину. Ця послуга вже працює в Полтавській, Черкаській, Вінницькій областях. Ми масштабуємо її далі.

Ми готові вчити і формувати команди, але оплачують послугу з коштів місцевих бюджетів і регіональних бюджетів, тож ми просимо долучатися до цієї послуги, бо відгуки, які ми отримуємо після проходження цих тижневих реабілітацій, просто не можуть залишати байдужими. Коли тобі 47-річний військовий говорить: «Я вперше відчув, що про мене потурбувалися, вперше відчув, що я небайдужий для свого суспільства, я вперше відчув, що про мої проблеми є з ким поговорити». Коли молода родина, в якій батько був військовим і вже більше не може здійснювати цю роботу, почали заново переосмислювати своє життя і спланували народження ще однієї дитини, коли деякі родини вперше взагалі за життя відпочивають разом і можуть поговорити про свої стосунки, – все це доводить до мурашок по шкірі. Тож я вважаю, що ця послуга має бути масштабованою і доступною для кожного нашого ветерана.

Третя нова послуга, зумовлена викликами війни, – це соціальний супровід військових та їх родин в місцях безпосередньої дислокації військовослужбовців. Ми отримали величезну кількість – мільйон людей, цивільних людей, не готових до війни, які в моменті опинилися в реаліях військового часу зі зброєю, в абсолютно інших незвичних для себе умовах, до яких вони не всі були готові. І в них у цивільному житті залишились кредити, аліменти, несплачені рахунки. З окопу дуже важко розблоковувати свої картки. І цими речами має хтось опікуватись. Зараз ми розпочали експеримент, він вже два місяці триває у 5 батальйонах. І ми також бачимо надзвичайно позитивні відгуки про роботу соціальних працівників. Плануємо розширення ще до 8. Зараз йде відбір і навчання команд. Я сподіваюсь, що до кінця року в нас уже буде таких 35 батальйонів. Повністю роботу команд ми оплачуємо з коштів Міністерства соціальної політики.

Ми також працюємо і над розширенням інших соціальних послуг, в тому числі, які протидіють домашньому насильству, підтримують родини у скруті та інші послуги – там, де потрібна соціальна допомога і підтримка.

Але вся наша робота буде неможливою без підтримки наших міжнародних партнерів. Адже всі ви знаєте, що соціальний бюджет складається практично на 100% із коштів, що заходять до нас від міжнародних донорів і партнерів. Тож я звертаюся до вас, міжнародна спільнота, наші міжнародні партнери. Ми спільно з вами за вашої підтримки розвиваємось, реформуємось, відновлюємо, підтримуємо наших людей. Але нам потрібна ваша стабільна підтримка і надалі, бо без соціального захисту, без соціальної допомоги, без соціальних виплат люди не тільки не зможуть вижити, якщо вони є малозабезпеченими, незахищеними. Ці соціальні виплати є також маркером стійкості нашої держави. Вони дозволяють повірити кожному, хто сьогодні на передовій, що про їх рідних є кому потурбуватися, що ми дбаємо і турбуємося один про одного, незважаючи ні на що. Що ми є суспільство, а не сам за себе. Все це є, в тому числі завдяки тому, що ми як соціальна держава продовжуємо діяти і що ставимо людину і її потреби на перше місце. Тож нам дуже потрібно, щоби ми відчували цю підтримку і плече і зі сторони наших міжнародних партнерів.

Дякую!