Під час війни кожен з нас виконує свій обов'язок перед Україною на своєму місці. Соціальні працівники, на яких припало велике навантаження, – не виняток. Працювати навіть під час окупації, підтримувати ВПО, зберігати стандартні соціальні послуги – це те, що роблять ці люди з Великим Серцем. До вашої уваги – цикл розповідей про те, як соціальна сфера в Україні вистояла і діє у надскладних обставинах на прикладі конкретних громад.

Дніпропетровщина - друга область після Львівської за кількістю прийнятих внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Наразі тільки в обласному центрі ця цифра сягає 115 тисяч, третина з яких припадає на дітей, пенсіонерів та людей з інвалідністю. Неофіційна ж цифра біженців, враховуючи тих, хто затримується тут на кілька днів, разів у два більша.

– З моменту запровадження військового стану всі соціальні установи та виконавчі органи Дніпра працюють у посиленому режимі, – говорить заступник міського голови, директор департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради Едуард Підлубний. – Департамент прийняв рішення про розміщення громадян, що тимчасово прибувають до Дніпра із зони бойових дій, в установах та закладах соціальної сфери. Жінкам з дітьми та вагітним на останніх тижнях вагітності ми віддали приміщення Центру соціальної підтримки дітей та сімей. Внутрішньо переміщених осіб з маленькими дітьми поселили в Центрах соціальної підтримки дітей та сімей, які раніше називалися дитячими будинками (їхні маленькі мешканці наразі перебувають на заході України). Громадяни похилого віку живуть у міському територіальному центрі. Для поліпшення їхніх побутових умов французьке агентство з технічного співробітництва та розвитку ACTED придбало дві пральні машини та сушки для білизни. Найближчим часом воно ж проплатить купівлю двох бойлерів, і можна буде установити додаткові душові кабіни.

Турбота про внутрішніх переселенців не позначилася на якості надання соціальних послуг місцевому населенню, які надавалися у мирний час. Денне відділення територіального центру, скажімо, вже відновило лікувальні фізіопроцедури, гімнастику, музичні та хореографічні заняття. До цих занять долучаються також ВПО.

Певна кількість лежачих та людей з інвалідністю залишається в інтернатних закладах зі стаціонарним доглядом, але чимало з них за участю Громадської ради міста спрямовується до спеціалізованих закладів на заході України чи за кордон. Раніше щотижня організовували спеціальні евакуаційні потяги для людей з інвалідністю. Зараз – за потреби. Буває, вдається знайти родичів таких людей чи знайомих, готових забрати їх до себе. У цих випадках підключається служба соціального таксі. Тоді мікроавтобуси, якими найтяжчих евакуйованих перевозять до місць їхнього тимчасового мешкання, відвозять їх на вокзали, звідки вони у супроводі волонтерів чи близьких вирушають далі.