Марина Лазебна, Міністр соціальної політики України, взяла участь у нараді щодо психічного здоров’я та психологічної допомоги людям, які постраждали внаслідок війни. Нарада відбулась під головуванням Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля та за участю першої леді Олени Зеленської.

Олена Зеленська ініціювала створення Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Її мета – допомогти громадянам подолати надзвичайний стрес та наслідки травм, отриманих внаслідок війни, попередити розвиток психічних розладів. Для цього потрібно систематизувати та консолідувати усі наявні у держави, громад та громадянського суспільства ресурси та напрацювання, щоб забезпечити доступ до якісних послуг із психічного здоров’я для всіх, хто їх потребує – і військових, і цивільних.

Програма передбачає:

1. Підвищення обізнаності людей в питаннях психічного здоров’я (як зберігати здоров'я, практики самодопомоги та стрес-менеджменту, коли звертатись по допомогу, боротьба зі стигмою щодо звернення до психолога/психіатра).

2. Створення дослідницько-освітньої платформи/путівника для фахівців та отримувачів послуги. На платформі будуть зібрані методики, онлайн навчальні курси методикам та інструментам, онлайн-рішення для самодопомоги і т. д.

3. Навчання сімейних лікарів, лікарів-психологів, психотерапевтів, соціальних, шкільних, військових психологів доказовим методикам допомоги людям, які пережили травматичні події.

4. Розбудова системи надання допомоги, якою зможе скористатися той, хто її потребує.

Розробка програми ведеться у тісному контакті з ВООЗ, яка надає необхідну підтримку та експертизу.

«Російська агресія забирає життя, калічить фізично та психологічно, змушує українців залишати домівки, розлучає сім’ї, краде дитинство. Люди опиняються в окупації, потрапляють у полон, зазнають катувань, втрачають рідних – часто на власних очах. Ми навіть не уявляємо, яка кількість громадян зазнала гендерного насильства. За три місяці війни українці, на жаль, пережили те, що здавалося неможливим у цивілізованому світі. У серці Європи. І в XXI столітті», – наголосила перша леді Олена Зеленська.

«Створення та впровадження Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки має стати відповіддю на ті виклики, які стоять перед нами. Необхідно зробити доступними послуги щодо психічного здоров’я для всіх, хто їх потребує або потребуватиме в майбутньому. Потрібно допомогти людям подолати стрес і запобігти розвитку психічних порушень», – підкреслив Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.

«З кожним днем кількість людей, які відчуватимуть наслідки для свого психічного здоров’я, зростатиме. Навіть на тих, хто зміг стійко пережити перші місяці війни, чекає ментальне виснаження, адже звикання до постійного перебування в умовах війни також може мати негативний вплив на психічне здоров’я. Перебуваючи в осередку подій, люди зазнають безпосередніх психічних травм, стаючи свідками насильства. Ті, хто покинув країну чи переїхав до більш безпечних регіонів, не здатні повністю дистанціюватися від подій, що стосуються близьких людей чи рідних домівок», – зазначив Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко.

Марина Лазебна підкреслила, що психологічна допомога є ключовим кроком для комплексного відновлення ментального добробуту нації. І держава має допомогти нашим людям не просто пережити досвід війни і загоїти травми, а вийти на нову якість життя, спілкування та самовідчуття. «Починати необхідно з психологічної допомоги. А далі забезпечити комплексну реабілітацію та відновлення, надати людині необхідні саме їй послуги для того, щоб вона мала всі можливості будувати життя своєї мрії. Це може бути працевлаштування або допомога у відкритті власної справи, послуги з догляду за дітьми або непрацездатними членами родини, медична реабілітація або навчання нової спеціальності. Тобто ми маємо дати людям перспективу.

Починати таку комплексну реабілітацію необхідно вже зараз, не чекаючи на закінчення війни. Наприклад, американський та ізраїльський досвід довів, що військові, які отримують психологічну допомогу прямо під час воєнних дій, в рази менше мають пост-травматичні стресові розлади, аніж військові, які отримали психологічну допомогу лише після завершення своєї участі у бойових діях», - прокоментувала Марина Лазебна.

Вона повідомила, що Мінсоцполітики зробило карту груп людей, які в першу чергу потребуватимуть підтримки. Вона складається з 10 умовних груп, які мають різні потреби та травми, що необхідно враховувати при наданні їм допомоги:

• військові;

• члени родин військових;

• медики;

• волонтери;

• постраждалі від бойових дій, військових злочинів та полону;

• члени родин загиблих, полонених, зниклих безвісти, постраждалих від бойових дій та військових злочинів;

• люди з територій, які були окупованими або на яких відбувались активні бойові дії;

• люди, які вимушено полишили домівки та перемістились (як за кордон, так і всередині країни);

• люди, які втратили домівки;

• люди, які приймали переміщених.

Міністр також поінформувала про ресурси, які можна задіяти у наданні необхідної психологічної та в подальшому комплексної реабілітаційної допомоги постраждалим від війни. Це близько 1 000 надавачів соціальних послуг, у яких допомогу можуть надавати не лише психологи, а й фахівці із соціальної роботи. В цих центрах працюють близько 300 психологів та майже 4000 фахівців із соціальної роботи. Це 650 спеціалізованих служб підтримки постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, які є в кожному регіоні України, і які також можуть надавати постраждалим від війни психологічну та соціальну допомогу.

Також Мінсоцполітики переорієнтувало на потреби воєнного часу роботу 8 центрів комплексної реабілітації, де послуги отримують військові після важких поранень, люди з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи.

Зараз часто людям допомога потрібна екстрено, за місцем їх перебування. Вони не мають часу та можливості шукати надавача послуг. Для таких людей Мінсоцполітики разом з Міжнародним благодійним фондом «Українська фундація громадського здоров'я» та ЮНІСЕФ створили 50 міждисциплінарних мобільних команд в 11 регіонах України (Львівська, Закарпатська, Тернопільська, Чернівецька, Рівненська, Івано-Франківська, Житомирська, Вінницька, Волинська, Хмельницька та Дніпропетровська області).

Вони надають соціально-психологічну, правову, медичну допомогу дітям та сім’ям, які постраждали від війни, з особливим фокусом на вагітних жінок,  жінок із дітьми, дітей та підлітків.

Їх головна перевага в тому, що вони реагують миттєво, виїжджають до залізничних та автовокзалів, пунктів пропуску, перетину кордону, евакуаційних центрів, притулків, за потреби надають гуманітарну допомогу та життєво необхідні засоби. За півтора місяці роботи мобільні команди надали допомогу майже 11 тисячам людей.

Марина Лазебна повідомила, що завдяки співпраці з ВООЗ в рамках проекту „Важливі навички в період стресу” найближчим часом будуть підготовлені 75 тренерів, які будуть навчати соціальних фахівців в громадах працювати з постраждалими від війни. Вона підкреслила, що роботу системи комплексної реабілітації можна розгорнути швидко, використавши наявні ресурси. Але працювати система має на основі міждисциплінарного комплексного підходу, де людина отримує всі послуги за принципом «єдиного вікна».  Для організації та координації такої роботи потрібен Національний ресурсний центр комплексної реабілітації та відновлення ментального добробуту постраждалих від війни.

«Але, мабуть, найважливішим кроком для того, щоб донести допомогу до кожного, є широка інформаційна кампанія, яка буде спрямована на зміну ставлення суспільства до надання психологічної допомоги. Це необхідно для того, щоб звертатись за допомогою не вважалось «соромно». Така кампанія має бути спрямована на те, щоб суттєво підвищити частку самозвернень за комплексною реабілітацією і, відповідно, підвищити рівень охоплення постраждалих послугами», - зазначила Марина Лазебна.