З нагоди Всесвітнього дня дитини 20 листопада у Національному інформаційному агентстві «Укрінформ» відбувся круглий стіл та прес-конференція Міністра соціальної політики України Марини Лазебної.

Організаторами заходу виступили Міністерство соціальної політики України та експерти проєкту Мінсоцполітики «Реформування закладів інституційного догляду та виховання дітей у Тернопільській області» (далі – Проєкт).

У своєму виступі Міністр торкнулася питань забезпечення прав дитини в Україні. Саме в цей день 20 листопада 1989 року  Генеральною Асамблеєю ООН була  прийнята Конвенція ООН про права дитини, яку називають «Світовою конституцією прав дитини». Україна була у першій когорті країн, які ратифікували цей документ. З 27 вересня 1991 року норми Конвенції діють як складова національного законодавства України. Держава взяла на себе зобов’язання забезпечити кожній дитині безпечні та сприятливі умови розвитку, гідний рівень життя, доступ до високоякісної освіти та охорони здоров’я, а також забезпечити належне влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Марина Володимирівна відзначила, що реалізація завдань Конвенції передбачає спільні дії різних гілок влади – законодавчої, виконавчої та судової, а також синергію взаємодії багатьох міністерств й відомств, роботу місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, закладів, установ та організацій, які надають послуги дітям та сім’ям, громадських та релігійних організацій, представників преси і, звичайно, батьків. Рушійною силою, що має об’єднати зусилля всіх перелічених суб’єктів, є принцип забезпечення найкращих інтересів кожної дитини.

Зокрема, Міністр зазначила: «У наступному році буде 30 років як Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини. За ці три десятиліття ми вибудували систему захисту та забезпечення прав дітей. Дякую усім партнерам, хто на початках стояв поруч з нами і допомагав формувати кращі механізми реалізації прав дитини. Неоціненною є роль та підтримка у впроваджені положень Конвенції наших міжнародних наших партнерів, серед яких: ЮНІСЕФ, Європейський Союз, Світовий банк, Агентство США з міжнародного розвитку США, ПРООН та інші агентства системи ООН, уряди Німеччини, Швеції, Нідерландів, Польщі та інших країн. Ми продовжуємо розвиватися й рухатися вперед й попереду ще чимало роботи».

Міністр звернула увагу, що вибудувана протягом трьох десятиліть система захисту дітей сьогодні проходить іспит на зрілість та потребує суттєвого перелаштування у зв’язку з реформою децентралізації. Відповідно до чинного законодавства сільські, селищні, міські голови, а також старости сіл і селищ, несуть персональну відповідальність за забезпечення виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, випадків жорстокого поводження з ними, виникнення безпосередньої загрози життю або здоров’ю дитини, надання таким дітям допомоги і своєчасне інформування про них відповідних суб’єктів. У зв’язку з цим особлива відповідальність за координацію заходів покладається на Служби у справах дітей, які мають діяти у кожній громаді. Водночас, як зазначила пані Міністр лише 35% з усіх створених громад мають служби у справах дітей. 

Серед проблемних питань, яких торкнулася Марина Лазебна, були також питання діяльності судової системи щодо встановлення статусу дітям, позбавленим батьківського піклування. Вона наголосила, що незавершеність реформи судової системи найболючіше відчувають діти, чиї справи про надання статусу чи усиновлення розглядаються роками, а діти тим часом перебувають в інституційних закладах.

На завершення свого виступу пані Марина  звернула увагу та стан реалізації Національної стратегії реформування системи інституційного догляду і виховання й відмітила складнощі й позитивний досвід у реформі деінституціалізації. Зокрема, мова йшла й про позитивний досвід реалізації проєкту Мінсоцполітики «Реформування закладів інституційного догляду та виховання дітей у Тернопільській області».

Світлана Беспоповцева, яка є керівником апарату Тернопільської обласної державної адміністрації та очолює роботу обласної міжвідомчої робочої групи з реформування системи інституційного догляду і виховання презентувала результати зазначеного проекту та досвід організації реформування. Вона зокрема зазначила, що управлінська складова є визначальною для будь якої реформи, тим більше, якщо це стосується дітей. Тому приймаючи будь які управлінські рішення маємо думати як вони вплинуть на дітей та їхніх батьків, а це значить і на майбутнє громади, регіону, держави. В області - 92 відсотка дітей в інтернатах мають обидвох чи одного з батьків. Ми працюємо над тим щоб зменшити залежність вразливих сімей з дітьми від послуг інтернатів. Зробити цю роботу системно допомагає нам проєкт «Реформування закладів інституційного догляду та виховання дітей у Тернопільській  області», який здійснюється за фінансової підтримки Світового банку.

Основним критерієм спільної роботи, наголосила керівник міжвідомчої робочої групи, є показник зменшення кількості дітей, які перебувають цілодобово в інтернатних закладах. Фактично, менш як за 2 роки кількість таких дітей в інтернатах області зменшилась більш ніж на 35 відсотків, а це значить що біля 500 дітей повернуто в сімейне середовище до своїх батьків або в сімейні форми виховання, а громади за місцем проживання сімей взяли на себе відповідальність щодо їх підтримки та створення відповідних послуг.

Вона зазначила, що досягли таких результатів завдяки тому, що в основу будь якого рішення першочергово ставились інтереси дітей чи дитини, а вже потім персоналу інтернатного закладу чи батьків. В області 19 закладів інституційного догляду та виховання. 6 із них знаходяться в процесі реформування, решта вступають в цей процес протягом 2-х років.

Ми відмовились, зазначила пані Світлана,  від простого перейменування закладів. На сьогодні розроблені комплексні плани трансформації  для 6 закладів, 5 із них вже затверджені рішення сесії Тернопільської обласної ради. Троє з шести закладів  мають стати обласними ліцеями, надавати профільну освіту учням старших  класів. ще троє будуть спеціалізуватись на наданні високоспеціалізованих соціальних послуг для дітей з інвалідністю та їхнім батькам, а також  сімейно орієнтованих послуг дітям, які залишились без батьківського піклування. Протягом перехідного періоду перед цими закладами стоїть завдання реінтегрувати своїх вихованців у сімейне середовище: до батьків, родичів чи в одну із сімейних форм виховання. Цю роботу вони здійснюють спільно зі службами у справах дітей, соціальними працівниками.

Для зменшення залежності від інтернатів та профілактики соціального сирітства необхідно розвивати послуги. В поточному році на 85 %  збільшилась кількість інклюзивних класів; здійснені заходи, які забезпечили доступність дітей з низки віддалених сіл та хуторів до закладів освіти,  придбано 19 шкільних автобусів; удвічі зросла кількість ФСР в ОТГ; досягнуто певного прогресу у розвитку сімейних форм виховання, в п.р. створено перші 3 патронатні сім’ї; 8 прийомних сімей, 2  дитячих будинки сімейного типу. Але в цьому напрямку у нас ще непочатий край роботи, зазначила пані Світлана.

У свою чергу Володимир Кузьмінський подякував Міністерству соціальної політики України, Світовому банку, Тернопільській обласній державній адміністрації за підтримку проекту та співпрацю в інтересах дітей. Також зазначив, що основними чинники, які дозволили досягти позитивних зрушень в реформуванні системи інституційного догляду та виховання в Тернопільській області є перш за все сформовані переконання в ключових учасників процесу деінституалізації, що інтереси дітей мають бути на першому місці й розуміння шкідливості для повноцінного розвитку дітей інтернатної форми виховання. В рамках проекту було проведено більше 80 навчальних заходів , в яких взяли участь більше 1100 осіб.

Проект продемонстрував успішну модель міждисциплінарної взаємодії в найкращих інтересах дитини. Він показає, як об’єднувати представників різних інституцій, галузей навколо питань потреб і прав дитини, її благополуччя і безпеки. Впроваджуючи інтегрований підхід в різних аспектах, Проект допоміг кожному фахівцю соціальної сфери загалом усвідомити сенс і силу колективного ухвалення рішень на основі оцінки потреб дитини та її сім’ї, а також зрозуміти своє місце і роль зокрема.

Важливими напрацюванням проекту є  запровадження:

• інформаційно-аналітичної системи обліку дітей, які перебувають в інтернатах, яка дозволяє в онлайн режимі здійснювати моніторинг, контролювати рішення про направлення дітей, надавати громадам оперативну інформацію по кожній дитині та планувати спільну роботу по поверненню дітей у сім’ї чи захисту дітей.
• єдиного порядку зарахування дітей до інтернатних закладів обласної комунальної власності, який був затверджений в минулому році обласною радою. Цей порядок передбачає підвищення відповідальності місцевих органів влади за становище дітей, визначення доцільності направлення дитини до інтернату, надання сім’ям підтримки у догляді за дитиною.

Досвід реформування закладів інституційного догляду і виховання дітей, розвитку соціальних послуг, напрацьований Проєктом в Тернопільській області, цінний тим, що акцентує увагу на зміні ставлення учасників до прав дітей, зокрема базового права на виховання у сімейному середовищі, сприяє усвідомленню необхідності  реформування інтернатних закладів і визначає дорожню карту поступової трансформації цих закладів перш за все з врахуванням інтересів дітей.

Учасники круглого столу підкреслили, що попереду стоять ще більш складні завдання пов’язані із запровадженням послуг, створенням соціальних підрозділів в громадах, служб у справах дітей.  Але всі учасники круглого столу готові об’єднувати зусилля і рухатися далі.