В рамках продовження участі української делегації у Щорічній нараді ОБСЄ з огляду виконання зобов’язань держав – учасниць у людському вимірі, сьогодні заступник Міністра соціальної політики Наталія Федорович виступила на робочому засіданні 17 «Основоположні свободи ІІ, включаючи свободу переміщення трудових мігрантів і соціальну інтеграцію легальних мігрантів».

Під час свого виступу Н. Федорович зазначила, що відповідно до класифікації Міжнародної організації міграції, внутрішньо переміщені особи відносяться до категорії мігрантів. Для України питання внутрішньо переміщених осіб вже більше трьох років залишаються гострими і актуальними. 4% населення країни змушені були тікати на території, контрольовані Урядом України, від насильства і грубого порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та Донбасу.

Примусове переміщення такої великої кількості людей протягом короткого періоду часу створило значні виклики для Уряду України, місцевої влади та громад, обумовлені необхідністю належного задоволення потреб вимушених переселенців.

На даний час в Україні створена Єдина інформаційна база обліку внутрішньо переміщених осіб. За майже три роки держава виплатила  майже 9 млрд. грн. щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання. Уряд двічі в цьому році підвищував розмір грошової допомоги дітям з інвалідністю, суттєво збільшено допомогу людям з найбільш важкими формами інвалідності, і їх сім'ям.

„При цьому, ми йдемо по шляху спрощення механізму контролю з боку держави за здійсненням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.” – зазначила Н.Федорович.

Одним із найважливіших питань є питання працевлаштування внутрішньо переміщених осіб, а найбільш важким наслідком незаконної окупації АР Крим та військової агресії РФ на Донбасі є значна кількість постраждалих дітей.

Заступник Міністра зазначила, що сьогодні всі міжнародні документи і державні рішення не можуть бути належним чином реалізовані на територіях, неконтрольованих Урядом України. Ситуація ускладнюється наявністю понад 400-кілометрової ділянки державного кордону з Російською Федерацією, яка знаходиться поза контролем України і широко використовується для надходження зброї, боєприпасів і бойовиків в зону конфлікту. На жаль, дана ситуація залишаються переважно без уваги міжнародних організацій через відсутність безпечного і безперешкодного доступу для спостереження Місіями ООН з моніторингу прав людини в Україні, СММ ОБСЄ, а також ЮНІСЕФ.

Н. Федорович зазначила, що незважаючи на те, що за останніми даними УВКБ ООН, ВПО складають більше половини (36,6 млн. або 54,1%) з 68 млн. всіх людей в світі, які покинули свої будинки, відповідні міжнародні механізми і стратегії захисту і допомоги внутрішньо переміщеним особам залишаються недостатньо розвиненими. Тому існує потреба в цілісному підході і ефективному реагуванні на ці виклики, які повинні бути скеровані на захист людей і їх людської гідності. Особливий акцент необхідно робити на тих, хто є надзвичайно вразливим: жінок, дівчат, інвалідів, дітей і корінні народи.

Наприкінці свого виступу Н. Федорови заявила, що Україна підтримує міжнародні зусилля у боротьбі з усіма формами порушень прав людини в конфліктних і постконфліктних ситуаціях. У зв'язку з цим необхідно почати ґрунтовну дискусію на міжнародному рівні з розробки міжнародного інструменту, спрямованого на захист прав вимушених переселенців.