Торгівля людьми є другий за прибутковістю вид злочинної діяльності після продажу зброї та наркотиків.

"Рівно 6 років назад, 21 вересня 2011 року, Верховна Рада України прийняла за основу і в цілому Закон України „Про протидію торгівлі людьми”", - заявила заступник Міністра соціальної політики України Наталія Федорович.

Ця подія започаткувала створення в Україні єдиної системи боротьби з  торгівлею людьми.

Як відомо, жертвою торгівлі людьми може стати будь-яка людина, незалежно від віку та статі. Буде це пенсіонер, людина працездатного віку чи дитина – байдуже. Основний принцип, за яким торгівці людьми обирають собі жертву – це уразливий стан особи.

Основними уразливими категоріями осіб, які відносяться до групи ризику:

-           незаміжні жінки, самотні матері, розлучені особи;

-           молодь, діти вулиці, діти-сироти, вихідці з неблагополучних сімей;

-           сільське населення;

-           внутрішньо переміщені особи;

-           іноземні громадяни – трудові мігранти;

-           особи, які зазнали насильства, у тому числі сексуального;

-           бідні, малозабезпечені особи;

-           особи з проблемами психічного здоров’я.

Найбільш вразливими до торгівлі людьми категоріями населення є:

- жінки у віці 18-26 років, у першу чергу незаміжні (вразливі до сексуальної експлуатації);

- чоловіки у віці 25-60 років, у першу чергу одружені (вразливі  до трудової експлуатації);

- діти у віці 13-18 років, у першу чергу дівчатка з неповних та реструктурованих сімей (коли один із батьків нерідний).

Потрапляння людей в ситуації торгівлі людьми сприяє чимало чинників, зокрема:

-           економічна нестабільність у державі;

-           соціальна нерівність та низький рівень життя населення;

-           насильство в сім'ї та інші прояви ґендерної нерівності;

-           девіантна поведінка батьків (вживання алкоголю, наркотичних речовин)

-           привабливість уявного кращого життя за кордоном та погана обізнаність українських громадян щодо можливостей працевлаштування і перебування за кордоном та їх наслідки;

-           відсутність належної системи захисту постраждалих та несистематична превентивна робота.

Прийняття Закону України „Про протидію торгівлі людьми” сприяло зміцненню співпраці всіх причетних органів виконавчої влади у виявленні та ідентифікації осіб, які постраждали від торгівлі людьми, а також у наданні їм належної соціальної допомоги; започатковано процедуру встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми; затверджено стандарти надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми; визначено заклади допомоги особам, які постраждали від цього злочину; затверджено порядок взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.

Даний закон опікується не лише громадянами України, але й іноземцями та особами без громадянства, які постраждали від такого ганебного злочину, як торгівля людьми, на території України.

Особа, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на отримання статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, який надає право постраждалій особі отримати повний спектр соціальних послуг, одноразової матеріальної допомоги у розмірі трьох прожиткових мінімумів, встановленого для відповідної категорії населення.

Для отримання такого статусу, особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися за місцем свого перебування до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу.

За період дії Закону України „Про протидію торгівлі людьми” Мінсоцполітики встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, 418 особам, з них 167 жінок, 210 чоловіків та 41 дитина (13 хлопчиків та 28 дівчаток). Від трудової експлуатації постраждали 268 осіб, сексуальної – 82 особи, залучення до жебракування – 47 осіб, змішаної експлуатації – 7 осіб, вилучення органів – 9 осіб продажу дитини – 4 осіб, сурогатного материнства – 1 особа. Основними країнами експлуатації осіб є Російська Федерація, Україна, Польща та Туреччина. 

Будьте обізнаними! Не потрапляйте до рук торгівців людьми!