Увага акцентувалася здебільшого на питаннях встановлення нового розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року, оплати праці, зокрема в сфері освіти та охорони здоров’я, гендерного розриву в оплаті праці, підготовки до ратифікації конвенцій МОП №№ 173, 183, 189.

 «Підвищення мінімальної заробітної плати на законодавчому рівні є дуже важливим, бо йдеться про вартість робочої сили в Україні. А передумовою такого рішення став аналіз рівня бідності серед домогосподарств. Виявилося, що серед працюючих громадян рівень бідності становить 19–23 відсотки. Це дуже багато і з цим треба було щось робити. Тому й постало гостро завдання підвищення рівня мінімальної заробітної плати», - поінформував Віктор Іванкевич.

 Він також розповів, що задля захисту низькооплачуваної категорії працівників у Законі України „Про Державний бюджет України на 2017 рік” з 1 січня 2017 року мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі – 3 200 гривень, у погодинному розмірі – 19,34 гривні. З метою забезпечення зазначених розмірів мінімальної заробітної плати та приведення законодавства України до європейської практики та міжнародних норм, зокрема, щодо мінімальної заробітної плати, було прийнято Закон України від 06.12.2016 № 1774-ХІІІ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

 За словами Державного секретаря, згідно із зазначеним Законом мінімальна заробітна плата визначається як нижча межа оплати праці в нормальних умовах і забезпечується не лише тарифною частиною заробітної плати, а й іншими складовими заробітної плати стимулюючого характеру. При цьому тарифні сітки формуються підприємствами самостійно із забезпеченням встановлення мінімального посадового окладу (тарифної ставки) у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Заробітна плата у розмірі не нижче мінімальної заробітної плати має нараховуватись у випадку, коли працівник виконав місячну норму праці. Якщо норма праці не виконана, то заробітна плата, у т. ч. мінімальна заробітна плата, нараховується пропорційно виконаній нормі праці.

 «Прийняття Закону було спрямовано насамперед на вирішення двох проблем – зменшення рівня бідності серед працівників та виведення заробітних плат із тіні. Зокрема, Законом передбачено низку штрафів, які можуть бути накладені на роботодавця за використання нелегальної праці. Цей документ – великий компроміс, досягнутий в результаті переговорів з профспілковими об’єднаннями та організаціями роботодавців», - наголосив Віктор Іванкевич.

 За інформацією Мінсоцполітики, для забезпечення впровадження мінімальної заробітної плати у бюджетній сфері Урядом передбачено 40 млрд грн додаткових коштів у державному бюджеті на 2017 рік. Під головуванням Віце-прем’єр-міністра України створена робоча група, яка щотижня моніторить та аналізує ситуацію, оперативно реагує на критичні моменти. Аналогічні групи створені і в областях.

 «Нині мінімальна зарплата не є елементом формування системи оплати праці. Вона – поза системою. Це – гарантований державою мінімальний рівень. Роботодавець самостійно в колективному договорі формує систему оплати праці, але платити менше, ніж 3200 гривень, за виконану місячну норму праці не може», - підкреслив директор Департаменту заробітної плати та умов праці Олександр Товстенко.

 Зі свого боку, Маріко Учі зазначила, що питання мінімальної зарплати є актуальним в усьому світі. Зважаючи на великий інтерес до нього, сторони обговорили можливість проведення у березні ц.р. семінару на тристоронній основі за участю експертів МОП, присвяченого обговоренню питань заробітної плати і наявних тенденцій у цій сфері.

 Особливу увагу під час зустрічі було приділено і питанню гендерного розриву в оплаті праці чоловіків і жінок. Державний секретар Мінсоцполітики зауважив, що хоча законодавством України заборонено будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі або інших факторів, однак розрив існує. Так, у 2015 році співвідношення заробітної плати жінок і чоловіків становило 74,9 %, у січні-вересні 2016 року - 74,3 %.

 У Мінсоцполітики роз’яснили, що це насамперед пов’язано з тим, що більший відсоток чоловіків, залучається до робіт з важкими, шкідливими, особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці та до роботи у нічний час, де розмір заробітної плати вищий. Натомість у таких галузях, як освіта, медицина, культура, зайняті більше жінки, але й рівень оплати праці там менший.

 Водночас законодавство України, виходячи з фізіологічних особливостей і потреб у додатковому вільному часі, передбачає соціальний захист жінки, що дає можливість жінкам поєднувати працю з материнством, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

 «Цей розрив скорочується. Цьому сприяють рішення Уряду і той факт, що все більше жінок приходить працювати на керівні посади та в органи влади. Покладаємо надії в цьому аспекті і на прийняття Парламентом нового Трудового кодексу, який нині готується до другого читання», - зазначив Віктор Іванкевич.

 Цікавили представника МОП і наміри України стосовно ратифікації конвенцій МОП №№ 173, 183 та 189. Як зауважив Віктор Іванкевич, робота у цьому напрямі триває. Однак є потреба у розробці відповідної нормативної бази. «Є світовий досвід, який необхідно переносити у наше законодавство. Будемо вдячні за будь-яку надану допомогу», - сказав він.

 Маріко Учі запевнила, що усі пропозиції української сторони будуть уважно розглянуті.