За інформацією Міністерства, на сьогодні в Україні діють 144 психоневрологічні інтернати, у яких проживають близько 28 тис. підопічних (крім АР Крим і тимчасово не контрольованих українською владою територій Донецької та Луганської областей). Діяльність інтернатів досі регулювалася типовим Положенням про психоневрологічний інтернат, затвердженим наказом Мінсоцполітики у 2001 році.

Однак, як зауважують фахівці, протягом 2001–2015 років законодавство з питань соціального захисту осіб з інвалідністю значно змінилося. Зокрема, прийнято Закон „Про соціальні послуги”; внесено суттєві зміни до Закону „Про психіатричну допомогу”; ратифіковано Конвенцію про права осіб з інвалідністю.

Нове Типове положення про психоневрологічний інтернат, схвалене на засіданні Уряду 14 грудня 2016 року, має привести нормативно-правові акти у відповідність із вимогами чинного законодавства України.

Зокрема, ним урегульовуються питання: надання медичної допомоги особам із стійкими інтелектуальними або психічними порушеннями шляхом ліцензування господарської діяльності з медичної практики або укладання договорів із закладами охорони здоров’я; провадження господарської діяльності з придбання, перевезення, зберігання, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, дозволених до застосування в Україні; перебування в установі осіб з ІІІ групою інвалідності (на сьогодні обслуговуються особи з інвалідністю лише І та ІІ групи).

Також Положення визначає реабілітаційні заходи як одні з пріоритетних у діяльності інтернату, оптимізує та спрощує механізм подання документів для влаштування до установи через структурні підрозділи з питань соціального захисту населення за місцем проживання. Водночас спрощується процедура відрахування та тимчасового вибуття підопічних, визначаються показання та протипоказання для влаштування особи в інтернат, запроваджується новий підхід до надання соціальних послуг із укладанням договору про їх надання.

У Мінсоцполітики наголошують: прийнята постанова має міжвідомчий характер, зокрема, акт врегульовує надання медичної допомоги, поховання та забезпечення дотримання прав людини. Це головні речі, які спонукали Міністерство до його підготовки.